справа № 759/6659/25 головуючий у суді І інстанції Ключник А.С.
провадження № 22-ц/824/15548/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
15 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ключника А.С., у м. Києві, повний текст рішення виготовлено 14 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про захист порушених прав на житло, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив суд:
визнати незаконним розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації №470 від 30 квітня 2024 року «Про квартирний облік громадян, які проживають у Святошинському районі м. Києва» в частині зняття з квартирного обліку заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з сім'єю у складі 4 осіб (з урахуванням заявника): дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4, син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2.
зобов'язати Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію поновити ОСОБА_1 разом з сім'єю у складі 4 осіб (з урахуванням ОСОБА_1 ): дружина - ОСОБА_2 , дочка- ОСОБА_3 , син - ОСОБА_4 - на квартирному обліку із збереженням черговості та часу перебування на обліку з моменту первинної реєстрації та поновити у списках осіб, що потребують першочергового поліпшення житлових умов.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації №565 від 18 серпня 2021 року «Про квартирний облік громадян, які проживають у Святошинському районі м. Києва», позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з сім'єю у складі 4 осіб: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4, син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - взято на квартирний облік за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Категорія обліку: учасники бойових дій, залучені до АТО. У вказаній квартирі було зареєстровано місце проживання позивача та членів його родини. Протягом 2023 року разом з сім'єю вони проживали в іншій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яку орендували на підставі договору оренди від 01 січня 2023 року, при цьому залишаючись зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому позивач з родиною дізнались, що були зняті з місця реєстрації у цій квартирі 06 листопада 2023 року без їх відома. Однак, дотепер вони все ще проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . У 2025 році у дружини позивача, ОСОБА_2 , виникла необхідність взяти довідку про перебування на квартирному обліку. 06 лютого 2025 року вона отримала довідку №23/136 у Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, з якої вони дізналися, що станом на 06 лютого 2025 року родина позивача не перебуває на квартирному обліку при Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації. У зв'язку з цим 13 лютого 2025 року на адресу Відповідача позивачем було направлено звернення з проханням надати інформацію, чи перебуває він разом з родиною на квартирному обліку при Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації, та якщо ні - повідомити причини та підстави виключення з квартирного обліку та надати копію рішення, відповідно до якого його разом з сім'єю було знято з квартирного обліку. У відповідь відповідач направив лист №107-107/Г-137-326 від 05 березня 2025 року, в якому повідомив, що розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 30 квітня 2024 року № 470 «Про квартирний облік громадян, які проживають у Святошинському районі м. Києва» позивача з родиною (4 особи) знято з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Витяг з цього розпорядження направлено супровідним листом від 06 травня 2024 року № 23/36в засобами поштового зв'язку. З листа відповідача, вбачається, що підставою стало те, що відповідно до інформації Реєстру територіальної громади м. Києва 06 листопада 2023 року позивач та члени його родини були зняті з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 . Однак, вказаний лист від 06 травня 2024 року № 23/36в позивачем жодним чином отримано не було. У зв'язку з цим, 07 березня 2025 року він звернувся до відповідача повторно з проханням надати підтвердження направлення такого листа (поштову квитанцію з номером відправлення, будь-який інший документ з трекінг-номером Укрпошти, тощо) та отримання його позивачем, та надати копію розпорядження від 30 квітня 2024 року № 470. У відповідь позивач отримав лист Відповідача №107-1845 від 12 березня 2025 року, до якого додано витяг з розпорядження від 30 квітня 2024 року № 470 та копію листа відділу обліку та розподілу житлової площі від 06 травня 2024 року № 23/36в. Відповідно до витягу з розпорядження № 470 від 30 квітня 2024 року позивача разом з сім'єю у складі 4 осіб, було знято з квартирного обліку на підставі підпункту 2 пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок №470 від 11.12.1984.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, зазначає, що позивач у складі сім'ї з 4 осіб (він, дружина - ОСОБА_2 , дочка - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_4 ) 18 серпня 2021 року був взятий на квартирний облік за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за категорією обліку - учасники бойових дій, залучені до АТО (розпорядження держадміністрації від 18.08.2021 № 565 «Про квартирний облік громадян, які проживають у Святошинському районі м. Києва»). Підставою для взяття на облік була забезпеченість жилою площею нижче 7,5 кв. м на одну особу, оскільки позивач проживав та був зареєстрований сім'єю з 4 осіб у однокімнатній квартирі жилою площею 21,4 кв. м (21,4/4=5,35). За результатами перевірки облікових даних відповідно до пункту 25 Правил у квітні 2024 року встановлено, що у позивача та членів його сім'ї - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відсутня реєстрація не лише за адресою АДРЕСА_1 . На підтвердження даних фактів держадміністрацією було надано відповідні докази, а саме витяги з реєстру територіальної громади міста Києва, які не були взяті судом до уваги. На підставі отриманої за допомогою Державних реєстрів інформації 30 квітня 2024 року Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією прийнято розпорядження № 470 «Про квартирний облік громадян, які проживають у Святошинському районі м. Києва» і відповідно до підпункту 4.4. пункту 4 вищевказаного розпорядження ОСОБА_1 разом з членами сім'ї знятий з квартирного обліку на підставі підпункті 2 пункту 26 Правил. Житловими нормами чітко закріплена вимога щодо проживання та реєстрації місця проживання в населеному пункті для перебування на обліку потребуючих поліпшення житлових умов. Проживання та реєстрація є невід'ємними умовами перебування громадян на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (квартирному обліку). Позивач із зареєстрованого місця проживання знятий, на території міста Києва не зареєстрований, держадміністрацію про зміну своїх облікових даних не повідомляв. Даний факт підтверджується і не оспорюється самим позивачем. На момент прийняття оскаржуваного розпорядження інформація, отримана держадміністрацією з доступних реєстрів, підтверджувала правомірність підстави зняття з квартирного обліку.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , вказує, що відповідач як на підставу зняття з квартирного обліку посилається на «виїзд до іншого населеного пункту». Однак, позивач з родиною по сьогоднішній день проживаємо у місті Києві. Доказів виїзду до іншого населеного пункту відповідачем надано не було. Водночас, позивачем суду було надано докази, які підтверджують проживання в місті Києві, а саме: Договір оренди житла від 01 січня 2023 року за адресою АДРЕСА_2 , копії квитанцій про оплату комунальних послуг за цієї адресою, за 2023-2025 роки, що є беззаперечним доказом безперервного проживання в Києві, довідку АТ «КБ «Глобус» вих.№1230 від 02 червня 2025 року, в якій зазначено, що його дружина працює в місті Києві. Крім того, зазначає, що виходячи з листа Відповідача №107-107/Г-137-326 від 05 березня 2025 року, його відзиву та апеляційної скарги, саме зняття з місця реєстрації стало фактичною підставою для зняття з квартирного обліку. При цьому, ні Житловий кодекс України, ні згадані правила не передбачають такої підстави для зняття громадян з квартирного обліку, як зняття з місця реєстрації. До такого ж висновку дійшов і суд в оскаржуваному рішенні. Факт зняття з реєстрації не є доказом зміни населеного пункту проживання. Звертає увагу, що Конституційний Суд України у справі від 22 червня 2022 року № 5 р(ІІ)/2022 у справі № 3-39/2021(86/21) визнав неконституційним пункт 2 частини 2 статті 40 ЖК України, який дублює підпункт 2 пункту 26 Правил, використаний для зняття з квартирного обліку. Таким чином, оскаржуване розпорядження Відповідача від 30 квітня 2024 року № 470 прийняте на підставі нормативного положення, яке втратило чинність як неконституційне.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації №565 від 18 серпня 2021 року «Про квартирний облік громадян, які проживають у Святошинському районі м. Києва», позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з сім'єю у складі 4 осіб: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4, син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - взято на квартирний облік за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Категорія обліку: учасники бойових дій, залучені до АТО.
30 квітня 2024 року Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією прийнято розпорядження під № 470 «Про квартирний облік громадян, які проживають у Святошинському районі м. Києва». Підпунктом 4.4. пункту 4 вищевказаного розпорядження ОСОБА_1 разом членами сім'ї знятий з квартирного обліку на підставі підпункті 2 пункту 26 Правил.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження відповідача, про зняття з обліку позивача є передчасними та необґрунтованим, оскільки підстав та відомостей, що позивач не має перебувати на квартирному обліку суду не було надано.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Стаття 22 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. При цьому згідно з частиною третьою цієї статті при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадянин не може бути обмежений або привілейований у своїх конституційних правах та свободах за ознакою місця проживання або іншими ознаками відповідно до статті 24 Конституції України.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону (частина друга статті 47 Конституції України).
Відповідно до статті 34 ЖК України визначено підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов, а саме: визначено підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках.
Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Відповідно до статті 36 ЖК України облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Згідно з частиною першою статті 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.
Статтею 43 ЖК України визначено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 40 ЖК України, у редакції, яка діяла на час винесення відповідачем оскаржуваного рішення, громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.
Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законом; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.
Аналогічні за своїм змістом підстави для зняття з квартирного обліку закріплено у пункті 26 Правил, у якому додатково зазначено підстави для зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
З матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі Відповідач) №565 від 18.08.2021 року «Про квартирний облік громадян, які проживають у Святошинському районі м. Києва», позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1., разом з сім'єю у складі 4 осіб: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3., дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4., син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2. - взято на квартирний облік за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Категорія обліку: учасники бойових дій, залучені до АТО.
У квітні 2024 року в ході перевірки облікових даних було встановлено, що Позивач та члени його сім'ї - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зняті з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 з 06.11.2023. Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади міста Києва від 08.04.2024 № 110292559 станом на 08.04.2024 у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані особи відсутні. Реєстрація місця проживання в м. Києві відсутня.
Оскільки проживання та реєстрація є невід'ємними умовами перебування громадян на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (квартирному обліку) Позивач та члени його сім'ї відповідно до підпункту 4.4. пункту 4 розпорядження під № 470 «Про квартирний облік громадян, які проживають у Святошинському районі м. Києва» були зняті з квартирного обліку на підставі підпункті 2 пункту 26 Правил.
В той же час судом першої інстанції вірно встановлено, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 червня 2022 року у справі №5-р(ІІ)/2022 за конституційною скаргою ОСОБА_5 дійшов висновку, що пункт 2 частини другої статті 40 Кодексу не узгоджується з частиною першою статті 33 Основного Закону України, суперечить приписам частини другої статті 24, частини першої статті 33 Конституції України та є неконституційним.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що виходячи з розуміння конституційних прав і свобод людини як єдиної й цілісної системи Конституційний Суд України констатував, що встановлення законодавцем у пункті 2 частини другої статті 40 Кодексу зв'язку між реалізацією громадянином права на житло в населеному пункті, у якому він перебував на обліку тих, хто потребує поліпшення житлових умов, і виїздом на постійне місце проживання до іншого населеного пункту не узгоджується з гарантованими Конституцією України кожному, хто законно перебуває на території України, свободою пересування, вільним вибором місця проживання (частина перша статті 33 Основного Закону України).
Гарантовані Конституцією України свобода пересування, вільний вибір місця проживання не можуть бути ефективно реалізовані за умови, якщо законодавче регулювання поведінки особи щодо їх здійснення допускає настання несприятливих для особи наслідків, які не можуть бути виправданими з огляду на конституційні цінності.
Зниження внутрішньої мобільності особи в сучасному суспільстві істотно ускладнює реалізацію особою низки її інших прав, гарантованих Основним Законом України, зокрема прав: брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, на рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (стаття 38), на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом (стаття 42), на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43), на соціальний захист (стаття 46), на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49), на освіту (стаття 53).
Конституційний Суд України водночас ураховує, що свобода пересування, вільний вибір місця проживання можуть бути обмежені законом, що визначено частиною першою статті 33 Конституції України. Однак таке законодавче регулювання (установлення винятків із цієї свободи) не може бути свавільним, а навпаки - воно має бути узгоджене з конституційними цінностями та виправдане з огляду на суспільний інтерес.
Конституційний Суд України зазначив, що обмеження конституційної свободи пересування, вільного вибору місця проживання, яке міститься в пункті 2 частини другої статті 40 Кодексу, позбавлене легітимної мети та не є виправданим.
Відповідно до частин першої, шостої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Позивачем надано докази, які підтверджують проживання в місті Києві, а саме: Договір оренди житла від 01 січня 2023 року за адресою АДРЕСА_2 та копії квитанцій про оплату комунальних послуг за цієї адресою, за 2023-2025 роки.
З урахування вказаного, суд першої інстанції, обґрунтовано вважав, що зміна позивачем місця проживання не свідчить про наявність підстав для зняття його з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 травня
2022 року у справі № 303/6766/20.
Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди відповідача із висновками суду першої інстанції, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Апеляційний суд враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого відсутня необхідність повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.