17 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/22987/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
ознайомившись з апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року по справі № 160/22987/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
08 вересня 2025 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 , направлена через підсистему “Електронний суд» 07.09.2025. Одночасно скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.09.2025 визнав їх неповажними, у зв'язку з чим зазначену апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви. Окрім того, у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, суд запропоновував скаржнику у встановлений строк надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
На виконання вимог ухвали суду Військова частина НОМЕР_1 через підсистему “Електронний суд» подала до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків із зазначенням підстав для поновлення пропущеного процесуального строку та долученою платіжною інструкцією про сплату судового збору.
Підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає те, що відповідно до вимог спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року №Д-321/65/дск, директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22 травня 2025 року Д-22/ДСК з 29 липня 2025 року військова частина НОМЕР_2 переформована, умовне найменування - військова частина НОМЕР_2 та ідентифікаційний код НОМЕР_3 - анульовано. Згідно п. 5 наказу Командира військової частини НОМЕР_4 від 27.05.205 №163агд/ дск правонаступником військової частини НОМЕР_2 визначено військову частину НОМЕР_1 . Після здійснення заходів з повного і всебічного переформатування військової частини НОМЕР_2 , внаслідок безвідповідального ставлення до виконання своїх функціональних обов'язків, посадовою особою юридичної служби цієї частини не було передано правонаступнику згідно акту приймання-передачі архівні справи та ті, що знаходилися на стадії розгляду в судах різних інстанцій. Юридична служба правонаступника 27.08.2025 року звернулася з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , яким повідомила про зазначену ситуацію та довела
до відома, що помічнику командира військової частини НОМЕР_2 старшому лейтенанту ОСОБА_2 , у зв'язку з переформуванням військової частини НОМЕР_2 , завчасно, до 29 липня 2025 року було надано вказівку підготувати та передати архів адміністративних справ, провадження по яких завершено та тих, розгляд яких триває, до юридичної служби військової частини НОМЕР_1 за актом приймання-передачі. Станом на 27 серпня 2025 року таки дії ним не вчинялися, архівні справи не передано по теперішній час. Окрім того, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2025 №562/нагд призначено службове розслідування по факту з'ясування умов та причин неналежного виконання функціональних обов'язків старшим лейтенантом ОСОБА_3 , яке, наразі, триває. Скаржник зазначає, що лише після отримання 27 серпня 2025 року листа від Берегівського відділу ДВС, яким було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП №78948265, і яким зобов'язано здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 11.05.2022 року по 19.10.2023 року ОСОБА_1 у відповідності до виконавчого листа від 03.06.2025 року, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом, правонаступнику стало відомо про розгляд адміністративної справи № 160/22987/24, і що судом було постановлено рішення не на користь військової частини, яке 22.05.2025 року набуло законної сили. Правонаступник, не маючи доступу до кабінету електронного суду військової частини НОМЕР_2 , звернувся до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді і 01 вересня 2025 року зазначені матеріали Дніпропетровським окружним адміністративним судом було надіслано до його кабінету електронного суду. 07 вересня 2025 року правонаступником військової частини НОМЕР_2 -військовою частиною НОМЕР_1 до Третього апеляційного адміністративного суду було надіслано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Натомість, обставини, якими скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження, не дають підстав для того, щоб вважати їх об'єктивними та непереборними, такими, що унеможливлювали подання суб'єктом владних повноважень апеляційної скарги у цій справі в межах визначеного законом процесуального строку.
Так, обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку, скаржник, як і в апеляційній скарзі, знов зазначає про те, що про оскаржуване судове рішення Військовій частині НОМЕР_1 (яка є правонаступником відповідача у справі - Військової частини НОМЕР_2 ) стало відомо лише 27.08.2025, після отримання листа від органу ДВС про надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого судом першої інстанції для примусового виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 по цій справі. Після чого скаржником вжито заходи для ознайомлення з матеріалами судової справи № 160/22987/24 в електронному вигляді та подано цю апеляційну скаргу.
В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, суд зауважував на тому, що матеріали електронної адміністративної справи №160/22987/24 містять докази вручення відповідачу Військовій частині НОМЕР_2 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у день його ухвалення, а саме таке судове рішення в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_2 21.04.2025 о 16:59 год.
Отже, перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції розпочався з 22.04.2025 та останнім днем такого строку є 21.05.2025.
В контексті наведених скаржником доводів, що Військова частина НОМЕР_1 є правонаступником Військової частини НОМЕР_2 , яка є відповідачем у цій справі, суд звернув увагу скаржника на те, що правонаступництво передбачає перехід прав та обов'язків від однієї особи до іншої, відповідно, у разі звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі Військова частина НОМЕР_1 має довести неможливість або поважність причин не подання апеляційної скарги Військовою частиною НОМЕР_2 в межах встановленого статтею 295 КАС України строку.
Проте, у заяві про усунення недоліків обгрунтованих причин, підтверджених належними доказами, які б свідчили про наявність об'єктивних перешкод у Військової частини НОМЕР_2 для своєчасної реалізації свого права щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, скаржником, як її правонаступником, не наведено.
Як встановлено судом, оскаржуване судове рішення вручено Військовій частині НОМЕР_2 21.04.2025, тобто до дати її переформування (31.07.2025) у відповідача було більше ніж три місяці на реалізацію свого права на апеляційне оскарження, яким останній самостійно не скористався.
Скаржником не доведено неможливість звернення Військової частини НОМЕР_2 з апеляційною скаргою протягом усього визначеного законом процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення та до її переформування.
Доводи скаржника про те, що Військова частина НОМЕР_1 дізналася про оскаржуване рішення суду першої інстанції лише 27.08.2025 суд апеляційної інстанції, як підставу для поновлення пропущеного процесуального строку, не приймає, оскільки такі обставини не змінюють моменту, з яким законодавство пов'язує початок для відповідача перебігу строку звернення до суду з цією апеляційною скаргою.
Суд оцінює критично наведені скаржником обставини щодо неналежного виконання посадовою особою юридичної служби Військової частини НОМЕР_2 своїх функціональних обовязків щодо своєчасної передачі правонаступнику архівних справ та справ, що знаходяться на розгляді в судах, позаяк зазначені обставини не можуть ставитись у залежність від дотримання учасником справи вимог процесуального закону щодо строку апеляційного оскарження та не можуть слугувати свідченням наявності об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному оскарженню рішення суду першої інстанції.
Пункт 2 частини третьої статті 2 КАС України визначає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Указаний припис віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Суд зауважує, що упорядкування внутрішніх процедур суб'єкта владних повноважень щодо реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень, віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв'язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного й обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження.
На переконання суду несвоєчасні дії щодо подання апеляційної скарги Військовою частиною НОМЕР_1 , яка у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, у зв'язку з запровадженою державою процедурою переформування військових частин не можуть носити негативний наслідок для іншої сторони, а також вважатись належною підставою для поновлення строку у зв'язку з його пропущенням після спливу такого тривалого терміну.
До того ж в даному випадку строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції збіг задовго до переформування Військової частини НОМЕР_2 .
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Ураховуючи обставини справи, враховуючи тривалість пропущеного строку, беручи до уваги й те, що скаржник є суб'єктом владних повноважень, який в умовах воєнного часу зобов'язаний здійснювати свої повноваження на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року по справі № 160/22987/24.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року по справі № 160/22987/24.
Ухвала набирає законної сили з 17.10.2025 відповідно до ч.2 ст.325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров