справа № 752/1715/25
головуючий у суді І інстанції Вдовиченко О.О.
провадження № 33/824/3342/2025
головуючий суддя Мостова Г.І.
Іменем України
24 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Лазоренко Л.Ю., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовій збір у розмірі 605 грн 60 коп. на користь держави.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року та закрити провадження у зв'язку із відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що посилання в тексті рішення суду на встановлені обставини, які стали підставою для притягнення особи до відповідальності, не узгоджуються з доказами у справі та є такими, що суперечать між собою.
Вказує, що факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 не підтверджений доказами, оскільки ані свідки, ані потерпілі не вказали, що керування автомобілем дійсно здійснювалося саме ОСОБА_1 .
У судовому засіданні, потерпілий наполягав для встановлення обставин справи та встановлення факту особи, яке керувала автомобілем направити справу на доопрацювання. Захисник ОСОБА_1 також не заперечувала щодо направлення матеріалів справи на доопрацювання, оскільки дійсно встановити обставини хто керував транспортним засобом неможливо.
Вказує, що ОСОБА_1 не є власником чи належним користувачем транспортного засобу з д.н.з НОМЕР_1 .
У протоколі особа вказала у графі пояснень, що місце пригоди не залишала. Поліцією також не встановлено повністю обставин події та факту керування транспортним засобом саме цією особою, що ставить під сумнів належність ОСОБА_1 до цієї пригоди. На відео, яке долучено потерпілим чітко видно дві особи, одна з яких з номерним знаком, однак питання, хто з цих осіб керував транспортним засобом залишилось не з'ясованим.
Умислу на вчинення адміністративного правопорушення за статтею 122-4 КУпАП в діях ОСОБА_1 не було.
ОСОБА_1 з місця пригоди не зникав, жодних дій спрямованих на уникнення відповідальності він не вчиняв, навпаки спілкується з потерпілим.
Одночасно ОСОБА_1 заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Клопотання обґрунтоване тим, що апеляційна скарга була подана 17 квітня 2025 року, тобто у межах строку, визначеного частиною 2 статті 294 КУпАП, однак постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року апеляційну скаргу повернуто без розгляду у зв'язка з відсутністю підтвердження повноважень адвоката Ничик А.В., яка її підписала. Про указану ухвалу апелянт дізнався із Єдиного реєстру судових рішень.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує таке.
За змістом частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Гарантуючи відповідно до частини 1 статті 55 Основного Закону України право особи на судовий захист, Конституція України визначає основні засади судочинства, метою закріплення яких є, зокрема, забезпечення неупередженості здійснення правосуддя судом, відповідність винесеного рішення верховенству права, а також своєчасне, ефективне та справедливе поновлення особи в правах протягом розумних строків.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Отже, реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанцій; перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ничик А.В. на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року повернуто особі, яка її подала.
Однак, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до апеляційного суду у порядку, передбаченому КУпАП.
На підставі викладеного, враховуючи, що захиснику Смоловика Є.О. повернуто апеляційну скарги на указану постанову суду першої інстанції, що не позбавляє його права на повторне звернення з апеляційною скаргою, необхідно дійти висновку, що строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції підлягає поновленню.
Також від ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, у яких він посилається на те, що судом першої інстанції призначено йому адміністративне стягнення, яке є надто суворим.
Вказує, що зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається обґрунтування необхідності застосування тієї міри адміністративного стягнення, яка застосована судом та не наведено мотивів позбавлення права керування на 1 рік.
Зазначає, що він не заперечував своєї вини у вчиненому ДТП та фактичних обставин справи не оспорював.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Ничик А.В. просила суд змінити адміністративне стягнення відносно ОСОБА_1 з позбавлення права керування транспортним засобами на штраф.
Потерпілий ОСОБА_2 вважав за доцільне допитати ОСОБА_1 .
Однак ОСОБА_1 у судове засідання втретє не з'явився, доказів на підтвердження поважності своєї неявки суду не надав.
Згідно з частиною 6 статті 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Зважаючи на належне повідомлення ОСОБА_1 , а також участь у судовому засіданні його захисника, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Ничик А.В. уточнила вимоги апеляційної скарги та просила суд змінити адміністративне стягнення відносно ОСОБА_1 з позбавлення права керування транспортним засобами на штраф.
ОСОБА_1 у своїй додаткових письмових поясненнях до апеляційної скарги не заперечував своєї вини у вчиненому ДТП та фактичних обставин справи не оспорював.
Таким чином висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, ОСОБА_1 не оспорюється, а отже судом апеляційної інстанції не переглядається.
Так, згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом частини 1 статті 9 КУпАП невід'ємною ознакою складу адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні, яку зумовлює, зокрема наявність реальної можливості не вчинити дії або відвернути наслідки, які складають об'єктивну сторону правопорушення.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди (пункт 2.10 ПДР України).
Статтею 122-4 КУпАП передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Фактичні обставини адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП ОСОБА_1 не оспорює та визнає свою вину у його вчиненні та оскаржує постанову в частині призначеного йому адміністративного стягнення.
Справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП розглядаються одночасно, судом першої інстанції оскаржуваною постановою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Відповідно до частини 2 статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Санкцією статті 122-4 КУпАП за більш серйозне правопорушення з числа вчинених ОСОБА_1 передбачено накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Частиною 2, 3 статті 30 КУпАП України передбачено, що позбавлення наданого даному громадянину права керування транспортними засобами застосовується до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Позбавлення права керування транспортними засобами застосовується у разі залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є.
Відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 серії ААД № 962974, ААД № 962975, 04 січня 2025 року о 22 год. 10 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Jaguar», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Антоновича, 83, не був уважним, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, та здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «Сitroen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками. Після чого покинув місце ДТП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що він з місця пригоди не зникав, жодних дій спрямованих на уникнення відповідальності він не вчиняв.
Однак указані доводи ОСОБА_1 повністю спростовуються наявними у матеріалах письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 , яка зазначила, що сидячи у квартирі будинку, що розташований напроти місця події, почула дуже швидкий рух автомобіля та сильний удар. Визирнувши у вікно вона побачила розстрощену машину. Вона вийшла на вулицю щоб перевірити чи немає жертв, яким потрібна допомога. На проїжджій частині вулиці вона побачила дві розтрощені машини. У червоній машині нікого не було. Біля білого автомобіля марки «Jaguar» було двоє хлопців віком приблизно 30-37 років слов'янської зовнішності. Один з них тримав у лівій руці номерний знак автомобіля та намагався не привертати до себе увагу, розмовляв із кимось по телефону, поводився дивно. Через 5-7 хв. обидва хлопці покинули місце події (а.с. 4).
У письмових поясненнях, долучених до протоколу, ОСОБА_1 зазначив, що після ДТП він перебував у стані сильного хвилювання (не знав, що робити) тому пішов до найближчої аптеки щоб взяти заспокійливі таблетки і одразу після відвідування аптеки він повернувся на місце ДТП, але працівниками поліції матеріали вже були оформлені.
З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 у темну пору, керуючи автомобілем марки «Jaguar», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «Сitroen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце пригоди.
При цьому ОСОБА_1 зняв номерні знаки зі свого автомобіля, що свідчить про мету приховання правопорушення для уникнення відповідальності.
Указані обставини у своїй сукупності повністю спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 умислу залишити місце ДТП та свідчать про вчинене грубе порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров'я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб.
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративних стягнень.
Так, внаслідок порушення особою правил безпеки дорожнього руху створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху у майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
Таким чином, за таких встановлених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування ТЗ строком на 1 рік є співмірним з діями водія ОСОБА_1 , направленими на уникнення від відповідальності, тому апеляційна скарга підлягає залишення без задоволення, а постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 рокупідлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду задовольнити
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.І. Мостова