Провадження № 33/803/2641/25 Справа № 185/5504/25 Суддя у 1-й інстанції - Самоткан Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.
17 жовтня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Мамонова Андрія Анатолійовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
за участю в режимі відеоконференції:
особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Мамонова А. А.
Зміст оскарженого судового рішення.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно з постановою суду першої інстанції, 18 травня 2025 року о 15 год. 30 хв. в м. Павлограді Дніпропетровської області, по вул. Луганська, буд. 35, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Hyundai getz д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у встановленому законодавством порядку водій відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського 795676,795636. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на допущення судом порушень та неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, що призвело до ухвалення незаконної постанови. На його думку, суд спотворив обставини події, відобразивши в постанові, що нібито захисник, підтримуючи свідчення ОСОБА_1 вказав, що той не керував транспортним засобом, а просто сидів в ньому. Проте останній під час прибуття співробітників поліції був пішоходом і саме з цих підстав він відмовився від проходження огляду.
Крім того, вважає, що суд порушуючи принцип змагальності сторін, за своєю ініціативою, не узгоджуючи свої дії зі стороною захисту, додаткового витребував фрагменти відеозаписів з нагрудних камер поліцейських щодо обставин, що сталося. Вказані фрагменти відображають місцезнаходження ОСОБА_1 поблизу даного транспортного засобу та не містять того факту, що він залишив салон автомобіля під час його можливої зупинки поліцейськими. Водночас поліцейський, який був допитаний як свідок, заявив суду, що не може надати доказів, що ОСОБА_1 дійсно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував транспортним засобом. Вважає, що суд безпідставно зазначив в постанові, що ці фрагменти були долучені до протоколу, проте насправді вони були окремо витребувані судом та підтверджень цьому в матеріалах справи немає.
Відеозапис не містить доказів керування транспортним засобом та факту зупинки його, останній був пішоходом, а його транспортний засіб був припаркований на газоні біля приватного домоволодіння, а не на узбіччі проїжджої частини. Матеріали справи не містять доказів того, що він як водій відмовився від огляду.
Суд також не надав аналіз іншим порушенням, які були допущені поліцейськими при складанні протоколу, які були заявлені в клопотаннях, в яких захисник вказував на недопустимість доказів.
Позиції учасників апеляційного процесу.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції Попіначенко В. В. та його захисник підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити. ОСОБА_1 також пояснив, що не керував транспортним засобом, дійсно вживав алкоголь, але викликав тверезого водія, поліцейські його зупинили, коли йшов з магазину. Вважає, що його поліцейські ввели в оману.
Мотиви апеляційного суду.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, доходить таких висновків.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Апеляційний суд вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи.
Приймаючи рішення про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції правильно поклав в основу судового рішення відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 334369 від 18.05.2025, де викладено обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відеозаписі з нагрудної камери працівників патрульної поліції, рапорті поліцейського, відповідно до якого 18.05.2025 о 15.40 годині в м. Павлоград по вул. Луганській 35 був зупинений транспортний засіб Хундай д.н.з НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 за порушення ПДР п. 2.3(в), під час перевірки документів у водія виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на місці зупинки в установленому законом порядку відмовився.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису...
Зазначені вище докази, є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.
Сторона захисту посилається на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки цей факт не підтверджується відеозаписом, стверджуючи, що останній був пішоходом та фрагменти відеозапису відображають його місцезнаходження поблизу транспортного засобу, припаркованого на газоні в приватному секторі.
З такими твердженнями захисту суд апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки КУпАП не встановлює вимог, що ця обставина (керування транспортним засобом) встановлюється тільки відеозаписом або іншими певними видами доказів. Апеляційний суд зауважує, що факт керування може бути встановлений на підставі будь-яких доказів та їх сукупності відповідно до ст. 251 КУпАП.
Ключовим та об'єктивним доказом у даній справі є відеозапис з нагрудної камери поліцейських, на якому зафіксовані обставини, які підлягають доказуванню у даній категорії справ та пояснення ОСОБА_1 , який фактично визнав свою вину, оскільки на запитання поліцейського “на тебе викликали, це не просто...навіщо сів п'яний за руль? ледь людей не позбивав...» він повідомив, що “нормально себе почуває, нормально б доїхав, проблем не було б, спокійно доїхав би... я просто мертвий... ви мене зупинили...». Після того, як приїхав батько ОСОБА_1 , останній йому повідомив, щоб той забрав машину, бо п'яний, на запитання батька “навіщо їздиш п'яний?», той відповів, що так вийшло.
Таким чином, ОСОБА_1 не заперечував як факт вживання алкогольних напоїв, так і факт керування транспортним засобом, а його доводи, викладені в судовому засіданні, що він не керував автомобілем та викликав для цього тверезого водія спростовуються матеріалами справи та відеозаписом.
Крім того, з відеозапису слідує, що у ОСОБА_1 дійсно спостерігаються явні ознаки алкогольного сп'яніння, такі як невиразна мова, порушення координації рухів, останній просив не складати стосовно нього протокол, що зможе доїхати. Поліцейський висунув йому вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров'я, останній хоча і погодився спочатку пройти огляд на місці за допомогою приладу драгер, проте постійно на неодноразові пропозиції поліцейського намагався уникнути огляду та така поведінка була розцінена поліцейським як ухилення від проходження огляду. Від отримання протоколу та надання пояснень ОСОБА_1 також відмовився, що зафіксовано на відеозаписі.
Порушень порядку проведення огляду та складення протоколу з порушенням вимог «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція), апеляційним судом не встановлено.
Працівники поліції у відповідності до вимог закону склали стосовно останнього протокол, дотримуючись вимог ст. 266 КУпАП, «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1103 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції.
Щодо доводів захисника про те, що долучений до справи відеозапис не є безперервним, апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про обставини, що підлягають доказуванню у межах даної категорії справ.
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За порушення водієм обов'язку, передбаченого п. 2.5 ПДР, за таку відмову настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки, як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп'яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність.
Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення..., що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів справи та положень КУпАП, які апелянт тлумачить на свій розсуд, ігноруючи їх сукупність та об'єктивність відеозапису.
Апеляційний суд враховує також усталену практику Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу захисника Мамонова Андрія Анатолійовича залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. П. Піскун