Справа № 201/4349/25
Провадження № 2/201/2729/2025
(заочне)
06 жовтня 2025 року Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Покопцевої Д.О.,
при секретарі Тоцькій Л.В.,
розглянувши у загальному позовному провадженні з викликом сторін в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ОСОБА_2 09.10.2024р. о 08 годині 48 хвилин, керуючи автомобілем «Мазда», д/н НОМЕР_1 , на регульованому перехресті просп. Героїв з вул. Гетьмана Петра Дорошенка в м. Дніпрі, повертаючи ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора, не надав переваги у русі та скоїв зіткнення з автомобілем «Фольксваген», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку прямо. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 16.6 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам. 09.12.2024р. постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/13604/24 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Власником автомобіля «Мазда», д/н НОМЕР_1 є ОСОБА_3 . Відповідно до централізованої бази даних МТСБУ, автомобіль «Мазда», д/н НОМЕР_1 на момент ДТП не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно висновку експерта № 4511/24 від 28.11.2024р., вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Volkswagen Passat», р.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 295 567, 97 грн. Витрати щодо оплати експерту Дроздову Ю.В. складають 5829 грн. Позивачу МТСБУ, у зв'язку із вказаною подією відшкодувало 160 000 грн. Отже, в результаті часткового відшкодування МТСБУ спричиненої шкоди, загальна сума, яка підлягає відшкодуванню відповідачем у розмірі 141 396,97 грн. (295 567,97 -160 000=135 567,97+5829 грн.). Також зазначає, що винуватець ДТП ОСОБА_2 добровільно не відшкодував розмір шкоди, яка була завдана позивачу, а тому зобов'язаний відшкодувати збитки з урахуванням втрат від інфляції та трьох відсотків річних від розміру завданого збитку з 20.12.2024 по 08.04.2025р.р. у розмірі 1173, 79 грн. (3 % річних) та 5373,08 грн. (інфляційних втрат). Крім того, зазначає, що внаслідок ДТП позивачу була спричинена моральна шкоду, яка він оцінює у 50 000 грн.
На підставі викладеного, просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 141 396, 97 грн., інфляційних втрат у розмірі 5373,08 грн., 3 % річних у розмірі 1173,79 грн., а також моральну шкоду в сумі 50 000 грн., що в загальному розмірі становить 197 943, 97 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1979,43 грн.
Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Глущенко О.О. (діє на підставі ордеру серії АЕ № 1405700 від 15.07.2025р.) подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі.
В судові засідання, які були призначені на 16.07.2025р., 01.09.2025р. та 06.10.2025р. відповідач не з'явився, про дату та час слухання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації відповідача. Втім, конверти з судовими повістками були повернуті суду за зворотньою адресою з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за адресою». Крім того, про дати розгляду справи відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошень на сайті «Судова влада України».
Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом подачі відзиву на позов.
Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2024р. у справі № 201/13604/24, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено останньому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. (а.с. 9).
Даною постановою було встановлено, що ОСОБА_2 09.10.2024р. о 08 годині 48 хвилин, керуючи автомобілем «Мазда», д/н НОМЕР_1 , на регульованому перехресті просп. Героїв з вул. Гетьмана Петра Дорошенка в м. Дніпрі, повертаючи ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора, не надав переваги у русі та скоїв зіткнення з автомобілем «Фольксваген», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку прямо. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 16.6 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.
Таким чином, в силу вимог ст.82 ЦПК України вина відповідача у вказаній вище ДТП встановлена та доказуванню не підлягає.
Відповідно до висновку експерта № 4511/24 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ) від 28.11.2024р., проведеного судовим експертом Дроздовим Ю.В., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобіль «Volkswagen Passat», р.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП складає 295 567, 97 грн. Вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля також становить 295 567, 97 грн. (а.с. 16-36).
За надання вказаного висновку, позивачем на рахунок експерта Дроздова Ю.В. було сплачено 5800 грн. (а.с. 15).
Як вбачається з листа МТСБУ, за результатами розгляду справи щодо відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_1 в результаті ДТП, яка мала місце 09.10.2024р. за участю транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», з номерним знаком НОМЕР_2 прийняло рішення про виплату ОСОБА_1 відшкодування шкоди у розмірі 160 000 грн. (а.с. 37).
Будь-яких доказів відшкодування позивачу завданої шкоди відповідачем суду не надано.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені у статті 1187 ЦК України.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність морально шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа, відповідно до статті 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
01.01.2025р. вступив у дію новий Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX (далі Закон №3720-IX).
Відповідно до підп. 14 п. 3 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону № 3720-IX встановлено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов'язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).
А відтак, суд зазначає, що при вирішенні даного позову по суті застосуванню підлягають положення Закону, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (Закон № 1961-IV в реакції від 01.07.2024р. зі змінами до 01.01.2025р., далі - Закон № 1961-IV).
Так, цей Закон № 1961-IV регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно зі ст. 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 зазначеного Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15 зроблено висновок проте, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої незважаючи на те, що збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Аналогічні висновки, викладеного Верховним судом у постановах від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц, від 13.06.2019 у справі №370/2787/18, від 30.10.2019 у справі №753/4696/16-ц, від 21.02.2020 у справі №755/5374/18, та від 22.04.2020 у справі №756/2632/17.
Таким чином, з огляду на вищевказані обставини, позивачем документально підтверджений розмір шкоди, спричинена йому діями відповідача внаслідок вчинення ДТП, яка мала місце 09.10.2024р., тому суд вважає, вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 141 396, 97 грн. підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1173, 79 грн. 3% річних та 5373, 08 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів невстановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018р. у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Оскільки відповідачем не відшкодовані збитки позивачу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми, що передбачено ст.625 ЦК України.
Отже, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму інфляційних втрат у розмірі 5373,08 грн., 3 % річних у розмірі 1173,79 грн. за період з 20.12.2024 (дата набрання законної сили постанови суду) по 08.04.2025р.р. (день звернення із позовом до суду).
Суд погоджується з розрахунками наданими позивачем щодо визначення 3% річних та інфляційних витрат, оскільки відповідач не скористався своїм правом та не надав доказів на спростування даних розрахунків.
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню суму інфляційних втрат у розмірі 5373,08 грн. та 3 % річних у розмірі 1173,79 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у сумі 50 000 грн.
Відповідно до ст.ст.23, 1167 ЦК України підставами для присудження моральної шкоди є фізичний біль чи страждання, пережиті особою у зв'язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, душевні страждання по причині неправомірної поведінки третіх осіб, щодо неї самої, членів її сім'ї, знищення чи пошкодження майна, приниження честі і гідності.
Як вбачається із п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Судом встановлено, що враховуючи характер пошкоджень транспортного засобу позивачем не надано доказів того, що через пошкодження автомобіля позивач був позбавлений можливості користуватись автомобілем, натомість сам факт пошкодження майна свідчить про заподіяння моральної шкоди позивачу.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди, з вини якої йому завдано шкоду відповідачем, ґрунтуються на положеннях ст.23 ч.2 п.3 та 1167 ЦК України, а обставини, на які посилається позивач щодо механічних пошкоджень його автомобіля та обсягу і тривалості перенесених моральних страждань свідчать про обґрунтованість таких посилань і підтверджуються матеріалами справи. Проте, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо розміру відшкодування моральних втрат, підлягають частковому задоволенню.
Визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди у 50 000 грн. є безспірно завищеним, не доведеним та не обґрунтованим.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням майна потерпілого у ДТП ОСОБА_1 , яка підлягає відшкодуванню особою, з вини якої ця шкода завдана - ОСОБА_2 , суд керується принципами виваженості, розумності та справедливості, та виходить з тривалості періоду, у який потерпілий відчував та переносив негативні наслідки від пошкодження його майна, обсяг та вартість цього майна, необхідність змін звичного способу життя позивачем після пошкодження автомобіля та приходить до висновку, що справедливим може бути визнано розмір відшкодування такої моральної шкоди позивачу сумі 3000 грн.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Враховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне, заявлений у справі позов задовольнити частково та стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заподіяної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 141 396, 97 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 5373,08 грн., 3 % річних у розмірі 1173,79 грн., а також моральну шкоду в сумі 3000 грн., що в загальному розмірі становить 150 943,84 грн.
Щодо розподілу судових витрат
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволеної суми позову, в розмірі 1 509,43 грн. (1979,43 х 150 943,84/197 943,97) (п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280-283, 353 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заподіяної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 141 396 (сто сорок одна тисяча триста дев'яносто шість) грн. 97 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 5373 (п'ять тисяч триста сімдесят три) грн. 08 коп., 3 % річних у розмірі 1173 (одна тисяча сто сімдесят три) грн. 79 коп., моральної шкоди у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., що в загальному розмірі становить 150 943 (сто п'ятдесят тисяч дев'ятсот сорок три) грн. 84 коп.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1509 (одна тисяча п'ятсот дев'ять) грн. 43 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Соборним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Повний текст рішення буде складений впродовж 10 днів.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: Д.О. Покопцева