16 жовтня 2025 рокуСправа № 280/7570/23
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Основний командний пункт оперативно-тактичне угруповання “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
07 жовтня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 , в якій заявник просить суд: Змінити спосіб і порядок виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/7570/23 від 04.07.2024 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Основний командний пункт оперативно-тактичне угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, у розмірі 276 096,56 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі 280/7570/23, яке набрало законної сили, було задоволено позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Основний командний пункт оперативно-тактичне угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Відповідно до наданої боржником військовою частиною НОМЕР_1 довідки-розрахунку додаткової винагороди ОСОБА_1 відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024 по справі № 280/7570/23 загальна сума нарахованих до виплати коштів за вказаним судовим рішенням складає: нараховано - 280301,08 грн., нарахування ЄСВ 22 % - 26400,00 грн. Компенсація ПДФО 18 % - 50454,00 грн., військовий збір - 4204,52 грн., потреба в коштах - 357155,27 грн. До виплати належить - 276096,56 грн. На підставі наведеного та з посиланням на приписи ч.3 ст.378 КАС України, якою встановлено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат, представник позивача просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення по даній справі.
Судове засідання з розгляду заяви призначено на 16.10.2025.
08.10.2025 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі у яких з посиланням на приписи ч.3 ст. 238 КАС України зазначено, що у відповідача відсутні заперечення стосовно виконання зазначеного положення закону.
Ухвалою від 14.10.2025 було задоволено заяву предстаника відповідача про забезпечення участі у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до приписів частини другої статті 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
З огляду на вищевикладене, розгляд заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі здійснюється в порядку письмового провадження.
Вирішуючи по суті заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду, суд виходить з наступного. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від від 04.07.2024 у справі 280/7570/23 було задоволено позов ОСОБА_1 д Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предме спору Основний командний пункт оперативно-тактичне угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », пр визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, як особі, яка безпосередньо брала участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів, за періоди з 28.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 10.06.2022, з 11.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 13.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, як особі, яка безпосередньо брала участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів, за періоди з 28.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 10.06.2022, з 11.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 13.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
15.10.2024 постановою Третього окружного апеляційного суду по цій справі рішення суду залишено без змін, отже рішення суду набрало законної сили 15.10.2024.
Заявник у заяві стверджує, що Боржник у добровільному порядку рішення суду не виконував, у зв'язку з чим позивач звернувся до органів державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання. 26.08.2025 Другим відділом державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 78924532. Проте рішення суду боржником так і не виконується. Разом з тим до заяви представник позивача не додає листування з приводу виконання рішення суду або доказів того, що виконавче провадження № 78924532 було відкрито саме з виконання рішення суду у справі № 280/7570/23. Додана до заяви інформація з АВСП щодо ВП № 78924532 не містить таких відомостей. Також і відповідачем не було надано суду жодних пояснень та доказів у їх обгрунтування щодо виконання рішення суду у справі № 280/7570/23. Сторони лише обмежились фактично посиланням на приписи ч. 3 ст. 378 КАС України.
Також заявником до заяви було додано довідку-розрахунок доаткової винагороди ОСОБА_1 за період з 01.05.2022 - 31.10.2022, розраховану відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024, згідно якої до виплати належить 276096,56 грн.
Доказів виплати позивачу додаткової грошової винагороди у вищезазначеному розмірі відповідачем суду не надано.
Вирішуючи подану заяву по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, стаття 14 КАС України, що узгоджується з приписами статті 129-1 Конституції України, встановлює, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України суд приходить до висновку, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду у справі відповідачем нараховано позивачу додаткову грошову винагороду у розмірі 276096,56 грн.
Також суду не надано доказів того, що відповідач у справі, який є боржником, відмовляється виплачувати позивачу вказану суму.
Суд зазначає, що сторонами не наведено конкретних обставини, що унеможливлюють виконання судового рішення у справі № 280/7570/23, не вказано, які обставини ускладнюють виконання рішення суду.
При цьому суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії щодо нарахування та виплати додаткової винагороди і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.07.2024 року в адміністративній справі № 280/7570/23 має зобов'язальний характер, проте судом при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості по додатковій винагороді позивача.
Оскільки розрахунок належної позивачу заборгованості по додатковій винагороді судом не здійснювався, тому, зміна способу виконання вказаного вище судового рішення із зобов'язання здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди на стягнення конкретної суми цієї заборгованості фактично призведе до зміни рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішення питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.
Суд зазначає, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Так, у постановах Верховного Суду від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі № 130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі № 295/16238/14-а викладено правовий висновок, що зміну способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Верховний Суд у постановах від 10 липня 2018 року у справі № 490/9519/16-а та від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а сформулював правовий висновок, за яким змінивши спосіб виконання постанови із зобов'язання виплатити виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Відтак, позаяк у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум додаткової винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, суд приходить до висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить позивач, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі № 280/7570/23.
При цьому суд зазначає, що грошові кошти у виді заборгованості із додаткової винагороди, які належать стягувачу, не є власністю військової частини НОМЕР_1 і не знаходяться на його рахунках.
Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.
Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (військової частини НОМЕР_1 ) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, позаяк виконання рішення суду у справі № 280/7570/23 залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання.
У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості із додаткової винагороди позивачу.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті додаткової винагороди, суд вважає безпідставними доводи позивача, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі № 280/7570/23.
Суд зазначає, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості із додаткової винагороди не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Водночас, у спірному випадку йдеться не про право особи на таку виплату, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Суд зазнчає, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання суми заборгованості із додаткової винагороди, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Щодо посилання позивача в заяві на абзац другий частини третьої статті 378 КАС України, яким статтю було доповнено згідно з Законом № 4094-IX від 21.11.2024, суд зазначає, що вказана норма не є релевантною щодо спірних правовідносин. Спір у даній справі стосується недотримання відповідачем законодавства щодо грошового забезпечення військовослужбовців і не належить до категорії справ щодо захисту соціальних прав.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви представника позивача Гузєва О.О. про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №280/7570/23.
Керуючись ст. 241, 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №280/7570/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова