17 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №460/2417/24
адміністративне провадження № К/990/37349/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Юрченко В.П., Гімона М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 в адміністративній справі №460/2417/24 за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,
Головне управління ДПС у Рівненській області звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 90775,75 грн.
Також до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із зустрічним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.05.2023 №0177769-2410-1701 та №0177770-2410-1701 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, винесені Головним управлінням ДПС у Рівненській області на загальну суму 90775,75 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 позов Головного управління ДПС у Рівненській області задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 податкову заборгованість в сумі 90775,75 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.
Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 22.05.2023 №0177769-2410-1701 та №0177770-2410-1701 на загальну сумі 90775,75 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
До Верховного Суду 10.09.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 в адміністративній справі №460/2417/24.
Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано заяву про поновлення процесуального строку, заявлено клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліку касаційної скарги щодо сплати судового збору.
Контролюючим органом вказано, що вперше касаційну скаргу подано в межах процесуальних строків, зазначено про право повторного звернення з касаційною скаргою, зауважено про введення воєнного стану в Україні.
Розглянувши дане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що воно є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге 10.09.2025, первинну касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 16.07.2025. В даному випадку касаційну скаргу подано 10.09.2025, тобто майже через шість місяців з дня прийняття постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 та майже через два місяці після повернення первісної касаційної скарги. Скаржником не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження та надання доказів сплати судового збору, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
На виконання вимог ухвали від 29.09.2025 про залишення касаційної скарги без руху з підстав невідповідності касаційної скарги вимогам статті 330 КАС України щодо надання документа про сплату судового збору, податковим органом зазначено про відсутність належного фінансування, зокрема через введення воєнного стану в Україні, заявлено клопотання про продовження строку для усунення недоліків.
Розглянувши дане клопотання, Верховний Суд зауважує, що воно не підлягає задоволенню як необґрунтоване та безпідставне, оскільки скаржником не підтверджено належними доказами свій майновий стан, не надано доказів щодо вжиття заходів для сплати судового збору.
Обставини щодо фінансування діяльності суб'єкта владних повноважень стосуються його адміністративно-організаційної діяльності. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, і ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму «послаблення» у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
З дати прийняття оскаржуваної постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 і до дати подання заяви про усунення недоліків 09.10.2025 податковий орган мав більше, ніж достатньо часу для вжиття заходів, спрямованих на отримання належного фінансування та сплату судового збору за подання касаційної скарги у даній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2025 касаційну скаргу було залишено без руху та надано скаржнику час для усунення недоліків касаційної скарги щодо викладення підстав касаційного оскарження, оскільки контролюючим органом не було конкретизовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції, а доводи касаційної скарги зводились до переоцінки доказів, оцінку яким надано судами попередніх інстанцій.
Натомість Головним управлінням ДПС у Рівненській області не усунуто недоліки касаційної скарги в цій частині, не викладено належним чином підстави касаційного оскарження.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частини 1, 3 статті 341 КАС України).
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо скаргу подає суб'єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання скарги у більш стислий строк.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження строку усунення недоліків касаційної скарги.
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення строку касаційного оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 в адміністративній справі №460/2417/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 в адміністративній справі №460/2417/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко М.М. Гімон