465/130/25
2/465/1765/25
Іменем України
(заочне)
08.10.2025 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Величка О.В.,
за участі секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача АТ «Сенс Банк» звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь банку заборгованість в розмірі 42 902 грн. 12 коп. та судовий збір в розмірі 2684 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 03.10.2016 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630485353.
Відповідно до умов Кредитного договору банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов Договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від банку інформації.
Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка становить 42902,12 грн.
12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.
З метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу позичальника направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань. Дану вимоги залишено відповідачем без реагування. Тобто, відповідач не скористалася своїм правом на дотримання строку для погашення заборгованості за Кредитним договором. Тому позивач звернувся до суду для стягнення боргу в судовому порядку і просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 630485353 в сумі 42 902 грн. 12 коп.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 11.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак, подав заяву, в якій просить, у випадку неявки в судове засідання відповідача, розглядати справу за відсутності представника позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Правом на подачу відзиву на позов не скористалася.
Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 03.10.2016 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630485353.
Відповідно до умов Кредитного договору банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
Згідно Акцепту пропозиції на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії банк зобов'язався відкрити клієнту рахунок № НОМЕР_1 у валюті «гривня» та встановлено ліміт відновлювальної кредитної лінії в розмірі 200 000 грн.
Окрім того, 30.09.2016 року відповідачем підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Максимум», в якій передбачені умови кредитування, процентну ставку, строк кредитування, графік платежів та розрахунок сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, в результаті чого станом на 22.01.2023 року у неї виникла заборгованість.
Згідно розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, загальний розмір боргу відповідача перед банком за кредитним договором № 630485353 складає 42 902 грн. 12 коп., з яких: 13183,32 грн. - прострочене тіло кредиту, 228,65 грн. - відсотки за користування кредитом, 28601,29 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 888,86 грн. - неустойка (штраф, пеня).
В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що неустойка в розмірі 888,86 коп. нарахована відповідачу за період серпень 2022 року - січень 2023 року, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим самим же представником позивача. Однак, суд не має правових підстав для стягнення з відповідача неустойки, яка нарахована у період дії воєнного стану, оскільки це прямо суперечить положенням чинного законодавства. Так, згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. При цьому, визначено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). А тому, з огляду на пряму законодавчу заборону на стягнення з позичальника неустойки за кредитним договором, нарахованої у період дії воєнного стану, така неустойка в розмірі 888,86 коп. стягненню з відповідача ОСОБА_1 не підлягає.
Відповідно, заявлений позов підлягає частковому задоволенню лише в межах заявлених до відповідача вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, простроченим тілом кредиту та відсотками за користування кредитом. Водночас нарахована відповідачу у період дії воєнного стану в Україні неустойка в розмірі 888,86 грн. підлягає списанню банком (позивачем).
Суд з'ясував, що з метою досудового врегулювання спору АТ «Сенс Банк» (нова назва банку після зміни найменування АТ «Альфа-Банк») направило відповідачу досудову вимогу від 09.03.2023 року щодо виконання договірних зобов'язань та сплати заборгованості за кредитним договором, однак, така залишилася без належного реагування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд констатує, що, підписавши 03.10.2016 року договір про надання кредиту, відповідач ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору та взяла на себе відповідні зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за їх користування. Однак, відповідач порушила взяті на себе, згідно кредитного договору, зобов'язання, зокрема не повертає кредит і не сплачує відсотки за користування кредитом, у зв'язку з чим вимога позивача про дострокове стягнення тіла кредиту, простроченого тіла кредиту та відсотків підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У встановлений процесуальним законом строк відповідач не скористалася процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали підтвердити належне виконання нею договірних зобов'язань.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов'язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.
Оскільки умови кредитного договору від 03.10.2016 року, укладеного між АТ «Альфа-Банк» (назва банку після зміни найменування - АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 , відповідачем не виконано, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково з урахуванням того, що неустойка, нарахована відповідачу в період дії воєнного стану в Україні, не може бути стягнена в силу прямої законодавчої заборони та підлягає списанню позивачем.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 2628,44 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280-282, 284 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позову заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 630485353 у загальному розмірі 42 013 (сорок дві тисячі тринадцять) грн. 26 коп., з яких: 13183 (тринадцять тисяч сто вісімдесят три) грн. 32 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 228 (двісті двадцять вісім) грн. 65 коп. - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 28601 (двадцять вісім тисяч шістсот одна) грн. 29 коп. - заборгованість за тілом кредиту.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 2628 (дві тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 44 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ - 23494714, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя Величко О.В.