17 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №640/5405/21
адміністративне провадження № К/990/37727/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Шишова О.О., Бившевої Л.І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі №640/5405/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксімус» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.11.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025, задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксімус» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2020 за №00023750704 форми «В1», яким для ТОВ «Проксімус» визначена сума штрафної санкції у розмірі 1 294 576,00 грн, та визначена сума завищення бюджетного відшкодування у розмірі 2 589 152,00 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 12.09.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі №640/5405/21.
Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано уточнену касаційну скаргу.
Контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зауважено про відсутність висновку Верховного Суду щодо оцінки дій платника податку у випадку коли вже після проведення перевірки та після складання акту перевірки яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, платник податку подає уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому вже не заявляє до бюджетного відшкодування зазначену суму від'ємного значення та як це узгоджується з положеннями п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.
Податковим органом також вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосовано положення п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі №420/5019/22, від 03.08.2023 у справі № 320/2797/21, від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19.
Верховний Суд зауважує, що скаржником не обґрунтовано, як саме має застосовуватись норма права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній правовий висновок Верховного Суду, який висновок має бути сформульовано судом у даній справі.
Крім того, як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що платник податків може скористатись правом на подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку. При цьому судами враховано правові позиції Верховного Суду/, викладені у постановах від 19.09.2019 у справі №815/4013/14, від 21.08.2019 у справі №805/4187/16-а, від 24.02.2020 у справі №440/4443/18, від 30.09.2020, від 04.11.2020 у справі №640/330/19, від 21.01.2021 у справі №826/14257/16, від 14 серпня 2024 року (справа №560/12984/23).
Контролюючим органом не спростовано такі висновки судів, не доведено помилковість врахування зазначених постанов Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано дану підставу касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, отже не усунуто недоліки касаційної скарги, що були підставою для залишення її без руху.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі №640/5405/21 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
О.О. Шишов Л.І. Бившева