Номер провадження: 22-з/813/258/25
Справа № 521/10184/24
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Назарова М. В.
14.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Карташова О.Ю., Коновалової В.А.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи клопотання представника ОСОБА_2 в особі свого представника Єргієва Дмитра Ігоровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу
у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4
на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року та додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків та 3-х відсотків річних за користування грошовими коштами,
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 1366 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 530,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі 164,97 гривень.
Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків та 3-х відсотків річних за користування грошовими коштами - задоволено частково.
Ухвалено додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків та 3-х відсотків річних за користування грошовими коштами, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено.
Не погодившись з вищевказаними рішеннями суду, ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4 звернулися до суду з апеляційними скаргами.
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2025 року, повний текст якої складено 20 травня 2025 року, апеляційні скарги ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року залишено без змін.
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2025 року, повний текст якої складено 20 травня 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Морозова Олексія Вікторовича задоволено. Додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року скасовано, заяву ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4 повернуто заявнику без розгляду.
28 травня 2025 року ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4 через Електронний суд надіслав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, в якій просить продовжити процесуальний строк для подання до суду Акту виконаних робіт та наданих послуг від 28 травня 2025 року, ухвалити додаткове рішення по справі, яким стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну допомогу у розмірі 16000 грн.
В обґрунтування заяви вказує, що 03 серпня 2024 року між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Єргієва» укладено Договір про надання правничої допомоги та Додаткову угоду № 1 до нього з надання ОСОБА_2 правничої допомоги з представництва інтересів з усіх питань, пов'язаних із веденням справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. На виконання умов вказаного Договору та Додаткової угоди № 1 надані відповідні послуги, оплата за які визначається умовами Договору та Актом виконаних робіт та наданих послуг.
Від ОСОБА_1 в особі свого представника Морозова Олексія Вікторовича надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить повернути заяву без розгляду, оскільки постановами Одеського апеляційного суду від 20.05.2025 було задоволено лише апеляційну скаргу ОСОБА_1 , та скасовано лише додаткове рішення суду першої інстанції, яке ухвалено на користь ОСОБА_2 , а в іншій частині рішення не змінювалося, у задоволенні апеляційних скарг було відмолено, та апеляційним судом не ухвалювалося нове рішення за первісним позовом, то і права у ОСОБА_2 на розподіл судових витрат не виникло.
Посилається на практику Верховного Суду щодо оцінки судами заяви про ухвалення додаткового рішення на її відповідність вимогам ст. 183 ЦПК України та у разі недотримання таких процесуальних вимог просить застосовувати відповідні процесуальні наслідки. Із заяви відповідача від 28.05.2025 вбачається, що ним не надано доказів направлення цієї заяви разом із додатками позивачу, чим обмежено його у праві давати свою оцінку обґрунтованості заяви чи інших вимог.
В порушення вимог ст. 134, 141 ЦПК України заявник не зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, не заявив про таке до закінчення судових дебатів.
Системний аналіз змісту ч. 8 ст. 141, 269 ЦПК України щодо спрощеного порядку розгляду справ, де судові дебати не проводяться, свідчить про обов'язок заявника разом із останньою заявою по суті справи подати таке, або протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а докази про витрати подані із порушенням 5-ти денного строку.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що заява ОСОБА_2 в особі свого представника Єргієва Дмитра Ігоровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до пункту 3 частини першою статті 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції заявником надано: Акт від 28 травня 2025 року виконаних робіт до Договору про надання правничої допомоги від 03 серпня 2025 року, згідно з яким на виконання п.п. 1.1 п. 1 п. 6 Договору про надання правничої допомоги надано клієнту ОСОБА_2 наступні види послуг:
1) 01.11.2024 ознайомлення з текстом судового рішення від 15.10.2024 та його аналіз - 0,5 год, 500 грн;
2) 29.11.2024, 02.12.2024 складання та подання апеляційної скарги на судове рішення від 15.10.2024 - 5 год, 5000 грн;
3) 13.12.2024 складання та подання заяви про внесення відомостей про учасника справи - 0,5 год, 500 грн;
4) 16.12.2024 складання та подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження - 1 год, 1000 грн;
5) 08.01.2025 ознайомлення з апеляційною скаргою представника Дожи С.Г., складання та подання відзиву на апеляційну скаргу - 6 год, 6000 грн;
6) 07.05.2025 складання та подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи - 0,5 год, 500 грн;
7) 13.05.2025 прибуття до суду та ознайомлення з матеріалами справи - 1 год, 1000 грн;
8) 19.05.2025 складання та подання заяви про розподіл судових витрат - 0,5 год, 500 грн;
9) 28.05.2025 складання акту виконаних робіт та наданих послуг - 1 год, 1000 грн (а.с. 176).
Крім того, до заяви про ухвалення додаткового рішення заявник долучив квитанцію про направлення представнику позивача - Морозову О.В. копії цієї заяви від 28.05.2025, що підтверджується квитанцією про доставку електронних документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС № 3579026 (а.с. 178).
Одночасно заявник просить про продовження процесуального строку для подання до суду Акту виконаних робіт на наданих послуг від 28 травня 2025 року (а.с. 173 зв.).
Від позивача ОСОБА_1 надійшли вищезазначені заперечення, в яких позивач не погоджується із можливістю ухвалення додаткового судового рішення у справі на предмет розподілу судових витрат.
Оцінюючи поважність причин подання доказів з пропуском визначеного ч. 8 ст. 142 ЦПК України строку, на що звертає увагу позивач, колегія суддів зазначає таке.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 752/1962/22 виснував про те, що на строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК щодо подання доказів понесених судових витрат, поширюються положення ч. 1 ст. 127 ЦПК щодо можливості його поновлення.
Заявником заявлено про намір понести в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу та відсутність можливості надати повний розрахунок витрат ОСОБА_2 ще 19.05.2025, про що свідчить подана ним апеляційному суду заява про розподіл судових витрат (а.с. 158).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України) (див. постанову ВС від 20.09.2023 у справі № 752/11324/14-ц).
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд, зокрема і в постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 757/37539/21-ц.
Колегія суддів, розглядаючи вказане клопотання заявника, зазначає, що справа розглянута апеляційним судом без участі сторін, про наявність судового рішення заявнику та його представнику стало відомо лише 25.05.2025 7:59:37, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (а.с. 170, 170зв.).
У вищенаведеній справі № 752/1962/22 КЦС констатував: апеляційний суд не врахував, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання. І за таких обставин погодили висновок суду апеляційної інстанції про поновлення заявнику пропущеного строку на подання доказів щодо судових витрат на правову допомогу.
Крім того, акт приймання-передачі виконаних адвокатом робіт сформований лише 28.05.2025, що свідчить про поважність надання такого з пропуском встановленого законом строку.
За таких обставин наявні передбачені ч. 1 ст. 126 ЦПК України підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, що мало місце з поважних причин.
Натомість, розподіл судових витрат в суді апеляційної інстанції здійснюється з урахуванням задоволених або відхилених доводів апеляційної скарги.
Таке витікає з вимог частини першої, другої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 постановою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2025 року залишена без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 рок - без змін, то відсутні підстави для розподілу судових витрат та її стягнення з позивача на користь відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
Керуючись ст. 133, 141, 246, 270 ЦПК України
У задоволенні заяви ОСОБА_2 в особі свого представника Єргієва Дмитра Ігоровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року та додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків та 3-х відсотків річних за користування грошовими коштами відмовити.
Ухвала Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Дата складення повного тексту ухвали 14 жовтня 2025 року
Судді: М.В. Назарова
О.Ю. Карташов
В.А. Коновалова