08 жовтня 2025 р. Справа № 520/32954/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025, суддя Григоров Д.В., по справі № 520/32954/23
за позовом ОСОБА_1
до Вищого антикорупційного суду
третя особа Державна казначейська служба України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Вищого антикорупційного суду з нарахування та виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні;
- зобов'язати Вищий антикорупційний суд провести нарахування та виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (2684 гривні), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Вищого антикорупційного суду щодо нарахування та виплати судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Зобов'язано Вищий антикорупційний суд провести нарахування та виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (2684 гривні), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
До суду першої інстанції надійшла заява Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Р.А. про зміну способу і порядку виконання судового рішення, в якій останній просив змінити спосіб та порядок виконання Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 по справі № 520/32954/23 та встановити спосіб виконання рішення шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів нарахованої Вищим антикорупційним судом у розмірі 50924,99 грн. у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
В обґрунтування заяви зазначено, що виконання рішення можливе за умови зміни порядку та способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 по справі №520/32954/23 в порядку стягнення Державною казначейською службою України відповідної суми коштів нарахованої Вищим антикорупційним судом суми суддівської винагороди.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.60.2024 заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду задоволено.
Змінено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 по справі № 520/32954/23 та встановити спосіб виконання рішення шляхом стягнення Державною казначейською службою України відповідної суми коштів, нарахованої Вищим антикорупційним судом у розмірі 50924,99 грн. на користь ОСОБА_1 у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Державна казначейська служба України, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вказану ухвалу та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви судом першої інстанції. Зазначав, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення. При цьому, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання суб'єктів владних повноважень здійснити виплату коштів на стягнення такої виплати є помилковою, оскільки визначений судом спосіб виконання рішення суду, не призведе до перерахування коштів позивачеві.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення є підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. При цьому, суд не здійснює вихід за межі заявлених вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною 3 ст. 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
При цьому, під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі № 556/2609/14-а, які суд, з урахуванням ч. 5 ст. 242 КАС України враховує при вирішенні спірних правовідносин.
У ході судового розгляду встановлено, що Вищим антикорупційним судом на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 проведено розрахунок суддівської винагороди судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за період з 01 по 31 жовтня 2023, обчислений виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023, з врахуванням виплачених сум.
У відповідь на вимогу головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вищим антикорупційним судом листом від 08.11.2024 № 0310-04/82/2024 повідомлено, що у кошторисі Вищого антикорупційного суду на 2024 за бюджетною програмою «Здійснення правосуддя Вищим антикорупційним судом» (КПКВК 0851010) за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» по загальному фонду бюджету затверджено 305,5 тис.грн., відкрито асигнувань - 199,936 грн., залишок невикористаних кошторисних призначень - 105,564 тис.грн.
Згідно з розрахунком по кошторису на 2024, які є невід'ємною частиною за КПКВК 0851010 за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» бюджетні кошти на нарахування та виплату суддівської винагороди суддям Вищого антикорупційного суду на виконання ухвалених на їх користь судових рішень, не передбачено.
Отже, неможливість виконання у повному обсязі рішення суду відповідач обґрунтовує відсутністю коштів на забезпечення виконання судових рішень.
Водночас слід зазначити, що наведені обставини не вказують на те, що неможливість виконання судового рішення у даній справі обумовлена саме обраним судом способом захисту.
Зі змісту резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 по справі № 520/32954/23 на боржника - Вищий антикорупційний суд покладалось зобов'язання провести нарахування та виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023 на підставі ч. ч. 2 і 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (2684 гривні), з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Колегія суддів зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV.
Згідно статті 4 Закону №996-XIV одним з принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип нарахування, відповідно до якого доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про оплату праці» 24 березня 1995 року № 108/95-ВР при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Отже, фактичним у повному обсязі виконанням судового рішення в частині зобов'язання провести нарахування недонарахованої суми суддівської винагороди є відображення такого нарахування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності установи, а також повідомлення працівника про проведення такого нарахування.
Натомість, листом Вищого антикорупційного суду листом від 08.11.2024 № 0310-04/82/2024 повідомлено державного виконавця про здійснення відповідного розрахунку суддівської винагороди ОСОБА_1 , який складає 50924,99 грн. До листа долучено таблицю довільної форми зі здійсненим розрахунком.
У вказаному листі ВАКС не наведено будь-якої інформації про проведення нарахування грошових сум на користь стягувача, а також висновки про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду шляхом безспірного списання суми коштів, які ще не були нараховані Вищим антикорупційним судом у розмірі 50924,99 грн., є необґрунтованими.
Разом з тим, заява Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Р.А. про зміну способу і порядку виконання судового рішення мотивована тим, що виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 в повному обсязі можливе після встановлення способу i порядку виконання судового рішення шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів, нарахованої ОСОБА_1 . Вищим антикорупційним судом.
Так, із резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 по справі № 520/32954/23 встановлено, що вказане судове рішення містить приписи зобов'язального характеру щодо Вищого антикорупційного суду про нарахування та виплату судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 по 31 жовтня 2023, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (2684 гривні), з врахуванням виплачених сум.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що подаючи до суду заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів нарахованої Вищим антикорупційним судом у розмірі 50924,99 грн., заявник фактично просить суд змінити відповідача, в той час як рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 вже визначено належного боржника, а тому зміна відповідача призведе до зміни прийнятого рішення по суті.
Таким чином, зобов'язання Державної казначейської служби України здійснити безспірне списання коштів не є зміною способу та порядку виконання рішення, оскільки заміна боржника у зобов'язанні є фактично зміною змісту рішення.
Крім того, судом першої інстанції при розгляді справи № 520/32954/23 не здійснювався розрахунок належної позивачу доплати, а тому зміна способу виконання судового рішення із зобов'язання провести нарахування та виплату недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди на безспірне списання, призведе до зміни судового рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом судового дослідження при розгляді справи по суті.
Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Так, у постанові від 24.12.2014 у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 07.03.2018 у справі №456/953/15-а, від 16.07.2020 у справі №130/2176/17, від 11.11.2020 у справі №817/628/15 та від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі № 490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: «Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а.
Отже, оскільки у справі, що розглядається, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а безспірне списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів, нарахованої Вищим антикорупційним судом, не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, колегія суддів доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, визначений заявником, що фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у даній справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024.
З огляду на наведене правове регулювання та встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що заява Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення не обґрунтована та не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Р.А. про зміну способу і порядку виконання судового рішення відмовити.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 по справі № 520/32954/23 - скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Р.А. про зміну способу і порядку виконання рішення суду - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло
Постанова складена в повному обсязі 17.10.25.