17 жовтня 2025 р. Справа № 520/11654/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., повний текст складено 06.08.25 по справі № 520/11654/25
за позовом Приватного підприємства "Національні традиції"
до Харківської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення
Приватне підприємство "Національні традиції" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці , в якому просить суд :
- визнати протиправними та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000726/2 від 26.12.2024 року та картку відмови №UA807200/2024/000878 від 26.12.2024 року; рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000002/2 від 03.01.2025 року та картку відмови №UA807200/2025/000002 від 03.01.2025 року;
- стягнути на користь Приватного підприємства “НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39220630; адреса юридичної особи: 61036, Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, буд. 7) витрати на оплату судового збору у загальному розмірі 14 478,37 грн та витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 40 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ідентифікаційний код юридичної особи: 44017626; адреса: 61005, Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Миколаївська, будинок, 16б).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 адміністративний позов Приватного підприємства "Національні традиції" задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000726/2 від 26.12.2024 року та картку відмови №UA807200/2024/000878 від 26.12.2024 року; рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000002/2 від 03.01.2025 року та картку відмови №UA807200/2025/000002 від 03.01.2025 року. Стягнуто з Харківської митниці (ідентифікаційний код юридичної особи: 44017626; адреса: 61005, Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Миколаївська, будинок, 16б) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Національні традиції" (вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 39220630) сплачений судовий збір у розмірі 14 478 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 37 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ідентифікаційний код юридичної особи: 44017626; адреса: 61005, Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Миколаївська, будинок, 16б) на користь Приватного підприємства "Національні традиції" (вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 39220630) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Харківська митниця , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу , вважає рішення таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а також неповному дослідженні доказів і встановленні обставин у справі. Вважає , що неправильне застосування судом норм матеріального права полягає у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, а саме, ст.ст. 52-64, 256, 257, 266 МКУ. Судом не враховано те, що Позивачем, на вимогу митного органу та на підставі ч. 2, ч. 3 та ч. 4 ст. 53 МКУ та з урахуванням спрацьованих по спірним ЕМД № 24UA807200018943U9 від 25.12.2024 та № 25UA807200000026U2 від 03.01.2025 ризиків, згенерованих системою ризиків АСАУР, щодо можливого заниження митної вартості товарів, поданих позивачем до митного контролю та митного оформлення не надані додаткові документи, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей, щодо ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Звертає увагу суду, що жоден нормативно-правовий документ не зобов'язує митний орган у запиті на надання додаткових документів зазначати, які саме розбіжності були виявлені посадовою особою митного органу під час аналізу документів, поданих до митного оформлення. Також, Харківська митниця наголошує, що стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу у сумі 20 000 грн не відповідає принципу обґрунтованості та співрозмірності, враховуючи конкретні обставини справи та однотипність позовних вимог, а також те, що дана адміністративна справа згідно з положеннями ст.ст. 4, 12 КАСУ є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядалася судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в адміністративній справі. Крім того, вказує , що судом першої інстанції проігноровано посилання митного органу на релевантну практику щодо розрахунку суми судового збору під час оскарження рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Так, вказані рішення у випадку їх спільного оскарження є взаємопов'язаними однаковими правовідносинами, відтак розцінюються як одне ціле. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі № 520/11654/25 та ухвалити нове, яким відмовити ПП «Національні традиції» у задоволенні позову в повному обсязі.
ПП «Національні традиції» подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване Рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга не містить належного обґрунтування із зазначенням того, які саме конкретно норми матеріального права було неправильно розтлумачено або не застосовано та у чому саме полягає неправильність застосування таких норм, як і не містить належного обґрунтування порушення норм процесуального права судом першої інстанції. Просить суд залишити апеляційну скаргу Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 року у справі № 520/11654/25 без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 року у справі № 520/11654/25 - без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції , що 08.04.2024 року між Приватним підприємством "Національні традиції" (Покупець) та T-MAC TECHNOLOGY CO., LIMITED (Постачальник) укладено контракт № ТМТ20240408.
05.10.2024 року між ПП “НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» та T-MAC TECHNOLOGY CO., LIMITED укладено додаткову угоду № б/н до контракту, в якій сторони домовилися доповнити статтю 3 Контракту (копія додаткової угоди надається у додатках).
Абзацом 1 ст. 1 Контракту визначено, що: “За цим договором Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товари в асортименті (далі - “Товар»)».
Абзацом 2 ст. 2 Контракту встановлено: “Загальна кількість і асортимент поставленого Товару складається з партій товару, кількість яких визначається в інвойсі на кожну поставку».
Відповідно до абз. 1, 2 ст. 3 Контракту: “Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі».
Згідно зі ст. 4 Контракту: “Ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається загальною кількістю поставленого товару за Договором.
Валюта контракту і платежів - долар США».
У відповідності до абз. 2 ст. 5 Контракту “Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця».
Позивачем було подано до Харківської митниці:
1) 25.12.2024 року митну декларацію №24UA807200018943U9;
2) 03.01.2025 року митну декларацію №25UA807200000026U2.
Відповідачем було відмовлено у митному оформленні вищезазначених митних декларацій, винесено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також рішення про коригування митної вартості товару.
Керуючись правом, наданим ч. 1 ст. 5 КАС України, та з метою захисту прав і законних інтересів позивача вважаємо, що рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними, а тому підлягають скасуванню, що обґрунтовується наступним.
Не погоджуючись з наведеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є неправомірними, оскільки позивачем до митного оформлення надано всі необхідні документи, які підтверджують правомірність та обґрунтованість застосування ним першого методу визначення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частині 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Згідно з ч. ч. 4, 5, п. 5 ст.10 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.
Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18).
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/164/24.
Колегія суддів зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення Митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 КАС України.
Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі № 825/648/17 та ін.
Також, колегія суддів звертає увагу , що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598).
Відповідно до абзаців 4 та 5 правил заповнення графи 33 визначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Тобто, вимоги вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19, від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у деклараціях митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247.
Так, зі змісту оскаржуваних рішення вбачається, що такі не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем вказано лише номера та дати митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.
Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.
Як встановлено з матеріалів справи , що 08.04.2024 року між ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» (Покупець) (далі - Позивач/ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ») та T-MAC TECHNOLOGY CO., LIMITED (Постачальник) укладено контракт № ТМТ20240408 .
05.10.2024 року між ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» та T-MAC TECHNOLOGY CO., LIMITED укладено Додаткову угоду № б/н до Контракту, в якій сторони домовилися доповнити статтю 3 Контракту.
Абзацом 1 ст. 1 Контракту визначено, що: «За цим договором Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товари в асортименті (далі - «Товар»)».
Абзацом 2 ст. 2 Контракту встановлено: «Загальна кількість і асортимент поставленого Товару складається з партій товару, кількість яких визначається в інвойсі на кожну поставку».
Відповідно до абз. 1,2 ст. 3 Контракту: «Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі».
Згідно зі ст. 4 Контракту: «Ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається загальною кількістю поставленого товару за Договором. Валюта контракту і платежів - долар США».
У відповідності до абз. 2 ст. 5 Контракту «Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця».
Так, з матеріалів справи вбачається, що 25.12.2024 року позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію, яка прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA807200018943U9, для митного оформлення (випуску) товарів, які поставлено згідно Контракту.
На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 25288,50 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи:
1. Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 25.10.2024 року;
2. Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № TMNT20241025 від 25.10.2024 року;
3. Коносамент (Bill of lading) № WMSS24100791 від 30.10.2024 року;
4. Автотранспортна накладна (Road consignment note) № SM076327 від 17.12.2024 року;
5. Декларація (Dispatch note model T1) № 24PL322080NS4JJLM9 від 19.12.2024 року;
6. Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № TMNT20241025 від 25.10.2024 року;
7. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № T-MAC240828/18 від 28.08.2024 року (з перекладом);
8. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією № 20-84/12-2024 від 23.12.2024 року;
9. Розрахунок ціни (калькуляція) № TMNT20241025 від 25.10.2024 року (з перекладом);
10. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №TMT20240408 від 08.04.2024 року;
11. Видаткова накладна № TMNT20241025 від 25.10.2024 року (з перекладом);
12. Відвантажувальна специфікація № TMNT20241025 від 25.10.2024 року (з перекладом);
13. Комерційна пропозиція № Т-МАС20240327 від 27.03.2024 року (з перекладом);
14. Лист №12/17-1 від 17.12.2024 року з інформацією від ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ», що страхування вантажу не здійснювалося;
15. Лист №12/17-2 від 17.12.2024 року з інформацією від ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту;
16. Лист №TMNT20241025-1 від 25.10.2024 року з інформацією від постачальника про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);
17. Лист №TMNT20241025-2 від 25.10.2024 року з інформацією від постачальника про те, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом);
18. Лист №TMNT20241025-3 від 25.10.2024 року з інформацією від постачальника про те, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);
19. Лист №TMNT20241025-4 від 25.10.2024 року з інформацією від постачальника про те, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);
20. Лист №TMNT20241025-5 від 25.10.2024 року з інформацією від постачальника про те, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);
21. Якісний опис №TMNT20241025 від 25.10.2024 року (з перекладом).
25.12.2024 року митним органом направлено позивачу повідомлення № 488183, в якому зазначалося, що необхідно «… надати (за наявності) такі додаткові документи: 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ); 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; 9) Транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо. В зв'язку із спрацюванням профілю ризику АСАУР «Інспектор2006» пропонується надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів».
25.12.2024 позивачем надано наступні відповіді на вказане повідомлення, в яких зазначив:
- у відповіді № 25/12/24-1 щодо рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) - у відношенні товару відвантаженого по інвойсу № TMNT20241025 від 25.10.2024 року комісійні, посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується також вже наявним у Відповідача листом Постачальника №TMNT20241025-5 від 25.10.2024 року. Отже, комісійні, посередницькі послуги не залучалися, а тому відповідно до п. 3 ч.3 ст. 53 МК України надання ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг не вимагається;
-у відповіді № 25/12/24-2 щодо надання виписки з бухгалтерської документації - Статтею 5 Контракту №TMT20240408 від 08.04.2024 року встановлено, що Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № TMNT20241025 від 25.10.2024 року передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж протягом трьох місяців з моменту поставки (митного оформлення) Товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» виписки з бухгалтерської документації не вимагається;
- у відповіді № 25/12/24-3 щодо надання ліцензійного чи авторського договору покупця - Ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, не укладалися. Отже, ліцензійний та авторський договір покупця не укладалися, а тому відповідно до п. 5 ч. 3 ст.53 МК України надання ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» таких договорів не вимагається;
- у відповіді № 25/12/24-4 щодо надання каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - прайс-лист № TMAC240828/18 від 28.08.2024 року ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» подано разом із митною декларацією №24UA807200018943U9 та вже знаходиться у Відповідача;
- у відповіді № 25/12/24-5 щодо копії митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ) - декларацію № 24PL322080NS4JJLM9 від 19.12.2024 року, складену за уніфікованою формою переклад якої не вимагається, ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» подано разом із митною декларацією № 24UA807200018943U9 та вже знаходиться у Відповідача;
- у відповіді № 25/12/24-6 щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів -висновок експерта № 20-84/12-2024 від 23.12.2024 року ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» подано разом з митною декларацією № 24UA807200018943U9 та вже знаходиться у Відповідача;
- у відповіді № 25/12/24-7 щодо надання транспортно-експедиційних рахунків, заявок перевезення, договорів тощо -п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Відповідно до ст. 3 Контракту №TMT20240408 від 08.04.2024 року встановлено, що Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі. У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № TMNT20241025 від 25.10.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Отже, враховуючи останнє, надання ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» транспортно-експедиційних рахунків, заявок перевезення, договорів тощо - не вимагається;
- у відповіді № 25/12/24-8 щодо інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів -інформація про митне оформлення ідентичних або подібних товарів є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 ст. 53 МК України, а тому їх вимагання забороняється ч.5 ст. 53 МК України.
26.12.2024 року митним органо прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000726/2, в графі 33 якого наведені обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.: 54, 55, 57, 58, 59-63 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром (код за УКТЗЕД 6006320090) по даному підприємству;
- в CMR SM076327 наданій до митного оформлення в гр. 22 відсутній підпис та штамп відправника, в гр. 23 відсутній підпис Перевізника; наданій до митного оформлення в гр. 22 відсутній підпис та штамп відправника, в гр. 23 відсутній підпис Перевізника;
- коносамент WMSS24100791 не містить підпису уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента), що може свідчити про нечинність такого коносаменту;
- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту WMSS24100791;
- відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту WMSS24100791;
- відсутній транспортно-експедиційний договір з особою, вказаною в СМR SM076327; заявки щодо транспортного перевезення, рахунки щодо транспортного перевезення (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;
- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- наданий до митного оформлення прайс-лист № HN20240814 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП "НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ" на виконання контракту №TMT20240408 та не відображає «дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів)на товари та/ або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців;
- наданий до митного оформлення Висновок експерта від 23.12.2024 № 20- 84/12-2024 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. №2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами;
а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст.53 МКУ; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація:- щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України;- відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару:- на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України;- прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості раніше визнаних (визначених) товарів, оформлених митними органами становить: товар 1) 3,97 $/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даних товарів скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного Рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: товар 1) №UA401060/2024/18021 (24UA401060018021U2) від 18.12.2024, код товару згідно з УКТЗЕД 6006320090, виробник T-MAC TECHNOLOGY CO., LIMITED, країна походження CN (Китай), умови поставки CPT, вага нетто 20 151 кг. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за резервним методом, у відповідності до статті 64 МКУ Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 3,97 $/кг.
Також, з матеріалів справи встановлено , що 03.01.2025 року позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію, яка прийнята митним органом з присвоєнням їй номера №25UA807200000026U2, для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.
На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 41832,27 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи:
1. Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 01.10.2024 року;
2. Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №TMNT20241001 від 01.10.2024 року;
3. Коносамент (Bill of lading) № BW24100628ABC від 05.10.2024 року;
4. Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 0949 від 30.12.2024 року;
5. Декларація (Dispatch note model T1) № 24PL322080NS530TK6 від 30.12.2024 року;
6. Декларація про походження товару (Declaration of origin) №TMNT20241001 від 01.10.2024 року;
7. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № T-MAC240828 від 28.08.2024 року (з перекладом);
8. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією № 20-01/01-2025 від 02.01.2025 року;
9. Розрахунок ціни (калькуляція) № TMNT20241001 від 01.10.2024 року (з перекладом);
10. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 05.10.2024 року;
11. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №TMT20240408 від 08.04.2024 року;
12. Видаткова накладна №TMNT20241001 від 01.10.2024 року (з перекладом);
13. Відвантажувальна специфікація №TMNT20241001 від 01.10.2024 року (з перекладом);
14. Комерційна пропозиція № Т-МАС20240327 від 27.03.2024 року (з перекладом);
15. Лист №12/25-1 від 25.12.2024 року з інформацією від ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ», що страхування вантажу не здійснювалося;
16. Лист №12/25-2 від 25.12.2024 року з інформацією від ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту;
17. Лист №TMNT20241001-1 від 01.10.2024 року з інформацією від постачальника про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);
18. Лист №TMNT20241001-2 від 01.10.2024 року з інформацією від постачальника про те, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом);
19. Лист №TMNT20241001-3 від 01.10.2024 року з інформацією від постачальника про те, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);
20. Лист №TMNT20241001-4 від 01.10.2024 року з інформацією від постачальника про те, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);
21. Лист №TMNT20241001-5 від 01.10.2024 року з інформацією від постачальника про те, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);
22. Якісний опис №TMNT20241001 від 01.10.2024 року (з перекладом).
03.01.2025 року митним органом направлено позивачу повідомлення № 488902 (копія повідомлення надається у додатках), в якому зазначалося, що необхідно «… надати такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; -транспортноекспедиційні рахунки, рахунки експедиційних витрат, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження розвантаження контейнера/товару, портові збори тощо. - каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом на вимоги ст. 254 Митний кодекс України - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476. В зв'язку із спрацюванням профілю ризику АСМО інспектор необхідно надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Повідомляє, що митна вартість оцінюємого товару №1 3,97 $/кг., №2 3,97 $/кг., метод визначення № 6. У відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України, митний орган проводе процедуру консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органу».
03.01.2025 позивачем надано наступні відповіді на вказане повідомлення, в яких Позивач зазначив:
- у відповіді № 03/01/25-1 щодо надання виписки з бухгалтерської документації - Статтею 5 Контракту №TMT20240408 від 08.04.2024 року встановлено, що Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) №TMNT20241001 від 01.10.2024 року передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж протягом трьох місяців з моменту поставки (митного оформлення) Товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» виписки з бухгалтерської документації не вимагається (копія відповіді надається у додатках).
- у відповіді № 03/01/25-2 щодо надання транспортно-експедиційних рахунків, рахунків експедиційних витрат, заявок перевезення, договорів, рахунків збереження товарів в місце призначення, рахунків завантаження-розвантаження контейнера/ товару, портових зборів тощо - п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Відповідно до ст. 3 Контракту №TMT20240408 від 08.04.2024 року встановлено, що Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі. У Commercial invoice (рахунку-фактурі) №TMNT20241001 від 01.10.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Отже, враховуючи останнє, надання ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» транспортно-експедиційних рахунків, рахунків експедиційних витрат, заявок перевезення, договорів, рахунків збереження товарів в місце призначення, рахунків завантаження-розвантаження контейнера/товару, портових зборів тощо - не вимагається.
- у відповіді № 03/01/25-3 щодо надання каталогів, специфікацій, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - прайс-лист № T-MAC240828 від 28.08.2024 року ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» подано разом із митною декларацією №25UA807200000026U2 та вже знаходиться у Відповідача.
- у відповіді № 03/01/25-4 щодо копії митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом (згідно ст. 254 МКУ) - декларацію № 24PL322080NS530TK6 від 30.12.2024 року, складену за уніфікованою формою переклад якої не вимагається, ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» подано разом із митною декларацією №25UA807200000026U2 та вже знаходиться у Відповідача .
- у відповіді № 03/01/25-5 щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів - висновок експерта № 20-01/01-2025 від 02.01.2025 року ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» подано разом з митною декларацією №25UA807200000026U2 та вже знаходиться у Відповідача .
- у відповіді № 03/01/25-6 щодо інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів - інформація про митне оформлення ідентичних або подібних товарів є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 ст. 53 МК України, а тому їх вимагання забороняється ч.5 ст. 53 МК України .
- у відповіді № 03/01/25-7 вказано, що ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» разом із митною декларацією №25UA807200000026U2 вже подано Відповідачу всі необхідні та наявні документи, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за ч. 2 ст. 53 МК України, так i додаткові документи за ч. ч. 3, 4 ст. 53 МК України, якими повністю підтверджено правильність визначення митної вартості товару декларантом. А спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Подані ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації, а тому застосуванню підлягає перший метод визначення митної вартості товару.
03.01.2025 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000002/2, в графі 33 якого наведені обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.: 54, 55, 57, 58, 59-63 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема:
- наявні рішення про визначення митної вартості за товаром по даному підприємству;
- декларантом не надана митна декларація країни відправлення, (в якої міститься інформація щодо, контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи а також саме головне вартість товару. Всі ці значення впливають на як на підтвердження митної вартості товару а також її спростування);
-Наданий до митного оформлення експертний висновок від 02.01.2025 №20- 01/01-2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Відповідно до висновку експерта №20-01/01-2025, «підстава для висновку» є договір №1669 від 02.12.2024, інвойс №TMNT20241001 від 01.10.2024, контракт №TMT20240408 від 08.04.2024, CMR №0949 від 30.12.2024, в якому зазначена вартість «Ринкова вартість» яка співподає з вартістю зазначеною у рахунку, але не зрозуміло з яких даних експертом було взято інформацію в «Найменування» щодо інформації про товар його «щільність, ширини, складу текстильного матеріалу». Ні в рахунку ні в контракту та інших документах вказаної у висновку «Підстави для висновку» зазначеної інформації не має. Також відповідно до висновку експерта №20-01/01-2025, «Вартість продукції визначалась на підставі середньо ринкових цін з урахуванням пов'язаних с транспортуванням, але яке саме транспортування та на якому маршруті мав на увазі експерт зазначено не було. Виходячи з висновку експерта №20-01/01-2025, вартість товару співпадає з вартістю яка зазначена у рахунку №TMNT20241001 від 01.10.2024, тобто в висновку експерту відсутня вартість товару з урахуванням транспортних витрат;
- не надано, відсутні рахунки на оплату фрахту;
- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, (Наданий до митного оформлення прайс-лист від 28.08.2024 №T-MAC240828 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ" та не відображає “дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючи країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів)на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців);
- відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту BW24100628ABC;
- відповідно до п.3 контракту №TMT20240408 умови поставки “посточальник забов»язан, тільки, завантажити товар на борт судна в порту..», що свідчить про умови поставки FOB, тобто не враховано морській фрахт по доставки товару;
-відповідно до п.4 контракту №TMT20240408 «ціна за одиницю товару погоджується та встановлюється в рахунку»........ що вказує на відсутність врахування транспортних витрат, тобто не враховано морській фрахт по доставки товару;
- відсутні документи, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно ст. 53 МКУ та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортноекспедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахункафактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;
а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ. 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація:- щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України;- відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару:- на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України;- прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 1) 3,97 $/кг, товар 2) 3,97 $/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного Рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: товари;1)24UA102020006517U3 (№UA102020/2024/006517 від 08.11.2024, однаковими умовами поставк CPT, виробником NOVINO TRADING LTD, країною походження CN Китай, вагою товару; 2)24UA401060016793U6 (№UA401060/2024/016793 від 20.11.2024, однаковими умовами поставк CPT, виробником NOVINO TRADING LTD, країною походження CN Китай, вагою товару; При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервний метод) у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 3,97 $/кг, товар 2) 3,97 $/кг.
Так, з матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення позивачем були надані посадовим особам відповідача документи, які відображені вище.
Під час судового розгляду судом встановлено, що на підтвердження митної вартості позивачем надано відповідачу всі необхідні документи.
Зокрема вартість товару дол. США/м вказана у прайс-листах №T- MAC240828/18 від 28.08.2024 року, №T-MAC240828 від 28.08.2024 року.
Загальна вартість товару, що відображена в митних деклараціях, підтверджена наданими відповідачу інвойсами № TMNT20241025 від 25.10.2024 року, №TMNT20241001 від 01.10.2024 року. Також, інвойсами №TMNT20241025 від 25.10.2024 року, №TMNT20241001 від 01.10.2024 року визначено умову поставки CPT, що підтверджує включення витрат на транспортування у вартість товару.
Додатково умову поставки CPT підтверджено також і наданими відповідачу листами постачальника №TMNT20241025-1 від 25.10.2024 року, №TMNT20241001-1 від 01.10.2024 року відповідно до яких вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Отже, інвойсами № TMNT20241025 від 25.10.2024 року, №TMNT20241001 від 01.10.2024 року підтверджено умову поставки СРТ, відповідно до якої витрати на транспортування включено у вартість товару, а також підтверджено і вартість самого товару.
Судом встановлено, що страхування вантажу за інвойсами не здійснювалося, що підтверджується наданими відповідачу листами постачальника №TMNT20241025-4 від 25.10.2024 року, №TMNT20241001-4 від 01.10.2024 року та листами ПП “Національні традиції» №12/17-1 від 17.12.2024 року, №12/25-1 від 25.12.2024 року.
Водночас, отримання платежів від третіх осіб не передбачено Контрактом, платежів від третіх осіб отримано не було, що підтверджується наданими відповідачу листами постачальника №TMNT20241025-2 від 25.10.2024 року, №TMNT20241001-2 від 01.10.2024 року.
Також судом встановлено, що у відношенні товару, відвантаженого по інвойсам №TMNT20241025 від 25.10.2024 року, №TMNT20241001 від 01.10.2024 року комісійні, посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується наданими відповідачу листами постачальника №TMNT20241025-5 від 25.10.2024 року, №TMNT20241001-5 від 01.10.2024 року.
Крім того, у відношенні товару, відвантаженого по інвойсам № TMNT20241025 від 25.10.2024 року, №TMNT20241001 від 01.10.2024 року ліцензування не передбачено, що підтверджується наданими відповідачу листами постачальника №TMNT20241025-3 від 25.10.2024 року, №TMNT20241001-3 від 01.10.2024 року та листами ПП “Національні традиції» №12/17-2 від 17.12.2024 року, №12/25-2 від 25.12.2024 року.
В той же час під час розгляду справи встановлено, що всі витрати вказано у калькуляціях № TMNT20241025 від 25.10.2024 року, № TMNT20241001 від 01.10.2024 року, які також надавалися відповідачу позивачем, інших витрат судом не встановлено, сторонами не доведено.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що всі наведені вище документи на підтвердження складових митної вартості товару за митними деклараціями №24UA807200018943U9 від 25.12.2024 року, №25UA807200000026U2 від 03.01.2025 року відповідачу позивачем було надано.
Розбіжностей у наданих документах судом не встановлено, судом не доведено.
При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з умов Контракту.
У ході судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийнято з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів.
Отже, надаючи оцінку підставам, що покладені в основу оскаржуваних рішень, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству , колегія суддів зазначає.
Основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, став аналіз цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України.
Наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.
При цьому, посилання у рішенні лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларацій, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Поряд із тим, текст спірних рішень про коригування митної вартості не містять інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020.
Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів Відповідача і в цій частині.
Колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.
У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
У постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відтак зазначені доводи представника відповідача не можуть вважатися судом доведеними та обґрунтованими.
Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що такі не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем під час розгляду справи також не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували подібність характеристик імпортованого позивачем транспортного засобу та транспортного засобу, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Щодо ненадання декларантом митної декларації країни відправлення (в якої міститься інформація щодо, контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи а також саме головне вартість товару. Всі ці значення впливають на як на підтвердження митної вартості товару а також її спростування) колегія суддів зазначає наступне.
пунктом 7 ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення.
Таким чином, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може лише додатково надаватися відповідачу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності.
Однак, відповідачу одночасно з митною декларацією №25UA807200000026U2 від 03.01.2025 року надавалася декларація на підтвердження факту експорту товарів, а саме №24PL322080NS530TK6 від 30.12.2024 року на яку відповідач посилається й у спірній картці відмови № UA807200/2025/000002 від 03.01.2025 року.
Тобто, твердження Відповідача про нібито ненадання такого документу з його одночасним посиланням на нього у спірній картці відмови вказує на суперечність його дій та необґрунтованість його тверджень.
Щодо факту надання позивачем та вже наявності у відповідача вказаного документу також наголошувалося митному органу у листі на повідомлення до митної декларації №25UA807200000026U2 від 03.01.2025 року ПП “НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» № 03/01/25-4 від 03.01.2025 року.
З огляду на те, що експортна декларація є додатковим документом у розумінні ч.3 ст. 53 МК України, то навіть її не надання (хоча у нашому випадку декларація на підтвердження факту експорту товарів все одно надалася), не є підставою для невизнання визначеної декларантом митної вартості, адже ч. 2 статті 53 МК України такі документи не віднесені до обов'язкових для подання й, до того ж, не впливають на митну вартість як таку та не містять відомостей, необхідних для перевірки митної декларації.
Суд звертає увагу на висновок викладений у постанові ВС від 20 вересня 2023 року у справі №815/6805/17 “Крім того, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як “експортна декларація країни відправлення». Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.
Окрім того, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, відповідачем не спростовано факту того, що декларація № 24PL322080NS530TK6 від 30.12.2024 року містить усі необхідні реквізити, а посилання відповідача на те, що “не надана митна декларація країни відправлення, в якої міститься інформація щодо, контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи а також саме головне вартість товару...» не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки відповідна інформація міститься в Контракті, інвойсі №TMNT20241001 від 01.10.2024 року та інших наданих позивачем документах, які відповідачем не досліджено належним чином та не враховано при прийнятті спірного рішення.
Водночас, суд зазначає, що декларація на підтвердження факту експорту товарів №24PL322080NS530TK6 від 30.12.2024 року була подана одночасно з митною декларацією №25UA807200000026U2 від 03.01.2025 року та надана відповідачу.
Вимога про надання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією відповідно до ч.3 ст.53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Верховний Суд у постанові від 25.08.2023 по справі № 826/3098/16 зазначив, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що подаються декларантом на вимогу митного органу у випадку виникнення сумнівів у правильності задекларованої митної вартості товарів, однак сама по собі наявність або відсутність таких висновків чи інформації не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів за умови подання декларантом усіх наявних та підтверджуючих заявлену митну вартість документів, визначених частиною другою статті 53 МК України.
Тому, твердження представника митного органу в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо відсутності каталогів, специфікацій, загального прейскуранту (прайс-листа) виробника товару, а наданий до митного оформлення прайс-лист № HN20240814 є по суті офертою для конкретного покупця колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Слід також врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2023 по справі № 810/3766/16, згідно з яким ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об'єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, якщо таких документів не надано, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.
Колегія суддів зауважує, що до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Вказана правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.02.2024 по справі № 815/1460/18.
З матеріалів справи вбачається , що позивачем одночасно з Митними деклараціями надавалися прайс-листи № T-MAC240828/18 від 28.08.2024 року, № TMAC240828 від 28.08.2024 року.
Про факт надання Позивачем та вже наявності у Відповідача прайс-листів до Митних декларацій також наголошувалося Відповідачу й у листах ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ» №25/12/24-4 від 25.12.2024 року, № 03/01/25-3 від 03.01.2025 року.
Щодо транспортних витрат.
Відповідно до ст. 3 Контракту №TMT20240408 від 08.04.2024 року Поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі.
У Commercial invoice (рахунку-фактурі) №TMNT20241001 від 01.10.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Таким чином, відповідно до умов поставки CPT, витрати щодо транспортування товару покладаються на постачальника.
Митному органу одночасно з митною декларацією №25UA807200000026U2 від 03.01.2025 року надавалася калькуляція собівартості товару № TMNT20241001 від 01.10.2024 року в якій включено фрахт.
Також , одночасно з митною декларацією №25UA807200000026U2 від 03.01.2025 року надавався лист Постачальника №TMNT20241001-1 від 01.10.2024 року на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару.
Тобто, до митного оформлення надано всі документи на підтвердження даних обставин, в т.ч., але не виключно, Контракт, калькуляцію собівартості товару № TMNT20241001 від 01.10.2024 року; лист Постачальника №TMNT20241001-1 від 01.10.2024 року; інвойс №TMNT20241001 від 01.10.2024 року, які чітко та однозначно дозволили би встановити, що умовами поставки є CPT, вартість фрахту включено у вартість товару.
Щодо відсутності перевізних транспортних документів (транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту WMSS24100791; банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту WMSS24100791; транспортно-експедиційний договір з особою, вказаною в СМR SM076327; заявки щодо транспортного перевезення , рахунки на оплату фрахту; банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту BW24100628ABC») колегія суддів зазначає наступне.
Пункт 6 ч. 2 ст. 53 МК України містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
З матеріалів справи встановлено, що в даному випадку витрати на транспортування включені у вартість товару, що підтверджується, зокрема, але не виключно, ст. 3 Контракту №TMT20240408 від 08.04.2024 року, відповідно до якої Поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі.
У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № TMNT20241025 від 25.10.2024 року, №TMNT20241001 від 01.10.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
Враховуючи, що витрати на транспортування покладено на продавця, вимога щодо надання таких документів від покупця є безпідставною.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 17.05.2022 у справі № 810/1661/17.
При цьому , позивачем до митного органу надавались автотранспортні накладні CMR № SM076327 від 17.12.2024 року, № 0949 від 30.12.2024 року, а також і коносаменти № WMSS24100791 від 30.10.2024 року, №BW24100628ABC від 05.10.2024 року , в яких зазначено «FREIGHT PREPAID» (ФРАХТ З ПЕРЕДОПЛАТОЮ), що підтверджує включення витрат на транспортування, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням, до ціни товарів.
Як вже зазначено вище, одночасно із митними деклараціями на підтвердження митної вартості товарів позивачем подано інвойси (Commercial invoice) № TMNT20241025 від 25.10.2024 року, №TMNT20241001 від 01.10.2024 року, які містять усі необхідні реквізити сторін та суму. Умови оплати сторонами встановлено у ст. 5 Контракту №TMT20240408 від 08.04.2024 року. Також, надавалися листи постачальника №TMNT20241025-1 від 25.10.2024 року, №TMNT20241001-1 від 01.10.2024 року на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Відповідачу, зокрема, надавалися Контракт, калькуляції № TMNT20241025 від 25.10.2024 року, № TMNT20241001 від 01.10.2024 року; інвойси № TMNT20241025 від 25.10.2024 року, №TMNT20241001 від 01.10.2024 року; коносаменти № WMSS24100791 від 30.10.2024 року, №BW24100628ABC від 05.10.2024 року, які чітко та однозначно дозволили би встановити, що умовами поставки є CPT, вартість фрахту включено у вартість товару. Таким чином, наданими Позивачем документами підтверджується, що заявлена митна вартість товарів базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, до митного органу Позивачем подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість за ціною договору.
Щодо доводів митного органу з посиланням на те , що в CMR SM076327 наданій до митного оформлення в гр. 22 відсутній підпис та штамп відправника, в гр. 23 відсутній підпис Перевізника» колегія суддів зазначає, що відсутність підписів та штампів на автотранспортній накладній жодним чином не впливає на числові значення складових митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 04.06.2020 року у справі № 820/250/17, від 30 червня 2022 року у справі №280/1824/19.
Крім того, автотранспортна накладна № SM076327 від 17.12.2024 року не є документом який підтверджує митну вартість товарів в розумінні вимог п. 6 ч. 2. ст. 53 МК України.
Щодо умов поставки, у спірному рішенні № UA807000/2025/000002/2 від 03.01.2025 року міститься наступне посилання відповідача: “відповідно до п.3 контракту №TMT20240408 умови поставки “постачальник зобов"язаний, тільки, завантажити товар на борт судна в порту.», що свідчить про умови поставки FOB, тобто не враховано морській фрахт по доставки товару», з цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 3 Контракту №TMT20240408 від 08.04.2024 року встановлено, що поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі - Commercial invoice (рахунку-фактурі) №TMNT20241001 від 01.10.2024 року визначено умову поставки CPT Kharkiv, Ukraine.
Згідно з правилами Інкотермс 2010: СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Пунктом призначення, в свою чергу, визначено державу Україна.
Судом встановлено, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару.
Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.
З аналізу викладеного слідує, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Таким чином, відповідно до умов поставки CPT, витрати на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на продавця.
Щодо умови поставки “FOB» - вільно на борті судна (найменування порту відвантаження) - FOB (free on board) - умова, яка використовується при морських перевезеннях. За нею продавець зобов'язаний за власний рахунок доставити товар на борт судна, зафрахтованого покупцем, а також у зазначений термін в узгодженому порту відвантаження повідомити та передати йому документи разом з коносаментом, суд зазначає наступне.
Так, покупець укладає угоду перевезення, повідомляє продавцеві назву судна, місце відвантаження, необхідну дату поставки та несе всі витрати, пов'язані з переміщенням товару, з моменту фактичного переходу товару через поручні судна в зазначеному порту відвантаження. Виходячи з наведеного, умови поставки “FOB» взагалі не відповідають умовам Контракту №TMT20240408 від 08.04.2024 року.
Водночас, відповідачу одночасно з митною декларацією №25UA807200000026U2 від 03.01.2025 року надано калькуляцію собівартості товару № TMNT20241001 від 01.10.2024 року, а також лист постачальника №TMNT20241001-1 від 01.10.2024 року на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.05.2021 року у справі № 400/2126/19, “судами враховано, що у Специфікаціях до контрактів з контрагентами-нерезидентами було визначено умови постачання, а саме: CPT порт Очаків. Такі ж умови постачання були вказані в митних деклараціях та визнані посадовими особами митниці такими, що відповідають документації. Право власності на поставлений нерезиденту товар переходив від продавців до покупця на умовах CPT порт Очаків. Незважаючи на викладене, відповідач поставив під сумнів дотримання платником умов виконання контрактів щодо поставки згідно з Правилами ІНКОТЕРМС і зробив припущення про застосування платником інших умов поставки , ніж визначені в наведених вище контрактах, а саме: FOB Франко-борт.
Однак, оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами , що ТОВ “НК ГРЕЙН» здійснено поставку товару покупцям-нерезидентам KARDIMORIO LTD та VISTATRADE LTD за умовами CPT порт Очаків, суди дійшли висновку, що контролюючим органом безпідставно здійснено коригування умов поставки з CPT на FOB та визначено відхилення ціни контрольованої операції щодо експорту сільськогосподарської продукції на користь компаній KARDIMORIO LTD, VISTATRADE LTD».
Отже, до митного оформлення було надано всі документи на підтвердження даних обставин, у тому числі, але не виключно, Контракт, інвойс №TMNT20241001 від 01.10.2024 року, які чітко та однозначно дозволили би встановити, що умовами поставки є саме CPT, а не FOB та усі витрати на транспортування/ витрати, пов'язані з транспортуванням включено в ціну товару.
Щодо посилань митного органу на те, що наданий до митного оформлення експертний висновок взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 25.08.2023 по справі № 826/3098/16 зазначив, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що подаються декларантом на вимогу митного органу у випадку виникнення сумнівів у правильності задекларованої митної вартості товарів, однак сама по собі наявність або відсутність таких висновків чи інформації не може бути підставою для сумнівів у задекларованій митній вартості товарів за умови подання декларантом усіх наявних та підтверджуючих заявлену митну вартість документів, визначених частиною другою статті 53 МК України.
Стосовно посилань представника відповідача у спірному рішенні №UA807000/2024/000726/2 від 26.12.2024 року на те, що коносамент WMSS24100791 не містить підпису уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента), що може свідчити про нечинність такого коносаменту, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо витрати на транспортування не включені за умовами поставки у вартість товару , а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У спірних правовідносинах, що склалися, витрати на транспортування включені вартість товару, відповідно до умови поставки СРТ , проте норми чинного законодавства не містять вказівки на те, що відсутність підпису на коносаменті впливає на числові значення складових митної вартості товару.
Звертаємо увагу на висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі № 820/250/17: “Стосовно ж тверджень відповідача про надання позивачем під час митного оформлення комерційних та транспортних документів, в яких відсутні печатки , підписи уповноважених осіб , відмітки митних органів іноземних держав, які повинні проставлятися при перетині митного кордону у передбачених міжнародними угодами випадках, відмітки офіційних органів країни експортеру, то, як вказали суди, вони не відповідають фактичним обставинам, адже такі комерційні документи як страховий поліс, комерційний інвойс, сертифікати якості та пакувальний лист мають всі необхідні реквізити, підписи та печатки ».
Згідно з висновком Верховного Суду викладеним у постанові 08 серпня 2023 року у справі №810/692/17 зазначено, що як підставу для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості митниця вказала те, що документи, які товариство надало для підтвердження задекларованої митної вартості товару, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме - в рахунку-фактурі (інвойсі) від 19.07.2016 № 79/к/4 в порушення п. 4.5 договору від 11.05.2016 № 79/к відсутній підпис вантажовідправника ; експертне заключення надано не в повному обсязі; в наданих банківських платіжних документах є посилання на рахунок від 11.05.2016 № LY-0130, який не вказано в електронній МД; не надано страховий поліс. Щодо відсутності підпису на наданому до митного оформлення комерційному рахунку-фактурі від 19.07.2016 № 79/к/4, то на ньому була проставлена печатка відправника, а формальні неточності у поданому документі не можуть слугувати підставою для коригування вартості товару в разі, якщо інші документи в сукупності підтверджують задекларовану позивачем митну вартість.
Таким чином, суд приходить до висновку, що наявність або відсутність будь-яких відміток, підписів не впливає на дійсність коносаменту, а тому не є підставою для коригування митної вартості, відтак вказані посилання відповідача не відповідають нормам чинного занодавства.
Також, згідно з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 28.02.2024 року у справі №815/1460/18, зокрема зазначено, що наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.
Таким чином, коносамент є документом на підтвердження митної вартості товарів, але виключно в тому випадку, якщо витрати на транспортування не включено у вартість товару.
Суд зауважує, що враховуючи поставку товарів на умовах CPT та включення всіх витрат на транспортування у вартість товарів, а тому посилання відповідача на недоліки коносамента №WMSS24100791 від 30.10.2024 року, який не підтверджує митну вартість, є безпідставним, та такими що не відповідає дійсним обставинам справи.
Враховуючи наведене, відповідачем безпідставно здійснено коригування митної вартості з посиланням на коносамент №WMSS24100791 від 30.10.2024 року, який не є, в розумінні чинного митного законодавства документом, що підтверджує складові митної вартості товару, що підлягає декларуванню, з огляду на погоджені сторонами умови поставки та включення витрат на транспортування у вартість товару.
Колегія суддів зазначає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічні висновки містять постанова Верховного Суду від 04.06.2025 по справі №520/4495/2020, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Слід зазначити, що витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку митний орган не довів наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Таким чином, твердження відповідача щодо не підтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митних деклараціях, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.
В свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Аналогічне правозастосування викладене у постановах Верховного суду від 07 травня 2025 року у справі №560/1787/23 та від 23 квітня 2025 року у справі № 160/12189/24.
Відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом.
Враховуючи вищенаведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.
Колегія суддів зазначає , що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.
Крім того, наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
При цьому, наявність у вказані системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні висновки містять постанова Верховного Суду від 27.02.2025 по справі №300/784/24, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку митний орган не довів наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000726/2 від 26.12.2024 року і картка відмови №UA807200/2024/000878 від 26.12.2024 року; рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000002/2 від 03.01.2025 року та картку відмови №UA807200/2025/000002 від 03.01.2025 року є необґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.
Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
З приводу стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями частин 3 та 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).
З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).
Позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді позовної заяви в суді подано наступні документи: договір про надання правової допомоги № б/н від 31.03.2025, додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги від 31.03.2025, додаткова угода №2 до договору про надання правової допомоги від 31.03.2025, платіжна інструкція від 08.05.2025 №51965 про сплату позивачем адвокатському бюро 40000,00 грн за надання правової допомоги.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 по справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зі змісту норм ч.ч. 4-6 ст.134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Так, в поданому до суду першої інстанції відзиві на позов , відповідач заперечував щодо заявлених до відшкодування витрат позивача на надання професійної правничої допомоги, зокрема, на оплату послуг адвоката, в яких вказав на їх необґрунтований, неспівмірний до розглядуваної справи розмір і просив відмовити у стягненні цих витрат.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції надаючи оцінку складеній адвокатом позовній заяві, враховує обсяг вказаного документа та його фактичне значення для справи, наявність власних висновків адвоката та велику кількість посилань на актуальну судову практику по спірних питаннях.
Колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції були досліджені наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу та застосовано принцип співмірності щодо заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 16 березня 2023 року у cправі № 927/153/22 щодо того, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням установлених обставин справи.
Колегія суддів звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, особливо, якщо мова йде про суб'єкта владних повноважень, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, зокрема у сфері публічно-правових відносин (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 у справі № 820/4280/17, від 25.10.2019 у справі № 826/13270/16, №826/841/17 від 05.09.2019).
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності розміру задоволених судом судових витрат із заявленими позовними вимогами.
Колегією суддів також взято до уваги, що апелянтом в апеляційній скарзі не вказано розміру витрат на правничу допомогу, який вона вважає обґрунтованим, а також не наведено конкретних доводів, а не загальних посилань, які б дійсно свідчили про неспівмірність суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, з огляду на ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення присудженої судом першої інстанції суми витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,0 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності прийняття митним органом спірних рішень та щодо неправомірності стягнення витрат на правничу допомогу безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Щодо доводів апелянта на неправильний розрахунок суми судового збору, який підлягав сплаті позивачем під час подання даного позову, та, який, відповідно, рішенням суду першої інстанції стягнуто з Харківської митниці на користь товариства, колегія суддів зазначає наступне.
Так, предметом позову у цій справі є визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі №1.380.2019.001962 вказала, що розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішень про коригування митної вартості товарів має здійснюватися виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що розрахована позивачем, та митною вартістю, що визначена оскаржуваними рішеннями.
Верховний Суд наголосив на тому, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов'язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле.
Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №520/102/24.
Матеріалами справи підтверджено, що розмір різниці митних платежів за митною вартістю, задекларованою платником та скоригованою митницею, за спірними рішеннями в загальному розмірі становить 802 797,04 грн.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір"судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, враховуючи суму позову, а також приписи ч. ч. 2, 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», документ був поданий в електронній формі через Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, то: 802 797,04 *1,5% * 0,8= 9 633,57 грн - ставка судового збору, що підлягала сплаті позивачем під час подання позовної заяви.
В той же час суд першої інстанції в резолютивній частині рішення стягнув з Харківської митниці на користь позивача судовий збір у розмірі 14 478,37грн, що на 4844,80 грн перевищує судовий збір, який позивач мав сплатити за подання даного позову.
Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Національні традиції" , проте невірно визначив розмір судового збору, який підлягав сплаті позивачем за подання позову, та, який, відповідно, слід стягнути з відповідача на користь позивача, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 року по справі № 520/11654/25 слід змінити в частині стягнення на користь Приватного підприємства "Національні традиції" судових витрат зі сплати судового збору при зверненні до суду з позовом в сумі 4844,80 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою щодо повернення іншої частини судового збору (4844,80 грн), як такої, що сплачена у розмірі більшому, ніж встановлено законом, у відповідності до статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 4 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 по справі № 520/11654/25 змінити в частині розподілу судових витрат шляхом викладення третього абзацу резолютивної частини рішення в наступній редакції:
"Стягнути з Харківської митниці (ідентифікаційний код юридичної особи: 44017626; адреса: 61005, Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Миколаївська, будинок, 16б) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Національні традиції" (вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 39220630) сплачений судовий збір у розмірі 9633,57 грн.".
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі №520/11654/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко