Справа № 757/53291/23-к Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4968/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
30 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.11.2023 в кримінальному провадженні №12020000000000441 від 06.05.2020 про накладення арешту,-
Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.
Просив накласти арешт на майно, що на праві власності належить ОСОБА_8 РНОКПП: НОМЕР_1 , шляхом заборони їх відчуження, розпорядження та користування, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами: 2611092000:15:001:0033 та 2611092000:15:001:0034, оглянуті в ході проведення огляду 30.08.2023 за адресою: с. Поляниця, Івано-Франківська область.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора при оперативному супроводженні Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України, за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України та за фактами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
24.07.2023 ОСОБА_13 , повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_10 повідомлено та в подальшому змінено підозру за ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України.
02.08.2023 постановою ГСУ ОСОБА_13 оголошено в розшук.
06.10.2023 матеріали кримінального провадження за підозрою ОСОБА_13 по ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України виділено в окреме провадження та зареєстровано в ЄРДР під № 12023000000001862.
20.10.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва строк досудового розслідування продовжено до 6 місяців до 24.01.2024.
06.11.2023 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
Дії підозрюваних, які кваліфіковано за вищевказаними статтями КК України у відповідності до ст. 12 КК України в своїй сукупності є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
В ході досудового розслідування встановлено, що на території Івано-Франківської області здійснює діяльність злочинна група, до складу якої входять посадові особи Поляницької ОТГ, Яремчанської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, колишні працівники правоохоронних органів та інші особи, метою діяльності якої є незаконне виведення та привласнення земель лісового фонду та інших особливо цінних категорій земель поблизу с. Поляниця (ТК «Буковель»), реєстрацією права власності за підставними фізичними особами з числа місцевих мешканців та подальшому продажу незаконно привласнених земельних ділянок.
Встановлено, що група осіб у тому числі колишній начальник Яремчанського відділу ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , володіючи інформацією про те, що ДП «Ворохтянське ЛГ» не отримувало державного акту на право користування земельними ділянками, у зв'язку з чим межі лісового господарства не позначені в публічній кадастровій карті та про те, що в вказаному відділі відсутні документи, якими б можна було підтвердити наявність державних актів на право власності на земельні ділянки (книги реєстрації державних актів, поземельні книги та інші документи), спільно з посадовими особами землевпорядних організацій, на підставі підробних документів здійснили розробку та затвердження проектів землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, фактично внесли недостовірну інформацію до Державного земельного кадастру, про земельні ділянки та зареєстрували інформацію про право власності на підставних осіб, після чого вказані особи здійснили реєстрацію права власності на земельні ділянки в ДРРП.
У ході досудового розслідування встановлено, що незаконно привласнені земельні ділянки належать до земель лісового фонду, а саме ДП «Ворохтянське ЛГ», так як до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право, на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, передача земель у приватну власність за рахунок земель лісогосподарського призначення, що до цього часу перебувають у постійному користуванні державного підприємства, ніколи не проводилась, цільове призначення земель лісогосподарського призначення ніким не змінювалось.
З метою приховування слідів вчинення злочину, групою осіб здійснено поділ незаконно привласнених земельних ділянок та таким чином створено правоустановчі документи для їх подальшого продажу, з метою набуття підставними особами цивільно-правового статусу «добросовісного набувача».
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України №564 від 07.05.2022 «Деякі питання ведення та функціонування Державного земельного кадастру в умовах воєнного стану» та відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану» №2247-ІХ від 12.05.2022 доступ до веб-ресурсу «Публічна кадастрова карта» є обмеженим для перегляду, тобто огляд та публічність відомостей про зміни, розташування та інші відомості не доступний всім суб'єктам, окрім посадових осіб Держгеокадастру України.
ОСОБА_9 , достовірно усвідомлюючи, що у зв'язку з відсутності публічного доступу до «Публічної кадастрової карти» вирішив використати обставини, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням військ рф на територію України з метою незаконного збагачення шляхом привласнення особливо-цінних земель, земель лісового фонду Ворохтянського ЛГ на території с. Поляниця, поблизу ТК «Буковель».
ОСОБА_9 залучив до злочинної діяльності наступні СПД, які надають послуги у сфері інжинірингу, геодезії та картографії, оціночної діяльності, сертифікованих інженерів-землевпорядників (далі СІЗ), суб'єктів державної реєстрації та нотаріусів та фізичних осіб, які діючи спільно та за попередньою змовою, шахрайським способом здійснили незаконне набуття права на земельні ділянки державної власності, а саме земельні ділянки, які перебувають у користуванні ДП «Ворохтянське ЛГ» на території на території Поляницької ОТГ, поблизу ТК «Буковель», загальною площею близько 30 га, зокрема під час дії на території України воєнного стану.
На виконання доручення, було встановлено СПД, які були залучені до злочинної діяльності, а саме: СПД які надають послуги у сфері інжинірингу, геології та геодезії, а саме: ПМП «КЕДР», ТОВ «ЕСТР», ТОВ "НВП "Ю-ГІС", ФОП « ОСОБА_10 », ФОП « ОСОБА_14 », ФОП « ОСОБА_15 », ФОП « ОСОБА_16 » ФОП « ОСОБА_17 » та інші СПД.
17.05.2023 відділом у №1 УНАП ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на підставі технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 11.05.2023, яка розроблена ФОП « ОСОБА_17 », за замовленням ОСОБА_18 РНОКПП НОМЕР_2 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ІІІ-ІФ 023360 від 12.11.2001 виданого на підставі рішення органу виконавчої влади №24 від 16.08.2001 Поляницької сільської ради, земельній ділянці площею 2,0 га, місце розташування: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, с. Поляниця, цільове призначення: «01.03 Для ведення особистого селянського господарства» присвоєно кадастровий номер: 2611092000:15:001:0020, тобто внесено відомості до «Національної кадастрової системи».
08.06.2023 державним реєстратором Снятинської міської ради, Івано-Франківська обл. ОСОБА_19 за зверненням ОСОБА_18 РНОКПП НОМЕР_2 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія та номер: ІІІ-ІФ 023360 від 12.11.2001, видавник: Поляницька сільська Рада народних депутатів Івано-Франківської обл. здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 2611092000:15:001:0020, загальна площа 2,0 га, за ОСОБА_18 РНОКПП НОМЕР_2 .
12.06.2023 приватним нотаріусом Hадвiрнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_20 посвідчено договір купівлі-продажу, серія та номер: 1675, виданий 12.06.2023 на підставі якого зареєстровано перехід права власності від ОСОБА_21 , ОСОБА_18 до ОСОБА_22 .
З метою приховування вчинення слідів вчинення злочину, з метою набуття цивільно-правового статусу добросовісного набувача ОСОБА_22 земельні ділянки з кадастровими номерами: 2611092000:15:001:0020 та 2611092000:15:001:0019 були поділені на земельні ділянки з кадастровими номерами: 2611092000:15:001:0033, 2611092000:15:001:0034, 2611092000:15:001:0035, 2611092000:15:001:0036, 2611092000:15:001:0030, 2611092000:15:001:0029, 2611092000:15:001:0028, 2611092000:15:001:0027 по 0,5 га кожна та відчужені на користь зацікавлених осіб на підставі укладених цивільно-правових угод.
22.09.2023 на підставі договору купівлі-продажу земельні ділянки з кадастровими номерами: 2611092000:15:001:0033 та 2611092000:15:001:0034 перейшли у власність ОСОБА_8 РНОКПП: НОМЕР_1 .
Встановлено, що зазначені земельні ділянки накладаються на межі лісового фонду 100%, а саме на територію Поляницького лісництва Ворохтянського ЛГ, що зафіксовано проведеним оглядом меж лісового господарства, зверненнями Ворохтянського ЛГ та іншими матеріалами в своїй сукупності.
Відповідно до матеріалів інвентаризації Ворохтянського ЛГ, зазначені земельні ділянки не вибували з лісового фонду, що підтверджується, як матеріалами інвентаризації 2009, так і матеріалами попередніх інвентаризацій.
Земельні ділянки з вищевказаними кадастровими номерами визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Відповідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельні ділянки з кадастровими номерами: 2611092000:15:001:0033 та 2611092000:15:001:0034 на праві приватної власності належать ОСОБА_8 РНОКПП: НОМЕР_1 .
30.08.2023 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/36602/23-к) проведено огляд за адресою: с. Поляниця, Івано-Франківська обл., в ході якого виявлено та оглянуто земельні ділянки.
Постановою слідчого від 20.11.2023 земельні ділянки визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2023 накладено арешт на майно, в ході проведеного огляду від 30.08.2023 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.08.2023 у справі № 757/36602/23-к за адресою с. Поляниця, Івано-Франківська обл., а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами: 2611092000:15:001:0033 та 2611092000:15:001:0034, що на праві приватної власності належать ОСОБА_8 РНОКПП: НОМЕР_1 .
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що ухвала про накладення арешту на майно постановлена з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна. В даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження не встановлено.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 24.06.2025 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.11.2023 та постановити нову про відмову в задоволенні клопотання прокурора.
Адвокат ОСОБА_7 просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки власник майна не повідомлялась про розгляд справи, отримали ухвалу лише 20.06.2025.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що ухвала про накладення арешту на майно постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає критеріям ст. 98 КПК України. Зазначав на відсутність підстав для втручання в приватну власність. Вважав, що на момент прийняття рішення 21.11.2023 в органів досудового розслідування відсутні беззаперечні, достатні докази для накладення арешту, а тому постановлена ухвала є необґрунтованою та незаконною.
Стверджував, що майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а тому існують підстави вважати рішення суду таким, що не відповідає матеріалам справи.
Повідомив, що власник майна ОСОБА_8 про розгляд справи не повідомлялась та не є підозрюваною в даному кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника власника майна, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката, просив ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2023 залишити без змін, як законну та обґрунтовану, думку адвоката, який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі, ознайомившись з матеріалами клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
З матеріалів судового провадження встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора при оперативному супроводженні Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України, за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України та за фактами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.
30.08.2023 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/36602/23-к) проведено огляд за адресою: с. Поляниця, Івано-Франківська обл., в ході якого виявлено та оглянуто земельні ділянки з кадастровими номерами 2611092000:15:001:0033 та 2611092000:15:001:0034.
Постановою слідчого від 20.11.2023 земельні ділянки визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
З висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 12020000000000441 від 06.05.2020 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України, за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України та за фактами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами відповідно до постанови слідчого від 20.11.2025, як таке, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, є предметом вказаного кримінального правопорушення, наділено ознаками речового доказу.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту вище вказане майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості його відчуження, або до настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду та підлягають з'ясуванню під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ _______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3