17 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №520/18391/23
адміністративне провадження № К/990/14136/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року (головуючий суддя - Сліденко А.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року (головуючий суддя - Калиновський В.А., судді: Ральченко І.М. , Катунов В.В.)
у справі № 520/18391/23
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до здійснення виплат
I. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати сержанту із матеріального забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Постанова № 168), в розрахунку до 100 000,00 грн щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 25 травня по 31 грудня 2022 року;
- зобов'язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, в розмірі 100 000,00 грн щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 25 травня по 31 грудня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначав про те, що у період, указаний в довідці військової частини НОМЕР_1 від?17 травня 2023 року?№ 716, брав безпосередню участь у заходах, спрямованих на оборону України в умовах збройної агресії РФ. Стверджує, що служив у 1 зенітному ракетному дивізіоні військової частини НОМЕР_1 , який у спірний період виконував бойові завдання, що, на його думку, дає право на додаткову винагороду у розмірі 100 000?грн за весь час, проте відповідач її не виплатив.
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Суд вийшов за межі позовних вимог.
Зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 видати накази з приводу призначення ОСОБА_1 додаткової винагороди у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі за 23 серпня 2022 року, 09 вересня 2022 року, 15 жовтня 2022 року, 05 грудня 2022 року, 16 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року, 28 грудня 2022 року, провівши обчислення, нарахування та виплату додаткової винагороди за вказані дні в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі з утриманням належних податків і зборів та з урахуванням раніше здійснених платежів.
Позов у решті вимог залишено без задоволення.
4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року рішення суду першої інстанції змінено, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції: "Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати сержанту із матеріального забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, в розрахунку 100 000 грн щомісячно пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за період з 25 травня по 31 грудня 2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, в розрахунку 100 000 грн щомісячно пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за період з 25 травня по 31 грудня 2022 року з урахуванням раніше виплаченої суми грошової винагороди".
5. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
6. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . З 25 травня до 31 грудня 2022 року обіймав посаду сержанта із матеріального забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_2 зенітного ракетного полку військової частини НОМЕР_1 .
8. Військова частина НОМЕР_1 безпосередньо підпорядковується повітряному командуванню « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ПВК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - Військова частина НОМЕР_3 ), що підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_1 , входить до складу зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України.
9. 1 зенітний ракетний дивізіон НОМЕР_2 зенітного ракетного полку упродовж періоду часу 06 березня - 31 грудня 2022 року постійно та безперервно дислокувався на території Харківської області, яка згідно з наказами Головнокомандувача Збройних Сил України від 01 квітня 2022 року №102, від 30 квітня 2022 року №125, від 02 червня 2022 року №157, від 01 липня 2022 року №184, від 01 серпня 2022 року №212, від 01 вересня 2022 року №237, від 01 жовтня 2022 року №262, від 01 листопада 2022 року №282, від 02 грудня 2022 року №311, від 02 січня 2023 року №1 була визначена як райони ведення бойових дій.
10. Бойові розпорядження (накази) командиром військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ракетний полк) відносно 1 зенітного ракетного дивізіону видавались, стосувались здійснення зенітного ракетного прикриття об'єктів, територій, населених пунктів, дія цих бойових розпоряджень у часі повністю поглинає весь часовий проміжок 06 березня - 31 грудня 2022 року.
11. Згідно з листом військової частини НОМЕР_3 від 21 листопада 2022 року №350/172/1/1920/нс за функціональним призначенням військова частина НОМЕР_1 не веде бойових (воєнних) дій, не входить до складу Угрупування об'єднаних сил, що знаходиться в оперативному підпорядкуванні Повітряних Сил Збройних Сил України та виконує бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей.
12. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 від 15 червня 2023 року №350/172/1/1947/нс у період 24 лютого - 31 грудня 2022 року військовій частині НОМЕР_1 встановлювались бойові завдання щодо протиповітряного прикриття об'єктів шляхом ураження повітряних цілей противника.
13. 17 травня 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано довідку № 716 про те, що ОСОБА_1 дійсно в період з 25 травня до 31 грудня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України перебуваючи в АДРЕСА_1 . Підставою такої довідки зазначено копії рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 про виконання бойових завдань вх. №437 від 31 березня 2023 року, №436 від 31 березня 2023 року, №434 від 31 березня 2023 року, №435 від 31 березня 2023 року (зареєстровані у книзі реєстрації вхідної документації р.н. № 57 від 01 січня 2023 року); витяги з журналів бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 (р.н. №64/86дск від 21 березня 2023 року, р.н. №64/87дск від 21 березня 2023 року).
14. Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 в сумі 100 000 грн щомісячно, з 25 травня до 31 грудня 2022 року, позивач звернувся до суду
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що згідно з пунктом 78 Керівництва Зенітним Ракетним військам Протиповітряної оборони (затвердженого наказом Головнокомандувача військ протиповітряної оборони Міністерства оборони Союзу радянських Соціалістичних Республік від 24 березня 1987 року №047), яке застосовується у практиці функціонування Зенітних Ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України, зміст бойових дій зенітного ракетного дивізіону з ураження повітряного противника складається з: пошуку, виявлення, захвату цілі; включення ракет; визначення державної належності цілі; обстрілу цілі; оцінки результатів обстрілу цілі.
16. Таким чином, судом першої інстанції було з'ясовано, що виконання військовослужбовцями підрозділів та частин особового складу Зенітних ракетних військ завдань за функціональним призначенням цього роду військ може бути розмежовано на: 1) виконання бойових завдань з ураження повітряних цілей; 2) вжиття заходів з створення умов, необхідних виконання бойових завдань з ураження повітряних цілей; 3) охорону та оборону об'єктів, одиниць ракетної зброї, технічних засобів тощо підрозділів та частин Ракетних зенітних військ.
17. Військова частина НОМЕР_1 , в якій проходить службу позивач, не отримувала бойових наказів чи бойових розпоряджень саме на проведення бойової роботи з виявлення повітряних цілей противника як окремого та самостійного бойового завдання, а не невід'ємного складового етапу протиповітряного бою з вогневого ураження повітряних цілей противника.
18. Суд дійшов до переконання про те, що оглянутий зміст Журналу бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_2 зенітного ракетного полку показує на відсутність подій ведення цим підрозділом Зенітних ракетних військ саме бойових дій зенітного ракетного дивізіону у спосіб підтвердженого ураження повітряних цілей противника, окрім: 30 березня, 23 серпня, 05 грудня, 16 грудня, 20 грудня, 28 грудня 2022 року та на події пусків ракет зенітного ракетного комплексу, результат яких неможливий до оцінки (09 квітня, 10 квітня, 15 квітня, 09 вересня, 15 жовтня 2022 року).
19. Попри відсутність належного документального оформлення командиром 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 фактів та обставин залучення позивача до виконання 1 зенітним ракетним дивізіоном бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей противника (23 серпня, 09 вересня, 15 жовтня, 05 грудня, 16 грудня, 20 грудня, 28 грудня 2022 року) суд визнав за ним право на отримання за вказані дні додаткової винагороди у порядку Постанови № 168 у підвищеному до 100 000 грн розмірі.
20. Бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з приводу призначення заявникові за період 07 березня - 31 грудня 2022 року додаткової винагороди у порядку Постанови № 168 у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі в особі командира цієї військової частини суд кваліфікував у якості протиправної в частині визначених у резолютивній частині судового рішення календарних дат.
21. У зв'язку з відсутністю у матеріалах справи доказів, які б підтверджували проходження заявником у період з 25 травня по 31 грудня 2022 року (окрім 23 серпня, 09 вересня, 15 жовтня, 05 грудня, 16 грудня, 20 грудня, 28 грудня) з огляду на встановлену у ході розгляду справи специфіку використання зенітного ракетного комплексу як колективної зброї підрозділу Зенітних ракетних військ Повітряних Сил) щоденної військової служби в умовах, які зумовлюють набуття права на отримання додаткової винагороди у порядку Постанови № 168 у підвищеному до 100 000 грн розмірі, суд залишив позов в цій частині без задоволення.
22. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, вказував на те, що військовослужбовець набуває право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць за умови підтвердження безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, втім із розрахунку пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань, виходячи із специфіки покладених на підрозділ, у якому він проходив службу, завдань.
23. Враховуючи функціональне призначення та специфіку завдань військова частина НОМЕР_1 , в якій проходить службу позивач, виконує бойові завдання в районі ведення бойових дій з вогневого ураження повітряних цілей. Фактично діяльність 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 у спірний період в районі ведення бойових дій полягала у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що у розумінні пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23 червня 2022 року є безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
24. Суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими вимоги позивача щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн щомісячно, втім пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, з 25 травня по 31 грудня 2022 року. При цьому під безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони слід розуміти виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, зокрема за дні фактичного пуску ракет (незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі).
25. Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, встановлюючи протиправність дій військової частини щодо ненарахування грошової винагороди пропорційно часу участі позивача у виконанні бойових завдань, однак обрав неправильний спосіб захисту порушених прав та допустив порушення норм процесуального права (взявши до уваги покази свідка, отримані в іншій справі та не долучив до матеріалів справи всіх доказів, які безпосередньо були досліджені судом першої інстанції), суд апеляційної інстанції дійшла висновку про зміну судового рішення в цій частині.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
26. Касаційне провадження за скаргою позивача відкрито на підстав пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
27. У касаційній скарзі представник позивача вказав про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування:
- положень пункту 1 Постанови КМУ № 168 в контексті правовідносин, що виникають між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням військових частин з приводу (не)виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої цим пунктом;
- пункту 2-1 Постанови КМУ № 168, абзаців 3, 4 пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв'язку з використанням зазначеного Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно Постанови КМУ № 168.
28. У касаційній скарзі вказано, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги той факт, що ОСОБА_1 безпосередньо приймав участь у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони, які велися на території Харківської області у період з 25 травня до 31 грудня 2022 року, у цей час виконував завдання у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника, із прикриття угрупувань військ і об'єктів цивільної та військової інфраструктури від ударів противника з повітря, ураження повітряних цілей противника (ракет та безпілотних літальних апаратів).
29. Представник позивача зауважив, що військовослужбовці Зенітних ракетних військ Збройних Сил України хоча і не знаходяться безпосередньо на лінії зіткнення, проте виконують важливі завдання, які націлені на збереження життя та здоров'я цивільних осіб та військовослужбовців різного роду військ, захищають об'єкти інфраструктури від знищення та військову техніку, вкрай необхідну для опору агресора.
30. На його думку військовослужбовці Зенітних ракетних військ Збройних Сил України мають право на отримання спірної додаткової грошової винагороди не лише за дні пусків ракет і ураження повітряних цілей, зважаючи на те, що вони приймають участь у бойових діях та/або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Військовослужбовці 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 цілодобово захищають повітряний простір України, унеможливлюють ракетні атаки РФ на цивільну та військову інфраструктуру, відбивають ракетні атаки, які спрямовані на знищення саме зенітно-ракетних комплексів, тобто відбивають ракетні атаки на себе.
31. Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на касаційну скаргу просила залишити вимоги касаційної скарги без задоволення. Наголосила, що видана позивачу довідка від 17 травня 2023 року № 716 не є безумовною підставою для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, а слугує підставою для отримання статусу учасника бойових дій. Вказав, що військова частина НОМЕР_1 не входить до складу Угрупувань об'єднаних сил, командуванням здійснюється виплата особовому складу додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100 000 грн пропорційно часу участі у діях або заходах згідно з підставами, зазначеними у пункті 1 Окремого доручення, а саме: за виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, а не за весь час перебування особового складу в районах ведення бойових дій.
32. Також наголосив, що за період з 25 травня до 31 грудня 2022 року 1 зенітним ракетним дивізіоном військової частини НОМЕР_1 було виконано сім бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, за які передбачено спірну додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн пропорційно дням виконання, а саме: 23 серпня, 09 вересня, 15 жовтня, 05 грудня, 16 грудня, 20 грудня та 28 грудня 2022 року, проте позивач у вказані дні не призначався у склад чергової бойової обслуги 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
33. Міноборони надіслало пояснення у справі, в яких просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. На думку представника Міноборони, під термін «виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей» підпадають виключно заходи, під час яких дійсно підтверджується факт вогневого ураження повітряних цілей, а не лише здійснення пуску ракет.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
34. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
35. Касаційне провадження у цій справі відкрито задля формування Верховним Судом правового висновку щодо застосування положень пункту 1 Постанови КМУ № 168 в контексті правовідносин, що виникають між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням військових частин з приводу (не)виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої цим пунктом; та пункту 2-1 Постанови КМУ № 168, абзаців 3, 4 пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв'язку з використанням зазначеного Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з Постановою № 168.
36. Проте після відкриття касаційного провадження у цій справі, Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2025 року у справі № 520/17681/23 та від 08 травня 2025 року у справах №520/17688/23, № 520/17986/23 вже сформував такий висновок.
37. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
38. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-XII).
39. Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
40. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
41. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.
42. Пункт 1 Постанови № 168 установлює, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
43. З метою урегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.
44. Згідно з пунктом 1 директиви Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 діяла до 01 червня 2022 року) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).
45. З 01 червня 2022 року застосовується Окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення).
46. Пунктом 1 Окремого доручення установлено, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- завдання з ведення руху оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
- виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
- здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
47. Пунктом 2 Окремого доручення передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
48. Згідно з пунктом 3 Окремого доручення райони ведення бойових дій слід визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
49. Відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України слід визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), у яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
50. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
51. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
52. За приписами пункту 5 цього доручення виплата додаткової винагороди в розмірі 100?000 гривень або 30?000 гривень здійснюється на підставі наказів, виданих командирами військових частин або керівниками вищих органів для командирів, причому накази щодо виплати 100? 000 гривень мають містити посилання на бойовий наказ або розпорядження.
53. Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2025 року у справі № 520/17681/23 зазначив, що саме виконання бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей є тією формою «безпосередньої участі» у бойових діях, яка охоплюється пунктом 1 Постанови № 168, а також положеннями (абзац 9 пункту 1) відповідного Окремого доручення, незалежно від району здійснення такого завдання чи складу військової частини (підрозділу). За наявності документального підтвердження виконання бойового завдання з вогневого ураження (рапорти, накази, витяги з журналів бойових дій тощо), військовослужбовець має право на додаткову винагороду в підвищеному розмірі. При цьому така винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей. Виконання інших завдань - не може уважатися «безпосередньою участю», оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати, відповідно до Постанови № 168.
54. Підсумовуючи, Верховний Суд у справі № 520/17681/23 дійшов висновку, що «безпосередня участь» військовослужбовців 1 зенітного ракетного дивізіону у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки й оборони повинна визначатися - виконанням завдань з вогневого ураження повітряних цілей за дні фактичного пуску ракет (незалежно від підтверджень ураження повітряної цілі), які мають бути належним чином підтвердженими відповідними рапортами, журналами, наказами або іншими документами.
55. Як установлено судами попередніх інстанцій, у спірний період ОСОБА_2 обіймав посаду сержанта із матеріального забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_2 зенітного ракетного полку військової частини НОМЕР_1 , яка безпосередньо підпорядковується повітряному командуванню « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ПВК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - військова частина НОМЕР_3 ), яке у свою чергу підпорядковується командуванню Повітряних Сил Збройних Сил України.
56. Військова частина НОМЕР_1 входить до складу зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України.
57. Крім того, суд першої інстанції установив та відповідачем визнано, що 1 зенітний ракетний дивізіон НОМЕР_2 зенітного ракетного полку упродовж часу з 25 травня до 31 грудня 2022 року постійно та безперервно дислокувався на території Харківської області, яка у розпорядженнях Головнокомандувача Збройних Сил України за цей період вказана як територія ведення бойових дій.
58. Також відповідачем визнано, що бойові розпорядження (накази) командиром військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ракетний полк) відносно 1 зенітного ракетного дивізіону видавалися та стосувалися здійснення зенітного ракетного прикриття об'єктів, територій, населених пунктів, дія цих бойових розпоряджень у часі повністю поглинає весь часовий проміжок часу з 25 травня до 31 грудня 2022 року.
59. Журнал ведення бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 заповнювався щоденно, однак не містить достатньо конкретизованих відомостей про особисту та безпосередню участь кожного конкретного військовослужбовця у бойових діях.
60. Командиром 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 складалися рапорти про участь особового складу у виконанні бойових дій з 25 травня до 31 грудня 2022 року загального характеру, без конкретизації особистої та безпосередньої участі у бойових діях чи виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей противника кожного конкретного військовослужбовця із особового складу указаного зенітного ракетного дивізіону; складені рапорти передавалися за командою. Командиром військової частини НОМЕР_1 за цими рапортами наказів про призначення додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, у підвищеному до 100 000 грн розмірі щодо позивача не видавалося.
61. Також судом першої інстанції установлено, що об'єктивних даних про те, що військова частина НОМЕР_1 знаходиться у підпорядкуванні будь-якого іншого військового формування (у тому числі будь-якого Угрупування), окрім військової частини НОМЕР_3 , не виявлено. За функціональним призначенням військова частина НОМЕР_1 не веде бойових (воєнних) дій, не входить до складу Угрупування об'єднаних сил, що знаходиться в оперативному підпорядкуванні Повітряних Сил Збройних Сил України та виконує бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей. У період з 24 лютого по 31 грудня 2022 року військовій частині НОМЕР_1 встановлювалися бойові завдання щодо протиповітряного прикриття об'єктів шляхом ураження повітряних цілей противника. Бойових завдань щодо виявлення повітряних цілей противника військовій частині НОМЕР_1 не доводилося через невластивість таких завдань її функціональному призначенню.
62. Військова частина НОМЕР_1 не отримувала бойових наказів чи бойових розпоряджень саме на проведення бойової роботи з виявлення повітряних цілей противника як окремого та самостійного бойового завдання, а не невід'ємного складового етапу протиповітряного бою з вогневого ураження повітряних цілей противника.
63. При цьому суд першої інстанції встановив, що у спірних правовідносинах Журнал бойових дій у 1 зенітному ракетному дивізіоні як структурному підрозділі військової частини НОМЕР_1 вівся, за поданими до справи копіями документів із грифом «ДСК» (оглянутих та досліджених у судовому засіданні і повернутих без долучення до матеріалів справи) містить інформацію про випадки вогневого ураження повітряних цілей противника (23 серпня, 05 грудня, 16 грудня, 20 грудня, 28 грудня 2022 року) та пуски ракет зенітного ракетного комплексу, результат яких неможливий до оцінки (09 вересня, 15 жовтня 2022 року).
64. Судом першої інстанції досліджено витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24 грудня 2021 року №135/дск про призначення на бойове чергування бойових обслуг НОМЕР_2 зенітного ракетного полку на 2022 рік. Такий наказ застосовувався в організації служби у 1 зенітному ракетному дивізіоні військової частини НОМЕР_1 до 26 листопада 2022 року та не передбачає віднесення посади заявника до складу чергової бойової обслуги та чергової зміни зенітного ракетного дивізіону.
65. На вимогу суду військовою частиною НОМЕР_1 надані копії наказів командира з приводу щоденного призначення на чергування повної бойової обслуги (із грифом «ДСК», які після огляду та дослідження у судовому засіданні повернуті) за період 26 листопада до 31 грудня 2022 року, відповідно до яких саме наказами командира військової частини НОМЕР_1 визначався конкретний склад за посадами та прізвищами військовослужбовців із повної бойової обслуги, зокрема, 1 зенітного ракетного дивізіону.
66. Також судом першої інстанції були досліджені копії рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 щодо призначення додаткової винагороди у порядку Постанови №168 за період з 07 березня по 31 грудня 2022 року, а саме: від 10 квітня 2022 року за період 07 березня - 31 грудня 2022 року на особовий склад у кількості 50 військовослужбовців, від 10 травня 2022 року за період 26 березня - 30 квітня 2022 року на особовий склад у кількості 63 військовослужбовців, від 10 червня 2022 року за період з 01 січня - 31 травня 2022 року на особовий склад у кількості 80 військовослужбовців, від 10 липня 2022 року за період 01 - 30 червня 2022 року на особовий склад у кількості 80 військовослужбовців, 04 вересня 2022 року за період 01 - 31 серпня 2022 року на особовий склад у кількості 119 військовослужбовців, від 02 жовтня 2022 року за період 01 - 30 вересня 2022 року на особовий склад у кількості 123 військовослужбовця, від 02 листопада 2022 року на особовий склад у кількості 143 військовослужбовця, від 17 грудня 2022 року за період 01 - 30 листопада 2022 року на особовий склад у кількості 147 військовослужбовців, від 05 січня 2023 року за період 01 - 31 грудня 2022 року на особовий склад у кількості 148 військовослужбовців. Проте вказані рапорти не містять інформації щодо особистої, безпосередньої участі кожного окремого військовослужбовця у бойових діях з вогневого ураження повітряних цілей противника.
67. Судами також встановлено, що військова частина НОМЕР_1 не входила до Переліку органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), які включені до складу діючих угруповань Сил оборони держави та які здійснюють управління виконанням завдань в районі ведення воєнних (бойових) дій, їй на підставі бойових розпоряджень встановлювалися бойові завдання щодо протиповітряного прикриття визначених об'єктів (шляхом ураження повітряних цілей противника). Бойові завдання у районах проведення бойових дій з виявлення повітряних цілей не визначалися, такі завдання не властиві для підрозділів військової частини НОМЕР_1 . Також стосовно безпосередніх бойових завдань 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 указано, що у відповідності до функціонального призначення та специфіки завдань військова частина НОМЕР_1 не веде бойові (воєнні) дії, а виконує бойові завдання в районі ведення бойових дій з вогневого ураження повітряних цілей.
68. Отже, фактично діяльність 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 у спірний період в районі ведення бойових дій полягала у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що у розумінні пункту 1 Окремого доручення є безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
69. Попри відсутність належного документального оформлення командиром 1 зенітного ракетного дивізіону фактів та обставин залучення позивача до виконання бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей противника (23 серпня, 09 вересня, 15 жовтня, 05 грудня, 16 грудня, 20 грудня, 28 грудня) наявні підстави для визнання за ним права на отримання за вказані дні додаткової винагороди у підвищеному до 100 000 грн розмірі відповідно до Постанови №168.
70. У обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що він, як і інші військовослужбовці 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 цілодобово захищають повітряний простір України, унеможливлюють ракетні атаки РФ на цивільну та військову інфраструктуру, відбивають ракетні атаки, які спрямовані на знищення саме зенітних-ракетних комплексів, постійно перебувають у зоні розгортання зенітних-ракетних комплексів, несуть бойові чергування, що свідчать про його безпосередню участь у бойових діях протягом усього спірного періоду, тому, на його думку, додаткова винагорода має виплачуватися за весь час, зазначений у довідці № 716.
71. Згідно з Постановою № 168 та відповідно до сформованої практики Верховного Суду, військовослужбовцям хто «безпосередньо бере участь у бойових діях або забезпечує заходи безпеки й оборони в районах їх проведення», передбачена виплата додаткової винагороди у підвищеному розмірі.
72. Пункт 1 Окремого доручення установлює, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем, зокрема: бойових завдань у складі військової частини, яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій (абзац 2); бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (абзац 9); бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей (абзац 10).
73. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей уважається «безпосередньою участю» незалежно від місця їх виконання, натомість, виконання бойових завдань з виявлення та супроводження повітряних цілей набуває статусу «безпосередньої участі» лише у випадку, коли здійснюється в районах ведення воєнних дій.
74. Таким чином, не кожен вид діяльності підрозділу автоматично прирівнюється до безпосередньої участі у бойових діях. Ключовим критерієм є характер завдання та місце його виконання.
75. Періоди виплати винагороди та підхід до їх обчислення суттєво різняться залежно від роду військ і характеру бойових завдань.
76. З урахуванням того, що військова частина НОМЕР_1 не веде бойових (воєнних) дій, не входить до складу Угрупування об'єднаних сил, що знаходиться в оперативному підпорядкуванні Повітряних Сил Збройних Сил України (абзац 2 пункту 1), а виконання завдання з виявлення повітряних цілей (абзац 10 пункту 1) також передбачає перебування саме в такому районі, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що «безпосередня участь» у спірному випадку може підтверджуватися лише виконанням бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, тобто підставою для визнання військовослужбовця ОСОБА_1 таким, що брав «безпосередню участь», є саме фактичне виконання завдань з вогневого ураження повітряних цілей що, у випадку зенітних ракетних військ, означає дні здійснення пусків по повітряним цілям (а не виявлення повітряних цілей, як помилково уважає позивач).
77. Саме виконання бойового завдання з вогневого ураження повітряних цілей є тією формою «безпосередньої участі» у бойових діях, яка охоплюється пунктом 1 Постанови № 168, а також положеннями Окремого доручення (абзац 9 пункту 1), незалежно від району здійснення такого завдання чи складу військової частини (підрозділу).
78. За наявності документального підтвердження виконання бойового завдання з вогневого ураження (рапорти, накази, витяги з журналів бойових дій тощо), військовослужбовець має право на додаткову винагороду в підвищеному розмірі.
79. При цьому така винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей. Виконання інших завдань - не може уважатися «безпосередньою участю», оскільки такі дії попри характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати відповідно до Постанови № 168.
80. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2025 року у справі № 520/17681/23.
81. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що право позивача на додаткову винагороду за виконання бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_1 , у якій він проходив службу за абзацом 2 пункту 1 Окремого доручення відсутнє, оскільки указана військова частина не перебувала у складі діючих військових угруповань. Відсутнє право на спірну виплату і за абзацом 10 пункту 1 Окремого доручення оскільки військова частина НОМЕР_1 не вела воєнні (бойові) дії у зоні бойових дій для виконання завдання з виявлення повітряних цілей і, як установлено судами попередніх інстанцій, для військової частини НОМЕР_1 не характерне виконання таких завдань.
82. При цьому судами встановлено підстави для виплати позивачу додаткової винагороди за абзацом 9 пункту 1 Окремого доручення, а саме за конкретні дні, у які зафіксовано виконання завдання з вогневого ураження повітряних цілей.
83. Суд апеляційної інстанції під час розгляду цього спору дійшов обґрунтованих висновків, що, ураховуючи функціональне призначення та специфіку завдань 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , що входить до зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України, які полягали у безпосередньому ураженні повітряних цілей, пошук та виявлення яких проводиться іншими військовими підрозділами (радіотехнічними військами), безпосередньою участю військовослужбовця даного військового підрозділу у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони необхідно уважати саме час при виконанні бойових завдань з безпосереднього вогневого ураження повітряних цілей (за дні фактичного пуску ракет незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі).
84. Верховний Суд також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині того, що зазначення у довідці від 17 травня 2023 року № 716 періодів участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, не є безумовною підставою для виплати йому збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за весь указаний період. Така довідка може бути видана не лише для цілей підтвердження права на отримання винагороди, установленої Постановою № 168, а й з іншою, відмінною метою. При цьому суд звернув увагу на те, що періоди, зазначені у довідці, не виключають участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, що дає право на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн, проте періоди проходження особою служби, які не внесені до неї, виключають.
85. Доводи позивача про його постійну та безпосередню участь у заходах оборонного характеру у зоні бойових дій та посилання на події в Харківській області у період проходження служби не спростовують того, що виконання завдань у складі військової частини НОМЕР_1 полягало виключно у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що відповідає терміну «безпосередня участь» згідно з пунктом 1 Окремого доручення, навіть, якщо така частина не входить до переліку органів управління в зоні бойових дій.
86. Позивач стверджує, що суди попередніх інстанцій несправедливо звели його участь у бойових діях лише до часу виконання завдань з вогневого ураження повітряних цілей, тоді як він та інші військовослужбовці 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 постійно перебувають у зоні розгортання зенітних-ракетних комплексів, несуть бойові чергування, цілодобово захищають повітряний простір України, унеможливлюють ракетні атаки РФ на цивільну та військову інфраструктуру, відбивають ракетні атаки, які спрямовані на знищення саме зенітних-ракетних комплексів.
87. Слід зазначити, що з 01 червня 2022 року правове регулювання виплат було змінено насамперед у питанні ураження повітряних цілей. Так, у Окремому дорученні №912/з/29 з'явився детальніший опис (окремо «виявлення повітряних цілей» та «вогневе ураження»). Тобто, якщо в телеграмі №248/1298 від 25 березня 2022 року було формально зазначено, що вогневе ураження повітряних цілей може визнаватися «безпосередньою участю» навіть поза межами районів бойових дій, то з 01 червня 2022 року визначення стало іншим бойові завдання щодо виявлення повітряних цілей передбачаються у районах ведення бойових дій. Тож на відміну від попереднього акта (телеграма № 248/1298 від 25 березня 2022 року), виконання завдань (виявлення повітряних цілей) більше не визнається участю в бойових діях поза межами зони бойових дій.
88. Таким чином, позивач безпідставно ототожнює будь-яке інше бойове чергування зенітних ракетних військ за весь спірний період, указаний у довідці № 716, починаючи з 01 червня 2022 року, із «безпосередньою участю» у бойових діях, оскільки відповідно до Окремого доручення виявлення повітряних цілей (поза фактичною зоною бойових дій) не є рівнозначним участі в бойових діях.
89. З огляду на це позивач набув право на додаткову винагороду у збільшеному розмірі за спірний період, утім із розрахунку пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (за дні фактичного пуску ракет незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі).
90. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині протиправності дій військової частини щодо ненарахування грошової винагороди пропорційно часу участі позивача у виконанні бойових завдань, однак дійшов висновку, що суд першої інстанції обрав неправильний спосіб захисту порушених прав та допустив порушення норм процесуального права. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині підстав та викладення абзацу третього резолютивної частини рішення суду першої інстанції в іншій редакції, якою визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, в розрахунку 100 000 грн щомісячно пропорційно часу його участі у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за період з 25 травня по 31 грудня 2022 року, зобов'язано нарахувати та виплатити спірну додаткову винагороду за період з 25 травня по 31 грудня 2022 року з урахуванням раніше виплаченої суми грошової винагороди.
91. Проте Верховний Суд уважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими і такими, що не можуть призвести до відновлення порушеного права.
92. Так, у постанові від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18 Верховний Суд висловив думку, що під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
93. З огляду на установлені судами попередніх інстанцій обставини справи та зроблені ними висновки, колегія суддів зазначає, що оскільки діяльність позивача пов'язана із виконанням бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що відповідає положенням Окремого доручення, то він набув право на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах у дні, в які було зафіксовано випадки з вогневого ураження повітряних цілей, а саме: 23 серпня 2022 року, 09 вересня 2022 року, 15 жовтня 2022 року, 05 грудня 2022 року, 16 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року, 28 грудня 2022 року.
94. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, в розрахунку 100 000 грн щомісячно пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей 23 серпня 2022 року, 09 вересня 2022 року, 15 жовтня 2022 року, 05 грудня 2022 року, 16 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року, 28 грудня 2022 року підлягає визнанню протиправною. Належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 100 000 грн пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей 23 серпня 2022 року, 09 вересня 2022 року, 15 жовтня 2022 року, 05 грудня 2022 року, 16 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року, 28 грудня 2022 року.
95. Суди попередніх інстанцій хоча і дійшли правильного висновку, що у спірних правовідносинах підвищена до 100 000 грн додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 168, підлягає виплаті саме за вогневе ураження повітряних цілей і позивач набув право на таку винагороду пропорційно часу участі у таких діях та заходах, але ухвалили помилкові судові рішення по суті заявленої позовної вимоги.
96. Таким чином, з огляду на протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Верховний Суд уважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача, є саме зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 100 000 грн за дні, в які зафіксовано випадки з вогневого ураження повітряних цілей, а саме: 23 серпня 2022 року, 09 вересня 2022 року, 15 жовтня 2022 року, 05 грудня 2022 року, 16 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року, 28 грудня 2022 року.
97. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
98. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
99. За результатами касаційного перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі №520/18391/23 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати сержанту із матеріального забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, в розрахунку до 100 000 грн щомісячно пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей 23 серпня 2022 року, 09 вересня 2022 року, 15 жовтня 2022 року, 05 грудня 2022 року, 16 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року, 28 грудня 2022 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити сержанту із матеріального забезпечення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, в розрахунку до 100 000 грн щомісячно пропорційно часу участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей 23 серпня 2022 року, 09 вересня 2022 року, 15 жовтня 2022 року, 05 грудня 2022 року, 16 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року, 28 грудня 2022 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду