Справа №752/3478/22 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5209/2025 Доповідач: ОСОБА_2
18 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 (шістдесят) діб до 26.09.2025 року включно.
Строк продовження існуючої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою постановлено обчислювати з 31.07.2025 року.
Визначено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду м. Києва згідно порядку визначеного ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.10.2024 року у справі 752/3478/22 відносно ОСОБА_8 .
Захисник ОСОБА_7 , не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року по справі №752/3478/22 скасувати та звільнити ОСОБА_8 з-під варти в залі суду. Застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 будь-який інший запобіжний захід, що не пов'язаний з триманням під вартою.
Крім того, захисник просить поновити строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31.07.2025 року, оскільки ухвалу про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ним отримано на електронну адресу, яка не є основною, тобто такою, що зазначена в ЄРАУ, а також за відсутності оскаржуваного рішення в кабінеті електронного суду.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, зазначає про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням процесуального строку.
Крім того, у клопотанні сторони обвинувачення відсутні посилання на будь-які докази, які б дозволяли категорично стверджувати про існування ризиків, які зазначені в ньому.
Так, припущення прокурора щодо можливого переховування ОСОБА_8 від суду з метою уникнення покарання були спростовані захистом з посиланням на ухвалу суду апеляційної інстанції по цьому кримінальному провадженню, якою попередній вирок було скасовано і з якої вбачається, що досліджені в судовому засіданні докази обвинувачення не є беззаперечними і в сукупності з іншими доказами у провадженні можуть спростувати наявність у ОСОБА_8 умислу на вбивство двох осіб.
Крім того, під час розгляду питання про продовження запобіжного заходу захист наполягав, що на теперішній час відсутні будь-які об'єктивні обставини, які б дозволяли вважати, що при умові зміни ОСОБА_8 запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, останній буде ухилятися від покладених на нього процесуальних обов'язків або негативно впливати на потерпілих або свідків.
Отже, твердження, що ОСОБА_8 буде переховуватись з метою уникнення покарання за кримінальне правопорушення без надання реальних доказів є припущенням.
Таким чином, на переконання захисника, суд під час вирішення питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, по суті обмежився припущеннями прокурора, про нібито існування надуманих ризиків переховування від суду та вчинення інших злочинів.
Захисник зазначає про те, що визначений обвинуваченому ОСОБА_8 розмір застави у мінімальному розмірі, що складає 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб і дорівнює 242240 грн., з урахуванням його матеріального становища - безхатченко, відсутності джерел для отримання будь-якого доходу у сукупності свідчить, що такий альтернативний запобіжний захід є цинічним глузуванням над його правом бути звільненим з-під варти за рахунок застави, адже визначена сума застави в такому розмірі хоч і є мінімальною, в розумінні п.3 ч.5 ст.182 КПК України, проте є явно і завідомо непомірною для нього. Так, призначення застави, яку обвинувачений гарантовано не зможе внести, фактично є прихованим рішенням про тримання під вартою, що підриває саму суть застави як альтернативного запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до п.1-1 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Як вбачається з апеляційної скарги та матеріалів, ухвала суду постановлена 31 липня 2025 року в судовому засіданні за участю захисника ОСОБА_7 .
Таким чином, останнім днем подачі апеляційної скарги на ухвалу суду від 31 липня 2025 року було 05 серпня 2025 року. Апеляційна скарга захисником була подана на електронну пошту та отримана апеляційним судом 11 серпня 2025 р. Як зазначає в клопотанні захисник, копію оскаржуваної ухвали ним отримано на електронну адресу, яка не є основною, тобто такою, що зазначена в ЄРАУ, а також за відсутності оскаржуваного рішення в кабінеті електронного суду, що і зумовило подання апеляційної скарги з пропуском строку апеляційного оскарження.
Колегія суддів вважає зазначені обставини поважними причинами пропуску строку на подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та вважає за необхідне вказаний строк поновити.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжкого злочину.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд першої інстанції посилався на доведеність продовження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та встановив, що відсутні підстави для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Так, суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні замаху на умисне вбивство двох осіб, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я осіб, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, обвинувачений може вживати заходи, спрямовані на переховування від суду, із врахуванням, в тому числі і військового стану в Україні та наявності ряду тимчасово окупованих територій, які не підконтрольні органам державної влади. Крім того, зважаючи на попередню судимість обвинуваченого за вчинення злочину проти життя та здоров'я особи та обвинувачення у вчиненні подібного злочину через незначний проміжок часу після звільнення із місць позбавлення волі, існує ризик того, що ОСОБА_8 може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення. Також, на даний час ще триває судовий розгляд, а тому при обранні ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, останній може вчиняти дії направлені на затягування судового розгляду справи, з метою уникнення відповідальності за інкримінований злочин, а отже, продовжує існувати ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, доводи захисника за змістом апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відсутність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на те, що ризик можливого переховування обвинуваченого від суду носить характер припущення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки предметом розгляду суду апеляційної інстанції у цьому провадженні є питання щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують або спростовують необхідність продовження строку дії тримання обвинуваченого під вартою, тоді як питання щодо достатності доказів на доведення вини обвинуваченого мають вирішуватися судом першої інстанції в межах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за наслідками судового розгляду.
Також колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні, всупереч доводам апеляційних скарг, відповідним і достатнім є визначений судом першої інстанції розмір застави. Так, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, визначаючи розмір застави, суд першої інстанції, врахував обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, дані про його особу, строк утримання особи під вартою, стадію судового розгляду даного провадження, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визначення обвинуваченому розміру застави у виді 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Таким чином, доводи захисника про необхідність застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та є необґрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора є вмотивованим, а суд першої інстанції достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинуваченого будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Клопотання захисника - адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне скарження ухвали задовольнити, вказаний строк поновити.
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4