16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 120/4981/23
адміністративне провадження № К/990/21195/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/4981/23
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Війська частина НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року (головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді: Драчук Т.О., Смілянець Е.С.),
І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), за участю третьої особи - Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (далі -третя особа, В/ч НОМЕР_2 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 168) у розмірі до 100 000 грн, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 року (спірний період) пропорційно дням участі у таких діях або заходах;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн, за спірний період пропорційно дням участі у бойових діях або заходах.
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що, виконуючи завдання у районах бойових дій у складі В/ч НОМЕР_2 (у відряджені), він має право на додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн щомісячно згідно з постановою КМУ № 168, проте командування В/ч НОМЕР_1 виплатило йому лише 30 000 грн за кожен місяць участі у бойових діях (квітень, травень, червень 2022 року), що, на його думку, є протиправною бездіяльністю.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенанта ОСОБА_2 позивача направлено у відрядження з 07.04.2022 (наказ № 5-вв від 07.04.2022) до оперативного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Позивач перебував у службовому відряджені у НОМЕР_3 прикордонному загоні (В/ч НОМЕР_2 ), який входить до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (цей факт підтверджується наказами, доданими до відзиву).
Довідка В/ч НОМЕР_2 № 1689 від 05.08.2022 засвідчує, що молодший сержант ОСОБА_1 (В/ч НОМЕР_1 ) брав участь у бойових діях та забезпеченні оборони в Чернігівській і Сумській областях:
- 07.04.2022- 30.04.2022,
- 01.05.2022- 31.05.2022,
- 01.06.2022- 25.06.2022.
Підстава: бойове розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року №56 (гриф).
Позивач вважає, що НОМЕР_4 прикордонний загін (В/ч НОМЕР_1 ) допустив бездіяльність, не видавши наказ про виплату додаткової винагороди у 70 000 грн (п. 1 Постанови КМУ № 168) за спірні періоди, тому звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови КМУ № 168 та зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплати додаткової винагороди, за періоди з 07 по 30.04.2022, з 01 по 31.05.2022, з 01 по 25.06.2022 у розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат за цей період.
Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції, виходив з того, що довідка від 05.08.2022 № 689, видана на ім'я позивача, є належним, достовірним та достатнім доказом його безпосередньої участі у бойових діях або заходах. Це підтверджує його право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди з 07.04.2022 по 25.06.2022. Жодна зі сторін не оспорювала цей факт, а єдиною підставою для невиплати винагороди було ненадіслання інформації у встановленій формі та строки, як того вимагає пункт 4 Наказу від 31 березня 2022 року № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 164-АГ).
Суд не погодився з аргументами В/ч НОМЕР_1 про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з додатком 2 до Наказу № 164-АГ. Він підкреслив, що надсилання цих списків є процедурним елементом, а право позивача на отримання винагороди підтверджується наданою довідкою. Отже, позивач не може бути позбавлений цього права через невиконання іншою військовою частиною формальних процедур.
З огляду на таке суд визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону (В/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди. Він зобов'язав відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум, забезпечуючи ефективний захист порушених прав позивача відповідно до принципів адміністративного судочинства.
Сьомий апеляційний адміністративний суд 02 травня 2024 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Суд апеляційної інстанції зазначив, що довідка, на яку посилався позивач, не є документом, передбаченим п. 3 Наказу № 164-АГ, оскільки вона не ґрунтується на бойовому наказі, записі журналу бойових дій чи рапорті командира. Бойове розпорядження Адміністрації ДПС України №56 також не визнано належним документом у розумінні цього наказу.
Цей суд зауважив, що на виконання ухвали про витребування доказів надійшов інформаційний лист від В/ч НОМЕР_2 , у якому зазначено, що списки за додатком 2 до Наказу № 164-АГ були направлені у В/ч НОМЕР_1 , а журнали бойових дій та книги оперативно-службової діяльності перебувають у В/ч НОМЕР_1 . При цьому В/ч НОМЕР_2 повідомила, що не має можливості надати ці документи, оскільки вони у неї відсутні.
Водночас відповідач вказав, що В/ч НОМЕР_1 отримувала від В/ч НОМЕР_2 рапорти про участь позивача у бойових діях у квітні-червні 2022 року, однак у списках за додатком 2 до Наказу № 164-АГ, які були направлені, дані про позивача відсутні.
З урахуванням цього та наданих доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки всім обставинам справи та помилково задовольнив позов. Тому рішення суду першої інстанції було скасовано, а в задоволенні позову відмовлено через відсутність правових підстав для виплати додаткової винагороди позивачу.
IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
Позиція інших учасників справи
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач просить Верховний Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу оскарження судових рішень позивач послався, зокрема, на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права, а саме пункт 3 Наказу № 164-АГ - без урахування висновку, викладеного Верховним Судом, зокрема у постановах від 23.05.2024 у справі № 120/4387/23; від 24.05.2024 у справі № 120/4967/23 та інші.
Також скаржник звертає увагу на практику Верховного Суду у подібних справах, за якими порушення або недоліки в передачі документів між військовими частинами, а також відсутність певних формальних даних у довідках, не позбавляють військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди. На противагу цьому, у низці постанов Верховний Суд прямо вказував на необхідність з'ясування реальних обставин участі позивача у бойових діях чи заходах та можливість підтверджувати ці обставини альтернативними документами, навіть якщо вони не відповідають суворій формі затверджених наказами.
Позивач зазначає, що Верховний Суд у цій категорії справ сформував правові висновки, проте суд апеляційної інстанції їх не урахував.
Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для дотримання уже сформованої єдиної правозастосовчої практики щодо реалізації права військовослужбовців Держприкордонслужби на збільшену додаткову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену постановою КМУ № 168 та наказом № 164-АГ.
Верховний Суд ухвалою від 20 червня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач і третя особа не подали відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (пункт 1).
Пунктом 3 Наказу № 164-АГ передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:
- бойового наказу (бойового розпорядження);
- журналу бойових дій або інших відповідних документів;
- рапорту начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
Пунктом 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, у яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).
Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов'язковим зазначенням підстав для його видання.
Пунктом 10 цього ж Наказу облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій та підготовку проекту наказу про виплату винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу Держприкордонслужби, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
Ключове правове питання у справі полягає в тому, чи має ОСОБА_1 , військовослужбовець держприкордонслужби, право на отримання збільшеної додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 грн за безпосередню участь у бойових діях та заходах з національної безпеки й оборони у період відрядження з 07 по 30 квітня 2022 року, з 01 по 31 травня 2022 року та з 01 по 25 червня 2022 року.
У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивача з 07.04.2022 направлено у відрядження до оперативного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_4 », де він перебував у НОМЕР_3 прикордонному загоні (В/ч НОМЕР_2 ), що входить до складу цього угрупування (підтверджено наказами).
В/ч НОМЕР_2 позивачу видано довідку № 1689 від 05.08.2022 про те, що ОСОБА_1 у період з 07.04.2022- 30.04.2022, 01.05.2022- 31.05.2022, 01.06.2022- 25.06.2022 брав участь у бойових діях та забезпеченні оборони в Чернігівській і Сумській областях.
Підставою для видачі цієї довідки слугувало: бойове розпорядження Адміністрації ДПСУ № 56 (гриф) від 02.04.2022.
Задовольняючи позов у цій справі, суд першої інстанції виходив із того, що право позивача на вищевказану додаткову винагороду підтверджується довідкою від 05.08.2022 № 1689, виданою В/ч НОМЕР_2 , в тому, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 (підстава: бойове розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 02.04.2022 № 56 гриф).
Суд першої інстанції визнав довідку належним та достатнім доказом, оскільки жодна сторона не заперечувала сам факт участі позивача у бойових діях, а єдиною підставою для невиплати додаткової винагороди за вказані у довідці періоди, було невключення В/ч НОМЕР_2 відомостей про позивача до направлених списків військовослужбовців за формою додатку № 2 до Наказу № 164-АГ.
Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та не знайшов підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Цей суд зазначив, що довідка від 05.08.2022 № 1689, на яку посилався позивач, не є документом, передбаченим п. 3 Наказу №164-АГ, оскільки вона не ґрунтується на бойовому наказі, записі журналу бойових дій чи рапорті командира. Бойове розпорядження Адміністрації ДПС України № 56 також не визнано належним документом у розумінні цього наказу.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що матеріали справи не містять документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях чи заходах. Указав, що на виконання ухвали про витребування доказів надійшов інформаційний лист від В/ч НОМЕР_2 , у якому зазначено, що списки за додатком 2 до Наказу №164-АГ були направлені у В/ч НОМЕР_1 , а журнали бойових дій та книги оперативно-службової діяльності перебувають у В/ч НОМЕР_1 . При цьому В/ч НОМЕР_2 повідомила, що не має можливості надати ці документи, оскільки вони у неї відсутні.
Водночас відповідач вказав, що В/ч НОМЕР_1 отримувала від В/ч НОМЕР_2 рапорти про участь позивача у бойових діях у квітні-червні 2022 року, однак у списках за додатком 2 до Наказу №164-АГ, які були направлені, дані про позивача відсутні.
Згідно із доводами касаційної скарги в оскаржуваному судовому рішенні Сьомий апеляційний адміністративний суд застосував положення наказу № 164-АГ без урахування висновків, викладених Верховним Судом у справах № 120/4387/23; № 120/4967/23 та ін.
Надаючи оцінку вказаним доводам, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, слід зазначити, що після відкриття провадження за цією касаційною скаргою Верховним Судом сформовані висновки щодо застосування положень Наказу № 164-АГ у подібних правовідносинах, які в силу частини третьої статті 341 КАС України підлягають врахуванню під час касаційного перегляду цієї справи.
Питання документального підтвердження, визначеного пунктом 3 Наказу № 164-АГ, неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.
Так, у справі № 120/4387/23 Верховний Суд зазначив, що довідка, видана уповноваженим командиром відповідно до пункту 3 Наказу №164-АГ, є належним, достатнім і допустимим доказом для підтвердження права військовослужбовця на додаткову винагороду, якщо вона відповідає вимогам цього наказу. Така довідка не потребує додаткових перевірок або наявності списків, які мають лише процедурний характер.
Верховний Суд у постановах від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23, від 23.01.2025 у справі № 120/6981/23, від 30.01.2025 у справі № 120/7088/23 виснував, що процедура підтвердження участі у бойових діях або заходах відряджених військовослужбовців Держприкордонслужби за пунктом 3 Наказу № 164-АГ, здійснюється шляхом видачі останнім довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів (бойового наказу (розпорядження), журналу бойових дій, рапорту начальника) без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації.
Тож ураховуючи положення Наказу № 164-АГ, які дозволяють підтвердження участі у бойових діях або заходах на підставі одного з визначених документів, Верховний Суд дійшов висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані військовослужбовцем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.
У постановах від 28.05.2024 у справі № 120/5170/23, від 08.08.2024 у справі №280/2754/23, від 17.01.2025 у справі №120/7513/23, від 30.01.2025 у справі № 120/7088/23 Верховний Суд наголосив на тому, що надсилання списків за формою згідно з додатком 2 до Наказу № 164-АГ є елементом процедури виплати додаткової винагороди, зокрема механізмом повідомлення органів, в яких військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць, тоді як підтвердження такого факту здійснюється на підставі конкретно визначених документів, таких як довідка, бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій; рапорт начальника, а відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь цього військовослужбовця у бойових діях або заходах. Отже, відсутність згадки позивача в таких списках не може виключати можливість підтвердження його участі в бойових діях іншими доказами.
Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам для проведення таких виплат.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2024 у справі № 560/12539/22, від 28.05.2024 у справі № 560/1200/23, від 06.06.2024 у справі № 200/706/23, 12.12.2024 у справі № 120/10649/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.
Утім у постановах від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 17.01.2025 у справі № 120/7513/23 та інших Верховний Суд зауважив, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.
У постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23, від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23 та від 17.12.2024 у справі № 120/5140/23 на підставі аналізу положень Наказу № 164-АГ Верховний Суд зазначив, що для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) у розумінні пункту 3 цього Наказу (бойовий наказ, журнал бойових дій чи рапорт) та навіть якщо підтверджуючі докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування означеної додаткової винагороди.
Застосовуючи наведені підходи до обставин цієї справи, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що в межах цієї справи відповідачем не заперечується, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або заходах упродовж періодів з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022.
Матеріалами цієї справи підтверджується, що перший заступник начальник загону - комендант прикордонної комендатури прикордонного загону полковник ОСОБА_3 відповідно до Постанови № 168 та Наказу № 164-АГ клопотав перед начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування, які забезпечували здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, серед інших, ОСОБА_1 :
- рапортом від 28.05.2022 (направлений 15.06.2022 за № 469 начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону та копію начальнику НОМЕР_4 прикордонного загону), де позивач указаний за порядковим номером 1281, за період з 09.04.2022 по 30.04.2022 за 22 дні (підстава: БР ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » №941Т/окп від 07.04.2022; журнал ОСД № 99, с. 18-39);
- рапортом від 10.06.2022 (направлений 11.06.2022 за № 455 начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону та копію начальнику НОМЕР_4 прикордонного загону), де позивач указаний за порядковим номером 1271, за період з 01.05.2022 по 30.05.2022 за 31 день (підстава: БР ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » №941Т/окп від 07.04.2022; журнал ОСД № 99, с. 40-69);
- рапортом від 26.07.2022 (направлений 28.07.2022 начальнику НОМЕР_4 прикордонного загону), де позивач указаний за порядковим номером 1270, за період з 01.06.2022 по 25.06.2022 за 25 днів (підстава: БР ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » № 941Т/окп від 07.04.2022).
Отже, довідка від 05.08.2022 № 1689 видана В/ч НОМЕР_2 на підставі одного із підтверджуючих документів, передбачених пунктом 3 Наказу № 164-АГ. Невідповідність цієї довідки критеріям належності, достовірності та допустимості, визначених статтями 73- 75 КАС України, суди не встановили.
З огляду на вказане Верховний Суд уважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, оскільки сукупність таких документів, як довідка від 05.08.2022 № 1689 та рапорти про виплату позивачу доплати додаткової винагороди за квітень, травень, червень 2022 року, підтверджують безпосередню участь останнього в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії протягом періоду з 07.04.2022 по 25.06.2022.
Верховний Суд у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 120/9188/23 зазначив, що В/ч НОМЕР_1 прямо вказала, що не отримувала підтверджуючих документів, бо така інформація могла зберігатися у В/ч НОМЕР_2 . Водночас В/ч НОМЕР_2 пояснила, що не володіє документами через фактичне підпорядкування позивача іншому командуванню ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».
Зазначені обставини свідчать про фактичну відсутність можливості у військових частин надати документи, що підтверджують участь позивача у бойових діях чи заходах, і ця ситуація не може перекладатися на позивача як процесуальний тягар доказування.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України сторони повинні доводити обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги, крім випадків, коли докази з об'єктивних причин недоступні, а суд зобов'язаний вживати всіх передбачених законом заходів для з'ясування дійсних обставин справи.
У цій ситуації факт відрядження позивача до бойової зони, підтверджений офіційною довідкою, свідчить про реальну участь у заходах національної безпеки. Суд, визнаючи недоступність документів у повному обсязі, не має підстав покладати такі наслідки на позивача.
Таким чином, Верховний Суд у справі № 120/9188/23 дійшов висновків, що В/ч НОМЕР_1 повідомила, що не мала підтверджуючих документів, бо вони могли бути у В/ч НОМЕР_2 , яка своєю чергою пояснила, що не володіє ними через фактичне підпорядкування позивача іншому командуванню. Це свідчить про відсутність можливості у частин надати документи, а така ситуація не може покладатися як доказовий тягар на позивача. Відсутність інших документів не може позбавляти позивача права на виплату.
Крім того, у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23 Верховний Суд наголосив, що порушення порядку передання документів між військовими частинами не є підставою для відмови у виплатах, якщо факт участі у бойових діях підтверджений іншими доказами.
Аналогічні висновки викладено також у постановах від 23.05.2024 року (страва № 120/4387/23), від 24.05.2024 (справа № 120/4967/23), від 28.05.2024 (справа № 120/5170/23) та від 08.08.2024 ( справа № 280/2754/23).
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з додатком № 2 до Наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач, оскільки позивач не може бути позбавлений права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, у зв'язку з невиконанням військовою частиною формальних процедур реалізації такого права, адже в іншому випадку на позивача буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого Держприкордонслужбою порядку.
Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 10.10.2024 у справі № 120/14641/23, від 23.09.2024 у справі № 120/4138/23, від 14.11.2024 у справі № 120/4383/23 та № 120/4858/23, від 12.12.2024 у справі № 120/10649/23, від 23.01.2025 у справі № 120/6981/23 та інших.
На підставі наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, оскільки не застосував до спірних правовідносин положення пункту 3 Наказу № 164-АГ, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність документального підтвердження безпосередньої участі позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 07.04.2022 по 25.06.2022.
З урахуванням указаного Верховний Суд зазначає про те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції, який дійшов правильного висновку по суті спору в цій справі.
Доводи, викладені у касаційній скарзі про те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції не врахував усталену практику Верховного Суду, знайшли своє підтвердження.
За правилами статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах установить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2024 року підлягає скасуванню, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2023 - залишенню в силі.
VI. Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року скасувати, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі № 120/4981/23 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько