16 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/14429/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року (суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14 квітня 2025 року № 047250018473 про відмову позивачеві у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 04 квітня 2025 року про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника з урахуванням висновків суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом апеляційної інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 04.04.2025 звернулась до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про переведення з призначеної їй пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка.
Названа заява в порядку екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яким прийнято рішення від 14.04.2025 № 047250018473 про відмову в проведенні перерахунку на інший вид пенсії (у разі втрати годувальника) у зв'язку з відсутністю необхідних документів.
Згідно з названим рішенням: «До заяви від 04.04.2025 № 2117 долучено довідки № 342 та № 343 від 03.04.2025, що надані ОССБ «Відродження-28» про склад сім'ї та спільне проживання ОСОБА_1 разом з чоловіком на день його смерті. Але чинними законодавчими актами не передбачено права голови правління ОСББ підтверджувати факт проживання фізичних осіб у житловому приміщенні та надавати довідки. Перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника немає підстав».
Вважаючи протиправним таке рішення, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно з пунктами 1, 3 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Відповідно частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Пунктом 2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, передбачено, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у цій справі не є спірним, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 . З'ясуванню підлягає чи було надано позивачем належний документ про проживання позивачки за однією адресою з померлим годувальником ОСОБА_2 на дату його смерті.
Для підтвердження цього факту ОСОБА_1 подала до пенсійного органу довідки ОСББ «Відродження-28», копії яких містяться в матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Порядок № 22-1 не встановлює обов'язковість надання документу, який підтверджує місце проживання разом з годувальником за однією адресою, виключно органом місцевого самоврядування. Водночас обов'язковою умовою є видання такого документу відповідно до чинного законодавства.
Вказана обставина залишилась без належної оцінки судом першої інстанції. Суд не перевірив, чи дійсно довідки голови правління ОСББ «Відродження-28» є документами, виданим відповідно до чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». Цим же Законом визначено повноваження ОСББ.
Статтею 25 названого Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування в порядку, визначеному законом, можуть делегувати об'єднанню, яке управляє багатоквартирним будинком, повноваження по здійсненню розрахунків щодо передбачених законом пільг та субсидій окремим категоріям громадян по оплаті житлово-комунальних послуг, спожитої електроенергії. Делеговані повноваження здійснюються в обсязі, необхідному для повного і своєчасного відшкодування витрат співвласників жилих приміщень, наймачів і орендарів жилих приміщень, шляхом: передачі об'єднанню встановлених державних дотацій на фінансування витрат на експлуатацію, поточний і капітальний ремонти житлового фонду, субсидій на житлово-комунальні послуги, компенсаційних коштів за надані пільги по оплаті житлово-комунальних послуг окремим категоріям громадян; надання компенсації (субсидії) на оплату житла і комунальних послуг окремим категоріям громадян з числа власників квартир та/або нежитлових приміщень, наймачів і орендарів відповідно до законодавства. У разі несвоєчасного перерахування на відповідні рахунки коштів за встановлені законодавством дотації, компенсації (субсидії) на оплату житла і комунальних послуг підприємства, організації, що надають житлово-комунальні послуги, можуть звертатися з позовом до суду про безспірне стягнення коштів з платників, які мають сплачувати зазначені дотації, компенсації (субсидії).
При цьому Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» не наділяє голову правління правом на видачу довідок про місце проживання особи.
Отже надані позивачем до УПФУ довідки ОСББ не можуть вважатися належними та допустимими доказами підтвердження факту проживання ОСОБА_1 з померлим годувальником.
Відтак відповідач правомірно не прийняв відповідні документи в якості доказу, який підтверджує спільне проживання позивачки з померлим годувальником, адже, як було зазначено вище, ОСББ не наділене законом повноваженнями на видання відповідних довідок, а тому довідки № 342 та № 343 від 03.04.2025, видані цим органом, не можуть вважатися офіційним підтвердженням наведеної в них інформації.
Суд апеляційної інстанції не спростовує право позивача на перехід на інший вид пенсії - у зв'язку з втратою годувальника, а лише констатує, що для вирішення цього питання позивачем не надано належні документи, видані відповідно до вимог чинного законодавства уповноваженим на те органом.
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року в адміністративній справі № 160/14429/25 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з 16 жовтня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 16 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова