16 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/13351/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року (суддя Кальник В.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови позивачеві у звільненні з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що до рапорту були подані всі належні документи, які підтверджують право на звільнення.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у квітні 2024 року подав на ім'я начальника штабу - заступника командира 1 механізованого батальйону рапорт, в якому просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За результатом розгляду рапорту Військова частина НОМЕР_1 листом від 28.04.2025 за № 3-38/2/6815 повідомила ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для звільнення з військової служби.
Незгода з такими діями відповідача стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що військовослужбовець набуває право на звільнення за сукупності таких обставин: наявність батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи; такі особи потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
Матеріалами справи підтверджується, що до рапорту ОСОБА_1 було додано, серед інших: документи, які підтверджують ступень спорідненості членів сім'ї; довідку до огляду МСЕК серії 12 ААГ № 568939; висновок № 51 від 30.01.2025; довідку до огляду МСЕК серії 12 ААГ № 568839; висновок № 56 від 11.03.2025; довідку № 698 від 11.02.2025 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даній адміністративній справі не є спірними ті обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - мати позивача, та ОСОБА_3 - батько позивача є родичами першого ступеня споріднення (син, мати та батько). Також, суд вважає подані позивачем до рапорту про звільнення з військової служби документи належними і достатніми для підтвердження того, що мати та батько позивача є особами з інвалідністю ІІ групи (безстроково) та потребують постійного стороннього догляду. Разом з тим, з рапорту про звільнення вбачається наявність у ОСОБА_2 інших членів сім'ї I ступеня споріднення, а саме, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спірним питанням у даній справі є доведення (не доведення) позивачем у іншого члену сім'ї першого ступеня споріднення - ОСОБА_4 потреби в отриманні постійного догляду. Разом з тим судом встановлено, що ані до рапорту, ані до матеріалів справи не надано доказів щодо потреби ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (сина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) в отриманні постійного догляду.
Щодо доводів позивача про об'єктивну неможливість ОСОБА_4 здійснювати догляд, суд першої інстанції вказав, що факт громадянства рф та відсутність зв'язку сам по собі не є безумовним підтвердженням такої неможливості в розумінні, що виключає будь-яку іншу юридично значущу обставину. Для підтвердження цієї обставини позивачем не надано доказів, які б підтверджували неможливість виконання обов'язків ОСОБА_4 , або інших офіційних документів, що підтверджують об'єктивні перешкоди. Отже, посилання позивача на політичні погляди чи відсутність зв'язку із братом без юридично обґрунтованих перешкод не може бути достатньою підставою для визнання об'єктивної неможливості.
Колегія суддів не може погодитися з окремими висновками суду першої інстанції та звертає увагу, що позивачем доведено факт отриманням рідним братом - ОСОБА_4 , громадянства рф, яка є державою агресором відносно України. За висновком суду апеляційної інстанції саме цей факт та пояснення позивача про розірвання соціальних та зв'язків з братом є достатньою підставою для висновку, що ОСОБА_4 не може здійснювати догляд за батьками з інвалідністю, які проживають на території України. Відтак висновок суду першої інстанції, що позивачем не доведено потребу ОСОБА_4 у сторонньому догляді є нерозсудливими.
Водночас судом першої інстанції не надано належну оцінку тій обставині, що за приписами абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» постійний догляд за особами з інвалідністю можуть також здійснювати інші члени сім'ї другого ступеня споріднення, відсутність яких позивачем при подання рапорту не доведена.
Разом з цим суд першої інстанції вірно зауважив, з посиланням на наказ Міністерства оборони України № 495 від 23.07.2024, що для звільнення з військової служби за вищевказаною підставою військовослужбовцю до рапорту в обов'язковому порядку необхідно надати акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідний Акт не був поданий позивачем до рапорту, тоді як Довідка № 698 про склад сім'ї має іншу правову природу, адже містить виключно інформацію про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 .
Більш того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за вказаною адресою зареєстрований ОСОБА_5 - син позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про можливе проживання за цією ж адресою його матері - дружини ОСОБА_1 , яка може здійснювати догляд за батьками позивача.
Враховуючи сукупність наведених обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що до рапорту позивачем не було додано належні та достатні документи, які підтверджують право на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а тому відмова відповідача у задоволені рапорта ОСОБА_1 є правомірною.
Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують.
Водночас рішення суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки окремі висновки суду не ґрунтуються на правильній оцінці обставин справи.
Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року в адміністративній справі № 160/13351/25 змінити в окремій часті мотивів його прийняття з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, наведених у цій постанові.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 16 жовтня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 16 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров