17 жовтня 2025 р. Справа № 520/12404/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Івано-Франківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., повний текст складено 21.08.25 по справі № 520/12404/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУДПЛАСТ»
до Івано-Франківської митниці Державної митної служби
про визнання протиправним та скасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю “ВУДПЛАС» звернулось до суду з позовом до Івано-Франківської митниці Держмитслужби України, в якому просить суд : визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA206020/2025/000013/2 від 29.04.2025; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2025/000122 від 29.04.2025; стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДПЛАСТ" сплачену суму судового збору у розмірі 4 845,13 грн та суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДПЛАСТ" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості №UA206020/2025/000013/2 від 29.04.2025. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2025/000122 від 29.04.2025. Стягнуто з Івано-Франківської митниці Державної митної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДПЛАСТ" сплачений судовий збір у розмірі 4845,13 (чотири тисячі вісімсот сорок п'ять ) грн. 13 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДПЛАСТ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 (десять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Івано-Франківська митниця , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу , вважає , що висновки суду першої інстанції суперечать доказам, які долучені до матеріалів справи, судом першої інстанції у рішенні не наведено жодної мотивованої оцінки щодо вказаних відповідачем у відзиві розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують митну вартість у поданих до митного оформлення документах позивачем. Посилаючись на обставини , викладенні в апеляційній скарзі , вважає , що митним органом обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА206020/2025/000013/2 від 29 квітня 2025 року. Сумніви в заявленій декларантом митній вартості, з врахуванням документів, поданих до митного оформлення товару є очевидними та не спростованими. Також, не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року № 520/12404/25 та прийняти нове, яким відмовити ТзОВ «ВУДПЛАСТ» у задоволенні позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ВУДПЛАС» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року № 520/12404/25 є таким, що ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, ухваленим судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи та аргументи, викладенні в апеляційній скарзі . вважає помилковими та необґрунтованими. Просить суд залишити апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної митної служби без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 року № 520/12404/25 - без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що до відділу митного оформлення №2 м/п “Прикарпаття» Івано-Франківської митниці 29.04.2025 декларантом ТзОВ "ВЕД Груп" подано електронну митну декларацію МД №25UA206020005473U2 на товар: Покриття пластмасові для підлоги, несамоклейні, у пластинах, виготовлені з ДІІК (дерево-полімерний композит) борошно з деревини - до 35%, поліетилен - близько 60%, добавки - близько 5%: Дерев'яно-полімерні композитні терасні дошки: Cooper Natural 3000mm*150mm*25mm TM 3D Bruggan Elegant, виробник ZHEJANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., LTD. (Китай).
На підтвердження заявленої в митній декларації інформації, позивачем разом з МД №25UA206020005473U2 від 29.04.2025, надано: 1) декларація митної вартості до МД №25UA206020005473U2 від 29.04.2025; 2) Пакувальний лист від 14.02.2025; 3) Рахунок-фактура №ET25UA02L002 від 14.02.2025; 4) Коносамент (bill of lading) № SZX25020046 від 18.02.2025; 5) Накладна відправки УМВС №2151-574814 від 17.04.2025; 6) Товарно-транспортну накладну №000114090 від 28.04.2025; 7) Рахунок на оплату №446 від 10.04.2025; 8) Платіжна інструкція в національній валюті №392 від 10.04.2025; 9) Довідка про витрати з доставки вантажу вих. №10/04-03 від 25.03.2025; 10) Прайс-лист від 20.01.2025; 11) Висновок цінової експертизи на дерев'яно полімерні композитні терасні дошки від 03.04.2025 №3-3/372; 12) Контракт №WZK-01 від 01.10.2024; 13) Договір №10 щодо надання митно-брокерських послуг від 21.04.2025; 14) Договір транспортного експедирування №UM-VP250122-01 від 25.01.2022; 15) Митна декларація країни відправлення №223120250000606821 від 16.02.2025; 16) Лист від заступника директора ТОВ "ВУДПЛАСТ" Хамітової О.М. від 29.04.2025; 17) Декларація про походження товару №ET25UA02L002 від 14.02.2025.
Під час здійснення Івано-Франківською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товару та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товару декларантом разом з митною декларацією №25UА206020005473U2 від 29.04.2025 встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Івано-Франківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів №UA206020/2025/000013/2 від 29.04.2025 за резервним методом визначення митної вартості товарів та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2025/000122 від 29.04.2025. Підстави обрання методу визначення митної вартості, джерела та інша необхідна інформація зазначені у графі 33 рішення про коригування митної вартості №UA206020/2025/000013/2 від 29.04.2025.
Не погоджуючись з наведеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є неправомірними, оскільки позивачем до митного оформлення надано всі необхідні документи, які підтверджують правомірність та обґрунтованість застосування ним першого методу визначення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частині 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Згідно з ч. ч. 4, 5, п. 5 ст.10 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.
Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18).
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/164/24.
Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.
Так, з матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення позивачем були надані посадовим особам відповідача наступні документи:
1) Декларація митної вартості, яка містить наступну інформацію: 1.Митна вартість визначена із застосуванням методу основного - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). 2. Продавець та покупець між собою не пов'язані. 3. Обмеження прав покупця на використання товарів відсутні. 4. Умови та застереження, які унеможливлюють визначення вартості оцінюваних товарів, відсутні. 5. Відсутня умова, за якої частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надійде прямо або опосередковано продавцеві. 6. При визначені митної вартості враховано наступну ціну товару: Товар №1 ціна в іноземній валюті 22 485,1200 доларів США, що за курсом 1$= 41,7441 гривень становить 938 621,0978 гривень. Витрати на транспортування Товару №1 до пункту пропуску «МостиськаПшемисль» - 154 100,0000 гривень. Витрати на навантаження, вивантаження та оброку становлять 22 060,7500 гривень.;
2) Пакувальний лист від 14.02.2025;
3) Рахунок-фактура №ET25UA02L002 від 14.02.2025;
4) Коносамент (bill of lading) №SZX25020046 від 18.02.2025 ;
5) Накладна відправки УМВС №2151-574814 від 17.04.2025;
6) Товарно-транспортну накладну №000114090 від 28.04.2025;
7) Декларація про походження товару ET25UA02L002 від 14.02.2025 ;
8) Рахунок на оплату №446 від 10.04.2025;
9) Платіжна інструкція в національній валюті №392 від 10.04.2025;
10) Довідка про витрати з доставки вантажу вих. №10/04-03 від 10.04.2025 ;
11) Прайс-лист від 20.01.2025 ;
12) Висновок цінової експертизи на дерев'яно-полімерні композитні терасні дошки від 03.04.2025 №3-3/372;
13) Контракт №WZK-01 від 01.10.2024;
14) Договір №10 щодо надання митно-брокерських послуг від 21.04.2025;
15) Договір транспортного експедирування №UM-VP250122-01 від 25.01.2022;
16) Митна декларація країни відправлення №223120250000606821 від 16.02.2025 ;
17) Лист від заступника директора ТОВ «ВУДПЛАСТ» Хамітової О.М. від 29.04.2025. У листі (п. 17) від 29.04.2025 уповноваженою особою ТОВ «ВУДПЛАСТ» зазначено, що усі наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості були уже надані, з зазначенням прохання провести митне оформлення товару в найкоротший строк не очікуючи 10 календарних днів.
Так , з матеріалів справи вбачається , що 01.10.2024 між ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., Limited (Продавець) та ТОВ «ВУДПЛАСТ» (Покупець) було укладено Контракт №WZK-01 від 01.10.2024 (Контракт №WZK-01), відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах і в терміни, викладені нижче Дерев'яні та пластикові композитні терасні дошки (надалі іменується «Товар»), номенклатура, умови оплати, кількість, ціна та загальна вартість яких зазначені в Рахунках-фактурах на відвантажений Товар, які є невід'ємною частиною цього Контракту (п.1.1. Контракту №WZK-01).
Відповідно до п.п. 2.1. та 2.2. Контракту №WZK-01 ціни на Товар визначаються в доларах США та зазначаються в Рахунках-фактурах на поставку конкретної партії товару, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Ціни включають маркування, експортну упаковку, вартість тари та робіт з пакування товару.
За Контрактом №WZK-01 Продавець поставляє Товар на умовах FOB Шанхай/Нінгбо, Китай, згідно «Інкотермс - 2020», якщо інше не обумовлено в Рахунках-фактурах на поставку конкретної партії товару, які є невід'ємною частиною цього Контракту (п.3.1.). Вантажовідправником Товару за цим Контрактом є Продавець, якщо інше не зазначено в Рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Контракту (п.3.3.). Моментом переходу права власності до Покупця є дата оформлення митної декларації в країні Покупця (п.3.4.). Продавець зобов'язується надати Покупцю електронною поштою - відвантажувальні доку-менти, вказані в п.п. 3.6.1. - 3.6.5., протягом трьох робочих днів з моменту відвантаження. Продавець зобов'язується надати Покупцю разом з товаром наступні документи англійською мовою: транспортна накладна (B/L) - копия-3шт; рахунок (INVOICE)-3 шт.; пакувальний лист (PACKING LIST) із зазначенням ваги нетто, брутто кожної товарної позиції. -3 шт.; експортну декларацію (EXPORT DECLARATION) - 1шт.; 3.6.5. інші необхідні документи - за угодою сторін (п.3.6.)
Відповідно до Прайс-листа ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., Limited від 20.01.2025 товар: Wood and Plastic Composite Terrace Boards: Wood flour - up to 35% Polymer (HDPE) - up to 60% Additives - up to 5% Size: 3000mm*150mm*25mm Colors available: Wine Brown, Cooper, Cooper Natural, Graphit, Cream late, Cream, Antracyt TM Bruggan Elegant - у період з 01.02.2025 - 30.06.2025 поставляється на умовах FOB Shanghai/ Ningbo, та коштує 7,17 USD за штуку. В рахунку-фактурі №ET25UA02L002 від 14.02.2025 вказано, що поставляється наступний товар: Wood and Plastic Composite Terrace Boards / Дерев?яно-полімерні композитні терасні дошки: Cooper Natural 3000mm*150mm*25mm TM 3D Bruggan Elegant Code: 3918900000 - у кількості 3 136 шт/ pcs, ціна за 1 шт/7,17 USD/дол. США, загальною вартістю 22 485,12 USD/дол. США.
Отже, загальна вартість поставленого товару за рахунком-фактурою (інвойсом) №ET25UA02L002 від 14.02.2025 становить 22 485,12 доларів США.
Також у рахунку-фактурі №ET25UA02L002 від 14.02.2025 вказано, що країною походження товару є Китай.
Відповідно до п. 4.2. Контракту №WZK-01 умови оплати вказуються в кожному Рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною цього Контракту. Попередня та повна оплата можуть виконуватися частинами.
У рахунку-фактурі №ET25UA02L002 від 14.02.2025 у розділі умови оплати (payment terms) вказано наступне: 100% банківський переказ протягом 180 днів з дати коносаменту.
Враховуючи те, що Коносамент (ocean bill of lading) №SZX25020046 було складено 18.02.2025, кінцевим строком (днем) розрахунку ТОВ «ВУДПЛАСТ» за Контрактом №WZK-01 відповідно до рахунку-фактури №ET25UA02L002 від 14.02.2025 є 17.08.2025.
Як зазначено вище у Контракті №WZK-01 сторонами визначено, що Продавець поставляє Товар на умовах FOB Шанхай/Нінгбо, Китай, згідно «Інкотермс - 2020», якщо інше не обумовлено в Рахунках-фактурах на поставку конкретної партії товару.
У рахунку-фактурі №ET25UA02L002 від 14.02.2025 у пункті умови поставки (Terms of delivery) також встановлені умови поставки FOB Шанхай (Китай) згідно Інкотермс - 2020.
У пакувальному листі (packing list) від 14.02.2025 до рахунку-фактури №ET25UA02L002 від 14.02.2025, складеному Продавцем, також вказані умови поставки FOB Шанхай (Китай) згідно Інкотермс - 2020, а також вказано, що кількість товару за рахунком-фактурою №ET25UA02L002 від 14.02.2025 становить 3 136 шт., має загальну вагу брутто 26 430 кг /нето 25 872 кг, та займає кількість місць - 18 упаковок (палет).
Постачальником було здійснено поставку товару відповідно до рахункуфактури №ET25UA02L002 від 14.02.2025 на загальну суму 22 485,12 дол. США.
Відповідно до умов поставки FOB Шанхай (Китай), Продавець здійснив митне оформлення товару на території Китаю. Зазначене підтверджується митною декларацією країни відправлення (Китаю) за №223120250000606821 від 16.02.2025.
Митна декларація країни відправлення (Китаю) за №223120250000606821 від 16.02.2025 заповнена продавцем товару (китайською компанією ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., LTD) при вивезенні товару із митної території Китаю, містить інформацію про ціну товару, що загалом складає 22 485,12 USD (доларів США).
Наведені документи свідчать , що вартість товару реалізованого китайським постачальником ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., LTD складає - 22 485,12 USD (доларів США).
Колегія суддів зазначає , що Рахунок-фактура №ET25UA02L002 від 14.02.2025, пакувальний лист від 14.02.2025 до рахунку фактури №ET25UA02L002 від 14.02.2025, Митна декларація країни відправлення № 223120250000606821 від 16.02.2025 містять одну й ту саму вартість Товару у розмірі 22 485,12 USD (доларів США) та будь-які розбіжності у документах, щодо вартості товару відсутні.
Транспортування товару із території Китаю до України в м. Івано-Франківськ відбулось на підставі Договору транспортного експедирування №UM-VP250122-01 від 25.01.2022 укладеного між ТОВ «УКРАМАРИН» (Експедитор) та ТОВ «ВУДПЛАСТ», відповідно до умов якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням експедирування та/або перевезень експортноімпортних та транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
На виконання умов Договору транспортного експедирування №UM-VP250122-01 від 25.01.2022 ТОВ «УКРАМАРИН» організувало та забезпечило перевезення товару, що підтверджується коносаментом (ocean bill of lading) №SZX25020046 від 18.02.2025, накладною відправки УМВС №2151-574814 від 17.04.2025, транзитним супровідним документом № 25UA403070PLJJTSL9, товарно-транспортною накладною №000114090 від 28.04.2025, рахунком на оплату №446 від 10.04.2025.
Рахунок на оплату №446 від 10.04.2025 оплачений ТОВ «ВУДПЛАСТ» у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №392 від 10.04.2025.
На підтвердження витрат по перевезенню ТОВ «УКРАМАРИН» складено Довідку про витрати з доставки вантажу вих. №10/04-03 від 10.04.2025, яка була подана митному органу, що підтверджує вартість послуг з транспортування -193 216,75 грн, у тому числі 176 160,75 грн - витрати на транспортування, які враховуються при обчисленні митної вартості товару.
Будь-які інші витрати пов'язані з транспортуванням Товару ТОВ «ВУДПЛАСТ» понесені не були.
За запитом ТОВ «ВУДПЛАСТ» Державним підприємством «Державний інформаційноаналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» було проведено цінову експертизу на дерев'яно-полімерні композитні терасні дошки, що постачаються згідно з комерційним інвойсом №ET25UA02L002 від 14.02.2025 до контракту №WZK01 від 01.10.2024.
За результатами зазначеної експертизи було складено висновок від 03.04.2025 №3- 3/372, відповідно до якого аналіз наявної інформації щодо рівня цін на подібну продукцію та відповіді компанії ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., LTD. (Китай), згідно з якою ціни на дерев'яно-полімерні композитні терасні дошки, що постачаються згідно з комерційним інвойсом №ET25UA02L002 від 14.02.2025 до контракту №WZK-01 від 01.10.2024 між фірмою ZHEJANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., LTD. (Китай) та ТОВ «ВУДПЛАСТ» (Україна), не суперечать ціновим пропозиціям на азійському ринку на подібну продукцію та відповідають цінам компанії постачальника при поставках в Україну на умовах поставки FOB Shanghai, Китай.
Митне оформлення товару на території України здійснювалося підприємством ТОВ «ВЕД Груп» на підставі укладеного Договору №10 щодо надання митно-брокерських послуг від 21.04.2025.
Позивач вказує, що страхування вантажу сторонами контракту №WZK-01 від 01.10.2024 не здійснювалось, так як умови поставки FOB не покладають такого обов'язку на сторін та умовами контракту обов'язок щодо страхування вантажу у сторін не передбачено.
Так, з матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення позивачем були надані посадовим особам відповідача документи, які відображені вище.
При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з умов Контракту.
У ході судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийнято з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів.
Отже, надаючи оцінку підставам, що покладені в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості зазначено причини коригування митної вартості імпортованого товару: «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за вартістю визначеною декларантом, у зв'язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів митне оформлення яких здійснено. Перевірка поданих до митного оформлення документів, в тому числі для підтвердження митної вартості товарів, здійснювалась візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МКУ). Надані декларантом документи містять розбіжності в умовах поставки які визначені угодою та зазначені в митній декларації країни експорту. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: документи не надано. Згідно п.5 ст.54 МКУ митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для визначення митної вартості. Згідно п.2 ст.52 МКУ декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так, декларантом не надано експертний висновок про вартість підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Відповідно до вимог частини 6 статті 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з статті 57 МКУ. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Відповідно до п.1 ст.64 МКУ у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-53 МКУ, митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст.64 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості слугувала МД від 12.04.2025 № UA206020/2025/004703. Визначена митна вартість - 2,47 USD/кг.»
З матеріалів справи вбачається , що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару.
Колегія суддів зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення Митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 КАС України.
Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі № 825/648/17 та ін.
Також, колегія суддів звертає увагу , що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598).
Відповідно до абзаців 4 та 5 правил заповнення графи 33 визначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Тобто, вимоги вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19, від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у деклараціях митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247.
Так, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що таке не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.
Щодо наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству , колегія суддів зазначає.
Основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, став аналіз цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України.
Наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.
При цьому, посилання у рішенні лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларацій, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020.
Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів Відповідача і в цій частині.
Колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.
У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
У постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відтак зазначені доводи представника відповідача не можуть вважатися судом доведеними та обґрунтованими.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що таке не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем під час розгляду справи також не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували подібність характеристик імпортованого позивачем транспортного засобу та транспортного засобу, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Вимога про надання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією відповідно до ч.3 ст.53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Колегія суддів зазначає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічні висновки містяить постанова Верховного Суду від 04.06.2025 по справі №520/4495/2020, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Слід зазначити, що витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку митний орган не довів наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Всі інші обґрунтування (доводи) апелянта з посиланням на недоліки документів ,наданих до митної декларації та ненадання позивачем додаткових документів на вимогу митниці для підтвердження заявленої ним митної вартості товару не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2025/000013/2 від 29.04.2025 , тобто оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару з наведених підстав не приймалося, оскільки зазначені мотиві не зазначені в ньому як причину за якою заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Таким чином, твердження відповідача щодо не підтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.
В свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ціна, вказана платником в митній декларації, об'єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.
Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу №UA206020/2025/000013/2 від 29.04.2025 за резервним методом визначення митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2025/000122 від 29.04.2025 є необґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.
Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
З приводу стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями частин 3 та 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).
З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).
З матеріалів справи вбачається , що між ТОВ «ВУДПЛАСТ» (КЛІЄНТ) та Адвокатським об'єднанням «Корневи і партнери» (АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ) було укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги від 30.04.2025 (Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ бере на себе обов'язок надати КЛІЄНТУ професійну правничу (правову) допомогу відповідно до чинного законодавства України, визначену у пункті 1.2 цього Договору, шляхом надання йому послуг, які відносяться до видів адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а КЛІЄНТ, зі свого боку, зобов'язується прийняти вказані послуги та оплатити їх на умовах передбачених Договором.
Відповідно до п.1.2. Договору АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ надає КЛІЄНТУ наступну правову допомогу (в редакції, чинній на момент звернення до Харківського окружного адміністративного суду):
1.2.1. складання проекту позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2025/000013/2 від 29.04.2025 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2025/000122 від 29.04.2025 та подання позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду.
1.2.2. складання проекту відповіді на відзив Івано-Франківської митниці та подання відповіді на відзив до Харківського окружного адміністративного суду (за запитом КЛІЄНТА).
1.2.3. складання заяв, клопотань, додаткових пояснень та інших процесуальних документів по адміністративній справі за запитом КЛІЄНТА та подання їх до Харківського окружного адміністративного суду.
Для надання правничої (правової) допомоги КЛІЄНТУ, АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ призначає: адвоката ПРОКОПЕНКО МАРИНУ ІГОРІВНУ, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 002371 від 14.08.2019р., видане на підставі рішення Ради адвокатів Харківської області № 51 від 14.08.2019 року. Обсяг повноважень АДВОКАТА, призначеного АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ для надання правничої (правової) допомоги за цим Договором визначається в Ордері АДВОКАТА. Застереження щодо повноважень: без обмежень (п.1.4. Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору Гонорар АДВОКАТСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ - винагорода за надання правничої (правової) допомоги КЛІЄНТУ, передбаченої у пункті 1.2. цього Договору, та розраховується у формі погодинної оплати у розмірі 50 доларів США за 1 (одну) годину, у гривневому еквіваленті відповідно до курсу валют Національного банку України, який є дійсним на момент виставлення Акта прийому-передачі наданих послуг за цим Договором, але не менше ніж 2 100 (дві тисячі сто) гривень 00 копійок за 1 (одну) годину.
На виконання умов Договору, Адвокатським об'єднанням було складено позовну заяву про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2025/000013/2 від 29.04.2025 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2025/000122 від 29.04.2025, та складено Акт прийому-передачі наданих послуг від 13.05.2025 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.04.2025, відповідно до умов якого Адвокатське об'єднання для надання наступної правничої допомоги: «Складання проекту позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2025/000013/2 від 29.04.2025 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2025/000122 від 29.04.2025 та подання позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду» витратило 5 (п'ять) годин, що з урахуванням погодинної оплати, яка передбачена п. 3.1. Договору коштує 10500 (десять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Акт прийому-передачі наданих послуг від 13.05.2025 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.04.2025 був підписаний сторонами Договору, та оплачений ТОВ «ВУДПЛАСТ» 13.05.2025 у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №444 від 13.05.2025, яка була додана до матеріалів справи разом з позовною заявою у справі №520/12404/25.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 по справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зі змісту норм ч.ч. 4-6 ст.134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Так, в поданому до суду першої інстанції відзиві на позов , відповідач не заперечував щодо заявленої до відшкодування позивачем суми судових витрат.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції надаючи оцінку складеній адвокатом позовній заяві, враховує обсяг вказаного документа та його фактичне значення для справи, наявність власних висновків адвоката та велику кількість посилань на актуальну судову практику по спірних питаннях.
Колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції були досліджені наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу та застосовано принцип співмірності щодо заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 16 березня 2023 року у cправі № 927/153/22 щодо того, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням установлених обставин справи.
Колегія суддів звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, особливо, якщо мова йде про суб'єкта владних повноважень, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, зокрема у сфері публічно-правових відносин (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 у справі № 820/4280/17, від 25.10.2019 у справі № 826/13270/16, №826/841/17 від 05.09.2019).
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності розміру задоволених судом судових витрат із заявленими позовними вимогами.
Колегією суддів також взято до уваги, що апелянтом в апеляційній скарзі не вказано розміру витрат на правничу допомогу, який вона вважає обґрунтованим, а також не наведено конкретних доводів, а не загальних посилань, які б дійсно свідчили про неспівмірність суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, з огляду на ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення присудженої судом першої інстанції суми витрат на правничу допомогу у розмірі 10500 грн.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 по справі № 520/12404/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий