Провадження № 33/803/2649/25 Справа № 209/5936/25 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.
17 жовтня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
за участю:
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
Зміст оскарженого судового рішення.
Постановою Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та обмежившись усним зауваженням, провадження по справі закрито, звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Згідно з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 21 липня 2025 року о 22-45 годині за адресою: АДРЕСА_2 , допустила факт ухилення від виконання своїх обов'язків, як законного представника, щодо виховання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що виразилося у тому, що останні самовільно залишили місце проживання та направилися у невідомому напрямку, чим наражали себе на небезпеку або нещасні випадки. Своїми діями ОСОБА_1 порушила ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
ОСОБА_1 за змістом клопотання просить поновити їй строк на подання апеляційної скарги, мотивуючи його тим, що 04.09.2025 винесено постанову суду за її відсутності, про дату судового засідання не повідомлена належним чином, що позбавило її права довести свою позицію по справі та вчасно подати апеляційну скаргу. 19.09.2025 ОСОБА_1 ознайомилася з матеріалами справи та, відповідно, постановою суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що постанову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено без її участі. Не погоджується з твердження суду першої інстанції про її належне повідомлення та виклик до суду, звертає увагу, що про розгляд справи не повідомлялася належним чином.
На думку ОСОБА_1 порушено строки складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 245 КУпАП. Крім того, їй безпідставно не видано копію протоколу після його складення, у зв'язку з її відмовою від підпису у протоколі.
За змістом апеляційної скарги ОСОБА_1 наголошує на порушенні ст. 256 КУпАП, вказуючи, що у протоколі не вірно визначено місце вчинення правопорушення, а саме: АДРЕСА_2 , оскільки такої адреси не існує, й заперечує щодо часу вчинення правопорушення, зазначаючи, що перебувала у цей час вдома за адресою проживання.
ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду щодо визнання її суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, оскільки вона не є особою, яка замінює батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Нараз вона займає посаду директора Комунального закладу «Малий груповий будинок «Щасливе майбутнє» КМР й наголошує на забезпеченні необхідних умов життя, навчання та виховання дітей з дотримання всіх норм законодавства.
Разом з цим, ОСОБА_1 зазначає, що не відмовляється від своєї відповідальності як директора комунального закладу і законного представника дітей, проте вважає, що в її діях відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторона правопорушення.
Позиції учасників апеляційного процесу.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала клопотання про поновлення строку та апеляційну скаргу, з підстав, викладених в ній, просила її задовольнити, постанову суду скасувати та винести нову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно неї за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.
Мотиви апеляційного суду.
Перевіривши доводи клопотання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та можливості його поновлення апеляційний суд дійшов висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником… протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
З матеріалів справи видно, що судовий розгляд відбувся 04.09.2025 без участі ОСОБА_1 . Докази направлення та отримання постанови суду першої інстанції в матеріалах справи відсутні.
19.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з заявою про ознайомлення з матеріалами адміністративної справи, а також отримала копію постанови, а з апеляційною скаргою звернулася 23.09.2025.
За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, який пропущений з поважних причин, а тому, враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, для забезпечення права особи на оскарження судового рішення, клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов, що вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався в повному обсязі.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №863626 від 04 серпня 2025 року ОСОБА_1 21 липня 2025 року о 22-45 годині за адресою: АДРЕСА_2 , допустила факт ухилення від виконання своїх обов'язків, як законного представника, щодо виховання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що виразилося у тому, що останні самовільно залишили місце проживання та направилися у невідомому напрямку, чим наражали себе на небезпеку або нещасні випадки. Своїми діями ОСОБА_1 порушила ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.
При цьому, стаття 184 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 184 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
У вказаному вище протоколі про адміністративне правопорушення є посилання, що ОСОБА_1 порушила ст.12 Закон України «Про охорону дитинства» (далі - Закон), вказана стаття містить вісім самостійних абзаців. Проте, особою, яка складала протокол не визначено конкретних положень вказаної статті, за що настає адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.
Відповідно до Закону законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.
Статтею 4 Закону визначено, що система заходів щодо охорони дитинства в Україні, включає, зокрема забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності; встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.
Відповідно до ст. 12 Закону на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Невиконання батьками або особами які їх заміняють обов'язків щодо виховання дітей мають містити систематичний та триваючий характер, що не відповідає даному випадку.
Відповідно до ч. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Крім того, статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:
1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
4. Батьки зобов'язані поважати дитину.
5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. (стаття 155 Сімейного кодексу України).
Отже, під ухиленням від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей слід розуміти як пряме невиконання батьками або особами, які їх замінюють, цих обов'язків та свідомого нехтування ними.
Складені протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не відповідають вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в них не розкрита повністю об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП, тобто не зазначена суть адміністративного правопорушення.
При цьому, склад правопорушення становить сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і водночас достатні для притягнення особи до юридичної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Суть адміністративного правопорушення в протоколі викладена в загальних рисах, без зазначення об'єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, зокрема, які обов'язки з боку ОСОБА_1 не виконуються, в який період часу, з конкретною вказівкою на форму вини.
Тобто, суд першої інстанції не звернув уваги на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП, в якому не викладено суть адміністративного правопорушення, в тому числі всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Натомість протокол містять лише формальне посилання на порушення ОСОБА_1 Закону України "Про охорону дитинства" без конкретизації від яких саме передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання свого сина вона ухилилася і таке порушення має носити систематичний та триваючий характер.
Отже, наявними в справі доказами не доведено поза розумним сумнівом факту ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей, що в свою чергу не надає можливості зробити висновок про наявність в її діях складу правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Зазначені порушення є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує та вважає неспроможними доводи ОСОБА_1 , викладені за змістом апеляційної скарги, в частині того, що остання не є суб'єктом даного правопорушення, що спростовуються долученими до скарги доказами та наданими у судовому засіданні поясненнями.
Так, остання, перебуваючи на посаді директора Комунального закладу «Малий груповий будинок «Щасливе майбутнє» Кам'янської міської ради (апеляційним судом досліджено контракт №35-к/2021 від 17.09.2021 та додаткову угоду №23-д/2025 від 10.09.2025, надані у копіях), є законним представником дітей, які проживають в такому закладі та несе відповідальність за дотримання прав дітей, вживає заходів до захисту їх особистих, житлових і майнових прав, що підтверджено Положенням про визначений заклад, затверджений рішенням Кам'янської міської ради від 23.06.2021 №245-08/VIII.
Приймаючи відповідно до ст. 294 КУпАП нову постанову, суд апеляційної інстанції виходить з того, що в протоколі про адміністративне правопорушення не викладено всіх ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
При цьому суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції не дотримано належним чином вимоги ст. 245 КУпАП про всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи, а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а постанова суду скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП скасувати.
Прийняти нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. П. Піскун