про закриття провадження
16 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2569/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: Селянського (фермерського) господарства Мороза Сергія Валентиновича, вул. Перемоги,63, смт. Компаніївка, Кіровоградська область, 28400
до відповідача: Державного реєстратора - приватного нотаріуса Кропивницького нотаріального округу Солодової Людмили Анатоліївни, вул. Шевченка,66 смт. Компаніївка, Кіровоградська область, 28400
третя особа: Компаніївська селищна рада, вул. Паркова,4, смт. Компаніївка, Кіровоградська область, 28400
про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора - приватного нотаріуса Кропивницького нотаріального округу Солодової Людмили Анатоліївни про відмову в проведенні державної реєстрації №78385539 від 14.04.2025;
2) зобов'язати Державного реєстратора - приватного нотаріуса Кропивницького нотаріального округу Солодову Людмилу Анатоліївну зареєструвати право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 3522855100:02:000:9240, що розташована на території Компаніївської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, загальною площею - 14,4911 га за СФГ ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 23.04.2025 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін (а.с.16-17).
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначення поняття суб'єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України, згідно якої суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 червня 2019 року (справа № 344/10480/16-а), від 04 червня 2019 (справа №826/4204/18), від 23.05.2018 року (справа № 914/2006/17) публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Так, у вищезазначених постановах Великої Палати Верховного Суду вказано, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Поряд з цим, приватноправові відносини відрізняються від публічно-правових наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, визначений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Тому, в разі якщо особа вбачає порушення своїх прав, свобод та інтересів у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних (господарських) правовідносин та/або мають майновий характер чи пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) цих рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних (господарських) прав та інтересів.
Як слідує із матеріалів, долучених до позовної заяви, позивач оскаржує дії державного реєстратора та прийняте ним рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №78385539 від 14.10.2025.
Суд зазначає, що незалежно від того, із яких правових підстав позивач оскаржує дії та рішення державного реєстратора, визначальним для визначення характеру цього спору є те, на що спрямовані як самі наслідки оскаржуваних дій та рішень, так і кінцева мета, яку переслідує позивач звертаючись за захистом своїх прав до суду. Тобто, заявляючи вимоги щодо оскарження рішень державного реєстратора про скасування рішення, позивач в будь-якому разі переслідує визначальну для нього мету відновлення свого права на земельну ділянку.
Судом встановлено, що 16.08.2023 між СФГ ОСОБА_1 та ВСК «Колос» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (комплексу будівель) за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовано на земельній ділянці кадастровий номер 3522855100:002:000:9240, загальною площею 14,4911 га.
На підставі вказаного договору, було внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивач вказує, що з моменту набуття прав здійснює фактичне користування майном та сплачує податок за користування земельною ділянкою відповідно до умов договору оренди, який був укладений між ВСК «Колос» та Компаніївською селищною радою щодо вказаної вище земельної ділянки і права по якій перейшли до СФГ ОСОБА_1 , як набувача права власності на нерухоме майно.
08.04.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення державної реєстрації права користування земельною ділянкою кадастровий номер 3522855100:02:000:9240 за СФГ Мороза С.В.
Рішенням №78385539 від 14.04.2025 відповідач відмовив у проведенні реєстраційних дій.
Вищевказані обставини, на думку позивача, порушують його майнові права.
В контексті вказаного, суд звертає увагу, що за визначенням, що міститься у п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції Закону № 340-IX від 05.12.2019) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
З наведених вище положень закону слідує, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права та внесення про це відповідного запису призводить до відновлення становища, яке існувало до проведення державної реєстрації прав, яке скасовано (подібна позиція зазначена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 295/1204/17).
Отже, незалежно від того, за яких підстав позивач оскаржує рішення та дії державного реєстратора, які пов'язані із припиненням інших речових прав на земельні ділянки (права оренди), правові наслідки цього перш за все спрямовані на захист (відновлення) його права на земельні ділянки.
Відповідно до правового висновку, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у її постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17-ц, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви в контексті статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка регламентує відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Водночас, якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто такі дії стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором та іншою, відмінною від позивача, особою, то вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін та є за своєю природою приватноправовим.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 826/8360/18.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 19 ЦПК України, а господарських в статті 20 ГПК України. Зокрема, частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
При цьому, згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Виходячи із вищенаведеного суд вважає, що даний спір про визнання протиправним дій державного реєстратора прав на нерухоме майно та скасування рішення про відмову в проведенні державної реєстрації від 14.04.2025 року № 78385539, виник в межах приватно-правових відносин та стосується захисту цивільних прав позивача на користування земельною ділянкою, отже не є публічно-правовим, а тому юрисдикція адміністративних судів, що встановлена статтею 19 КАС України, на нього не поширюється.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За правилами статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України - у разі якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом першим частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України - про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 238, 248, 256, 293, 295 КАС України, суд,
Закрити провадження у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства Мороза Сергія Валентиновича до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Кропивницького нотаріального округу Солодової Людмили Анатоліївни, третя особа: Компаніївська селищна рада про визнання протиправним та скасування рішення.
Роз'яснити позивачу, що даний спір має розглядати судом господарської юрисдикції.
Повернути СФГ Мороза Сергія Валентиновича (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 6056,00 грн., сплаченого згідно з платіжною інструкцією №112 від 17.04.2025.
Роз'яснити позивачу, що в силу вимог частини 2 статті 239 КАС України, повторне звернення до Кіровоградського окружного адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО