16 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4244/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006
до відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу в загальній сумі 10328,92грн.
Ухвалою суду від 30.06.2025 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу надати суду відзив на адміністративний позов, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, у разі необхідності.
Копію ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі направлено на адресу відповідача. Однак, відповідно до відомостей щодо вручення поштового відправлення з сайту «Укрпошта» - "адресат відсутній".
З огляду на описані вище заходи, вжиті судом для повідомлення відповідача про розгляд справи за його участі, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд цієї справи. Відповідач по суті заявлених вимог не висловився, відзиву на позовну заяву не подав, заяв чи клопотань процесуального характеру суду не надсилав, про причини неподання відзиву суд не повідомив. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Судом встановлено, у відповідача наявна заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі - 10328,92 грн.
Згідно з пунктами 15.1, 15.2 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно довідки про наявність податкового боргу у відповідача наявна заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по платежу податок на доходи фізичних осіб, у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами в розмірі 10328,92 грн.
30.11.2021 року був прийняти закон 1914-ІХ яким вносились зміни до Податкового кодексу і був введений показник як мінімальне податкове зобов'язання.
Мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Податкового Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням (підпункт 14.1.114-2 пункту 14.1 ст. 14 ПКУ)
Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2024 №4653333/11-02 відповідачу було визначено податкові зобов'язання з мінімального податкового зобов'язання, яке надіслано контролюючим органом на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації місця проживання, що є його податковою адресою у розумінні пункту 45.1 статті 45 ПК України, яке було отримано відповідачем (а.с. 7).
Виникнення та існування податкового боргу відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: випискою з інтегрованої картки платника податку та розрахунком суми боргу.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідачу виставлялась податкова вимога "Ф" №0001205-1305-1128 від 24.01.2025 року, з часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.
Пунктом 87.1 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.
Згідно пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
З урахуванням викладеного норми статей 95 - 99 ПК України можуть застосовуватися до процедури стягнення податкового боргу з фізичних осіб лише в тій частині, що не суперечить вимогам пункту 87.11 статті 87 ПК України.
Виходячи з норм статті 95 ПК України податкова заборгованість платників податків стягується органами державної податкової служби на підставі рішення суду шляхом: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків. При цьому, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків виникає у податкового органу через 30 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Таким чином, процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключно через звернення органу стягнення з відповідним позовом. При цьому окремі процедури стягнення коштів за податковим боргом та продажу майна, що перебуває в податковій заставі, не застосовуються, а виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків здійснюється не податковими органами, а державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та вважає за необхідне їх задовольнити.
Судові витрати по справі згідно ч.2 ст.139 КАС України з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг по платежу податок на доходи фізичних осіб, у вигляді мінімального податкового зобов'язання, що підлягає сплаті фізичними особами в сумі 10 328,92 грн. на користь Вільшанської селищної тг.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО