06 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 913/83/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.
за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.,
від Позивача: Левицька А.В. -представник;
Від Відповідача 2: Дідоха І.З. -особисто;
та інших представників учасників справи: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 , с-ще Новоайдар, Щастинський район, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від 23.06.2025 у справі №913/83/25
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м.Київ
до 1.Сільськогосподарського приватного підприємства "Фантазія", с-ще Новоайдар (з), Щастинський район, Луганська область
2.Фізичної особи ОСОБА_1 , с-ще Новоайдар, Щастинський район, Луганська область
про стягнення 633'604 грн 23 коп.
У лютому 2025року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі Позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства "Фантазія", с-ще Новоайдар, Щастинський район, Луганська область (далі- Відповідач 1) та Фізичної особи ОСОБА_1 , с-ще Новоайдар, Щастинський район, Луганська область (далі- Відповідачка 2) про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором №31931784-КД-1 від 21.10.2020 в загальному розмірі 633 604 грн 23 коп., з яких: 598 216 грн 49 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 35 387 грн 74 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.06.2025 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Відповідачка 2, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернулась з апеляційною скаргою, за змістом якої просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянтка вважає судове рішення незаконним і необґрунтованим, винесеним при неповному з'ясуванні обставин справи, а також із невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме:
- суд першої інстанції не повідомив Відповідачку 2 належним чином про час та місце розгляду справи, не з'ясував адресу її проживання та невірно вказав поштовий індекс, чим порушив принцип змагальності сторін і право Відповідача 2 на захист;
- суд не виконав обов'язок дослідження оригіналів електронних доказів, у розумінні ст. 96 ГПК України, дійшовши помилкового висновку про підписання Відповідачкою 2 кредитного договору, оскільки надані Позивачем документи є паперовими копіями та не мають доказової сили;
- суд першої інстанції не дослідив, що Позивачем не надано доказів направлення вимоги про дострокове припинення договору та доказів повідомлення Відповідача 2 про зміну відсоткової ставки.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №913/83/25 від 20.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2 на означене судове рішення, а ухвалою суду від 09.09.2025 розгляд справи призначено на 06.10.2025 о 11:15.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, зазначав про те, що:
- суд першої інстанції належним чином повідомляв учасників спору про час та місце розгляду справи, усіма відомими засобами зв'язку;
-як позов, так і вимога про дострокове припинення договору, надсилались Позивачем на всі електронні адреси, які вказані як у кредитному договору, так і в договорі поруки;
-кредитний договору був укладений та виконувався тривалий час, тому твердження апелянтки про його не підписання є помилковими;
-судом першої інстанції було досліджено та перевірено на достовірність усі докази, надані Позивачем;
- відсоткова ставка для клієнта не потребувала додаткового узгодження, оскільки була вказана в договорі та не змінювалась також при розрахунку заборгованості.
Відповідач 1 не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 06.10.25р. Відповідачка 2 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник Позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Інші представники сторін не з'явилися, але були повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, тому судова колегія прийшла до висновку про розгляд справи у їх відсутності, оскільки вони не скористались своїм правом участі в суді апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду щодо Відповідачки-2 - скасуванню з прийняттям аналогічного судового рішення, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- укладення 21.10.2021 між Позивачем та Відповідачем 1 (шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису) Договору про надання кредиту №31931784-КД-1 (далі - кредитний Договір), за умовами якого Позивач зобов'язався надати Відповідачу-1 кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії (у формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту) згідно з п.А.1 цього договору, в обмін на зобов'язання Відповідача 1 щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни (п.1.1 кредитного Договору);
- укладення 21.10.2020 між Позивачем та Відповідачкою 2 Договору поруки №31931784-ДП-1/1, за умовами п.1.1 якого Відповідачка 2 надала поруку перед Позивачем за виконання зобов'язань Відповідача 1 за кредитним Договором №31931784- КД-1 від 21.10.2020 невідновлювальної кредитної лінії на суму 2 050 000 грн 00 коп. з терміном дії до 01.10.2025, у тому числі на наступні цілі: у розмірі 2 000 000 грн 00 коп. на придбання сільськогосподарської техніки та обладнання; у розмірі 50 000 грн 00 коп. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12 цього договору;
-укладення 23.10.2020 між Позивачем та Відповідачем 1 Додаткової угоди №1 від 21.10.2020 до кредитного Договору №31931784-КД-1 від 21.10.2020 (далі - додаткова угода), якою сторони узгодили можливість отримання Відповідачем 1 фінансової державної підтримки на умовах Порядку надання фінансової державної підтримки суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва, затвердженого Постановою КМУ від 24.01.2020 за №28, в тому числі- на придбання та/або модернізацію основних засобів позичальником, за винятком придбання транспортних засобів (крім тих, що будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях);
- перерахування Позивачем 26.10.2020 на користь ТОВ «Торгова компанія «Астерра» (ЄДРПОУ - 41096312, МФО - 326610, IBAN - UA703001190000026004011978001) коштів у сумі 2 000 000 грн 00 коп. (призначення платежу: комбайн зернозбиральний самохідний New Holland модель TC5.90 16579BB 589892003), що підтверджується даними виписки по рахунку № НОМЕР_1 з 21.10.2020 по 13.02.2025, а також платіжним дорученням №132756338 від 26.10.2020).
- часткової оплати Відповідачем 1 в період з 30.10.2020 по 01.07.2024 кредитної заборгованості за кредитним договором згідно графіку у загальному розмірі 1 426 783 грн 51 коп.;
-часткової оплати 11.09.2024 Відповідачем 1 процентів в сумі 119 грн 40 коп., що підтверджується виписками по рахунку;
- часткової сплати Відповідачем 1 на користь ПРАТ СК «УНІКА» страхових платежів 21.09.2021 в сумі 12 500 грн 00 коп. та 21.10.2022 в сумі 12 500 грн 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку №20635053722761 з 21.10.2020 по 13.02.2025;
-направлення 10.12.2024 Позивачем на адреси електронної пошти Відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідача-1) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідача-2) повідомлення-вимоги за вих.№01019LGJWS0AD від 10.12.2024 про дострокове погашення заборгованості за кредитом в загальному розмірі 626 809 грн 66 коп. у строк до 10.01.2025 (зокрема, кредит - 598 216 грн 49 коп. в т.ч. прострочений кредит - 398 216 грн 49 коп., проценти - 28 593 грн 17 коп. в т.ч. прострочені проценти - 27 897 грн 03 коп.), згідно п.п.а) п.2.3.2 кредитного Договору із зазначенням, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 10.01.2025 - строк (01.10.2025), що узгоджений п.А.3 кредитного договору №31931784-КД-1 від 21.10.2020, буде вважатися таким, що настав 10.01.2025.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачами взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором та Договором поруки, просив стягнути солідарно з Відповідачів заборгованість за Кредитним договором у розмірі 633 604 грн 23 коп., з яких: 598 216 грн 49 коп. - заборгованість за кредитом, 35 387 грн 74 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Відповідачі у суді першої інстанції не скористались правом на подання відзивів на позов.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд вважав їх доведеними та обґрунтованими.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції по суті спору обґрунтованими, проте доводи апеляційної скарги щодо не повідомлення Відповідача 2 належним чином про дату, час і місце засідання суду є такими, що знайшли своє підтвердження, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 24, 27, ЄСПЛ, від 13.12.2011).
Відповідно до частин другої - четвертої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Отже, виходячи з системного аналізу наведених положень належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов'язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - підставою для відкладення розгляду справи. При цьому розгляд справи за відсутності учасників справи та інших осіб є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 18.09.2024 у справі № 927/396/23.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції, з метою дотримання процесуальних прав Відповідачки 2 та інформування її про розгляд даної справи, ухвалою від 26.02.2025 року витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості із Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо зазначеної особи, оскільки останнім місцем проживання Відповідачки 2 відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1, тобто територія де відділення Укрпошти тимчасово не функціонують.
На запит суду Міністерством соціальної політики України в листі за вих.№5927/0/290-25/19 від 04.03.2025 (який надійшов на адресу електронної пошти суду 05.03.2025 та адресу суду 10.03.2025) повідомлено, що станом на 27.02.2025 у ЄІБД ВПО адреса листування та фактичного проживання: вул.Садова, буд.26, м.Київ, 2002 з 03.03.2023, тел.0977510609.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції самостійно встановивши, що адреса: вул.Садова, буд.26, м.Київ не має такого поштового індексу 2002, направляв поштову кореспонденцію на два поштові індекси, а саме 02088 (району Бортничі в м.Київ), та 03193 (район Жуляни в м.Києві), які були повернуті до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Проте, зазначені адреси є іншими, ніж визначено у відповіді на запит, оскільки в місті Києві знаходяться де кілька вулиць з аналогічним найменуванням.
Згідно з наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України № 121 від 18.11.1999, в України затверджено систему п'ятизначної поштової індексації.
Однак, у відповіді Міністерством соціальної політики України в листі за вих.№5927/0/290-25/19 від 04.03.2025 було зазначено чотиризначний поштовий індекс, що суперечить вищенаведеному наказу.
Зазначений недолік суд не взяв до уваги, що призвело до направлення копії ухвали за невірними адресами та неналежним повідомленням Відповідачки 2 про час та місце розгляду справи.
Отже, доводи апелянтки про те, що оскаржуване рішення постановлено за її відсутності, не повідомленої належним чином про дату, час і місце засідання суду підтвердилися в ході апеляційного провадження.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
За наведеного, рішення Господарського суду Луганської області від 23.06.2025 у справі № 913/85/25 щодо Відповідачки-2 підлягає скасуванню, у зв'язку із порушенням норм процесуального права.
В той же час, за загальним правилом, відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України метою апеляційного перегляду справи є перевірка апеляційним судом правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно. При цьому, в разі допущення процесуальних порушень, наведених у ч. 3 ст. 277 ГПК України, рішення суду першої інстанції є таким, що підлягає обов'язковому скасуванню, а тому у цьому випадку, суд апеляційної інстанції після скасування такого рішення зобов'язаний здійснити повторний розгляд заявлених вимог по суті в повному обсязі незалежно від доводів апеляційної скарги, що прямо випливає зі змісту зазначеної процесуальної норми та приписів ч. 4 ст. 269 ГПК України.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
У зв'язку із зазначеним колегія суддів розглядає по суті заявлені позовні вимоги Позивача з урахуванням заперечень Відповідачки 2 проти позову, викладених в заяві по суті спору-в апеляційній скарзі, зміст яких зводиться до посилання на недоведеність Позивачем факту укладення договору та направлення повідомлення про необхідність дострокового повернення кредиту Відповідачами, проте Відповідачка 2 не заперечує наявність зазначених обставин та не посилається на неправильність розрахунку позовних вимог.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В п.2.3.2 кредитного договору сторони визначили, що при настанні будь-якої з наступних подій: зокрема, порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.ст.212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
Пунктом 2.3.8 кредитного договору також передбачено, що банк, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п.2.3.2 цього договору або порушення позичальником вимог п.1.1. цього договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів зазначених у відповідної річної звітності за попередній рік.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до Кредитного Договору, Відповідачу-1 було надано кредитні кошти для придбання позичальником сільськогосподарської техніки та/або обладнання шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок постачальника: ТОВ «Торгова компанія «Астерра», ЄДРПОУ 41096312 за наступними реквізитами: р/р - НОМЕР_2 (IBAN - НОМЕР_3 , ЄДРПОУ - 41096312, МФО - 300119).
Матеріалами справи підтверджується факт надання Позивачем Відповідачу-1 кредиту в розмірі 2 000 000 грн 00 коп. на придбання сільськогосподарської техніки та обладнання, які 26.10.2020 на виконання умов кредитного договору позивачем були перераховані ТОВ «Торгова компанія «Астерра», а також сплату банком 2-х страхових платежів в загальному розмірі 25 000 грн 00 коп. (підтверджується даними наявної у справі виписки по рахунку № НОМЕР_1 з 21.10.2020 по 13.02.2025, а також платіжним дорученням №132756338 від 26.10.2020).
Відповідач 1 наданими Позивачем коштами користувався, однак свої договірні зобов'язання з повернення вказаних коштів і сплати процентів за користування ними у встановлені Договором строки належним чином не виконував, внаслідок чого заборгованість Відповідача 1 перед Позивачем становить 633 604 грн 23 коп., з яких: 598 216 грн 49 коп. - заборгованість за кредитом, 35 387 грн 74 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, що підтверджується доданими до позову
Розрахунком заборгованості та виписками з рахунку Відповідача 1.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 статті 554 ЦК України).
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).
Як встановлено судом, виконання зобов'язань за Договором забезпечене укладеним Позивачем з Відповідачкою-2 Договором поруки, де передбачено, що поручитель поручається перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
При цьому, сторонами погоджено, що якщо під час виконання угоди зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується і обсяг відповідальності поручителя, то поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за угодою в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Статтею 627 ЦК України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи умови Договору поруки, наведені вище приписи законодавства та встановлені у справі обставини, у Відповідачки-2, як поручителя, виник солідарний обов'язок погасити заборгованість за кредитом, що становить 633 604 грн 23 коп., з яких: 598'216 грн 49 коп. - заборгованість за кредитом, 35'387 грн 74 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки.
У п. 4.1 Договору поруки сторони погодили, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору.
Враховуючи, що дата укладення Договору поруки - 21.10.2020, порука Відповідачки 2 перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 зобов'язань за Кредитним договором не припинилась.
Зазначені обставини Відповідачкою 2 в ході судового розгляді спростовані не були, а доводи апеляційної скарги в частині відсутності права у Позивача вимагати дострокового повернення кредиту, спростовуються умовами п.2.3.2 кредитного договору.
Доводи апеляційної скарги стосовно неповідомлення про зміну відсоткової ставки також не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки згідно з розрахунком
Позивача, останнім заявлено до стягнення проценти за користування кредитом, розраховані за первісно погодженою сторонами ставкою у розмірі 13,19%.
Доводи апеляційної скарги про непідписання кредитного договору також спростовуються наявними у справі доказами, зокрема, роздруківки файлу перевірки електронного цифрового підпису (а.с. 19 т.1), який свідчить про накладення на документ «кредитний договір №31931784-КД.pdf » ОСОБА_2 , який є керівником Відповідача 1, а також електронний цифровий підпис Відповідачки 2 наявний на документі «договір поруки31931784-ДП-1_1. pdf» (а.с. 28 т.1).
Крім того, сам факт виконання договору сторонами свідчить про безпідставність наведених Відповідачкою 2 доводів.
За наведених обставин судова колегія вважає обґрунтованими позовні вимоги, які підтверджуються наявними в справі документальними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на досліджені судом обставини справи, враховуючи, що Позивачем належними та допустимими доказами доведено заборгованість Відповідачки 2 за Договором з повернення кредитних коштів, вимоги Позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у сумі 633'604 грн 23 коп. з яких: 598'216 грн 49 коп. - заборгованість за кредитом та 35'387 грн 74 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи апелянтки по суті спору, що викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Підсумовуючи усе викладене, апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 , с-ще Новоайдар, Щастинський район, Луганська область слід задовольнити частково, рішення Господарського суду Луганської області від 23.06.2025 у справі №913/83/25 в частині позовних вимог про стягнення з Відповідачки-2 спірної суми - скасувати у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 633'604 грн 23 коп. - задовольнити, стягнувши солідарно з Сільськогосподарського приватного підприємства «Фантазія» та громадянки ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 598'216 грн 49 коп. - заборгованості за тілом кредиту та 35'387 грн 74 коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом.
В іншій частині рішення господарського суду у даній справі, в тому числі-щодо розподілу судових витрат в суді першої інстанції-слід залишити без змін.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги, про стягнення інших судових витрат, у тому числі витрат на правову допомогу-сторонами не заявлено.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 , с-ще Новоайдар, Щастинський район, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від 23.06.2025 у справі №913/83/25 - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 23.06.2025р. у справі № 913/83/25- скасувати в частині задоволення позову Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 633'604 грн 23 коп.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 633'604 грн 23 коп. - задовольнити.
Викласти другий абзац резолютивної частини рішення Господарського суду Луганської області від 23.06.2025 у справі №913/83/25 в наступній редакції:
"Стягнути солідарно з Сільськогосподарського приватного підприємства «Фантазія» (вул.Айдарська, буд.27, с-ще Новоайдар (з), Щастинський район, Луганська область, 93500, ідентифікаційний код 31931784) та громадянки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (вул.Грушевського, буд.1 Д, м.Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) 598'216 грн 49 коп. - заборгованості за тілом кредиту та 35'387 грн 74 коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом."
В іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 23.06.2025 у справі №913/83/25 залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Фізичну особу ОСОБА_1 , с-ще Новоайдар, Щастинський район, Луганська область.
Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано 17.10.2025.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков