Рішення від 30.09.2025 по справі 320/2176/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2025 року справа № 320/2176/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Франковської А.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Агропромсистема» до Головного управління ДПС у м.Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача Компанії BIESEF INVESTMENTS LIMITED (Республіка Кіпр) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю сторін:

представника позивача - не з'явився

представника відповідача - Василевська А.В.,

представника третьої особи: Шинкарик О.П.,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Агропромсистема» (далі - позивач, ПрАТ «Агропромсистема, товариство, підприємство) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві, податковий орган), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2024 №1445452303, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що контролюючим органом не встановлено обставин здійснення повіреним компанії - нерезидента будь-яких дій чи прийняття рішень, які б свідчили про прийняття ним участі у вчиненні грошових переказів з рахунків нерезидента на рахунки товариства. На переконання товариства, віднесення договору позики до різновидів реальних договорів, які вважаються укладеними після передачі майна також спростовують твердження контролюючого органу стосовно розпорядження повіреною особою нерезидента активами (коштами) позикодавця шляхом укладення договорів позики. ПрАТ «Агропромсистема» наголошує, що відповідачем не було спростовано того факту, що Вадим Григор'єв вчиняв виключно підготовчі та/або допоміжні функції, а саме: підписання договорів позики без здійснення господарської діяльності компанії нерезидента.

Позивач також наполягає на помилковості висновків контролюючого органу в частині визначення бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу та стверджує про порушення контролюючим органом порядку призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Агропромсистема», а саме призначення її за відсутності на те правових підстав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 13.03.2025.

24.02.2025 представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник контролюючого органу наполягає на правомірності прийнятого ним рішення та наголошує, що сукупність встановлених під час перевірки обставин свідчить про те, що компанії - нерезиденти «AMARENA LIMITED» (Республіка Кіпр) та «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) мають в Україні постійні місця діяльності, через які, частково, але в значних обсягах здійснюється господарська діяльність цих кіпрських компаній. Господарська діяльність від імені компаній здійснюється громадянами України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом укладення договорів від імені компаній, а також шляхом розпорядження належними компаніям активами: коштами (шляхом управління банківськими рахунками компаній), вчинені представниками від імені компаній «AMARENA LIMITED» (Республіка Кіпр) та «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр). Такі дії виходять за межі діяльності підготовчого та допоміжного характеру, оскільки така діяльність співпадає з основною діяльністю нерезидентів та становить значну їх частину. Відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні. З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає резидентів, які мають повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи наведені вище факти та обставини в їх сукупності, відповідач зазначає, що компанії «AMARENA LIMITED» (Республіка Кіпр) та «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) здійснювали діяльність в Україні через постійні представництва у вигляді постійних місць діяльності, в яких здійснювалась господарська діяльність нерезидентів. Така діяльність виходила за межі діяльності підготовчого та допоміжного характеру з огляду на той факт, що діяльність постійних представництв співпадає з основною діяльністю нерезидентів, зазначеною у фінансовій звітності. Приймаючи до уваги, що нерезиденти не зареєстрували в Україні постійних представництв, а АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» сплачувало доходи у вигляді процентів не на користь постійних представництв, а безпосередньо на користь нерезидентів, при виплаті відповідних процентів АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» мало утримати з суми такого доходу податок на прибуток іноземних юридичних осіб із джерелом походження з України за ставкою 15%. У зв'язку з наведеним представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

26.02.2025 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив.

27.02.2025 через підсистему «Електронний суд» представником компанії БІЕСЕФ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (Республіка Кіпр) (880030428; адреса: Стасіну, 1, МІТСІ БІЛДІНГ, 1, 1й поверх, кімната/офіс 4, Площа Елефтеріас, а/с 1060, Нікосія, Кіпр) подано заяву про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

12.03.2025 представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано додаткові письмові пояснення по справі та заперечення проти залучення третьої особи компанії БІЕСЕФ ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (Республіка Кіпр) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 заяву представника компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) від 27.02.2025 про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача задоволено.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Компанію BIESEF INVESTMENTS LIMITED (Республіка Кіпр) (адреса: Стасіну, 1, МІТСІ БІЛДІНГ, 1, 1й поверх, кімната/офіс 4, Площа Елефтеріас, а/с 1060, Нікосія, Кіпр, 880030248) (далі - третя особа та/або нерезидент).

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 підготовче судове засідання відкладено у зв'язку із клопотанням сторін на 10.04.2025.

25.03.2025 у Київському окружному адміністративному суді зареєстровано пояснення третьої особи, подані через підсистему «Електронний суд». У поясненнях представник третьої особи наголосив, що нерезидентом було укладено ряд кредитних договорів із українськими підприємствами, включаючи позивача. Для надання кредитів нерезидент використовував виключно власні кошти, а також для виконання договірних зобов'язань перед третіми особами. Третьою особою наголошено, що довіреності, видані Вадиму Григор'єву, містили обмежені повноваження. Отримані проценти за кредитними договорами, укладеними у тому числі з позивачем, використані нерезидентом виключно для власної інвестиційної діяльності. Третьою особою відмічено, що Компанія BIESEF INVESTMENTS LIMITED (Республіка Кіпр) є бенефіціарним власником отриманих процентів. Крім цього представником третьої особи зазначено, що Компанія BIESEF INVESTMENTS LIMITED (Республіка Кіпр), здійснюючи свою інвестиційну діяльність, впродовж 2017-2020 років інвестувала кошти в різні види облігацій в банку Credit Suisse, такі як Corporate Short Duration USD Bond Fund Capitalisation, Emerging Market Corporate Investment Grade Bond Fund Capitalisation, Contingent Capital Euro Fund Capitalisation, Fund Pre-Paym USD, Swiss Franc Bond Fund Limited Class - MBHHedged USD, Emerging Market Corporate Bond Fund Capitalisation, Floating Rate Credit Fund Capitalisation, Contingent Capital Euro Fund CapitalisationGlobal High Yield Bond Fund Capitalisation, Global Senior Loan Fund Distribution, Asia Corporate Bond Fund Capitalisation, Credit Special Situation Fund Capitalisation, Fixed Maturity Bond Fund 2022 S-III 2017-31.03.22 Distribution, US Corporate Bond Fund Capitalisation, Global Senior Loan Fund Capitalisation, AgaNola Value Bond Fund Capitalisation. Загальна сума інвестицій в облігації складає 26 434 677,91 доларів США. Також, впродовж 2018-2020 років компанія вкладала кошти в фідуціарні депозити в банку Credit Suisse. Загальна сума розміщених депозитів складає 242 568 882,08 доларів США. В 2021 році Компанія BIESEF INVESTMENTS LIMITED (Республіка Кіпр) інвестувала кошти в купівлю золота, а саме через банк Lombard Odier компанія придбала 123 кг золота на суму 7 397 220 доларів США та через банк Credit Suisse придбала 397 кг золота на суму 3 251 490 Євро та 19 927 855 доларів США, що підтверджується банківськими виписками, У період 2017-2021 років Компанія BIESEF INVESTMENTS LIMITED (Республіка Кіпр) не розподіляла дивіденди своїм акціонерам. У зв'язку з наведеним третя особа просила адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

02.04.2025 у Київському окружному адміністративному суді зареєстровано подані представником відповідача додаткові пояснення по суті позовних вимог, через підсистему «Електронний суд» 02.04.2025. У додаткових поясненнях контролюючий орган, окрім раніше викладеної позиції зазначає, що твердження третьої особи про те, що надані довіреності є спеціальними, а не генеральними, є таким, який не відповідає дійсності. Окрім того, в поясненнях, які містяться в матеріалах справи, доводів, обґрунтувань чи спростування висновків акта контролюючого органу перевірки не міститься.

11.04.2025 у Київському окружному адміністративному суді зареєстровано клопотання представника позивача про долучення документів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 13.05.2025.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 судове засідання відкладено у зв'язку з неявкою представників сторін на 01.07.2025.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 судове засідання відкладено на стадії заперечень представника відповідача проти позову на 15.07.2025.

Судове засідання 15.07.2025 знято з розгляду у зв'язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги в місті Києві, наступне судове засідання призначено на 05.08.2025.

У судове засідання, призначене на 05.08.2025, з'явились представники сторін. Судове засідання було продовжено зі стадії заперечень представника відповідача проти позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 витребувано від ДПС України додаткові докази по справі, у зв'язку із чим судове засідання відкладено на 16.09.2025.

25.08.2025 судом зареєстровано лист ДПС України від 22.08.2025 №13008/5Є99-00-23-01-02-05, в якому повідомлено про подання витребуваних доказів до суду відповідачем через підсистему «Електронний суд» 14.08.2025.

В судовому засіданні 16.09.2025 долучено докази, які надано ДПС України на виконання вимог ухвали суду від 05.08.2025. В судовому засіданні 16.09.2025 проведено стадію судових дебатів та протокольною ухвалою суду від 16.09.2025 оголошено перерву на стадії ухвалення судового рішення до 30.09.2025.

В судовому засіданні 16.09.2025 представник позивача та представник третьої особи позовні вимоги підтримав, у той час коли, представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив.

В судове засідання 30.09.2025 з'явились представник третьої особи та представник відповідача. 30.09.2025 представником позивача до суду через підсистему Електронний суд подано клопотання про проведення судового засідання 30.09.2025, яке перебуває на стадії ухвалення судового рішення, у відсутність представника, через перебування останнього за кордоном.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Агропромсистема» зареєстровано як юридична особа за адресою: 02094, м. Київ, проспект Каденюка Леоніда (Гагаріна), б. 23, ідентифікаційний код 00915122; основний вид діяльності згідно КВЕД - 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Інші: 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, з урахуванням внесених змін до підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 05.11.2024 № 7342-п, контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Агропромсистема» з питань дотримання вимог податкового законодавства при виплаті доходу у вигляді процентів із джерелом його походження з України нерезиденту «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) за період з -01.01.2018 по 31.12.2020, за результатами якої складено акт перевірки від 19.11.2024 № 122805/Ж5/26-15-23-21/00915122 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с. 24-41).

У висновках акта перевірки зафіксовано порушення позивачем підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб при виплаті доходу із джерелом походження з України у вигляді процентів компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) на загальну суму 3 636 863 грн, у тому числі за 2018 рік - на суму 1 068 880 грн, за 2019 рік - на суму 1 666 512 грн, за 2020 рік - на суму 901 471 грн (т. 1, а.с. 40).

Тут і надалі висновки акта перевірки.

Не погоджуючись з актом перевірки позивачем подано заперечення вих.

№ 25/11-А від 25.11.2024 (т. 1, а.с. 47-52). За результатами розгляду заперечень контролюючий орган від 12.12.2024 № 48710/Ж12/26-15-23-03-08 повідомив платника податків про залишення висновків акта перевірки від 19.11.2024 № 122805/Ж5/26-15-23-21/00915122 без змін, а заперечення без задоволення (т. 1, а.с. 52-56).

На підставі акту перевірки від 19.11.2024 № 122805/Ж5/26-15-23-21/00915122, за порушення положень підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, керуючись підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 125-1.2 статті 125-1 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2024 № 1445452303, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями у сумі 3 636 863 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 683 848 грн (далі - оскаржуване та/або спірне рішення) (т. 1, а.с. 21).

Приватне акціонерне товариство «Агропромсистема» не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Разом з цим підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України регламентовано, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до вимог пунктів 78.4-78.8 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформульований такий правий висновок: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18.

Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Суд зауважує, що позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, серед іншого стверджує про відсутність правових підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства.

Надаючи оцінку таким доводам товариства, суд звертає увагу на наступне.

Отримання податкової інформації контролюючими органами регламентується нормами статті 73 ПК України та Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 (далі по тексту також - Порядок №1245).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити:

1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 ПК України письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов'язковим зазначенням таких фактів у запиті;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків;

4) стосовно платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) виявлено помилку або недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом, або відповідно до Загального стандарту звітності CRS фінансовим агентом подано звіт про підзвітні рахунки з відомостями про незадокументовані рахунки, або виявлено подання власником рахунку недостовірних відомостей фінансовому агенту;

7) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної юрисдикції, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, або укладено на його підставі міжвідомчий договір, про виявлення таким органом помилки, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунку особи, яка є резидентом відповідної іноземної юрисдикції, або про інше порушення чи невиконання фінансовим агентом зобов'язань, передбачених Угодою FATCA або Загальним стандартом звітності CRS, у тому числі про участь фінансового агента або його клієнта у правочинах або операціях, передбачених пунктом 393.6 статті 393 цього Кодексу;

8) отримано запит про надання інформації від компетентного органу іноземної держави на підставі міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, та інформації, яка запитується, немає у розпорядженні контролюючого органу;

9) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

За приписами підпункту «в» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Кодексу таке подання є обов'язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Згідно з положеннями підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПК України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За змістом пункту 10 Порядку №1245 запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (його заступником або уповноваженою посадовою особою) зазначеного органу.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Системний аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що запит контролюючого органу про надання платником податків інформації та підтверджуючих документів повинен містити вказівку на чітко визначені обставини, які згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК України є умовою звернення з таким запитом. Без зазначення в запиті конкретних фактів, які стали підставою для його направлення, платник податків об'єктивно позбавлений можливості надати відповідні пояснення та їх документальне підтвердження.

Вимоги, які висуваються до змісту запиту, як нормативно визначені, не підлягають розширеному тлумаченню. Однак, ці вимоги не стосуються дискреційних повноважень контролюючого органу щодо змісту та форми викладення у запиті підстав для витребування інформації.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у справі №280/4441/19.

Відповідно до підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах.

Відповідно до пункту 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Враховуючи наведені правові норми, у суду наявні підстави вважати, що використання податкової інформації як привід для направлення письмового запиту платнику податків є правомірним. Повноваження контролюючого органу щодо направлення платнику податків письмового запиту щодо обставин, які стосуються його податкового обліку, кореспондується з його обов'язком дотримуватися законодавчо встановлених вимог щодо підстав, форми та змісту відповідного запиту.

У постанові від 23.04.2019 у справі № 813/1757/18 Верховний Суд дійшов висновку, що формою реалізації повноважень контролюючого органу є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про правопорушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування інформації, яка є у контролюючого органу, при цьому достовірність такої інформації про правопорушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення факту порушення та формування висновків про це можливо лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Наведення у запиті з посиланням на податкову інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про правопорушення з боку платника податків, передбачає наявність податкової інформації, яка потребує додаткової перевірки, що можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведення аналізу після отримання запитуваної інформації. Згідно з висновком Верховного Суду в цій постанові окремі недоліки в оформленні запиту не можуть слугувати підставою для відмови у наданні інформації на запит. Разом з тим, запити контролюючого органу повинні бути оформлені таким чином, щоб платник податків міг усвідомлювати, на які ймовірні порушення податкового законодавства робить посилання контролюючий орган, задля надання необхідного обсягу документів для спростування наявної у контролюючого органу інформації.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2024 у справі №420/5252/19.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві направило на адресу позивача запит від 18.12.2023 № 112460/6/26-15-23-03-8 (т. 1, а.с. 58-59), на який товариством надана відповідь листом від 09.01.2024 вих. 08/12 (т. 1, а.с. 60-61) (далі - Запит).

Суд зауважує, що метою направлення Запиту слід визнати перевірку зазначених у них фактів та забезпечення позивачу можливості їх спростувати шляхом надання запитуваної інформації. Зміст Запиту свідчить, що в ньому зазначено, що саме запропоновано підтвердити позивачу необхідними документами з посиланням на підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 73.3 статті 73 ПК України.

Між тим матеріалами справи підтверджено, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача призначена наказом ГУ ДПС у м. Києві від 05.11.2024 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, зокрема на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України та враховуючи лист ДПС України від 18.07.2022 № 7338/7/99-00-23-01-01-07 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 19.07.2022), яким доведено інформацію, надану компетентним органом Республіки Кіпр, стосовно виплат доходу у вигляді процентів на користь нерезидента «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) українським підприємством АТ «Агропромсистема», що свідчить про факти порушення платником податків податкового законодавства при виплаті доходу нерезиденту «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) та у зв'язку з надання пояснень та їх документальних підтверджень в неповному обсязі на запит ГУ ДПС у м. Києві від 18.12.2023 № 112460/6/26-15-23-03-08 (далі - Наказ) (т. 1, а.с. 57).

Тобто, право контролюючого органу прийняти наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникло після направлення контролюючим органом запитів про надання інформації позивачем з дотриманням вимог, встановлених нормами пункту 73.3 статті 73 ПК України, та надання ним запропонованої до надання інформації.

У позовній заяві позивач посилається на положення пункту 64.5 статті 64, підпункту 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 ПК України та стверджує, що контролюючим органом не було встановлено доказів вчинення дій, передбачених статтями 64, 78 ПК України щодо здійснення відповідної документальної позапланової перевірки, тобто передбачених законом доказів створення і виявлення відповідачем на території України постійного представництва «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) відповідачем не надано, що свідчить про відсутність правових підстав для призначення відповідної перевірки.

Суд стосовно наведеного звертає увагу, що згідно з пунктом 64.5 статті 64

ПК України у разі встановлення контролюючим органом за результатами податкового контролю ознак ведення нерезидентом господарської діяльності на території України, зазначеної в абзацах третьому - п'ятому цього пункту, без взяття на податковий облік нерезидента, зокрема здійснення резидентом діяльності в інтересах нерезидента через відокремлені підрозділи, у тому числі, що має ознаки постійного представництва, контролюючим органом призначається перевірка такої діяльності. Порядок проведення перевірки для цілей цього пункту визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Якщо перевіркою встановлено ведення нерезидентом діяльності через відокремлені підрозділи, у тому числі постійне представництво в Україні без взяття на податковий облік, контролюючий орган складає акт перевірки, який надсилається нерезиденту в порядку, визначеному пунктом 86.13 статті 86 цього Кодексу. На підставі акта перевірки контролюючим органом може бути прийнято рішення про взяття на облік такого нерезидента в Україні без заяви нерезидента та отримання заперечення до акта перевірки.

Також відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03.11.2022 № 2719-ІХ (набрав чинності 24.11.2022) були внесені зміни до ПК України, згідно яких знято обмеження щодо проведення документальних позапланових перевірок, у т.ч. з підстав, визначених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Відповідно з підпункту 78.1.22 пункту 78.1. статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання інформації, що свідчить про ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України, відповідно до вимог підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України, без взяття на податковий облік.

Суд зауважує, що в межах спірних правовідносин підставою для перевірки визначено положення підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а не положення підпункту 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Відтак, на переконання суду, дослідженню в контексті наявності / відсутності правових підстав для призначення відповідної перевірки підлягають обставини надання / не надання платником податків відповіді на Запит контролюючого органу.

Суд звертає увагу, що у Запиті контролюючим органом серед іншого зазначено про таке: «Головним управлінням ДПС у м. Києві за результатами моніторингу поданої звітності українських підприємств щодо виплати доходів нерезидентам, які мають ризики заниження податків (проценти, дивіденди, роялті та інших доходів), було надіслано запити до компетентного податкового органу Республіки Кіпр щодо підтвердження статусу бенефіціарного власника доходів щодо нерезидента «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) у вигляді процентів та визначення правильності оподаткування доходів нерезидента із джерелом походження з України, зокрема ПрАТ «Агропромсистема»..».

Отже, Запит направлений контролюючим органом в межах здійснення ним податкового контролю.

В контексті спірних правовідносин слід зауважити, що матеріалами справи підтверджено направлення запиту ДПС України до іноземного компетентного органу про отримання податкової інформації, у пункті 7.14 якого значиться позивач

(т. 6, а.с. 34-38).

Суд наголошує, що обставини легалізації поданих відповідачем документів та використання їх при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки має значення при наданні судом оцінки наявності / відсутності порушення товариством податкового законодавства та доказів, що такі порушення підтверджують або спростовують.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 400/1510/19, від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 03.10.2022 у справі № 400/1510/19, від 01.11.2022 у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023 року у справі № 500/26/22.

Суд вважає, що під час перевірки правових підстав призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача не встановлено порушення порядку її призначення. Відтак доводи позивача у цій частині не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог.

Отже, суд переходить до дослідження обставин, що зафіксовані в акті перевірки на предмет наявності / відсутності обставин порушення товариством податкового законодавства, виходячи із висновків акта перевірки та матеріалів, що містяться в адміністративній справі, у тому числі враховуючи правову позицію, викладену сторонами у даній справі.

Так, в акті перевірки зафіксовано наступне:

«Перевіркою АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА», проведеною за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, встановлено здійснення виплат доходу компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) із джерелом його походження з України у вигляді процентів, а саме:

- на підставі договору про надання кредиту від 20.08.2004 № 1/12/08 на загальну суму 677 692,16 дол. США (еквів. 18 570 976,80 грн.), у тому числі - у сумі 360 200,00 дол. США (еквів. 10 007 000,23 грн.) за 2019 рік та у сумі 317 492,16 дол. США (еквів. 8 563 976,57 грн.) за 2020 рік;

- на підставі договору про надання позики від 23.07.2012 № 1 на загальну суму 402 716,75 дол. США (еквів. 10 613 641,75 грн.), у тому числі - у сумі 307 000,00 дол. США (еквів. 8 057 703,71 грн.) за 2018 рік та у сумі 95 716,75 дол. США (еквів. 2 555 938,04 грн.) за 2019 рік.

Податок на прибуток іноземних юридичних осіб утримано та своєчасно сплачено до бюджету у загальній сумі 871 566 грн., у тому числі за ставкою 2% у 2018 році - в сумі 164 443 грн., у 2019 році - в сумі 256 387 грн. та за ставкою 5% у 2020 році - в сумі 450 736 грн.

Перевіркою повноти визначення сум податку з доходу нерезидента за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 встановлено його заниження на загальну суму 3 636 863 грн., у тому числі за 2018 рік - на суму 1 068 880 грн., за 2019 рік - на суму 1 666 512 грн., за 2020 рік - на суму 901 471 гривень.

Зведені дані щодо задекларованих АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» та встановлених у процесі проведення перевірки сум податку з доходу нерезидента за період, що перевіряється, наведено в додатку 3 до акта перевірки.

Зведені дані щодо задекларованих АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» та встановлених у процесі перевірки сум виплат на нерезидента та податку з доходу нерезидента із джерелом його походження з України за період, що перевіряється, наведено у додатку 4 до акта перевірки.

Інформацію щодо переліку договорів, на підставі яких АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» здійснено виплати та нараховано дохід на користь нерезидента із джерелом походження з України за період, що перевіряється, наведено в додатку 5 до акта перевірки.

Перевіркою повноти та достовірності задекларованих АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» показників у додатку ПН до рядка 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 в сумі 871 566 грн. на підставі таких документів: договорів про надання кредиту з додатками та додатковими угодами, договору про переведення боргу, банківських виписок, сертифікатів (довідок) про податкове резидентство встановлено здійснення виплат доходу нерезиденту «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр).

Перевіркою встановлено заниження задекларованих платником податків показників у поданій звітності всього у сумі 3 636 863 грн., у тому числі за 2018 рік - на суму 1 068 880 грн., за 2019 рік - на суму 1 666 512 грн., за 2020 рік - на суму 901 471 грн.

…

Головним управлінням ДПС у м. Києві направлено АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» (код ЄДРПОУ 00915122) запит від 18.12.2023 № 112460/6/26-15-23-03-08 про надання пояснень та їх документальні підтвердження щодо застосування пільгової ставки при оподаткуванні доходу із джерелом його походження з України у вигляді процентів нерезиденту - компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр), відповідно до пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, а також надати інформацію щодо структури власності компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр). АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА», листом від 09.01.2024 № 08/12 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 10.01.2024 № 2949/6), структуру власності нерезидента BIESEF INVESTMENTS LIMITED не надано.

В ході перевірки головному бухгалтеру АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» Луценко Галині було надано запит від 06.11.2024 б/н про надання документів (копій документів), зокрема, надати контракти/договори та додаткові угоди до них, у межах яких здійснювались виплати доходу нерезиденту із джерелом його походження з України відповідно до п.п. 141.4.1 п.141.4 ст.141 Кодексу.

Листом від 08.11.2024 № 19 АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» повідомило, що договори з нерезидентами, зокрема з «BIESEF INVESTMENTS LIMITED», вилучені детективами відділу детективів із захисту економіки у сфері віртуальних активів Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України під час обшуку 10-11 січня 2023 року.

Головне управління ДПС у м. Києві, листом від 13.11.2024 № 34063/5/26-15-23-03-05, звернулося до Бюро економічної безпеки України з проханням забезпечити доступ до вилучених документів співробітникам для здійснення перевірки. Доступ до вилучених документів АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» надано (т. 1, а.с. 26-28).

…

1) Договір про надання кредиту від 20.08.2004 № 1/12/08, укладений у м. Києві, Україна між ТОВ «ЄВРОТЕКСТИЛЬ» (Позичальник), від імені якого на підставі Статуту діє Генеральний директор Ласкавий Микола Максимович та нерезидентом «SHORTLAND TRADING LIMITED» (Великобританія, Кредитор), від імені якої на підставі Генеральної довіреності від 03.12.2003 року діє Олена Бойко.

Згідно з предметом договору Кредитор зобов'язується надати Позичальнику на умовах повернення, строковості та цільового характеру використання кредит у сумі 1 000 000,0 дол. США. Мета кредиту: фінансування основної діяльності Позичальника.

Відсоток, під який надається кредит складає:

• протягом першого року з дати отримання Кредиту (першої частини) відсотки не нараховуються та не сплачуються;

• починаючи з другого року з дати отримання Кредиту (першої частини) за користування Кредитом сплачуються відсотки, розмір яких погоджується Сторонами додатково шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Порядок погашення кредиту та відсотків: Позичальник починає погашати Кредит після закінчення п'ятого календарного року фактичного користування Кредитом, який починає спливати з дати отримання Кредиту (першої частини). Кредит погашається протягом трьох календарних років рівними платежами щомісячно, до 10 числа місяця, що слідує за звітним, але не пізніше 20.08.2012 року.

Згідно з умовами договору, допускається дострокове погашення кредиту.

Договір про надання кредиту від 20.08.2004 № 1/12/08 зареєстровано Головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області 02.09.2004 за № 09-507/15986, реєстраційне свідоцтво № 3578.

Крім того, до перевірки надано Договір про переведення боргу № 1 до Договору № 1/12/08 про надання кредиту від 20.08.2004, укладений 18.12.2018 в місті Київ, Україна, між:

- ТОВ «ЄВРОТЕКСТИЛЬ», належним чином створене та зареєстроване за законодавством України, далі «Первісний Позичальник», в особі Директора Зінчук Наталії Василівни, що діє на підставі Статуту,

- АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА», належним чином створене та зареєстроване за законодавством України, далі «Новий Позичальник», в особі Генерального директора Бойчука Романа Васильовича, що діє на підставі Статуту,

- AMARENA LIMITED, належним чином створена та зареєстрована за законодавством Кіпру, далі «Первісний Кредитор», в особі Повіреного Сергія Ковальчука, який діє на підставі довіреності від 22 лютого 2018 року, та

- BIESEF INVESTMENTS LIMITED, належним чином створена та зареєстрована за законодавством Кіпру, далі «Новий Кредитор», в особі Повіреного Вадима Григор'єва , який діє на підставі довіреності від 20 жовтня 2017 року.

Згідно з предметом договору: Первісний Позичальник передає, а Новий Позичальник приймає на себе всі права та обов'язки, що належать Первісному Позичальникові, і стає Позичальником за Договором № 1/12/08 про надання кредиту від 20.08.2004р., укладеного між Первісним Позичальником та нерезидентом - Первісним Кредитором.

Відповідно до п.1.2. вищевказаного договору: «сума боргу на дату укладання Договору про переведення боргу складає: за основною сумою кредиту - 3 675 611,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 18.12.2018 р. складає 102 498 389,75 гривень, за відсотками - 294 286,67 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 18.12.018 р. складає 8 206 502,21 гривень. Зміни зареєстровано Національним банком України за номером А7718 від 18.12.2018 р.».

Відповідно до п.1.4. вищевказаного договору: «Первісний Кредитор передає, а Новий Кредитор приймає на себе всі права та обов'язки, що належать первісному Кредиторові, і стає Кредитором за Договором № 1/12/08 про надання кредиту від 20.08.2004 р. укладеним між Первісним Позичальником та Первісним Кредитором.».

Відповідно до п. 4.3. «Строк дії Договору та інші умови» договору: «Переведення боргу згідно з цим Договором не тягне за собою ніяких змін умов Основного договору.».

До договору про надання кредиту від 20.08.2004 № 1/12/08 укладено додаткову угоду від 09.08.2018 № 14 в м. Київ, Україна, між:

- AMARENA LIMITED, належним чином створена та зареєстрована за законодавством Кіпру, далі «Кредитор», в особі Повіреного Сергія Ковальчука, який діє на підставі довіреності від 22 лютого 2018 року, та

- ТОВ «ЄВРОТЕКСТИЛЬ», належним чином створене та зареєстроване за законодавством України, далі «Позичальник», в особі Директора Зінчук Наталії Василівни, що діє на підставі Статуту,

згідно з якою «Кредитор передає, а Новий Кредитор приймає на себе всі права та обов'язки Кредитора за Договором № 1/12/08 про надання кредиту від 20.08.2004 р. та стає стороною Договору № 1/12/08 про надання кредиту від 20.08.2004 р. Передача права вимоги між Кредитором та Новим Кредитором здійснюється безоплатно.

Відповідно до п. 2.1. додаткової угоди «Позичальник зобов'язується повернути отриманий до 01.08.2020 включно. Кредит буде повернутий в грошовій формі шляхом перерахування відповідної суми на рахунок Кредитора. Відсотки нараховуються та сплачуються до 01.08.2020 включно. Дострокове погашення кредиту та відсотків допускається, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Згідно з даними бухгалтерського обліку по рахунках 506 та 6843, станом на 18.12.2018 року на підставі договору від 18.12.2018 № 1 про переведення боргу до Договору про надання кредиту від 20.08.2004 № 1/12/08 у АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» за договором про надання кредиту від 20.08.2004 № 1/12/08 з компанією «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) виникає кредиторська заборгованість у сумі 3 675 611,00 дол. США основного боргу та у сумі 294 286,67 дол. США відсотків за користування кредиту, що відповідає.

За період з 01.01.2018 по 31.12.2020 за договором про надання позики від 20.08.2004 № 1/12/08 АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» позикові кошти від компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) не отримувало. За перевіряємий період, АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» на виконання умов вищезазначеного договору, перерахувало на рахунок компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) позикові кошти у загальному розмірі 3 675 611,00 дол. США (еквів. 101 202 773,69 грн.) та відсотки за користування позикою у загальному розмірі 677 692,16 дол. США (еквів. 1 570 976,80 грн.) та сплатило податок на прибуток іноземних юридичних осіб у загальному розмірі 654 960 гривень.

Станом на 31.12.2020 дебіторська/кредиторська заборгованість за договором про надання кредиту від 20.08.2004 № 1/12/08 з компанією «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) відсутня, що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунках 506 та 6843.

2) Договір про надання позики від 23.07.2012 № 1, укладений між АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» (Позичальник) та нерезидентом «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр, Позикодавець).

Згідно з предметом договору Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику на умовах повернення, строковості та цільового характеру використання позику на суму 2 000 000,00 дол. США. Мета кредиту: фінансування діяльності Позичальника. Відсоток, під який надається кредит: 0,1% відсотків річних від суми одержаного кредиту.

Порядок погашення кредиту та відсотків: Позичальник зобов'язується повернути отриману позику до 23.07.2022 року, відсотки нараховуються щоквартально та сплачуються до 23.07.2022 року. Згідно з умовами вказаного договору, допускається дострокове погашення позики та відсотків.

Договір про надання позики від 23.07.2012 № 1 підписано у місті Нікосія (Республіка Кіпр), зі сторони Позичальника - Генеральним директором АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» ОСОБА_3 , який діяв на підставі Статуту, зі сторони Позикодавця - повіреним компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) громадянином України ОСОБА_2 , який діяв на підставі Довіреності від 05.10.2011 року.

Договір про надання позики від 23.07.2012 № 1 зареєстровано Головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області 09.08.2012, реєстраційне свідоцтво № 15491.

До договору про надання позики від 23.07.2012 № 1 укладено додаткові угоди:

- від 27.05.2013 № 1, згідно з якою змінено реквізити Позикодавця.

Додаткова угода від 27.05.2013 № 1 підписана у місті Нікосія (Республіка Кіпр) зі сторони Позичальника Генеральним директором АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» Бойчуком Р.В., який діяв на підставі Статуту, зі сторони Позикодавця - повіреним компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) громадянином України ОСОБА_2 , який діяв на підставі Довіреності від 05.10.2012 року.

- від 15.07.2013 № 2, згідно з якою змінено відсоток, під який надається позика: 10%.

Додаткова угода від 15.07.2013 № 2 підписана у місті Нікосія (Республіка Кіпр) зі сторони Позичальника Генеральним директором АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» Бойчуком Р.В., який діяв на підставі Статуту, зі сторони Позикодавця - повіреним компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) громадянином України ОСОБА_2 , який діяв на підставі Довіреності від 05.10.2012 року.

Зміни до договору про надання позики від 23.07.2012 № 1 зареєстровано Головним управлінням НБУ по м. Києву і Київській області від 15.08.2013 № 09-204/13097 за номером № 15491/1.

- від 21.11.2014 № 3, згідно з якою змінено відсоток, під який надається позика: 11%. Додаткова угода від 21.11.2014 № 3 підписана у місті Нікосія (Республіка Кіпр) зі сторони Позичальника Генеральним директором АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» Бойчуком Р.В., який діяв на підставі Статуту, зі сторони Позикодавця - повіреним компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) громадянином України ОСОБА_2 , який діяв на підставі Довіреності від 05.10.2012 року.

Зміни до договору про надання позики від 23.07.2012 № 1 зареєстровано Головним управлінням НБУ по м. Києву і Київській області від 03.12.2014 № 09-204/22309 за номером № 15491/2.

- від 01.01.2016 № 4, згідно з якою змінено відсоток, під який надається позика: 4%. Додаткова угода від 01.01.2016 № 4 підписана у місті Нікосія (Республіка Кіпр) зі сторони Позичальника Генеральним директором АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» Бойчуком Р.В., який діяв на підставі Статуту, зі сторони Позикодавця - повіреним компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) громадянином України ОСОБА_2 , який діяв на підставі Довіреності від 05.10.2015 року.

- від 23.01.2018 № 5, згідно з якою змінено відсоток, під який надається позика: 7%. Додаткова угода від 23.01.2018 № 5 підписана у місті Нікосія (Республіка Кіпр) зі сторони Позичальника Генеральним директором АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» ОСОБА_3 , який діяв на підставі Статуту, зі сторони Позикодавця - повіреним компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) громадянином України ОСОБА_2 , який діяв на підставі Довіреності від 20.10.2017 року.

Згідно з даними бухгалтерського обліку по рахунках 506 та 6843 станом на 01.01.2018 у АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» за договором про надання позики від 23.07.2012 № 1 з компанією «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) обліковується заборгованість у розмірі 1 167 270,00 дол. США (еквів. 32 762 027,39 грн.) основного боргу та у розмірі 302 607,25 дол. США (еквів. 8 493 345,17 грн.) відсотків за користування позикою.

За період з 01.01.2018 по 31.12.2020 за договором про надання позики від 23.07.2012 № 1 АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» позикові кошти від компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) не отримувало. За перевіряємий період, АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» на виконання умов вищезазначеного договору, перерахувало на рахунок компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) позикові кошти у загальному розмірі 1 167 270,00 дол. США (еквів. 35 223 907,20 грн.).

Відсотки за користування позикою в періоді з 01.01.2018 по 31.12.2020 були сплачені на рахунок компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» у загальному розмірі 402 716,75 дол. США (еквів. 10 613 641,75 грн.).

Згідно з даними бухгалтерського обліку по рахунках 506 та 6843 станом на 31.12.2020 у АТ «АГРОПРОМСИСТЕМА» дебіторська чи кредиторська заборгованість за договором про надання позики від 23.07.2012 № 1 з компанією «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) за основним боргом та за відсотками відсутня.». (т. 1, а.с. 28-30).

Окрім наведеного, на 13 аркуші акта перевірки (т. 1, а.с. 36) відповідач формує висновки про те, що компанія «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) здійснювала діяльність в Україні через постійне представництво у вигляді постійного місця діяльності, в якому здійснювалась господарська діяльність нерезидента. Така діяльність, за висновком контролюючого органу, виходила за межі діяльності підготовчого та допоміжного характеру з огляду на той факт, що діяльність постійного представництва співпадає з основною діяльністю нерезидента, зазначеною у фінансовій звітності.

На 14 аркуші акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що АТ «Агропромсистема» здійснювало виплати процентів на користь компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр), при цьому:

- такі виплати здійснювалась безпосередньо на користь компанії-нерезидента, а не на користь його представництва на території України;

- положення міжнародного договору з країною нерезиденції компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) не передбачають іншого (т. 1, а.с. 37).

Надалі, ГУ ДПС у м. Києві стверджує, що оскільки компанією «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) не зареєстровано в Україні постійне представництво, а АТ «Агропромсистема» сплачувало дохід у вигляд процентів не на користь постійного представництва, а безпосередньо на користь нерезидента, при виплаті відповідних процентів АТ «Агропромсистема» мало утримувати з суми такого доходу податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 15 %.

Суд при наданні оцінки згаданим доводам зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Згідно з підпунктом 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 ПК України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються, зокрема платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.

Підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України врегульовано, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

За правилами, визначеними в підпункті 141.4.1 (а) пункту 141.4 статті 141 ПК України, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відтак, безпосередньо наведені норми в сукупності та взаємозв'язку вказують, що проценти, які отримуються нерезидентом із джерелом їх походження з України, є доходом, який підлягає оподаткуванню за ставкою 15% сплачується, якщо інше не перебачено положеннями міжнародних договорів України.

При цьому, як передбачено пунктом 3.2 статті 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

8 листопада 2012 року між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр підписано Конвенцію між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, що ратифікована Україною згідно із Законом України «Про ратифікацію Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та Протоколу до неї» від 04.07.2013 № 412-VII (далі - Конвенція).

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» визначено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно зі статтею 1 Конвенції її дія поширюється на осіб, які є резидентами однієї чи обох Договірних Держав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Конвенції проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.

Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

Згідно з частиною 3 статті 11 Конвенції термін "проценти" у випадку використання в цій статті означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, дохід від урядових цінних паперів і дохід від облігацій чи боргових зобов'язань, у тому числі премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань.

Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються, якщо особа - фактичний власник процентів, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі, в якій виникають проценти, через розташоване в ній постійне представництво, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, справді пов'язана з таким постійним представництвом. У такому випадку застосовуються положення статті 7 цієї Конвенції (ч. 4 ст. 11 Конвенції).

Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, адміністративно-територіальна одиниця, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Проте, якщо особа, що сплачує проценти, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво, у зв'язку з якими виникла заборгованість, за якою сплачуються проценти, і витрати зі сплати цих процентів несе постійне представництво, то вважається, що такі проценти виникають у Державі, в якій знаходиться постійне представництво (ч. 5 ст. 11 Конвенції).

Аналізуючи положення Конвенції, суд приходить до висновку, що проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів. При цьому такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави.

Водночас якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів.

Разом з цим якщо особа - фактичний власник процентів, яка є резидентом Договірної Держави, здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі, в якій виникають проценти, через розташоване в ній постійне представництво, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, справді пов'язана з таким постійним представництвом, положення щодо не перевищення 2 відсотків від загальної суми процентів, які стягуються не застосовується. В даному випадку застосуванню підлягають положення статті 7 Конвенції «Прибуток від підприємницької діяльності».

Згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 7 Конвенції прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює підприємницької діяльності в іншій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як зазначено вище, прибуток підприємства може бути оподаткований в іншій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

З урахуванням положень пункту 3 цієї статті, якщо підприємство Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність в іншій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво, то в кожній Договірній Державі цьому постійному представництву приписується прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах, і діяло в повній незалежності від підприємства, постійним представництвом якого воно є.

Згідно з пунктом 1 статті 5 Конвенції для цілей цієї Конвенції термін "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства.

Згідно з пунктом 2 статті 5 Конвенції термін "постійне представництво", зокрема, включає:

a) місце управління;

b) філіал;

c) офіс;

d) фабрику;

e) майстерню;

f) установку або споруду для розвідки природних ресурсів;

g) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; та

h) склад або інше приміщення, що використовується для продажу товарів.

Згідно з пунктом 4 статті 5 Конвенції, незважаючи на попередні положення цієї статті, термін «постійне представництво» не включає:

a) використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать підприємству;

b) складування запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки;

c) складування запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством;

d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства;

e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер;

f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від «a» до «e», за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

Отже, термін «постійне представництво», зокрема, включає місце управління.

Своєю чергою термін «постійне представництво» не включає в себе місце управління, серед іншого, у разі якщо:

- утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер;

- утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від «a» до «e», за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

У той же час відповідно до пункту 5 статті 5 Конвенції незважаючи на положення пунктів 1 і 2 цієї статті, якщо особа, інша ніж агент з незалежним статусом, до якого застосовується пункт 6 цієї статті, діє від імені підприємства та має, та звичайно використовує повноваження в Договірній Державі укладати контракти від імені підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в цій Державі стосовно будь-якої діяльності, яку ця особа виконує для підприємства за винятком, якщо діяльність цієї особи обмежується тією, що зазначена в пункті 4 цієї статті, яка якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не може перетворити це постійне місце діяльності у постійне представництво відповідно до положень цього пункту.

За змістом пункту 6 статті 5 Конвенції підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в Договірній Державі, лише якщо воно здійснює підприємницьку діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної діяльності. Однак, якщо діяльність такого агента здійснюється повністю від імені цього підприємства і якщо між цим підприємством і агентом в їхніх комерційних і фінансових зв'язках існують або встановлюються умови, які відрізняються від тих, які могли б існувати між незалежними підприємствами, він не вважатиметься агентом з незалежним статусом у значенні цього пункту.

Наведене, у своїй сукупності дає суду підстави дійти висновку, що якщо особа, інша ніж агент з незалежним статусом (брокер, комісіонер чи будь-який інший агент з незалежним статусом) діє від імені підприємства та має, та звичайно використовує повноваження в Договірній Державі укладати контракти від імені підприємства, то таке підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в цій Державі стосовно будь-якої діяльності, яку ця особа виконує для підприємства за виключенням, якщо діяльність цієї особи обмежується тією, що зазначена в пункті 4 цієї статті, яка якщо і здійснюється через постійне місце діяльності, не може перетворити це постійне місце діяльності у постійне представництво відповідно до положень цього пункту.

Отже, якщо діяльність особи, іншої ніж агент з незалежним статусом в інтересах підприємства в Договірній державі обмежується утриманням постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер та / або виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від «a» до «e» пункту 4 статті 5 Конвенції, за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер, таке постійне місце діяльності не може перетворитися у постійне представництво згідно з пунктом 6 статті 5 Конвенції.

Одночасно, суд зазначає, що основою для розробки переважної більшості міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування є Модельна конвенція Організації економічного співробітництва та розвитку (далі - ОЕСР). Модельна конвенція становить джерело уніфікованих рішень щодо найбільш поширених питань, які виникають у сфері міжнародного оподаткування та усунення подвійного оподаткування.

Модельна конвенція не містить прямого посилання на Коментарі, проте відповідно до пункту 2 статті 3 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, при застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, буде мати те значення, яке він має за законодавством цієї Держави стосовно податків, на які поширюється ця Конвенція, якщо з контексту не випливає інше.

Відповідно до статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів (Україна приєдналась до цієї Конвенції згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Віденської конвенції про право міжнародних договорів» від 14.04.1986 № 2077-ХІ) договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до їх звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору.

Отже, положення Модельної конвенції ОЕСР, а також офіційного Коментаря до неї мають важливе значення при дослідженні такого питання як наявність або відсутність у представництва нерезидента в Україні статусу постійного представництва.

Коментар до Модельної Конвенції ОЕСР є динамічним та постійно доопрацьовується і змінюється.

Важливе значення серед джерел, якими врегульовано питання уникнення подвійного оподаткування є також Типова (Модельна) Конвенція ООН про уникнення подвійного оподаткування, а також Коментарі до неї, які також підлягають застосуванню для цілей вирішення спору.

За загальним правилом (пункт 1 статті 5 Модельних конвенцій ОЕРСР і ООН), постійним представництвом вважається постійне місце діяльності, через яке нерезидент повністю або частково здійснює свою господарську діяльність. Також постійним представництвом вважається особа, яка має і звичайно використовує повноваження укладати договори від імені нерезидента.

Виключення (пункт 4 статті 5 Модельних конвенцій) стосується декількох випадків, коли навіть за наявності місця діяльності або уповноваженої особи, діяльність нерезидента не вважається такою, що створює постійне представництво. До таких випадків, зокрема, відносяться випадки, коли у певному місці здійснюється виключно діяльність, яка має для підприємства (нерезидента) допоміжний характер.

Таким чином, постійне представництво відповідно до пункту 1 статті 5 Модельної конвенції є постійним місцем діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства (нерезидента).

У міжнародній теорії і практиці оподаткування іноземних організацій, які отримають доходи від джерел за кордоном, вироблена система критеріїв для визначення ступеня присутності іноземної організації на території держави, якими обумовлено обов'язок цієї організації сплачувати встановлені податки:

1) наявність місця ведення підприємницької діяльності на території іноземної держави, тобто об'єкта або обладнання, де така діяльність ведеться;

2) місце ведення підприємницької діяльності має характер стабільності і стаціонарності, тобто має розташовуватися в певному місці і з певним ступенем сталості;

3) підприємницька діяльність ведеться через це місце, тобто персонал і/або інші виконавці діють в державі, на території якого утворено таке місце ведення діяльності.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 17.10.2019 у справі № 2а-16434/12/267.

Отже, при вирішенні спору щодо характеру діяльності представництва, слід враховувати:

а) наявність постійного місця діяльності нерезидента в Україні або наявність в Україні особи, яка має і зазвичай використовує повноваження щодо укладання контрактів від імені нерезидента;

б) наявність у нерезидента ділової мети в утриманні відповідного місця діяльності;

в) функціонал представництва, на підставі якого має бути визначено характер взаємовідносин між представництвом і підприємством з погляду принципу окремої податкової правосуб'єктності;

г) оцінку того, наскільки виконувані представництвом функції становлять суттєву або істотну частину діяльності нерезидента;

ґ) визначення того, чи виконує представництво функції виключно відносно підприємства (нерезидента), чи також у відношенні інших осіб.

Найважливішим критерієм, яким характеризується діяльність постійного представництва - комерційна мета діяльності.

Визначення терміну «комерційна мета діяльності» не наведене в Конвенції, а Модельна конвенція визначає термін у невиключний спосіб - лише шляхом згадування, що цей термін включає також і професійні послуги.

З цього приводу пунктом 10.2 Коментарів до статті 3 визначено, що цей термін, відповідно до пункту 3.2 повинен мати значення, яке надається йому національним законодавством країни, що застосовує відповідну конвенцію.

Отже, з'ясування характеру господарської діяльності нерезидента має значення з огляду на визначення постійного представництва. Якщо навіть певний нерезидент і має в Україні місце діяльності, але сама діяльність нерезидента не має характеру господарської діяльності, то відповідне місце діяльності не буде вважатись постійним представництвом.

Термін «господарська діяльність» визначено в підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тож, господарська діяльність характеризується, насамперед, спрямованістю на отримання доходу, а також певними організаційними зусиллями, які вчиняються у здійсненні відповідної діяльності (зокрема організаційними, фінансовими, людськими тощо). Фактичне отримання доходу у певному податковому періоді не має вирішального значення для визначення діяльності як господарської.

Так, у разі здійснення на території України представництвом господарської діяльності, зокрема, але не виключно, діяльності, направленої на надання послуг третім особам (консультацій, рекламних акцій тощо), та здійснення інших дій, які можуть свідчити про «господарський» чи «комерційний» характер діяльності представництва, представництво набуває ознак постійного та зобов'язане сплачувати податок на прибуток з доходів, отриманих із джерелом походження із України.

Поряд із цим, як зазначено вище, пункт 4 статті 5 Конвенції містить виключення для визнання діяльності як такої, що має ознаки «постійного представництва», це утримання постійного місця діяльності утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Безпосередньо Модельні конвенції і ОЕРСР і ООН вказують, що часто важко відрізнити, яка діяльність відноситься до діяльності підготовчого або допоміжного характеру, а яка - ні. Вважається, що послуги, які надає місце діяльності, є настільки далекими від фактичної реалізації прибутку, що складно віднести будь-який прибуток до відповідного місця діяльності (пункт 58 Коментарів до Модельної конвенції ОЕСР 2017 року). Вирішальним критерієм має бути визначення того, чи становить діяльність, яка здійснюється у визначеному місці, суттєву і важливу частину діяльності підприємства в цілому. Кожний випадок має аналізуватись окремо (пункт 59 Коментарів до Модельної конвенції ОЕСР 2017 року). Допоміжна діяльність зазвичай є діяльністю, яка здійснюється з метою підтримки чогось, не будучи суттєвою і важливою частиною підприємства в цілому. Малоймовірно, що діяльність, яка вимагає залучення значної частини активів або персоналу, може вважатись діяльністю допоміжного характеру (пункт 60 Модельної конвенції ОЕСР 2017 року).

Отже, для розмежування основної діяльності та підготовчої чи допоміжної діяльності необхідно мати на увазі що:

- підготовча чи допоміжна діяльність здійснювались на користь самої іноземної компанії, а не на рахунок третіх осіб;

- під основною діяльністю зазвичай сприймається діяльність, що є суттєвою і важливою виходячи із змісту комерційних цілей і завдань організації;

- підготовча діяльність передує початку основної діяльності нерезидента на території України;

- допоміжна діяльність забезпечує процес ведення основної господарської діяльності нерезидентом, здійснюється одночасно з основною діяльністю, при цьому до основної не відноситься.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.09.2021 у справі № 640/10685/20.

Як свідчить зміст акта перевірки (т. 1, а.с. 39) контролюючий орган зазначає, що компанія «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) вважається такою, що здійснює свою діяльність через постійне представництво в розумінні частини 1, 5 статті 5 Конвенції.

Як вже було згадано вище, контролюючий орган вважає, що компанія «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) має в Україні постійне представництво у вигляді постійного місця діяльності, в якому здійснювалась господарська діяльність нерезидента та яка виходила за межі діяльності підготовчого та допоміжного характеру, оскільки основна діяльність співпадає з основною діяльністю нерезидента - компанією «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр), зазначеною у фінансовій звітності.

Зазначені висновки контролюючого органу базуються на отриманій відповіді від Іноземного компетентного органу Республіки Кіпр (Податковий Департамент Міністерства фінансів Республіки Кіпр) від 22.12.2021 № 3.10.43.2/А V.215Р.819 по компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр).

В акті перевірки зафіксовано, що єдиним акціонером компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) є компанія «GOELEO ENTERPRISES LTD» (Республіка Кіпр) - 100% акціонерного капіталу.

Директорам компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) є, зокрема ОСОБА_4 , з 05.12.2011 - по дату завершення перевірки.

ОСОБА_4 є кінцевим бенефіціарним власником компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» та має право підпису банківських рахунків, у банківських установах, відкритих кіпрською компанією. Ним не задекларовано жодних доходів, отриманих з джерел за межами України.

На 11 аркуші акта перевірки (т. 1, а.с. 34), контролюючий орган зазначає, що компанією «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» надано спеціальні довіреності на ім'я ОСОБА_5 , згідно з якими він є Повіреним і законним представником компанії для наступних конкретних дій та вчинків:

- укладати, змінювати або розривати будь-які договори застави (іпотеки) та додаткові угоди до договорів застави (іпотеки) та/або будь-яких інших договорів, пов'язані з ними заяви, акти, реєстраційні картки, форми та отримувати необхідні документи. Всі вищезазначені дії та документи будуть виконуватися у відповідності до умов та положень договорів застави (іпотеки), майнової поруки, кредитних договорів (договорів позики), які раніше були укладені з компаніями;

- укладати, змінювати або розривати будь-які договори застави (іпотеки) та додаткові угоди до договорів застави (іпотеки) та/або будь-яких інших договорів, пов'язані з ними заяви, акти, реєстраційні картки, форми та отримувати необхідні документи, договори про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки); кредитні договори / договори позики, договори про відступлення права вимоги, будь-які додаткові угоди до них, в тому числі угоду про зміну кредитора; листи, заяви, розпорядження з компаніями.

Також в акті перевірки (т. 1, а.с. 35) зафіксовано, що ОСОБА_4 є бенефіціарним власником групи українських підприємств, у тому числі АТ «Агропромсистема».

Надалі, контролюючий орган стверджує, що ОСОБА_4 у період 2017-2021 років переважну більшість перебував на території України із правом підпису банківських документів від імені компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр).

Зареєстрований офіс компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) знаходиться за адресою: 1 Stasinou, Mitsi Building, Ist floor, Office 4, Plateia Eleftherias, Nicosia 1060, Cyprus.

Згідно відповіді Іноземного компетентного органу Республіки Кіпр (далі - ІКО) Компанія утримує повністю обладнаний та діючий офіс за адресою: 4 Kadmou, Agios Andreas, S.I. Olympia Business Centre, Office 105, Nicosia 1105, Cyprus, загальною площею 18 кв. метрів.

Компанія «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) займається тим, що надає фінансові послуги пов'язаним сторонам (резидентам Республіки Кіпр та нерезидентам). Метою компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) є адміністрування грошових резервів та інструментів групи. Наявні кошти групи, включаючи будь-який прибуток від її діяльності, об'єднуються та розподіляються, через «BIESEF INVESTMENTS LIMITED», яка діє як казначейська компанія групи, у формі позик/фінансової підтримки для задоволення потреб у ліквідності та оборотному капіталі різних компаній групи/пов'язаних компаній.

У Компанії відкриті банківські рахунки в Astrobank (Республіка Кіпр), Credit Suisse (Швейцарія) та Bank Lombard Odier & Co Ltd (Швейцарія). Підписантом по даних банківських рахунках є Вадим Григор'єв.

Згідно отриманої інформації встановлено, що джерелом коштів, які компанія «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) надавала українським підприємствам у вигляді позик, є грошові кошти, отримані у вигляді позик від пов'язаної компанії та більша частина коштів були грошима, інвестованими бенефіціарним власником компанії через іншу кіпрську компанію - «Goeleo Enterprises Ltd», у формі капіталу.

Згідно отриманих додатків до відповіді ІКО встановлено, що компанія «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) з 2011 по 2018 у якості капітальних вкладень (ч/з премію на уставний капітал) отримала від компанії «Rockway Development Itd» (Беліз) кошти на загальну суму 70 000,0 тис. дол. США.

Крім того, компанія отримала від материнської компанії «Goeleo Enterprises Ltd» кошти, як внесок до статутного капіталу 150 466,0 тис. дол. США у 2016 році та 27 896,5 тис. дол. США у 2020 році.

Протягом 2017-2019 років компанія «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) не виплачувала жодних відсотків своєму позикодавцю, нараховані та не виплачені відсотки складали: станом на 31.12.2018 - 36 991,36 дол. США; станом на 31.12.2019 - 67 624,40 дол. США. Компанія «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) не розподіляла жодних дивідендів між своїми акціонерами у періоді 2017-2019 років.

На переконання ГУ ДПС у м. Києві фактична господарська діяльність компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр) здійснювалась з території України, що однозначно свідчить про наявність постійного представництва нерезидента на території України.

Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_6 діяв від імені нерезидента на підставі спеціальних довіреностей. Усі дії та документи вчинялися і укладалися ОСОБА_7 згідно з умовами тих договорів, що вже були укладені з компаніями раніше.

Одночасно, як свідчать матеріали справи, рішення про укладання правочинів, перелік яких наведено контролюючим органом в акті перевірки, приймалося на Кіпрі уповноваженою особою компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» - директором, про що було складено Резолюції, в яких визначено чіткі умови правочинів, які підписано директором компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED».

Зокрема, пунктом 3 Резолюції від 02.12.2015 уповноважено пана Григор'єва Вадима на підписання правочину, вказаного в пункті 2 даної резолюції від імені Компанії на умовах визначених даною резолюцією без самостійного визначення повіреним його умов. Текст правочинів та графіки погашення використати типові за формою, затвердженою директором Компанії раніше (т. 1, а.с. 118). Дана Резолюція стосується Додаткової угоди № 4 до Договору № 1 про надання кредиту від 23/07/2012 - контрагент ПрАТ «Агропромситема».

Також в матеріалах містяться аналогічні за змістом пункту 3 Резолюції, а саме від 18.12.2017 (стосується Додаткової угоди № 5 до Договору № 1 про надання кредиту від 23/07/2012 - контрагент ПрАТ «Агропромситема») (т. 1, а.с. 119); від 24.07.2018 (стосується Додаткової угоди № 14 до Договору № 1 про надання кредиту від 20.08.2002 № 1/12/08 - контрагент ПрАТ «Агропромситема») (т. 1, а.с. 125-126).

Суд зауважує, що відповідач стверджує, що довіреності, видані на ім'я Григор'єва Вадима, були не спеціальними, а генеральними.

З приводу наведеного слід відмітити, що чинне законодавство не передбачає визначення «генеральна довіреність». За загальним правилом під «генеральною довіреністю» розуміється довіреність, якою уповноважується інша особа діяти від імені іншої юридичної та/або фізичної осіб з широким колом повноважень. На противагу цьому «спеціальна довіреність», виходячи з тлумачення слова «спеціальний», тобто призначений виключно для когось або чогось, має особливе призначення, або відзначається чимось, що вирізняє його з-поміж інших, дає суду підстави сформувати висновки про те, що спеціальна довіреність є такою довіреністю, що уповноважує іншу особу діяти від імені іншої юридичної та/або фізичної осіб з конкретно визначеними повноваженнями для вчинення певних юридичних дій (підпис документів, розпорядження окремим майном тощо).

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження здійснення ОСОБА_7 будь-яких дій чи прийняття рішень, які б свідчили про прийняття ним участі у вчиненні грошових переказів з рахунків компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» на рахунки позивача (позичальником за договором), так само відсутні докази, що ОСОБА_4 приймав рішення про управління коштами компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED». Право підпису банківських документів не є тотожним реалізації особою такого права шляхом ініціювання відповідних банківських переказів. Відтак стверджувати, що відповідні довіреності є генеральними, не вбачається за можливе.

Відтак, за висновком суду, згадані Резолюції свідчать, що ОСОБА_4 був уповноважений виключно на підписання додаткових угод, тобто не здійснював переговорів щодо їх укладення, погодження істотних умов тощо.

Разом з цим згідно з пунктами 87-88 Коментарів ОЕСР до пункту 5 статті 5 Типової конвенції про податок на доходи та капітал особа, яка веде переговори в державі про всі елементи та деталі контракту в обов'язковий для підприємства спосіб, може вважатися такою, що укладає контракт у цій державі, навіть якщо цей контракт підписаний іншою особою.

За таких обставин, на переконання суду, вчинення повіреним нерезидента - ОСОБА_7 зазначених в акті перевірки дій, не може свідчити про наявність постійного представництва на території України, оскільки підписання договорів позики (внесення до них змін, шляхом укладання додаткових угод до вже раніше укладених договорів позики) має на меті забезпечення основної діяльності материнської компанії-нерезидента - фінансування, не здійснюючи при цьому господарської діяльності материнської компанії, що вказує на здійснення таким повіреним виключно підготовчих та/або допоміжних функцій.

При цьому, суд наголошує, що сам факт видачі нерезидентом довіреностей фізичній особі положеннями Конвенції не визначається як вчинення повіреним дій, які в будь-якому випадку свідчать про здійснення повіреним діяльності постійного представництва у розумінні положень Конвенції. Висновки про вчинення функцій постійного представництва мають ґрунтуватися на аналізі фактично вчинених дій такого представника.

Аналогічний правовий підхід викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2022 по справі № 200/7051/20-а.

Крім того, є сталою правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 19.03.2019 у справі № 809/1718/15, відповідно до якої для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав й обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) у майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Тож господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків і руху його капіталу. Тож підписання представником нерезидента договорів позики є лише підготовчими діями для здійснення господарської операції (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.12.2021 № 805/1872/17-а, від 27.07.2023 № 808/3833/15, від 20.12.2023 № 340/768/22, від 11.07.2024 № 360/4169/21).

Одночасно, суд враховує твердження відповідача стосовно відсутності будь-яких посилань на відповідні резолюції у Договорах, однак наголошує, що наведене не свідчить про їх відсутність та чинність.

З приводу тверджень в акті перевірки, що ОСОБА_4 у період 2017-2021 років переважну більшість перебував на території України із правом підпису банківських документів від імені компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр), що свідчить про ведення господарської діяльності нерезидента з території України, суд сприймає критично, з огляду на таке.

По-перше, контролюючим органом не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_7 банківських переказів від імені нерезидента.

По-друге, відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 16.10.2023 № 91-50265/18/23-Вих інформація надана за період, починаючи з 2018 року, а не за період з 2017 року, як про те наведено в акті перевірки (т. 5, а.с. 6-8).

Враховуючи вище викладене, на переконання суду, зазначені обставини жодним чином не підтверджують наявність постійного представництва нерезидента в Україні.

Стосовно посилань податкового органу, що ОСОБА_4 є бенефіціарним (фактичним) кінцевим отримувачем доходу, суд зауважує про таке.

Так, згідно пунктів 103.2-103.4 статті 103 ПК України, в редакції, що діяла до внесення змін згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» № 466-IX від 16.01.2020, який набрав чинності 23.05.2020, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті (пункт 103.2.).

Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу (пункт 103.3.).

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (пункт 103.4.).

Надалі, починаючи з 23.05.2020, пункт 103.2 статті 103 ПК України доповнено абзацами третім - шостим такого змісту:

«Податкові вигоди у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, передбачені міжнародним договором, не надаються стосовно відповідного виду доходу або прибутку, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції нерезидента з резидентом України було безпосереднє або опосередковане отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку. Ця норма не застосовується, якщо буде встановлено, що отримання таких відповідає об'єкту та цілям міжнародного договору України. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені цим пунктом, застосовуються відповідні правила міжнародного договору.

У разі якщо отримувач доходу є нерезидентом, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, дозволяється застосування міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу, в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, за умови надання особі (податковому агенту) таких документів:

а) від отримувача доходу - заяви у довільній формі про відсутність у нього статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу, а також про наявність такого статусу у нерезидента, який надав документи, зазначені у підпункті "б" цього пункту;

б) від бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу - заяви у довільній формі про наявність у такого нерезидента статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу та документів, які підтверджують такий статус (зокрема, але не виключно, ліцензії, договори, офіційні листи компетентних органів), а також документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті».

При цьому, з 23.05.2020 пункт 103.3 статті 103 ПК України викладено в іншій редакції, а саме:

« 103.3. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:

зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або

зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов'язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв'язку із здійсненням операції з такої передачі.

Якщо нерезидент - безпосередній отримувач доходу з джерелом походження з України не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, під час виплати такого доходу застосовуються положення міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу. У випадку, передбаченому цим абзацом, обов'язок доведення того, що нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу покладається на такого нерезидента або на нерезидента, який звертається із заявою до контролюючого органу про повернення зайво утриманого податку.

Для цілей застосування цього пункту у випадках, коли резиденти - суб'єкти кінематографії України сплачують роялті нерезидентам за субліцензійними договорами за використання або за надання права на використання аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), а також об'єктів авторського права та/або суміжних прав, що використовуються при виробництві (створенні) аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), такі нерезиденти вважаються бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) щодо таких роялті».

Відповідно до пункту 9 Коментарів до статті 11 Конвенції, вимогу щодо бенефіціарного власника додано до пункту другого статті 11 для того, щоб роз'яснити значення слів «і сплачуються резиденту», які використовуються в пункті 1. Зрозумілим є той факт, що країна джерела не зобов'язана поступатись у праві оподатковувати проценти на тій лише підставі, що проценти були сплачені саме резиденту Держави, з якою укладено міжнародний договір. Термін «фактичний власник доходу» використовується не у вузькому технічному сенсі, а розуміється в контексті та світлі завдань і цілей Конвенції, включаючи уникнення подвійного оподаткування, попередження випадків ухилення від сплати податків та уникнення оподаткування.

Пільга або звільнення від оподаткування по будь-якому із видів доходу, що надається Державою, з якої походить дохід, резиденту іншої Договірної держави з метою уникнення повністю або частково подвійного оподаткування, яке може виникнути у зв'язку із повторним оподаткуванням такого доходу Державою резиденства. Коли цей вид доходу отримує резидент Договірної Держави, що діє як агент чи номінальний отримувач, надання Державою, з якої походить дохід, такої пільги або звільнення виключно на підставі статусу безпосереднього отримувача доходу як резидента іншої Договірної Держави буде суперечити цілям та завданням Конвенції. Безпосередній отримувач в цій ситуації кваліфікуватиметься як резидент, однак цей статус не призводить до потенційного подвійного оподаткування, оскільки отримувач не розглядається як власник доходу для цілей оподаткування в Державі резиденства. Надання державою, з якої походить дохід, пільги або звільнення від оподаткування також буде суперечити цілям та завданням Конвенції, якщо резидент Договірної Держави, не використовуючи такі інструменти, як агентування або номінальної власності, буде діяти як проміжна ланка для іншої особи, котра фактично отримує вигоду від відповідного доходу. Проміжна ланка не може розглядатися як фактичний власник, якщо навіть за свого формального статусу власника, на практиці вона має досить вузькі повноваження щодо такого доходу, що надає можливість її розглядати як просту довірену особу, або управляючу особу, що діє від імені зацікавлених осіб (пункт 10 Коментарів до статті 11).

У випадках, які наводяться в Коментарях (агент, номінал, посередник тощо), безпосередній отримувач процентів не вважається бенефіціарним власником, оскільки право отримувача вільно розпоряджатись такими процентами обмежено в силу наявності договірних або інших юридичних обов'язків передати отриманий платіж іншій особі. Такий обов'язок зазвичай випливає з юридичних документів, однак також може з'ясовуватись на підставі фактів та обставин, які вказують, що по суті отримувач процентів не має право вільно розпоряджатись такими процентами.

За загальним правилом ознаками, які можуть вказувати на те, що особа-нерезидент не є кінцевим бенефіціарним власником доходу у вигляді процентів, є, зокрема:

1) відсутність фактичного самостійного здійснення господарської діяльності особою нерезидентом, яка зареєстрована в Державі, з якою Україною укладений договір про уникнення подвійного оподаткування, на відповідній території;

2) характер грошових потоків свідчить про наявність юридичних та фактичних обов'язків щодо подальшого перерахування отримуваних процентів особою-нерезидентом третій особі та відсутність у особи-нерезидента можливості самостійного прийняття рішення щодо долі отримуваного доходу та контролю щодо отримуваного доходу;

3) мінімальний часовий інтервал між: укладенням договору (видачею позики) між резидентом та особою-нерезидентом, з Державною якого укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, а також договору (видачею позики) між останнім та третьою особою; отриманням доходу особою-нерезидентом, з Державною якого укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, і виплатою грошових коштів третій особі;

4) відсутність диференційованих, що розрізняються умов договорів, правових документів, на підставі яких особа-нерезидент отримує дохід і в подальшому перераховує кошти;

5) вчинення дзеркальних, тобто ідентичних операцій між резидентом та особою-нерезидентом, що зареєстрована в Державі, з якою укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, та між останнім і третьою особою;

6) фактичні ризики, пов'язані із наданням позики резиденту, несе третя особа, а не особа-нерезидент;

Поняття особи, яка може вважатись «бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу», для цілей використання пониженої ставки податку під час виплати доходу нерезиденту, визначене, зокрема, в пунктів 103.3 ПК України, зміст якого наведений вище.

Таким чином, «бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу», для цілей отримання пільг з податку на доходи нерезидентів, може бути, в загальному, як фізична, так і юридична особа, яка є «вигодонабувачем» отриманого доходу та визнає подальшу долю такого доходу.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження наявності підстав сформувати висновки, що ОСОБА_4 є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу. В акті не зафіксовано жодних обставин стосовно встановлення в ході перевірки права позивача розпоряджатися отриманими процентами та їх розподіляти. Суд повторно наголошує, що наявність у згаданої особи права підпису банківських платіжних документів, за умови відсутності підтвердження належними та доступними доказами, вчинення останнім таких дій, тобто розподілення доходу, не може беззаперечно свідчити, що ОСОБА_4 є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу.

Стосовно не надання позивачем оригіналів довідок про резидентність компанії BIESEF INVESTMENTS LIMITED за 2018 - 2020 роки, суд повторно зазначає, що відповідно до пункту 103.4 статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до пункту 103.5 статті 103 ПК України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Пунктом 103.6 статті 103 ПК України визначено, що у разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів. У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

На 9 аркуші акта перевірки (т. 1, а.с. 32) податковим органом зазначено про надання Головному управлінню ДПС у м. Києві сертифікатів, що підтверджують податкове резиденство Кіпру компанії BIESEF INVESTMENTS LIMITED за 2018, 2019, 2020 роки, які апостильовані, перекладені та нотаріально посвідчені.

Зазначення на 10 аркуші акта перевірки щодо наявності у контролюючого органу оригіналів довідок про резидентність компанії BIESEF INVESTMENTS LIMITED, на переконання суду є припущеннями, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують обставин виконання позивачем положень пункту 103.4 статті 103 ПК України.

Більш того, згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25.05.2022 у справі № 420/5859/19, у разі виникнення суперечностей щодо відповідності фактичним обставинам змісту документа про резиденцію, на підставі якого особа, яка виплатила доходи нерезиденту із джерелом їх походження з України, застосувала пільгові правила оподаткування, встановлені міжнародним договором, допустимим доказом, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, є відповідна інформація компетентного органу цієї країни на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Отже, доводи відповідача у зазначених вище частинах є безпідставними та не підтверджені належними та допустимими доказами.

З приводу наявних в матеріалах справи висновків проведених сторонами експертиз, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України

(далі - КАС України) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Стаття 108 КАС України регламентує, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Верховний Суд у постанові від 12.07.2021 у справі №766/12142/16-а виклав наступний висновок: «висновок експерта може бути доказом у справі лише тоді, коли експертиза здійснена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за клопотанням сторони чи її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.

Отже, враховуючи той факт, що висновки експертів були надані як позивачем, так і відповідачем до матеріалів справи та те, що зазначені експертизи були здійснені виключно з ініціативи позивача та відповідача (у даному випадку за ініціативою прокурора), а не здійснені на підставі ухвали суду, то такі висновки можуть розцінюватися лише як письмові докази, які підлягають дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.

Таким чином, враховуючи усі зазначені вище істотні обставини справи, такі висновки експерта не є належним та достовірним доказом в розумінні положень КАС України, а тому не враховуються судом при вирішенні даного спору по суті.

Беручи до уваги викладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами порушення позивачем підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України та статті 11 Конвенції.

Як наслідок висновок контролюючого органу про заниження податкових зобов'язань щодо утриманого податку з доходу нерезидента із джерелом походження з України, на переконання суду, є помилковим.

Також, суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 125-1.1 статті 125-1 ПК України ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положеннями пункту 125-1.2 статі 125-1 ПК України регламентовано, що ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що для застосування штрафу в збільшеному розмірі необхідним є встановлення податковим органом факту порушення платником податків податкового законодавства, вчиненого (допущеного) ним умисно.

Згідно з пунктом 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 112.1 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, в розрізі положень пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти висновку, що останні визначають вину як об'єктивну сторону податкових правопорушень, а тому для встановлення її наявності контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), а саме - що платник податків, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 520/9294/21.

Разом з цим у постановах Верховного Суду від 16.03.2023 (справа № 600/747/22-а), від 03.08.2023 (справа № 520/22505/21), від 22.08.2023 (справа № 520/18519/21), від 05.10.2023 (справа № 520/14773/21) сформовано висновки про те, що обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу в підвищених розмірах є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Обов'язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Крім цього у постанові від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21 Верховний Суд зазначив, що у випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, він (контролюючий орган) не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі. Разом з тим, такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов'язковому порядку мають бути зазначені в акті камеральної перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки (наприклад постанова Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 140/388/19). За змістом ПК України подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання платником податків своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно, документів, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо вини, підтверджують наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу. Відсутність в акті камеральної перевірки обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, на переконання колегії суддів, вказують на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України. За умови ж недоведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків акта перевірки та обставин справи, платник податків підлягає притягненню до відповідальності на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України.

Незважаючи на те, що такі висновки викладені Верховним Судом під час вирішення питання застосування штрафних санкцій на підставі пункту 124.3 статті 124 ПК України, безпосередній підхід до обов'язковості наведення в акті перевірки обставин, які за позицією контролюючого органу характеризують таку ознаку діяння як умисність, є застосовним і до правовідносин у цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2025 у справі № 620/9794/23.

Суд звертає увагу на те, що акт перевірки не містить в собі обставин, які за позицією контролюючого органу характеризують порушення, яке на переконання останнього, допущено товариством як умисне. Тобто в акті перевірки відсутні оцінка відповідачем вини, як характеризуючої обставини для формування висновку про наявність умислу в діях позивача.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що контролюючим органом не доведено наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків акта перевірки, що виключає застосування до нього пункту 125-1.2 статті 125-1 ПК України.

При цьому, суд наголошує, що відповідачем не доведено і наявність порушення як такого, що загалом виключає наявність правових підстав для застосування штрафних санкцій, відповідно збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 72 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що спірне рішення не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом.

Додатково суд звертає увагу на те, що у оскаржуваному рішенні контролюючим органом зазначено про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору), що не відповідає змісту встановленого відповідачем порушення, яке зафіксовано в акті перевірки, а саме: «заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб при виплаті доходу із джерелом походження з України у вигляді процентів компанії «BIESEF INVESTMENTS LIMITED» (Республіка Кіпр)».

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 30 280,00 грн, сплачений позивачем відповідно до платіжної інструкції від 24.12.2024 № 2319 (т. 1, а.с. 20) підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Стосовно судових витрат на правничу допомогу в позовній заяві представником позивача наведено орієнтовний розрахунок таких витрат та зазначено, що докази на підтвердження понесених витрат товариством та їх фактичний розмір, будуть надані після закінчення розгляду справи. У зв'язку із наведеними станом на час вирішення спору по суті, судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу.

У судовому засіданні 30.09.2025 проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення суду складено 17.10.2025.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 19.12.2024 №1445452303.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, ідентифікаційний код ВП 44116011) на користь Приватного акціонерного товариства «Агропромсистема» (місцезнаходження: 02094, м. Київ, проспект Каденюка Леоніда (Гагаріна), б. 23, ідентифікаційний код 00915122) судовий збір у сумі 30280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят грн 00 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.

Попередній документ

131085157

Наступний документ

131085159

Інформація про рішення:

№ рішення:	131085158
№ справи:	320/2176/25
Дата рішення:	30.09.2025
Дата публікації:	20.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; валютного регулювання і валютного контролю, з них; за участю органів доходів і зборів

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (13.11.2025)
Дата надходження:	27.10.2025
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

13.03.2025 14:00	Київський окружний адміністративний суд
10.04.2025 15:00	Київський окружний адміністративний суд
13.05.2025 15:30	Київський окружний адміністративний суд
01.07.2025 13:00	Київський окружний адміністративний суд
15.07.2025 00:00	Київський окружний адміністративний суд
15.07.2025 15:30	Київський окружний адміністративний суд
05.08.2025 10:00	Київський окружний адміністративний суд
16.09.2025 14:00	Київський окружний адміністративний суд
30.09.2025 16:30	Київський окружний адміністративний суд