Постанова від 15.10.2025 по справі 756/5258/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/14922/2025

Справа № 756/5258/25

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2025 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Шролик І.С. в м. Київ 26 червня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року позивач КП «Київтеплоенерго» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 8632,83 грн., інфляційну складову боргу 1122,27 грн., 3 % річних 279,56 грн., централізованого гарячого водопостачання у розмірі 7252,12 грн., інфляційну складову боргу 942,78 грн., 3 % річних 234,85 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 31646,07 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4113,99 грн., 3 % річних у розмірі 1024,81 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 32456,91 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4219,40 грн., 3 % річних у розмірі 1051,07 грн., заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 37139,67 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 38375,51 грн., 3 % річних у розмірі 945,60 грн., пеню в розмірі 556,51 грн., заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 24622,28 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 2842,11 грн., 3 % річних у розмірі 693,85 грн., пеню у розмірі 413,04 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1317,68 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 689,15 грн., заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в розмірі 168,35 грн., судовий збір у розмірі 3028 грн.

Позов мотивував тим, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), з 01 листопада 2021 року в зв'язку зі зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (Правила № 630).

Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії».

Відповідно до вимог нормативно-правових актів, послуги з ТЕ/ПГВ та послуги з ЦО/ЦПГВ надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на підставі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.

На виконання вимог законодавства позивачем на підставі типових договорів підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ повідомляв, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства, на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води. Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і послуг з ТЕ/ПГВ, у тому числі, є отримання послуг споживачем.

Будинок за адресою АДРЕСА_1 , в цілому під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира за вказаною адресою під'єднана до внутрішньобудинкової системи тепло- та водопостачання, а відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року - споживачами з ТЕ/ПГВ.

Відповідачі від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року від послуг з ТЕ/ПГВ не відмовлялися (не відключалися). Отже, виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами підтверджується діями сторін: позивач щомісячно надає відповідачу послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року послуги з ТЕ/ПГВ, а відповідачі споживають надані послуги та зобов'язані оплатити вартість, розрахунковим періодом є календарний місяць. Проте відповідачі у порушення вимог законодавства своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з 01 травня 2018 року по 28 лютого 2025 року складає 128 040,11 грн., а саме за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 31646,07 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 32456,91 грн., за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 37139,67 грн., заборгованість за послуги з постачання гарячої води в розмірі 24622,28 грн.

Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов'язані були сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг. Також відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також плату за абонентське обслуговування.

Таким чином, за вищевказаною адресою у відповідачів також існує заборгованість: у період до 31 жовтня 2021 року заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 168,35 грн., за період з 01 листопада 2021 року заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1317,68 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 689,15 грн.

Крім того, позивач на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18, укладеного ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення в розмірі 8632,83 грн. та централізованого постачання гарячої води у розмірі 7252,12 грн. Надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами № 630 та опублікованого 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Вказував, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення, а загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу.

Крім того, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, поновлено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на комунальні послуги з 31 грудня 2023 року, у випадку прострочення сплати коштів. Отже, згідно норм чинного законодавства позивачем було нараховано розмірі 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за надані послуги, яка виникла станом на 28 лютого 2025 року, в розмірі 163184,29 грн., та в рівних частках стягнуто судовий збір в розмірі 1486,50 грн., в решті позову відмовлено.

Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині розміру стягнутої заборгованості, стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року у справі № 756/14505/17 стягнуто з ОСОБА_4 , попереднього співвласника майна, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ПАТ «Київенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 16796,13 грн., заборгованість за постачання гарячої води в розмірі 13540,15 грн., 7509,94 грн. річних та інфляційну складову боргу, всього 37846,22 грн. Разом з цим, судом першої інстанції стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість, яка виникла за період з липня 2015 року по 28 лютого 2025 року в розмірі 163184,29 грн., що не відповідає обставинам справи.

Посилався на вимоги п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, вказував, що в порушення зазначених процесуальних норм суд першої інстанції не закрив провадження в справі в частині стягнення заборгованості за період, охоплений судовим наказом, натомість прийняв рішення про стягнення заборгованості.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України.

Разом із тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Закон України № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року, яким розділ Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України доповнено п. 18, набрав чинності 17 березня 2022 року.

Отже, починаючи з 17 березня 2022 року, відповідачі звільнені від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, внаслідок чого у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування до даних правовідносин положень ст. 625 ЦК України.

Посилався на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/19 про правову кваліфікацію судом спірних правовідносин та застосування для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є спірні правовідносини.

Вказував, що з огляду на викладене судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин положення п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно витягу з ЄДРПОУ (а. с. 35) до основних видів діяльності КП «Київтеплоенерго» відноситься за КВЕД 35.30 постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Згідно п. 2.2.1 статуту КП «Київтеплоенерго», предметом діяльності підприємства, в тому числі, є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії (а. с. 38).

На а. с. 28 - 29 знаходяться копії сторінок з газети «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511), від 28 березня 2018 року № 34 (5085), з публікацією форм договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, розробленої відповідно до типового договору; в публікації зазначено, що з 27 квітня 2018 року КП «Київтеплоенерго» стає виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води. Доведено до відома споживачів, що цей договір приєднання вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору. Крім того, КП «Київтеплоенерго» на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води (а. с. 30).

На а. с. 52 - 62 наявні копії корінців нарядів щодо включення та відключення опалення в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 на підставі відповідно початку та завершення опалювальних сезонів за 2019 - 2024 роки, копії актів прийняття теплового вузла обліку, про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, довідка про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії/послуги з постачання гарячої води по АДРЕСА_1 .

На а. с. 10 - 24 наявні розрахунки заборгованості споживачів за адресою АДРЕСА_1 : інфляційна складова в розмірі 4113,99 та 3 % річних в розмірі 1024,81 грн. за послуги з централізованого опалення, інфляційна складова в розмірі 4219,40 грн. та 3 % річних в розмірі 1051,07 грн. за послуги з централізованого постачання гарячої води, розрахунок інфляційної складової в розмірі 3837,51 грн., 3 % річних в розмірі 945,60 грн. та пені в розмірі 556,51 грн. за постачання теплової енергії, розрахунок інфляційної складової в розмірі 2842,11 грн., 3 % річних в розмірі 693,85 грн. та пені в розмірі 413,04 грн. за постачання гарячої води; розрахунок інфляційної складової боргу 1122,27 грн. та 3 % річних заборгованості в розмірі 279,56 грн. за послуги з централізованого опалення, надані до 01 травня 2018 року, розрахунок інфляційної складової боргу 942,78 грн. та 3 % річних заборгованості в розмірі 234,85 грн. за послуги з постачання гарячої води, надані до 01 травня 2018 року, розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення в розмірі 31646,07 грн. та централізованого постачання гарячої води в розмірі 32456,91 грн. за період з 01 травня 2018 року по 28 лютого 2025 року, розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 37139,67 грн. та з постачання гарячої води в розмірі 24622,28 грн. за період з 01 листопада 2021 року по 28 лютого 2025 року, розрахунок заборгованості за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1317,68 грн. та гарячої води у розмірі 689,15 грн. за період з 01 листопада 2021 року по 28 лютого 2025 року, розрахунок заборгованості внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01 березня 2020 року по 28 лютого 2025 року в розмірі 168,35 грн., розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення в розмірі 8632,83 грн. та постачання гарячої води в розмірі 7252,12 грн. за період з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2025 року, за якими позивачу було відступлено право вимоги.

На а. с. 27 знаходиться копія першої та останньої сторінок договору від 11 жовтня 2018 року, сторонами якого зазначені ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору та коригувань платежів. На а. с. 25 - 26 знаходяться копії витягів з додатків № 1 та № 2 до цього договору, згідно з якими відступлено право вимоги до споживача ОСОБА_5 : заборгованість за послугу з централізованого опалення 25428,96 грн., за послугу з постачання гарячої води 17774,16 грн.

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 з 14 березня 2000 року, ОСОБА_3 - з 13 липня 2010 року (а. с. 9).

Відповідачами надано копію судового наказу Оболонського районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року в справі № 756/14505/17, яким стягнуто з ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , на користь ПАТ «Київенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 16796,13 грн., заборгованість за постачання гарячої води в розмірі 13540,15 грн., 7509,94 грн. 3 % річних та інфляційну складову боргу (а. с. 93).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частково задовольняючи позов КП «Київтеплоенерго» в розмірі 163184,29 грн., суд першої інстанції виходив із того, що позивачем КП «Київтеплоенерго» надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам, які отримували вказані послуги і користувалися ними за адресою: АДРЕСА_1 , і у відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як споживачів, виник обов'язок щодо оплатити цих послуг в розмірі 163184,29 грн.

Апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із вказаними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (чинний до 01 травня 2019 року) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в чинній редакції, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) та ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановленні договором або законом (пункт 1 частина третя статті 20 Закону), а обов'язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (пункти 1, 3 частина друга статті 21 Закону).

Аналогічний обов'язок споживача щодо здійснення оплати житлово-комунальних послуг передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, які були чинні до 01 травня 2022 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Правовідносини у сфері надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води регулюються на даний час Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії», відповідно до вимог даних нормативно-правових актів, послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на підставі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.

Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку сплачувати надані йому послуги. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15.

Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відсутність укладеного договору про надання послуг не звільняє споживачів від обов'язку оплачувати надані їм послуги. Поряд з цим вказаний обов'язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Обставини надання КП «Київтеплоенерго» послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та їх отримання за вказаною адресою відповідачами не заперечуються.

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що в порушення п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд першої інстанції не закрив провадження в справі в частині стягнення заборгованості за період, охоплений судовим наказом, натомість прийняв рішення про стягнення заборгованості.

Так, апеляційний суд враховує, що судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва від 17 листопада 2017 року в справі № 756/14505/17, стягнуто з ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , на користь ПАТ «Київенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 16796,13 грн., заборгованість за постачання гарячої води в розмірі 13540,15 грн., 7509,94 грн. 3 % річних та інфляційну складову боргу (а. с. 93).

При цьому період, за який нараховано заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 16796,13 грн., заборгованість за постачання гарячої води в розмірі 13540,15 грн., у судовому наказі не зазначений, а отже доводи апеляційної скарги, що така заборгованість стягнута саме з липня 2015 року, становить разом з 3 % річних та інфляційною складовою боргу 37846,22 грн. і повинна враховуватися при стягненні заборгованості у даній справі, є нічим не підтвердженим припущенням.

Крім цього, є хибними та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України, і не застосував положення п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, що призвело до неправильного вирішення спору.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Апеляційний суд звертає увагу, що спірні правовідносини виникли з зобов'язань по оплаті житлово-комунальних послуг, а тому п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, яким врегульовано правовідносини, що виникають з договорів кредиту (позики), не підлягали до застосування.

Натомість, судом першої інстанції правильно застосовано п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» в редакції, яка набрала законної сили 30 грудня 2023 року, яким передбачено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 13 січня 2023 року №14 внесено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Згідно з наказом, місто Київ виключено із переліку територій можливих бойових дій.

Таким чином, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 зі змінами, з 30 грудня 2023 року поновлено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на комунальні послуги з 31 грудня 2023 року у випадку прострочення сплати коштів.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зроблено заяву про застосування строку позовної давності, у задоволенні якої судом першої інстанції відмовлено з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину - з 02 квітня 2020 року, та зроблено висновок, що КП «Київтеплоенерго» не пропущено строк позовної давності до платежів, строк сплати яких станом на 02 квітня 2017 року не завершився.

Разом із тим, задовольняючи позов, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач серед іншого, просив стягнути з відповідачів заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що є відступленою на його користь вимогою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного з ПАТ «Київенерго», набув право вимоги до відповідачів щодо заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 25428,96 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 17774,16 грн.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Стороною позивача надано суду додаток № 1 та додаток № 2 до даного договору, в яких зазначено перелік споживачів, право вимоги щодо заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води яких відступлено позивачу.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 8362,83 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 7252,12 грн. а також нараховані на ці суми штрафні санкції, суд першої інстанції не звернув уваги, що жодного доказу наявності такої заборгованості, часу та підстав її виникнення матеріали справи не містять.

В даному випадку відступлення ПАТ «Київенерго» певної суми заборгованості на користь позивача, ніяким чином не підтверджує її наявність та обґрунтованість.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

За змістом ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Всупереч вимогам зазначених норм закону, позивач, стверджуючи про отримання права вимоги зазначеної заборгованості від ПАТ «Київенерго», не надав суду ні оригіналу, ні належним чином засвідченої копії, ні витягу з договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18. Наявна на ст. 27 фотокопія першої та останньої сторінки договору не є оригіналом, не є засвідченою належним чином копією та не є засвідченим витягом, що в силу вимог ст. 95 ЦПК України не дає суду апеляційної інстанції підстав вважати дану фотокопію письмовим доказом.

Також апеляційний суд критично оцінює розрахунок заборгованості з постачання теплової енергії та гарячої води в період до 01 травня 2018 року, який зроблено та подано позивачем, оскільки такий розрахунок по суті є лише твердженням позивача, яке не створює для суду обов'язок вважати обставини, зазначені в такому твердженні доведеними (правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Подаючи до суду вказаний розрахунок, позивач не звернув уваги, що в період, за який зроблений розрахунок, а саме до 01 травня 2018 року, він не був виконавцем цих послуг.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що розрахунок боргу за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період до 01 травня 2018 року не може бути зроблений особою, яка ці послуги не надавала, а відтак є не належним доказом та не може прийматись до уваги.

Разом з тим будь-якого розрахунку заборгованості за вказані послуги, зробленого особою, яка їх надавала в зазначений період, а саме ПАТ «Київенерго», позивач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води не є доведеними та задоволенню не підлягають.

Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості скасувати судове рішення лише в цій частині, оскільки заборгованість в резолютивній частині рішення стягнута з відповідачів на користь позивача єдиною підсумковою сумою 163184,29 грн. без виділення складових заборгованості.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року, а також нарахованих на них штрафних санкцій ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 31646,07 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 4113,99 грн., 3 % річних у розмірі 1024,81 грн., заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 32456,91 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 4219,40 грн., 3 % річних у розмірі 1051,07 грн., заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року у розмірі 37139,67 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 3837,51 грн. та 3 % річних у розмірі 945,60 грн., пеня у розмірі 556,51 грн., заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року у розмірі 24622,28 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 2842,11 грн., 3 % річних у розмірі 693,85 грн., пеня у розмірі 413,04 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1317,68 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 689,15 грн., заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 168,35 грн., всього 147 737,99 грн.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає із наведених вище підстав.

За подання позовної заяви КП «Київтеплоенерго» сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн., за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 3633,60 грн.

За наслідками апеляційного перегляду позов залишається задоволеним на 89 % (стягнуто 147 737,99 грн. із заявлених до стягнення 166 202,40 грн.), що пропорційно сплаченому позивачем судовому збору 2694,92 грн., апеляційна скарга, відповідно, задовольняється на 11 %, що пропорційно сплаченому відповідачем судовому збору 399,70 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із кожного відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1347,46 грн. із кожного. Шляхом взаємозарахування сум судового збору з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає остаточному стягненню 947,76 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ пл. І.Франка 5 код ЄДРПОУ 40538421) з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) солідарно заборгованість в розмірі 147 737,99 грн.

Стягнути на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 947,76 грн., з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1347,46 грн.

В решті позову Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2025 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.

Попередній документ
131082735
Наступний документ
131082737
Інформація про рішення:
№ рішення: 131082736
№ справи: 756/5258/25
Дата рішення: 15.10.2025
Дата публікації: 21.10.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (15.10.2025)
Результат розгляду: скасовано
Дата надходження: 15.04.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості
Розклад засідань:
29.05.2025 12:00 Оболонський районний суд міста Києва
26.06.2025 10:30 Оболонський районний суд міста Києва