17 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 320/48130/23
адміністративне провадження № К/990/26160/24
адміністративне провадження № К/990/27774/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційними скаргами Міністерства юстиції України та ОСОБА_1
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року
(головуючий суддя - Діска А.Б.)
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року
(головуючий суддя - Карпушова О.В., судді: Епель О.В., Файдюк В.В.)
у справі № 320/48130/23
за позовом Офісу Генерального прокурора
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1
про визнання протиправною та скасування постанови.
I. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2023 року Офіс Генерального прокурора (далі - Офіс) звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження від 28 листопада 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (далі - Спірна постанова).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Офіс Генерального прокурора, як боржник у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (далі - ВП № НОМЕР_1), у повному обсязі виконав ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2020 року у справі № 757/32952/20-к, а тому були відсутні підстави для скасування постанови державного виконавця від 10 листопада 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про повернення позовної заяви - відмовлено; у задоволенні клопотання третьої особи про закриття провадження у справі - відмовлено; постанову заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження від 28 листопада 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 - скасовано; зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 22 листопада 2023 року вх. № 181952-31-23 та прийняти вмотивоване рішення по суті скарги; стягнуто на користь Офісу Генерального прокурора витрати зі сплати судового збору в сумі 2684 грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
4. Через відсутність у резолютивній частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року висновку щодо результату розгляду позовних вимог, позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки в резолютивній частині рішення.
5. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року залишено без задоволення заяву представника Офісу Генерального прокурора про виправлення описки (щодо включення до резолютивної частини судового рішення висновок про результати розгляду позовної заяви Офісу Генерального прокурора відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року скасовано, заяву позивача про виправлення описки задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року змінено, додано до резолютивної частини абзац третій наступного змісту «позовні вимоги Офісу Генерального прокурора до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково». В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року залишено без змін.
7. Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач та третя особа звернулись із касаційними скаргами до Верховного Суду.
8. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у касаційній скарзі просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
9. Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження № К/990/26160/24 за скаргою відповідача.
10. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі просив скасувати оскаржувані судові рішення, за наслідком чого вчинити одну з наступних дій:
- закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у позивача повноважень на звернення до суду з даним адміністративним позовом;
- залишити без розгляду позовну заяву у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду;
- ухвалити нове рішення про відмову повністю у задоволенні позовних вимог.
11. Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження № К/990/27774/24 за скаргою третьої особи.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. 01 жовтня 2020 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/32952/20-к задоволено скаргу адвоката Зайця А.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 : зобов'язано компетентну посадову особу Офісу Генерального прокурора вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 25 лютого 2014 року, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255 (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ), частини третьої статті 27, частини першої статті 109 (в редакції Закону України від 07 жовтня 2014 року № 1689-VIII), частини другої статті 369-2 (в редакції Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII), частини другої статті 344 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
13. 23 червня 2023 року прокурором Офісу Генерального прокурора до Печерського районного суду м. Києва подано заяву про роз'яснення ухвали слідчого судді від 01 жовтня 2020 року, оскільки судове рішення є не зрозумілим, в тому числі в частині виключення відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_1 , які у кримінальному провадженні № 42014100020000046 відсутні.
14. 10 липня 2023 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2023 року заяву прокурора Офісу Генерального прокурора про роз'яснення судового рішення залишено без задоволення. У вказаній ухвалі зазначається, що вона може бути оскаржена протягом п'яти днів до Київського апеляційного суду. 14 липня 2023 року Офіс Генерального прокурора подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2023 року.
15. 12 липня 2023 року Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі № 757/32952/20-к, в якому зазначається про зобов'язання компетентної посадової особи Офісу Генерального прокурора вчинити дії щодо виключення з ЄДРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 25 лютого 2014 року, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255 (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ), частини третьої статті 27, частини першої статті 109 (в редакції Закону України від 07 жовтня 2014 року № 1689-VIII), частини другої статті 369-2 (в редакції Закону України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII), частини другої статті 344 КК України».
16. 20 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення - ухвали Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2020 року у справі № 757/32952/20-к.
17. 25 вересня 2023 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25 вересня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 (далі - ВП № НОМЕР_1) щодо примусового виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2020 року у справі № 757/32952/20. Відповідно до цієї постанови Офісу Генерального прокурора надано десять робочих днів на виконання рішення суду та ця постанова спрямована в цей же день до боржника.
18. Також 25 вересня 2023 року державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору у сумі 26 800 грн. та витрат виконавчого провадження у сумі 285, 70 грн.
19. 05 жовтня 2023 року Офіс Генерального прокурора листом від 05 жовтня 2023 року (вих. № 14/1-33071-14) повідомив державного виконавця про те, що станом на момент відкриття виконавчого провадження, а саме 25 вересня 2023 року, у кримінальному провадженні № 420141000020000046 від 25 лютого 2014 року в ЄДРДР відсутні відомості про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_1 за частиною першою статті 255 (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ), частини третьої статті 27, частини першої статті 109 (в редакції Закону України від 07 жовтня 2014 року № 1689-VIII), частини другої статті 369-2 (в редакції Закону України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII), частини другої статті 344 КК України ОСОБА_1 . Зазначені відомості були виключені із вищезгаданого кримінального провадження 17 липня 2020 року.
20. Також у вказаному листі Офіс Генерального прокурора як боржник за виконавчим документом просить закінчити виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII). До вказаного листа було долучено витяг з ЄРДР на 105 аркушах.
21. 10 листопада 2023 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10 листопада 2023 року прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
22. 22 листопада 2023 року до Міністерства юстиції України у порядку статті 74 Закону № 1404-VIII надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову державного виконавця від 10 листопада 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
23. Вказана скарга обґрунтована тим, що судове рішення - ухвала Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2020 року у справі № 757/32952/20-к не виконана і підстав для закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, у державного виконавця не було. Також третя особа долучила до свого звернення ухвали Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2020 року та від 10 липня 2023 року у справі № 757/32952/20-к.
24. Заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у період з 27 листопада 2023 року по 28 листопада 2023 року проведено перевірку законності дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства України при здійсненні виконавчих дій з примусового виконання у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, за наслідками якої прийнято постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження від 28 листопада 2023 року, якою скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10 листопада 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 та зобов'язано головного державного виконавця Берегових В. С. забезпечити подальше проведення вчинення дій у відповідності до вимог Закону № 1404-VIII.
25. Вказана постанова мотивована передчасністю висновку державного виконавця про наявність підстав для ВП № НОМЕР_1. На думку начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, постанова про закінчення ВП № НОМЕР_1 суперечить вимогам Закону № 1404-VIII, оскільки, згідно із ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року у справі № 757/32952/20-к, понад два роки ухвала Печерського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2020 року у справі № 757/32952/20 не виконана.
26. Постановою державного виконавця від 28 листопада 2023 року відновлено виконавче провадження № НОМЕР_1.
27. Позивач, не погодившись із постановою заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження від 28 листопада 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, звернувся до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
28. Суд першої інстанції зазначив про дотримання позивачем строку звернення до суду та відсутністю підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Згідно з реєстраційними даними, які містяться на супровідному листі від 28 листопада 2023 року, Офісом Генерального прокурора оскаржуване рішення було отримано 13 грудня 2023 року, а з позовною заявою позивач звернувся до суду 19 грудня 2023 року, тобто у визначений частиною другою статті 287 КАС України строк.
29. Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у цій справі, оскільки у даному випадку Офіс Генерального прокурора звернувся до суду не з метою реалізації своїх владних чи представницьких повноважень, а як сторона виконавчого провадження. А тому такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що визначено у статті 287 КАС України.
30. Окрім того, суд першої інстанції вказав про наявність підстав для скасування Спірної постанови, зазначаючи, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю, має право скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, лише у разі, якщо вони суперечать вимогам закону. Однак, в даному випадку начальник відділу, приймаючи Спірну постанову, враховував обставини, зазначені в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року у справі № 757/32952/20-к, яка, на той час, не набрала законної сили.
31. Суд апеляційної інстанції погодився із вищенаведеними висновками суду першої інстанції. Однак, зазначив про наявність підстав для зміни рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року внаслідок відсутності у резолютивній частині висновку щодо результату розгляду позовних вимог.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
32. Касаційне провадження за скаргою Міністерства юстиції України (провадження № К/990/26160/24) відкрито на підстав пункту 3 частини четвертої статі 328 КАС України, а також з підстав порушення норм процесуального права.
33. У скарзі вказано про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах: пункту 3 частини другої статті 2 КАС України, частини другої статті 9 КАС України, абзаців 1, 2 частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII.
34. Також скаржник зазначає, що судом неправомірно застосовано положення статті 9 КАС України, вийшовши за межі позовних вимог та зобов'язавши відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 22 листопада 2023 року вх. № 181952-31-23 та прийняти відповідне вмотивоване рішення по суті скарги, оскільки суд не вправі підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження державного виконавця (державної виконавчої служби) щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до їх компетенції.
35. Касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 (провадження № К/990/27774/24) відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статі 328 КАС України.
36. У касаційній скарзі представник третьої особи вказав про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування Закону України «Про прокуратуру», який у взаємозв'язку з пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України не наділяє Офіс Генерального прокурора повноваженнями на звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною та скасування постанови заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження. Даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, а тому не може бути публічно-правовим. Наведене виключає можливість його розгляду адміністративним судом та наявність підстав для закриття провадження у справі.
37. Також представник третьої особи вказує про пропуск позивачем строку оскарження рішення відповідача; про вирішення судом першої інстанції питань щодо закриття провадження у справі та щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду не в окремих ухвалах, як це визначено пунктами 15, 16 частини п'ятої статті 243 КАС України, а в самому рішенні суду від 09 лютого 2024 року, що призвело до порушення його прав щодо окремого оскарження таких ухвал, гарантовані пунктами 12, 13 частини першої статті 294 КАС України; про неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин та доказів у справі.
38. Офіс Генерального прокурора подав відзиви на касаційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 , в яких зазначив про їх безпідставність. У відзивах наголошено, що зобов'язання, встановлені резолютивною частиною ухвали Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року у справі № 757/32952/20-к про виключення з ЄДРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 25 лютого 2014 року, Офісом Генерального прокурора виконано в повному обсязі у добровільному порядку 17 липня 2020 року. Також наголошено, що у межах справи № 757/32952/20-к підлягає виконанню саме резолютивна частина судового рішення, яка не містить зобов'язання щодо виключення з ЄРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальних провадженнях № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року та № 22020120000000019 від 17 липня 2020 року, про що наполягає третя особа.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
39. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
40. Спірні правовідносини виникли щодо здійснення примусового виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року (справа № 757/32952/20-к) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (далі - ВП № НОМЕР_1).
41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 жовтня 2020 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/32952/20-к, зокрема, зобов'язано компетентну посадову особу Офісу Генерального прокурора вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 25 лютого 2014 року, у вчиненні кримінальних порушень, передбачених частиною першою статті 255 (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ), частини третьої статті 27, частини першої статті 109 (в редакції Закону України від 07 жовтня 2014 року № 1689-VIII), частини другої статті 369-2 (в редакції Закону України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII), частини другої статті 344 КК України.
42. Предметом оскарження у цій справі є постанова заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про результати перевірки законності виконавчого провадження від 28 листопада 2023 року у ВП № НОМЕР_1. У вказаній постанові зазначено про передчасність висновку державного виконавця щодо наявності підстав для закінчення спірного виконавчого провадження, тому постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10 листопада 2023 року про закінчення ВП № НОМЕР_1 скасовано, а провадження - поновлено.
43. Суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку щодо протиправності спірної постанови та наявності підстав для закінчення ВП № НОМЕР_1.
44. Верховний Суд погоджується із цим висновком з огляду на наступне.
45. Порядок виконання судових рішень у кримінальних провадженнях регулюється положеннями розділу VIII Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України).
46. Відповідно до частини п'ятої статті 532 КПК України ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.
47. Частинами першою - третьою статті 535 КПК України визначено, що судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.
Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов'язок виконати судове рішення.
У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.
48. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, ухвал судів у кримінальних провадженнях.
49. Статтею 4 Закону № 1404-VIII визначені вимоги до виконавчого документу. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі обов'язково зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
50. Отже, виконання судового рішення здійснюється відповідно до заходів примусового виконання, вказаних у резолютивній частині такого рішення.
51. У цій справі судовим рішенням зобов'язано Офіс Генерального прокурора виключити певні відомості з ЄДРДР саме щодо кримінального провадження № 42014100020000046 від 25 лютого 2014 року. Колегія суддів наголошує на тому, що ухвала Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року у справі № 757/32952/20-к не містила жодних зобов'язань щодо інших кримінальних проваджень.
52. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 Закону № 1404-VIII.
53. Згідно із частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
54. Частиною першою статті 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
55. З матеріалів справи вбачається, що 17 липня 2020 року матеріали досудового розслідування, зокрема, за підозрою ОСОБА_1 виділено із кримінального провадження № 42014100020000046 в окреме кримінальне провадження № 22020120000000019 від 17 липня 2020 року.
56. Таким чином, з 17 липня 2020 року у ЄРДР в кримінальному провадженні № 42014100020000046 від 25 лютого 2014 року відсутні відомості, що підлягали вилучення відповідно до судового рішення, а саме - про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_1 .
57. Тобто, на момент прийняття судового рішення, яке підлягало примусовому виконанню у спірному виконавчому провадженні (ухвала Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року у справі № 757/32952/20-к) ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні вже не мав статусу підозрюваного, тому фактично судове рішення було виконано. Про цю обставину вказано і в Спірній постанові, і в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року у справі № 757/32952/20-к.
58. Частиною першою статті 31 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.
59. Враховуючи, що позивачу було не зрозуміло, як виконувати судове рішення, яке було виконано до його ухвалення, Офіс Генерального прокурора скористався своїм правом, передбаченим статтею 31 Закону № 1404-VIII, звернувшись до суду із заявою про роз'яснення. Однак, в роз'ясненні позивачу було відмовлено.
60. Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
61. Враховуючи, що зобов'язання, встановлені резолютивною частиною ухвали Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року у справі № 757/32952/20-к, виконані Офісом Генерального прокурора в повному обсязі у добровільному порядку 17 липня 2020 року, про що свідчать надані витяги з кримінального провадження № 42014100020000046 з ЄРДР, державний виконавець правомірно прийняв 10 листопада 2023 року постанову про закінчення ВП № НОМЕР_1.
62. Згідно із частиною третьою статтею 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
63. У порядку статті 74 Закону № 1404-VIII ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на постанову про закінчення ВП № НОМЕР_1.
64. Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
65. За результатом розгляду скарги третьої особи та здійснення перевірки вказаного виконавчого провадження, була прийнята Спірна постанова, якою скасовано постанову про закінчення ВП № НОМЕР_1. У Спірній постанові вказано про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження із посиланням на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року та ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року у справі № 757/32952/20-к, однак жодних суперечностей вимогам законодавства відповідачем встановлено не було.
66. Окрім того, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, на момент прийняття Спірної постанови ухвала Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року у справі № 757/32952/20-к не набрала законної сили, оскільки переглядалась в апеляційному порядку. Вказане судове рішення набрало законної сили лише 19 лютого 2024 року.
67. Отже, відповідач не встановивши жодних порушень законодавства при здійсненні ВП № НОМЕР_1, скасував постанову про закінчення виконавчого провадження, керуючись виключно висновком судового рішення, яке не набрало законної сили.
68. Враховуючи всі наведені вищі обставини, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо протиправності Спірної постанови та наявності підстав для її скасування.
69. Щодо доводів касаційної скарги Мін'юсту стосовно протиправності виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
70. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції не лише скасував Спірну постанову, але й зобов'язав відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_2 від 22 листопада 2023 року (вх. № 181952-31-23) та прийняти вмотивоване рішення по суті скарги.
71. Згідно із пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
72. Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
73. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (№ 9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 неодноразово зазначила про можливість виходу за межі позовних вимог виключно за для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
74. Також Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц). Таким чином, принцип стабільності є визначальним щодо можливості виходу за межі позовних вимог. При цьому, принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а). Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов'язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі № 819/1420/15).
75. Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі № 807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі № 804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі № 826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі № 815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі № 1340/4044/18, від 23 червня 2020 року у справі № 820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі № 805/3147/16-а). Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18).
76. У постанові Верховного Суду 25 березня 2020 року у справі № 752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов'язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов'язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.
77. Враховуючи, що під час розгляду цієї справи було визнано протиправним та скасовано результат розгляду відповідачем скарги ОСОБА_1 від 22 листопада 2023 року (Спірну постанову), тому залишається відкритим питання щодо законності закінчення ВП № НОМЕР_1, оскільки саме це стало підставою подання скарги третьою особою. Зобов'язання суду повторно розглянути скаргу спрямоване саме на забезпечення повного захисту прав позивача: Офіс вже досить тривалий час є боржником у ВП № НОМЕР_1, оскільки не може довести, що судове рішення, яке нібито підлягає виконанню, було виконано ще до його ухвалення.
78. Отже, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог, зобов'язавши відповідача повторно розглянути скаргу третьої особи.
79. Стосовно доводів ОСОБА_1 про відсутність у Офісу повноважень для звернення із цим позовом до адміністративного суду, колегія суддів зазначає таке.
80. Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
81. Відповідно до матеріалів справи позивач є стороною (боржником) у ВП № НОМЕР_1.
82. Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
83. Враховуючи, що позивач є стороною у ВП № НОМЕР_1, і до суду звернувся як боржник у цьому виконавчому провадженні, він мав право на звернення до адміністративного суду із позовом щодо оскарження постанови заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про результати перевірки законності вказаного виконавчого провадження.
84. Отже, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для закриття провадження у цій справі.
85. Також Верховний Суд погоджується із судами попередніх інстанцій щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
86. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
87. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спірну постанову, відповідно до супровідного листа від 28 листопада 2023 року, позивач отримав 13 грудня 2023 року, а до суду звернувся 19 грудня 2023 року, тобто з дотриманням строків, визначених статтею 287 КАС України.
88. Також Верховний Суд вважає безпідставними доводи третьої особи щодо порушення судом першої інстанції пунктів 15, 16 частини п'ятої статті 243 та пунктів 12, 13 частини першої статті 294 КАС України. У касаційній скарзі наголошено, що суд, в порушення вказаних процесуальних норм, не постановив окремо ухвали щодо розгляду клопотань ОСОБА_1 про закриття провадження у справі та про залишення позовної заяви без розгляду, вказані порушення позбавили третю особу повноцінного права на їх оскарження.
89. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 просив або закрити провадження у справі, або залишити позов без розгляду і в позовній заяві, і в апеляційній скарзі. І суд першої інстанції, і суд апеляційної інстанції перевіряли ці доводи та не знаходили правових підстав для прийняття рішень про закриття провадження або про залишення без розгляду, все це зазначено у оскаржуваних судових рішеннях. Отже, є безпідставними доводи третьої особи про порушення права на повноцінне оскарження.
90. Таким чином, наведені в касаційних скаргах мотиви та доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.
91. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд
Касаційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі № 320/48130/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
В.Е. Мацедонської
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду