17 жовтня 2025 року м. РівнеСправа №460/7835/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області
про визнання бездіяльності та відмови протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо незарахуванння до страхового стажу позивача періодів зайняття підприємницькою діяльністю з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008;
визнати протиправною відмову відповідача-2 у призначенні позивачу пенсії за віком через незарахування до загального страхового стажу періодів зайняття мною підприємницькою діяльністю з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008;
зобов'язати відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008;
зобов'язати відповідача-2 призначити позивачу пенсію за віком починаючи з 09.11.2024, врахувавши його страховий стаж за періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 15.10.2002 по 01.05.2005 і з 01.06.2005 по 01.01.2008.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.11.2024 позивачу виповнилося 60 років, у зв'язку з чим 13.11.2024 він звернувся до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії за віком. 19.11.2024 відповідачем-2 прийнято рішення за №172550008893 про відмову в призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу 31 рік. Разом з тим, при розгляді заяви позивача до його загального страхового стажу не зараховано період провадження ним підприємницької діяльності з15.10.2002 по 01.05.2005 і з 01.06.2005 по 01.01.2008, так як відсутня інформація про сплату страхових внесків (згідно з ОК-5). Зауважив, що до його трудового стажу мав бути зарахований період провадження підприємницької діяльності як мінімум з 15.10.2002 по 31.12.2003 на підставі самого факту реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності. У 2004 році Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області проводилася перевірка підприємницької діяльності позивача, в результаті якої було підтверджено, що він займається роздрібною торгівлею, перебуває на спрощеній системі оподаткування. Копія акту-довідки Дубенської ОДПІ Рівненської області від 01.06.2004 додається. Крім того, у позивача збереглися свідоцтва про сплату єдиного податку від 16.12.2009 та від 14.06.2012, а також квитанції про сплату єдиного податку і страхових внесків від 18.02.2005, 19.04.2005, 20.12.2005, 19.01.2006, 20.02.2006. Проте, у своїй відповіді від 23.01.2025 ГУ ПФУ в Рівненській області зазначає, що документи про сплату страхових внесків можуть прийматися для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності лише до 01.01.2004. Зауважив, що відомостями з його персонального кабінету на веб-порталі Пенсійного фонду України підтверджується, що у нього відсутня заборгованість зі сплати страхових внесків та інших платежів відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі й за період до 01.01.2011. Позивач вважає, що відповідач-1 протиправно не зарахував до його страхового стажу періоди підприємницької діяльності, а відповідач-2 протиправно відмовив йому в призначенні пенсії за віком, внаслідок чого відповідачі порушили гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою від 06.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачами відзиву.
Відповідач-1 подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, а починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. 13.11.2024 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Зауважив, що до заяви про призначення пенсії за віком від 13.11.2024 позивачем були додані наступні документи: паспорт; ідентифікаційний код; трудова книжка; військовий квиток; диплом про навчання; рахунок з банку. Звертає увагу на те, що документи, на які вказує позивач у позові (про підтвердження провадження підприємницької діяльності), до заяви про призначення пенсії позивачем не долучалися. У разі надання додаткових документів про стаж, визначених Порядком № 637, пенсійним органом буде розглянуто питання щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058. Вважає, що приймаючи спірне рішення, відповідач-2 діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач-2 подав відзив, у якому повністю підтримав позицію відповідача-1, викладену у його відзиві. Крім того, зауважив, що згідно з наданими до заяви документами про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, страховий стаж складає 26 років 03 місяці 10 днів. Спеціалістами ГУ ПФУ у Волинській області до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.01.2001 по 25.05.2001 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня назва організації, куди був прийнятий заявник; крім того в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату внесків за даний період, що є обов'язковим з 01.07.2000. Зазначив, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме: до 01.05.1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків; до 01.01.1998 підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків; з 01.01.1998 до 01.01.2004 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01.07.2000 додатково лише за умови сплати страхових внесків; з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5). Відповідач-2 зауважив, що документи про підтвердження підприємницької діяльності до заяви за призначенням пенсії позивачем не долучалися та не були предметом розгляду в даній справі. Страховий стаж позивача зараховано згідно відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Таким чином, зважаючи на вищезазначені норми чинного законодавства, за заявою позивача від 13.11.2024 ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення від 20.11.2024 № 172550008893 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 31 року. Зазначене рішення про відмову у призначенні пенсії за віком вважає правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.
13.11.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказану заяву відповідно до вимог п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, після реєстрації та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності передано для розгляду ГУ ПФУ у Волинській області.
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 19.11.2024 №172550008893 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідної кількості страхового стажу. Необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 31 рік. Згідно з наданими до заяви документами про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, диплом, військовий квиток), страховий стаж складає 26 років 03 місяці 10 днів (для права стаж складає 28 років 01 місяць 01 днів). До страхового стажу позивача не зараховано згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 період роботи з 01.01.2001 по 25.05.2001, оскільки відсутня назва організації куди був прийнятий заявник, крім того в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату внесків за даний період, що є обов'язковим з 01.07.2000.
В січні 2025 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із запитом на надання публічної інформації, зокрема, щодо зарахування до його страхового стажу періоду провадження позивачем підприємницької діяльності.
Листом від 18.01.2025 за №1700-0202-8/4677 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивача, що за його заявою від 13.11.2024 ГУ ПФУ у Волинській області екстериторіально прийнято рішення від 20.11.2024 № 172550008893 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 31 року. Зазначені у запиті документи (про підтвердження провадження позивачем підприємницької діяльності) до вищезазначеної заяви позивачем не долучені та в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні. У разі надання позивачем додаткових документів про стаж, визначених Порядком № 637, буде розглянуто питання щодо призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону.
Вважаючи протиправною відмову органу Пенсійного фонду призначити пенсію, а також протиправною бездіяльність щодо незарахування до страхового стажу періодів зайняття підприємницькою діяльністю з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008 протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до ст.45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, позивач може реалізувати своє право на пенсію за віком по досягненню 60-річного віку (08.11.2024) та за наявності у нього страхового стажу не менше 31 року.
Судом встановлено, що на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (13.11.2024) позивач досяг віку 60 років 0 місяців 6 днів.
За змістом оспорюваного рішення загальний страховий стаж позивача становить 26 років 03 місяці 10 днів (для права стаж складає 28 років 01 місяць 01 днів), що підтверджується розрахунками страхового стажу Форма РС-право, долученими до відзиву відповідачем-2.
Спірним в цій справі питанням є незарахування органом Пенсійного фонду до страхового стажу позивача періодів зайняття підприємницькою діяльністю з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008.
Як встановлено судом з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 15.10.2002 (запис № 26050170000003310).
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначає стаття 24 Закону №1058-ІV.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
За визначеннями, наведеними в статті 1 Закону № 1058-IV, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
При цьому, п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пп. 1 п. 3-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з пунктом 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
За змістом пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків (пп.1);
документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу) (абз.1 пп.2).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності (абз.4 пп.2).
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;
з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Отже, умови зарахування відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу пов'язуються з документальним підтвердженням здійснення підприємницької діяльності, яке є відмінним та залежить від форми оподаткування фізичної особи-підприємця.
При цьому, суд враховує, що відповідно до п.2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком заявник має долучити документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п. 4 Порядку №637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ) (абз.2).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (абз.3).
Аналіз положень пункту 4 Порядку №637 свідчить на користь того, що періоди провадження особою підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування можуть бути підтверджені свідоцтвом про сплату єдиного податку; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ), або наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як встановлено судом із спірного рішення, позивач до заяви про призначення пенсії надавав такі документи про стаж: довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, трудова книжка, диплом, військовий квиток.
Позивач таких обставин не заперечує.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що на підтвердження періодів провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування позивач не надав органу Пенсійного фонду при зверненні із заявою про призначення пенсії документів, визначених Порядком № 637, а зокрема, не надано копії свідоцтва про сплату єдиного податку чи інших документів, що підтверджують взяття його на облік як платника єдиного внеску, про що відповідач-1 зазначив в листі від 23.01.2025 №1700-0202-8/4677, адресованому позивачу.
Матеріалами справи стверджено, що позивач з 15.10.2002 здійснює підприємницьку діяльність; з 25.10.2002 взятий на облік як платник податків; з 15.10.2002 взятий на облік як платник єдиного внеску. Такі відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отже є достовірними.
Разом з тим, доказів перебування позивача на спрощеній системі оподаткування у період з 15.10.2002 по 31.12.2003 матеріали судової справи не містять.
Довідкою Дубенської ОДПІ Рівненської області від 01.06.2004 підтверджується, що позивач у 2004 році перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати позивачем страхових внесків (єдиного внеску) у 2004 році, як це передбачено чинним законодавством України для періоду з 01.01.2004 по 31.12.2017. При цьому, Індивідуальні відомості про застраховану особу (як дані про трудовий та страховий стаж, так і форма ОК-5), надані позивачем до позову, також не підтверджують сплату ним страхових внесків.
Відсутні такі докази і щодо 2007 року.
На підтвердження сплати страхових внесків (єдиного внеску) у 2005-2006 роках позивач надав до позовної заяви квитанції установ банків, якими підтверджено сплату ним єдиного податку у 2005 році: 19.04.2005 в сумі 180 грн; 20.12.2005 - 120 грн; у 2006 році: 19.01.2006 в сумі 120 грн; 20.02.2006 - 120 грн.
Положення абзацу 2 пункту 4 Порядку №637 надають позивачу можливість підтвердити періоди провадження підприємницької діяльності у 2005 - 2006 роках із застосуванням спрощеної системи оподаткування документами про сплату єдиного податку (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Суд зауважує, що побудова тексту абзацу 3 пункту 4 Порядку №637 передбачає можливість підтвердження особою періодів провадження фізичною особою підприємницької діяльності за допомогою даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, як альтернативу документам, визначеним в абзаці 2 такого пункту.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем копії квитанцій установ банків, які підтверджують сплату ним єдиного податку у 2005 - 2006 роках є достатніми доказами для підтвердження періоду провадження ним підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування у такий період відповідно до абз.2 п. 4 Порядку №637 та, як наслідок, належними документами, що підтверджують стаж особи відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1.
Разом з тим, суд встановив, що до заяви про призначення пенсії від 13.11.2024 такі документи не надавалися та не оцінювалися пенсійним органом при прийнятті спірного рішення про відмову в призначенні пенсії. Докази протилежного у справі відсутні.
Інші квитанції установ банку від 18.02.2005 та 19.04.2005 про сплату страхових платежів та страхових зборів, а також свідоцтва про сплату єдиного податку від 16.12.2009 та від 14.06.2012, долучені позивачем до позовної заяви, не підтверджують перебування позивача на спрощеній системі оподаткування чи сплату єдиного податку (єдиного внеску) у періоди з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008.
При цьому, суд зауважує, що питання зарахування стажу роботи особи до її страхового стажу безпосередньо пов'язане із її правом на призначення пенсії, адже страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку та на підставі документів, наданих особою для призначення пенсії.
Суд враховує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (13.11.2024) досяг віку 60 років. Долученими до заяви про призначення пенсії документами підтверджується наявність у нього страхового стажу загалом 28 років 01 місяців 01 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV - в 60 років.
За встановлених обставин та чинного правового регулювання суд вважає, що оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач не набув права на призначення пенсії за віком, то відповідач-2 правомірно відмовив в призначенні пенсії з підстави відсутності необхідного страхового стажу.
Також, оскільки позивач у встановленому порядку не надавав органу Пенсійного фонду документів, які підтверджують здійснення ним підприємницької діяльності в спірних періодах з 15.10.2002 по 01.05.2005 та з 01.06.2005 по 01.01.2008, відсутні підстави для висновку про протиправність поведінки відповідача в частині незарахування таких періодів до страхового стажу позивача.
За сукупністю наведеного, суд доходить висновку, що в межах спірних правовідносин відповідачі як суб'єкти владних повноважень не порушили прав та законних інтересів позивача, а тому відсутні підстави для застосування заходів судового захисту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду справи відповідачі підтвердили правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість, доводи позивача та надані ним докази не дають суду підстав для висновку про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Отже, позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи результати судового розгляду справи, судові витрати відповідно до статті 139 КАС України не розподіляються.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності та відмови протиправними, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (майдан Київський майдан, 6, м. Луцьк, Луцький р-н, Волинська обл., 43027. ЄДРПОУ/РНОКПП 13358826)
Повний текст рішення складений 17 жовтня 2025 року.
Суддя Н.О. Дорошенко