Справа № 375/2286/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/13297/2025
16 жовтня 2025року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 27 травня 2025 року у складі судді Смик М.М.,
у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У грудні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») звернулося у суд із позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 75813225 від 09 липня 2021 року в розмірі 50 223 грн, з яких 15 000 грн - тіло кредиту, 35 223 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також судові витрати.
Свої вимоги мотивував тим, що 09 липня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 75813225, відповідно до умов якого товариство зобов'язалося надати відповідачу позику у розмірі 15 000 грн (шляхом їх перерахування на банківський рахунок), а позичальник - після спливу 28 днів повернути позику та сплатити проценти за її користування.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису Mv30Du9141, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу.
Того ж дня, позикодавець на виконання п. 1. договору позики № 75813225 від 09 липня 2021 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти у сумі 15 000 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи.
Укладаючи договір позики сторони погодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку.
Враховуючи умови договору позики № 75813225 від 09 липня 2021 року, та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, заборгованість останнього за договором позики становить 50 223 грн, з яких 15 000 грн - тіло кредиту, 35 223 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
19 листопада 2021 року первісний кредитор та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ" уклали договір факторингу № 1911, за умовами якого останній набув права грошової вимоги до фізичних осіб боржників у тому числі за договором позики № 75813225 від 09 липня 2021 року.
03 квітня 2023 року ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ" та позивач уклали договір факторингу № 030423-ФК. Відповідно до акта прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ" до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами не виконав ні перед позикодавцем - первісним кредитором, ані перед позивачем - фактором ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ", що набуло право вимоги за договором позики № 75813225 на підставі договору факторингу.
На підставі викладеного позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 27 травня 2025 року позов задоволено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, а тому просить його скасувати й у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що позивач не мав права нараховувати відсотки після 05 серпня 2021 року, оскільки правила надання грошових коштів у позику, які передбачають понадстрокове нарахування процентів не підписані відповідачкою, а також відсутні докази, що саме з цими правилами вона ознайомлена і погодилася з ними під час підпису договору.
Також зауважує про відсутність доказів отримання новим кредитором прав вимоги за кредитним договором.
Недоведеним вважає відповідачка й те, що позивачем не надано доказів, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, а розрахунок який долучений до позову не є документом первинного бухгалтерського обліку.
Наголошувала, що до справи не долучено й доказів перерахунку коштів, зокрема квитанції, чеку чи платіжного доручення.
Окрім цього ОСОБА_1 заперечує також щодо стягнення з неї судом витрат на правничу допомогу в сумі 2 000 грн, оскільки до справи не долучено платіжного документу із зазначенням ПІБ боржника та номеру кредитного договору, що дозволило пов'язати факт оплати з цією справою.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" зазначає, доводи апеляційної скарги є безпідставними, відповідачем не виконано належним чином умови договору позики. Кошти перераховані на картковий рахунок, який зазначено особисто скаржницею в договорі.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень частин 1-3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі.
Як убачається з матеріалів справи, 09 липня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 758132253, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у сумі 15 000 грн строком на 28 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % у день (базова процентна ставка/фіксована) (а.с. 22).
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису Mv30Du9141, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 47).
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався повернути одержаний кредит в повному обсязі та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, про що свідчить його особистий підпис в договорі.
Згідно з п. 1 кредитного договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.
Згідно з п. п. 5.1 та 5.2 пункту 5 договору, підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена статтею 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", до моменту підписання договору позичальник вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті, їх суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою або застосування автопролонгації.
Відповідно до пункту 5.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (далі - привила) договір позики укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІТС Товариства, в результаті чого, відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію", у сторін договору позики виникають цивільні права та обов'язки.
Згідно з пунктом 5.6 Правил договір позики укладається відповідно до вимог Закону України "Про електронну комерцію" шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти договір позики в електронній формі та його підписання шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином договір позики прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі.
Відповідно до пункту 5.7 Правил оферта формується за зазначеними Позичальником в Заявці параметрами позики з урахуванням пункту 4.4 цих Правил, із зазначенням істотних умов, реквізитами та іншою інформацією, що передбачені чинним законодавством. Крім цього, оферта включає посилання на ці Правила та на інформацію і документи про Товариство та послуги, які ним надаються (сторінка на сайті Товариства, на якій розміщена відповідна інформація та документи для ознайомлення), до яких pаявнику надасться безперешкодний доступ, у тому числі шляхом переходу по відповідному відсиланню.
Згідно з пунктом 5.8 Правил прийняття Позичальником оферти (акцепт) та укладання (підписання) ним договору позики здійснюється шляхом надсилання електронного повідомлення про акцепт оферти.
Відповідно до пункту 5.10 Правил, підписуючи Електронне повідомлення Одноразовим Позичальник засвідчує, що його акцепт є повним та безумовним, тобто він погоджується з ідентифікатором, усіма без виключення умовами оферти. Договір позики вважається укладеним із моменту одержання Товариством Електронного повідомлення Позичальника.
Згідно з пунктами 6.1 та 6.2 за користування позикою позичальник сплачує Товариству проценти у розмірах, визначених у Договорі позики. Позичальник зобов'язаний повернути отриману суму позики та проценти за користування нею відповідно до умов укладеного Договору позики, проценти за користування позикою нараховуються на суму позики (її залишок), виходячи із строку фактичного користування позикою.
Листом від 20 листопада 2024 року вих. № 20/11/24-7 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», надало інформацію щодо даних, які підтверджують видачу на банківські карти клієнтів онлайн позик, зокрема номер платежу № 7f2ae85f-cccd-41f2-80d7-895f745c325a на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 48-50).
Згідно з довідкою ТОВ «ФІНАНАНСОВОЇ КОМПАНІЇ» «ФІНЕКСПРЕС» від 19 листопада 2024 року вих. № КД-000002556/ТНПП, нею була здійснена платіжна операція на переказ коштів відповідачці 09 липня 2021 року у сумі 15 000 грн на ЕПЗ № НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції № 7f2ae85f-cccd-41f2-80d7-895f745c325a (а.с. 51-52).
Згідно з наданим ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором за період з 09 липня 2021 року по 21 грудня 2024 року становить розмірі 50 223 грн, з яких 15 000 грн - тіло кредиту, 35 223 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом (а.с. 11-16).
19 листопада 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» був укладений договір факторингу № 1911, згідно з умовами якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей в розмірі портфеля заборгованості (а.с. 54-62).
Відповідно до пункту 5.1 договору факторингу Клієнт, на підставі даного Договору, з врахуванням п. 5.2 цього Договору, відступає Фактору, а Фактор набуває Права Вимоги, та зобов'язується сплатити Клієнту Ціну Продажу згідно розділу 6 цього Договору. З моменту відступлення Прав Вимоги, всі гарантії, надані Боржниками щодо Портфеля Заборгованості, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з Правами Вимоги Фактору переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та неоплачених Боржниками процентів та всі способи забезпечення зобов'язань, пов'язані з Портфелем Заборгованості.
Згідно до з пунктом 5.2. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (з одночасною передачею Реєстру Заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід'ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього договору.
Перехід права вимоги позивача до відповідача за кредитним договором № 75813225 від 09 липня 2021 року на підставі договору факторингу стверджується актом приймання-передачі реєстру заборгованостей та реєстром прав вимог № 3 від 19 листопада 2021 року, де зазначено всі дані про відповідачку під номером 10269 (а.с. 73).
03 квітня 2023 року між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ" та позивачем був укладений договір факторингу № 030423-ФК, згідно з умовами якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей в розмірі портфеля заборгованості (а.с. 75-83).
Відповідно до пункту 5.1 договору факторингу клієнт, на підставі даного договору, з врахуванням п. 5.2 цього договору, відступає фактору, а фактор набуває права вимоги, та зобов'язується сплатити клієнту ціну продажу згідно розділу 6 цього договору. З моменту відступлення прав вимоги, всі гарантії, надані боржниками щодо портфеля заборгованості, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги фактору переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та неоплачених боржниками процентів та всі способи забезпечення зобов'язань, пов'язані з портфелем заборгованості.
Згідно до з пунктом 5.2. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (з одночасною передачею Реєстру Заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід'ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього договору.
Перехід права вимоги позивача до відповідача за кредитним договором № 75813225 від 09 липня 2021 року на підставі договору факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року стверджується актом приймання-передачі реєстру заборгованостей та реєстром заборгованості від 03 квітня 2023 року, де зазначено всі дані про відповідачку під номером 9824 (а.с. 93).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав їх доведеності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду з огляду на наступне.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з частиною шостою статті 11 вказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтю 2 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України "Про захист персональних даних" встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, встановивши, що договір позики укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора Mv30Du9141, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка відповідачці не належить, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту з ОСОБА_1 .
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом.
Відповідно до пункту 2.2. договору позики № 75813225 від 09 липня 2021 року строк позики становить 28 днів.
Згідно із п. 6.5 Правил, які є невід'ємною частиною договору позики, передбачено, що у разі неповернення повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або й частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.
У розділі 7 Правил визначено порядок продовження строку користування позикою.
Так, згідно з п. 7.1 Правил, позичальник має право продовжити строк користування позикою. За продовження строку користування позикою, позичальник сплачує товариству проценти на умовах, обраних позичальником для здійснення певного виду пролонгації.
Пунктом 7.2 встановлено, що умови пролонгації вказуються в особистому кабінеті позичальника на сайті. При цьому, розмір процентів, що сплачує позичальник для оформлення пролонгації визначається виходячи з процентної ставки, зазначеної у Договорі позики та кількості днів, на яку позичальник бажає оформити пролонгацію.
Пунктом 7.4. Правил передбачено, що позичальник має право продовжити строк користування позикою необмежену кількість разів.
Відповідно до п. 7.5 Правил, при кожному подовженні строку користування позикою, змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії Договору позики на відповідну кількість календарних днів. Після кожного оформлення пролонгації, на електронну адресу позичальника, яку позичальник зазначив як контактну при реєстрації на сайті, товариство відправляє повідомлення з інформацією про оформлену позичальником пролонгацію. Таке повідомлення містить інформацію, зокрема, щодо нового строку позики, кінцевої дати строку позики, розміру заборгованості до повернення позичальником.
Відповідно до п. 7.7. Правил позичальник погоджується, що при обранні виду пролонгації в особистому кабінеті та виконанні умов, встановлених товариством для оформлення пролонгації та продовження строку (терміну) дії Договору позики, таке оформлення та продовження відбувається автоматично, а згода позичальника проявляється у здійсненні дій по внесенню грошових коштів на ім'я товариства та без будь-якого додаткового документального оформлення. У такому випадку вчинена позичальником сукупність дій, спрямованих на оформлення пролонгації, в тому числі внесення позичальником грошових коштів на ім'я товариства, є діями, які виражають намір позичальника здійснити подовження.
Відповідно до п. п. 7.12-7.16 Правил, з метою недопущення наслідків понадстрокового користування позикою сторони домовились, що у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за договором позики і позичальником не оформлено пролонгацію, строк позики автоматично подовжується на один календарний день.
Строк автопролонгації обчислюється з дня, що слідує за днем закінчення строку позики. При автопролонгації змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії договору позики на один календарний день.
Проценти під час автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною в договорі позики.
Позичальник не заперечує та погоджується, що автопролонгація може здійснюватися необмежену кількість разів та не потребує додаткового документального оформлення з боку сторін. Позичальник погоджується, що застосування повторної автопролонгації здійснюється за умови наявності непогашеної позики (її частини) та не потребує додаткової згоди позичальника.
Подовження строку позики на умовах автопролонгації припиняється у разі якщо на протязі 90 автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику.
Відповідач свої зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, у зв'язку з чим кредитний договір було автоматично пролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль.
Відтак, доводи апеляційної скарги про стягнення процентів після закінчення строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства й не заслуговують на увагу, а вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягали задоволенню.
На момент укладення договору позики відповідачка не зверталася до ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" із заявою про надання роз'яснень незрозумілих їй умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, Правил надання грошових коштів у позику ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилася з усіма умовами такого договору, як і не надала доказів ознайомлення з іншими, наданими їй Правилами, зміст яких суперечить наявним в матеріалах справи, що спростовує доводи апелянта з вказаного приводу.
Більше того умови договору про сплату відсотків за користування позикою є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов'язків сторін договорів, оскільки пункти договору про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договір укладено в електронній формі. Про умови договору відповідачка була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилася виконувати взяті на себе зобов'язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Договір позики укладений на визначений термін, за якими відповідачка повинена сплатити проценти, що є платою за користування кредитом. Штрафні санкції за договором позивачем не нараховувались.
Вказані висновки суду узгоджуються із постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22.
Колегія суддів бере до уваги, що відповідачкою розрахунок в частині тіла кредиту та нарахованих процентів не спростовано, а тому районний суд обґрунтовано взяв його до уваги як доказ наявної заборгованості відповідача.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Власного розрахунку на спростування наданого позивачем, стороною відповідача суду не надано, наявними в матеріалах справи доказами не спростовано.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Колегія суддів враховує те, що відповідачка ні договір позики, ні окремі його умови не оспорювала, такі недійсними в судовому порядку не визнавалися, а відтак є обов'язковими до виконання.
Доводи апеляційної скарги стосовно того позивачем не доведено факту перерахування коштів на виконання договору позики, колегія суддів відхиляє, оскільки у ньому зазначенj номер банківського рахунку, вказаного особисто відповідачкою.
Водночас, заперечуючи факт перерахування грошових коштів, відповідачка не надала до суду жодних доказів на спростування належності їй банківської картки, зважаючи на те, що тягар доказування відсутності заборгованості та факту укладення договору у даній категорії спорів покладено саме на відповідача.
При цьому видача картки та переказ на неї суми в розмірі 15 000 грн підтверджено листом від 20 листопада 2024 року вих. № 20/11/24-7 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та довідкою ТОВ «ФІНАНАНСОВОЇ КОМПАНІЇ» «ФІНЕКСПРЕС» від 19 листопада 2024 року вих. № КД-000002556/ТНПП (а.с. 48-52).
Доводи апеляційної скарги про не підтвердження переходу права вимоги до позивача за договором позики колегія суддів також відхиляє, зазначаючи наступне.
Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Зі справи встановлено, що укладаючи договір факторингу, сторони обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі реєстру прав вимог, у яких зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними.
Відтак, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
Оскаржує відповідачка й витрати понесені позивачем на правничу допомогу, вказавши, що вони не підлягали стягненню, оскільки до справи не долучено платіжного документу із зазначенням ПІБ боржника та номеру кредитного договору, що дозволило пов'язати факт оплати з цією справою.
Встановлено, що витрати позивача на правничу допомогу складали 3 500 грн й на підтвердження їх понесення було надано договір № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 01 листопада 2024 року укладений з адвокатом Ткаченко Ю.О., витяг з акту № 2-П приймання-передачі наданої правничої допомоги від 06 грудня 2024 року, де зазначено, що відповідно до божника ОСОБА_1 надана послуг на загальну суму 3 500 грн (а.с. 95-102)
Суд першої інстанції, врахувавши, що справа є незначної складності, виходячи з засад розумності та справедливості вважав за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 2 000 грн витрат на правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Крім того, ЦПК України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року по справі № 727/4597/19 та від 15 вересня 2021 року по справі № 440/4206/19.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів на власну користь та незгоди скаржниці з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 27 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: