17 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 560/613/25
адміністративне провадження № К/990/41230/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі №560/613/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
09.10.2025 до суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - скаржник), направлена до суду через підсистему "Електронний суд" 09.10.2025.
Раніше подані касаційні скарги Верховний Суд ухвалами від 16.09.2025, 02.10.2025 повернув на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судового рішення. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та роз'яснив вимоги щодо обов'язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі.
Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, а її зміст в частині викладення підстав для касаційного оскарження є майже ідентичним до попередньої редакції касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судового рішення, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Однак, звертаючись з касаційною скаргою втетє, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз'яснень, наданих Верховним Судом. Аналогічно попередній редакції касаційної скарги скаржник із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України доводить неправильність висновку суду апеляційної інстанції про реальність господарських операцій позивача. При цьому посилається на постанову Верховного Суду, якою справу направлено на новий розгляд.
Скаржник хоча і навів постанову Верховного Суду, однак, так конкретно і не зазначив, в чому полягає різне правозастосування. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з результатом судового розгляду в частині вирішення питання оцінки реальності господарських операцій, що не відповідає правовому змісту пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтування незгоди з судовими рішеннями шляхом приведення висновків Акта перевірки не може вважатися належним правовим обґрунтуванням підстав для касаційного оскарження.
Окрім цього, у касаційній скарзі міститься підстава для касаційного оскарження судового рішення - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
На обґрунтування визначеної підстави скаржник виклав обставини справи, процитував норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини з абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду. Однак, подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв'язок наведених доводів відповідача до зазначеної підстави.
Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі № 560/613/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівцукор" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяВ.П. Юрченко