15 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/9211/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Дніпровського апеляційного суду
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року
у справі №160/9211/25
за позовом ОСОБА_1
до Дніпровського апеляційного суду
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
28 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Дніпровського апеляційного суду, в якому просила:
- визнати протиправними дії Дніпровського апеляційного суду, які полягають у ненаданні ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для подальшого проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці станом на: 1 січня 2025 року, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2025 року - 3028 грн.
- зобов'язати Дніпровський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для подальшого проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці станом на: 1 січня 2025 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови відповідача у складенні оновленої довідки про суддівську винагороду для подальшого проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на те, що за нормами Законів України «Про Державний бюджет України на 2024, 2025 роки розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Позивачка вказує на те, що відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 1 січня календарного року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції, з урахуванням практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, виходив з того, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі положень законів України про державний бюджет України на певний рік визнана судом неправомірною.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпровський апеляційний суд подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник вказує про неврахування судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що для застосування розрахункової величини 3028 грн не передбачено бюджетних асигнувань, а розпорядник бюджетних коштів має право здійснювати відповідні видатки, в тому числі, пов'язані із заробітною платою, виключно в межах бюджетних асигнувань. Також відповідач зазначає, що для визначення базового розміру посадового окладу працюючого судді він у 2025 році застосовує прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн відповідно до абз.5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», оскільки за наявності в спеціальному законі (який встановлює конкретні розміри прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року) спеціальної норми щодо розміру прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді відповідач не вправі був застосовувати загальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для (всіх інших) працездатних осіб. При цьому відповідач звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду вирішила колізію між Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік щодо визначення розміру посадового окладу судді у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2024 №2917/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Дніпровського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом Дніпровського районного суду від 04.10.2024 року №230/к позивачка відраховано з 04.10.2024 року зі складу суддів Дніпровського апеляційного суду.
Позивачка, яка є суддею у відставці Дніпровського апеляційного суду, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
На звернення позивачки до Дніпровського апеляційного суду із заявою щодо отримання відповідної довідки про суддівську винагороду для перерахунку довічного грошового утримання, Дніпровський апеляційний суд листом від 03.03.3025 №04.2-33/252/2025 повідомив, що кошторисами Дніпровського апеляційного суду на 2024, 2025 роки, затвердженими Державною судовою адміністрацією України, видатки на оплату праці, у т.ч. суддівської винагороди, передбачені, виходячи із розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у сумі 2102,00 грн.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивачка звернулась до суду із вказаним позовом.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Як зазначено у преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
За приписами ч.3 - 5 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Виходячи з наведених правових норм, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно ч.3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму.
Статтею 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX разом із встановленням на 01 січня прожиткового мінімуму для працездатних осіб введений такий, окремий, вид прожиткового мінімуму як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Так, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
Наведені приписи вказаних Законів є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), тому не можна вважати дії відповідача у спірних відносинах протиправними.
Питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
У постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду зазначила таке.
Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів, починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з наведеного вище правового регулювання з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки у Законі України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлений на 1 січня незмінний грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102 гривні), тому відсутні підстави для видачі відповідачем довідки про розмір суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання із застосуванням у розрахунках посадового окладу розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2025 року, - 3028 грн.
З цих підстав, відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровського апеляційного суду задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі №160/9211/25 скасувати, ухвалити нове рішення.
В позові відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров