Справа № 640/27153/21
17 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Київського міського Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язати Київський міський Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та здійснити їх виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є учасником бойових дій, а тому має право на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, визначену ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Відповідачем у 2017 році перераховано щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1200 грн., у 2018 році - 1265 грн., у 2019 році - 1295 грн., у 2020 році - 1290 грн., у 2021 році - 1491 грн. Між тим, в силу ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" мав отримати у 2017 році щомісячну разову допомогу до 5 травня у розмірі 6235 грн., у 2018 році - 7260 грн., у 2019 році - 7485 грн., у 2020 році - 8190 грн., у 2021 році - 8845 грн. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що суперечить Рішенню Конституційного Суду України, Конституції України та чинному законодавству України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" № 2825-ІХ, визначено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
На підставі Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 р. № 399, акту приймання-передачі від 29.01.2025 р., розпорядження керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду № 1 від 03.02.2025 р. "Про здійснення реєстрації та автоматизованого розподілу судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" та протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 14.03.2025 р. справа № 640/27153/21 розподілена на суддю Бездрабка О.І.
Ухвалою від 18.03.2025 р. адміністративну справу № 640/27153/21 прийнято до провадження Одеського окружного адміністративного суду, розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26.03.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що перерахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік у сумі 1200 грн., за 2018 рік у сумі 1265 грн., за 2019 рік у сумі 1295 грн., за 2020 рік у сумі 1290 грн., за 2021 рік у сумі 1491 грн. ОСОБА_1 здійснювалось відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 р. № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", від 14.03.2018 р. № 170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", від 20.03.2019 р. № 237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", від 19.02.2020 р. № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", від 08.04.2021 р. № 325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". Оскільки перерахування коштів щорічної разової допомоги до 5 травня за 2017, 2018, 2019 роки позивачу провадилось відповідно у 2017, 2018 та 2019 роках, то рішення Конституційного суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 не впливає на спірні правовідносини, так як відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Що стосується виплат за 2020, 2021 роки, то зазначає, що Постанови № 112 та № 325 не суперечать Конституції, прийняті з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", не були визнані неконституційними та є чинними. Зауважує, що жодним нормативно-правовим актом не надано повноважень Центру встановлювати розміри щорічної грошової допомоги до 5 травня.
Ухвалою від 12.09.2025 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви, а саме: надати до суду мотивовану заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом в частині позовних вимог що стосуються 2017-2020 років.
Ухвалою від 17.10.2025 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог що стосуються періоду 2017-2020 років залишено без розгляду у зв'язку з не усуненням позивачем недоліків позовної заяви; продовжено розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог що стосуються 2021 року.
З урахуванням вищенаведеного, в рамках даної справи судом надається правова оцінка діям відповідача щодо розміру виплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення від 21.04.2017 р. серії НОМЕР_2 .
У 2021 році позивачу здійснено виплату разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році у розмірі 1491 грн. на підставі списків, наданих військовою частиною НОМЕР_3 .
Вважаючи, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18) розмір разової грошової допомоги до 5 травня має складати 5 мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ).
За змістом ст.1 Закону № 3551-ХІІ, він спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Пільги часникам бойових дій встановлені статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.
Згідно із Законом України від 25.12.1998 р. № 367-XIV статтю 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" доповнено частиною 5, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17 Закону № 3551-ХІІ визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01.01.2008 р.) частину п'яту статті 12 Закону № 3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої разова грошова допомога учасникам бойових дій до 5 травня виплачується щорічно у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Надалі Законом України від 28.12.2014 р. № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01.01.2015 р.) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.17-1 Закону № 3551-ХІІ щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби.
З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України кожного бюджетного року приймалися відповідні постанови.
Так, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"" від 08.04.2021 р. № 325 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - Порядок № 325).
Пунктами 4, 5 Порядку № 325 передбачено, що бюджетні кошти спрямовуються на виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога).
Бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах згідно з додатком до цього Порядку. Право на отримання грошової допомоги мають громадяни таких категорій (далі - отримувачі грошової допомоги), зокрема, учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків.
Разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня (додаток до Порядку № 325).
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 слідує, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, з 27.02.2020 р. норми і положення, зокрема статей 12-16 Закону № 3551-ХІІ, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У даному випадку застосуванню підлягають положення статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", частиною п'ятою якої встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 р. № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2021 році має становити 8845 грн. (1769 грн. х 5).
Разом з тим, виплата Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат разової грошової допомоги у 2021 році в сумі 1491 грн. не відповідає вимогам законодавства та свідчить про порушення прав ОСОБА_1 на отримання такої допомоги у належному розмірі.
При цьому суд зауважує, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не вчинено жодних дій та не прийнято рішень щодо обмеження розміру разової грошової допомоги до 5 травня.
Крім того, у Рішенні від 27.11.2008 р. у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до ст.ст.1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 р. у справі № 1-37/2008).
Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.
При цьому, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 р. у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 р. у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 р. у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002, від 17.03.2004 р. № 7-рп/2004, від 01.12.2004 р. № 20-рп/2004, від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Положеннями ч.2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувані своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для нього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Суд не приймає аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії".
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст.13 установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02) дійшов висновку, що засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Тому ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Водночас, суд зауважує, що Верховний Суд у рішенні від 29.09.2020 р. у зразковій справі № 440/2722/20, яке набрало законної сили 13.01.2021 р., чітко визначив спосіб поновлення прав позивача, шляхом зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити нарахування та виплату позивачу недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум такої допомоги.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 КАС України).
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не доведено правомірність та обґрунтованість своєї бездіяльності щодо не виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році у належному розмірі, як встановлено Законом № 3551-XII , а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м.Київ, просп.Любомира Гузара, буд.7, код ЄДРПОУ 22886300) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м.Київ, просп.Любомира Гузара, буд.7, код ЄДРПОУ 22886300) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м.Київ, просп.Любомира Гузара, буд.7, код ЄДРПОУ 22886300) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко