Справа № 127/9943/25
Провадження 2/127/1858/25
17 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 09 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" (далі по тексту - "Позивач", або "Кредитодавець") і фізичною особою - ОСОБА_1 (далі по тексту - "Відповідач", або "Позичальник", або "Боржник"), було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 5959381124. Договір позики, разом із Правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 23.04.2024 складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. Договір укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію». Відповідно до Договору позики Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику Кредит на суму у розмірі 8000,грн. 00 коп., шляхом перерахунку на вказаний Позичальником рахунок, уключаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ), на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п. 2.6.1., п.п. 4.1.-4.2. та п. 4.4. цього Договору, його додатків. Процес видачі кредитних коштів Товариством здійснювався за допомогою платіжного сервісу «EasyPay» через технологічного партнера ТОВ «ФК «Контрактовий Дім». Отже, ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», як Позикодавець, свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу (Позичальнику) грошові кошти у розмірі 8000 грн. 00 коп. Отже, станом на дату підготовки цієї позовної заяви (включно), заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 17 680 грн. 00 коп.: 8 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 9 680 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами (8000*1,0%*136) 8000 - тіло позики, 1,0 % - процентна ставка, 136 - кількість днів прострочення).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Вказаною ухвалою постановлено задовольнити клопотання позивача про витребування доказів в АТ «Сенс Банк».
На адресу суду 25.04.2025 надійшов лист №5134-БТ-32.3/2025 від АТ Сенс банк» щодо неможливості виконання ухвали суду № 127/9943/25 від 03.04.2025. Вказано, що АТ «Сенс банк» не володіє інформацією щодо власника та руху коштів по запитуваному картковому рахунку, оскільки емітентом є Приват банк.Проте надали підтвердження зарахування переказу грошових коштів у розмірі 8000 грн09.11.2024 о 07 год. 00 хв.на картку НОМЕР_1 .
Відповідач 12.05.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому вказує, що копія Договору № 5959381124 від 09.11.2024, паспорт споживчого кредиту, Витяг з про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, графік платежів не посвідчені її цифровим підписом, а лише містять паспортні дані позичальника. Відсутні докази перерахування їй кредитних коштів (рахунок, виписка). Матеріали справи не містять доказів ознайомлення відповідача з умовами договору. Також відповідач вказує, що позивачем не надано пояснення щодо суми нарахування заборгованості за відсотками, а поданий позивачем розрахунок є суб'єктивним і не ґрунтуються на умовах договору. Звертає увагу, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними. Вважає, що належним доказом щодо заборгованості за тілом кредиту може бути виписка по картковому рахунку, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами. Вказує, що розмір нарахованих відсотків перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту. Вважає, що позивач скористався необізнаністю відповідача, порушуючи норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб Позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для неї умовах, які ОСОБА_1 не могла оцінити належно. Тому нарахування суми заборгованості в розмірі 17680 грн 00 коп., не є співрозмірною сумі тіла кредиту в розмірі 8000 грн. Таким чином позивач позбавив можливості відповідача погасити кредитну заборгованість встановлюючи надмірно великі відсотки. Також відповідач вважає, що сума заборгованості за користування кредитними коштами нарахована поза межами користування кредитом. Зважаючи на вказані обставини, відповідач вважає, що позивач не довів факту перерахування кредитних коштів за договорами, а тому підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками відсутні. У відзиві просила відмовити у задоволенні позову в частині нарахування відсотків.
Від позивача 19.05.2025 надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує, що спірний договір укладено в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора. Вказаний договір укладено у повній відповідності із чинним законодавством, зокрема зі ст. 207 Цивільного кодексу України та Законом України «Про електронну комерцію». Звертає увагу на наявність сталої практики щодо розгляду аналогічних спорів. Зазначає поетапну процедуру укладення договору. Просить суд при винесенні рішення врахувати той факт, що без введення Позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, переданням ним для отримання Товариством персональних даних з метою укладення Договору про надання грошових коштів у позику, таке укладення Договору - є неможливим. А в матеріалах справи, безпосередньо у відзиві на позовну заяву, відсутні будь-які докази протиправності дій третіх осіб стосовно Відповідача, які стосуються підписання Договору про надання грошових коштів у позику. Зазначає, що ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», як Позикодавець, свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу (Позичальнику) грошові кошти у розмірі 8 000 грн. 00 коп., а обставини з цього приводу, на які сторона Відповідача посилається, як на підставу своїх заперечень у справі, не є доведеними що є безпосереднім порушенням обов'язку, передбаченого ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, оскільки стороною Відповідача не лише прямо не вказано на неотримання вищезазначених коштів, а й не долучено жодних банківських виписок на підтвердження того, що такого перерахування коштів не було, та/або не долучено доказів, що могли б слугувати підтвердженням вчинення щодо неї шахрайських дій у випадку, якщо ОСОБА_1 договір про надання грошових коштів у позику № 6089261124 від 20.11.2024 р. із ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» не укладався. Тому позивач вважає доводи сторони Відповідача безґрунтовними і такими, що фактичного належного підтвердження за собою не мають. Додатково зазначає, що за кредитним договором 5959381124 від 09.11.2024 проценти за прострочення зобов'язання відповідачу не нараховувались, а нараховано лише проценти за користування кредитом, неустойка позивачеві не нараховувалася також, а отже заперечення сторони Відповідача є не доречним, так як не ґрунтується на наявних фактах. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На адресу суду 11.06.2025 надійшли заперечення на відповідь на відзив, які обґрунтовано тим, що відповідач вважає, що доведеність наявної суми заборгованості за спірним договором є обов'язком позивача, який він не виконав. Вказує, що наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором, підготовлений працівниками організації - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Також вказує, що долучений до справи витяг з умов та правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, тому можна дійти висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач була ознайомлена саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
За правилом статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, можливо стверджувати, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Разом із цим одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 зазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень зазначеного законодавства можна виснувати, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 09 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 5959381124, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 6761.
Відповідно до п. 2.2, 2.3 вказаного договору, товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним.
Згідно п.2.3, 2.5 зазначеного договору сума кредиту складає 8000 грн, строк кредиту (строк дії договору) становить 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів, детальні терміни повернення кредиту та сплата процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком 1 до договору.
Протягом строку дії Договору розмір процентної стави за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для позичальника у випадку та на умовах, визначених в п.2.6.2 Договору та/ або умовами Програми лояльності та або/ за умови Правил та/або умовами окремих акцій та/або умовами індивідуальних пропозицій позичальнику, зокрема у випадку отримання позичальником знижки на стандартну процентну ставку (п.2.6.3).
Так за пунктом 2.6.2 Договору знижена процентна ставка 0.01% в день та застосовується відповідно до умов визначених у цьому пункті Договору.
Якщо позичальник 24.11.2024 року сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, позичальник, як учасник програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
У випадку невиконання позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договоримо та доступні для інших позичальників, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. Позичальник погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання позичальником права нам отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміню процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
Відповідно до п. 2.10.3 вказаного Договору, денна процентна ставка на дату укладання договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1.00% ( п.2.10.3.1 Договору); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 0.96% (п.2.10.3.2 Договору).
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника платіжної картки: НОМЕР_1 (п.3.1 договору).
У разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту (в тому числі і всіх платежів передбачених Договором строк виплати якого ще не настав в повному обсязі (п.6.4. договору).
За порушення позичальником строків повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, позикодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Нарахування неустойки здійснюється Товариством з урахуванням обмежень встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про захист прав споживачів». Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення позичальником зобов'язань за цим Договором, не може перевищувати половину суми кредиту, одержаної позичальником за цим Договором (п.7.4., 7.5 Договору).
За пунктом 7.6 Договору нарахування процентів за користування кредитом в ІКС Товариства відбувається щоденно, починаючи з першого дня надання кредиту до останнього дня надання коштів в кредит за цим Договором.
16 травня 2023 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Контрактовий Дім» (далі - ФК) та ТОВ «Іннова Фінанс» (далі - Клієнт) укладено договір №160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів.
За умовами цього Договору Клієнт доручає ФК за відмовну плату здійснити перекази коштів (платежів) з використанням реєстру виплат на користь Отримувачів відповідно до Правил МПС для сервісів Visa Direct/ Master Card Money Send (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції №20036-1354-161018091 від 09 листопада 2024 року, ТОВ ФК «Контрактовий дім» за дорученням ТОВ «Іннова Фінанс» 09 листопада 2024 року на IBAN: НОМЕР_2 , картковий рахунок НОМЕР_1 здійснено переказ грошових коштів у розмірі 8000 грн, ІД операції 1507334292.
Довідкою №7/8713 від 24.03.2025 ТОВ ФК «Контрактовий дім» повідомлено про успішність операції 09.11.2024 за номером транзакції 1507334292 на суму 8000 грн ОСОБА_1 на картку НОМЕР_1 , здійсненої згідно з договором №160523/1 від 16.05.2023.
Зазначені реквізити банківської карти вказані у анкеті клієнта ОСОБА_1 та співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними у договорі №5959381124 від 11 листопада 2024 року.
Позивач долучив до матеріалів справи скріншот з власної інформаційно-телекомунікаційної системи про проходження ОСОБА_1 ідентифікації шляхом bankID та довідку про відправлення одноразового ідентифікатора відповідачеві, у якому, з поміж іншого, вказано номер телефону - НОМЕР_3 та присвоєний ОСОБА_1 ідентифікатор - 6761.
Отже, позивачем доведено факт укладення 11 листопада 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 договору надання грошових коштів у позику №5959381124 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідач у своєму відзиві не заперечувала самого факту укладання договору та факту отримання нею коштів, також не заперечувала, що картка НОМЕР_1 належить їй, хоч і вказувала на недоведеність позивачем такого укладення та отримання коштів. Однак, досліджені судом докази такі доводи спростовують.
Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилась на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов'язання.
Позивач надав докази передання грошових коштів ОСОБА_1 , а відтак вправі вимагати їх повернення.
Оскільки відповідач свої зобов'язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми позики та проценти за користування позикою не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за тілом кредиту та за процентами.
Не погоджуючись із заявленою позивачем до стягнення сумою заборгованості, позивач виходила з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, щодо наявності заборгованості та її розміру.
Між тим, з такими доводами суд не погоджується з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 вказано, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивач здійснив неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Отже, суд дослідив наведений позивачем в позовній заяві розрахунок кредитної заборгованості, перевірив його, оцінив в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами та дійшов висновку, що заявлена позивачем сума заборгованості відповідає умовам договору, що уклали сторони.
Разом з тим, як встановлено, заборгованість за договором про надання грошових коштів у позику від 09 листопада 2024 року №5959381124 становить 17680 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9680 грн - заборгованість за процентами.
З умов кредитного договору встановлено, що сторони погодили строк кредиту (строк дії договору) - 360 днів. Розрахунок заборгованості здійснено за 136 днів користування кредитом. Сторони погодили право товариства достроково вимагати повернення кредиту у повному обсязі у разі порушення умов Договору позичальником щодо сплати частини кредиту (п.6.4 договору).
Заборгованість за процентами вирахувана за формулою: тіло кредиту Х процентна ставка Х кількість днів прострочення зобов'язання. За період з 09.11.20214 по 24.11.2024 (15 днів) позивач застосував занижену процентну ставку - 0,01%, відповідно до п. 2.6.2 договору, а за період з 24.11.2024 по 25.03.2025 - 1,0%, тобто стандартну процентну ставку, відповідно до п. 2.6.1 договору за мінусом розміру погашеної заборгованості відповідачем.
Таким чином, (8000 грн х 0,01% х 15 днів) + (8000 грн х 1,0% х 121 день)-12грн=9680 грн, що складає заборгованість по процентах за користування кредитом. Тіло кредиту - 8000 грн.
Отже, розрахунок заборгованості позивачем наведений у позовній заяві, містить усі необхідні її складові - тіло кредиту, проценти за користування кредитними коштами та кількості днів прострочення виконання зобов'язань. Проценти нараховані в межах кредиту.
Відповідач, не погоджуючись із розрахунком заборгованості мав змогу надати власний розрахунок, однак не зробив цього.
Крім того, доводи відповідача, що сума заборгованості за користування кредитними коштами нарахована позивачем поза межами користування кредитом спростовуються матеріалами справи.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку: «проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».
Тобто, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред'явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов'язання. У такому випадку нарахування штрафних санкцій можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України (3% річних).
Велика Палата Верховного Суду дійшла до вказаного висновку з тих мотивів, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст. 1048 та ст. 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу- позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Підписуючи договір, відповідач погодився на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У цьому випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку Договором та у погодженому сторонами розмірі. За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами підлягають задоволенню.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем ТОВ «Іннова Фінанс» отриманої у позику за вказаним договором суми позики у строки, передбачені договором, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання грошових коштів у позику № 5959381124 від 09 листопада 2024 року в сумі 17680 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Іннова Фінанс».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
У цій справі судом встановлено, що надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують факт виникнення кредитних зобов'язань ОСОБА_1 за договором №5959381124 від 09 листопада 2024 року, невиконання позичальником умов договору, наявність у нього заборгованості у визначеному розмірі. Тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 514, 516, 525, 526, 530, 553, 554, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст. 81, 141, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за договором надання грошових коштів у позику №5959381124 від 09.11.2025 у загальному розмірі 17680 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження: м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Суддя В. В. Горбатюк