Номер провадження: 22-ц/813/2084/25
Справа № 509/4361/24
Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І.
Доповідач Назарова М. В.
14.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Одесагаз»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одесагаз» в особі свого представника Слауцької Інни Ігорівни
на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 липня 2024 року, постановлену Овідіопольським районним судом Одеської області у складі: судді Бочарова А.І. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про захист прав споживачів,
25 липня 2024 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до Акціонерного товариства «Одесагаз», місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, про захист прав споживачів з огляду на порушення відповідачем зобов'язання.
Одночасно 26 липня 2024 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Гришка С.О., надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд в якості забезпечення позову заборонити Акціонерному товариству «Одесагаз» та його працівниками чи будь-яким залученим ним особам вчиняти певні дії, а саме вживати дії щодо відключення будинку ОСОБА_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від послуг з центрального газопостачання, до набрання рішення суду законної сили.
В обґрунтування заяви зазначив, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду з відповідною позовною заявою стали протиправні дії посадових осіб Акціонерного товариства «Одесагаз» щодо безпідставного нарахування заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
Разом з тим, відключення Позивача від газопостачання з боку Акціонерного товариства «Одесагаз» є порушенням прав споживача.
Ситуація з відключенням Позивача від газопостачання може привести до негативних наслідків, як для Позивача, так і для інших споживачів послуг з розподілу природного газу, які надаються Акціонерним товариством «Одесагаз».
У випадку відключення будинку Позивача від газопостачання не дасть можливість жити в нормальних умовах, в зв'язку з чим він буде обмежений у задоволенні своїх першочергових потреб, не зможе належно харчуватися, жити в нормальних санітарних умовах, не зможе працювати.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 липня 2024 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено.
Заборонено Акціонерному товариству «Одесагаз», та його працівниками чи будь-якими залученими ним особами вчиняти певні дії, а саме вживати дії щодо відключення будинку ОСОБА_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від послуг з центрального газопостачання, до набрання рішення суду законної сили.
В апеляційній скарзі відповідач АТ «Одесагаз» просить ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 31.07.2024 про забезпечення позову скасувати, посилаючись на відсутність конкретизації в оскаржуваній ухвалі підстав застосування заборони вживати дії щодо відключення будинку ОСОБА_1 від газопостачання, що може призвести до порушення прав третіх осіб та само по собі суперечить Правилам безпеки системи газопостачання та газотранспортних систем, оскільки перелік підстав, відповідно до яких Оператор ГРМ має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (п. 1 глави 7 розділу У1) значно ширший, ніж наявність заборгованості (наприклад, виток газу, тощо), а також не враховано можливість в межах договірних зобов'язань надходження заяви від постачальника ОСОБА_1 - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про припинення постачання до його будинку, тобто не враховано, що відповідач є об'єктом критичної інфраструктури і перешкоди йому у здійсненні ним господарської діяльності під час воєнного стану в Україні можуть призвести до вкрай негативних наслідків; судом не враховано не співмірності заходу забезпечення позову позовним вимогам, заявником не доведено реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, не надано доказів співмірності заявленим ним вимогам застосованим заходам; судом не враховано зловживання заявником своїми правами, оскільки за умови наявності у нього заборгованості ним жодного разу протягом двох з половиною років не сплачувалася така.
До судового засідання 14.10.2025 учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилися, що в силу положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи. Так, учасники справи є користувачами підсистеми «Електронний суд» та у відповідності до положень п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України отримали судові повістки на 14.10.2025 в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного документу, а саме: скаржник АТ «Одесагаз» отримав судову повістку 29.08.2025 року о 09:23:34 (а.с. 76), представники скаржника: ОСОБА_2 - 29.08.2025 о 09:23:34 (а.с. 78), ОСОБА_3 - 29.08.2025 о 09:26:34 (а.с. 78зв.), а позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 отримали судові повістки 29.08.2025 о 09:17:32 та 09:26:34 відповідно (а.с. 76зв.-77).
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 134.10.2025 подав до апеляційного суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи заяву через своє погане самопочуття, підвищення температури, з метою уникнення зараження інших осіб, та з метою об'єктивного дослідження обставин справи та забезпечення рівності усіх учасників справи.
Розглядаючи клопотання представника позивача - адвоката Гришка С.О. від 13.10.2025 року про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Справа перебуває в провадженні Одеського апеляційного суду з серпня 2024 року, апеляційне провадження відкрито 19.08.2024, передбачений частиною першою статті 371 ЦПК України строк розгляду справи апеляційної скарги сплинув у жовтні 2024 року, у той час коли правом на справедливий судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, складовою якого є розумність строків розгляду справи, наділені всі учасники справи, у тому разі і відповідач.
Участь позивача ОСОБА_1 та його представника в суді апеляційної інстанції не визнавалася судом обов'язковою.
Вказаний представник та його довіритель - позивач по справі - отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі ще 21.08.2024 (в підсистемі Електронний суд, про що свідчать довідки - а.с. 48зв., 49зв.), проте своїми правами на надання відзиву як заяви по суті справи не скористалися.
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Заявник не навів у своїй заяві обставин, які б перешкоджали розглянути справу за його відсутності, а також не мотивував необхідність його безпосередньої явки до суду, як і не надав доказів у підтвердження викладених ним у заяві про відкладення розгляду справи обставин.
Крім того, вказаний представник вже двічі - 03.03.3035, 16.06.2025 звертався до апеляційного суду із аналогічними клопотаннями про відкладення розгляду справи, що вочевидь не відповідає засадам добросовісності здійснення учасниками цивільного процесу своїх процесуальних прав та обов'язків, а позивач як ініціатор судового провадження в суді має демонструвати готовність на всіх етапах такого брати участь у судових процедурах.
Отже, у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гришка С.О. слід відмовити,і наведене не є перешкодою в розумінні ч. 2 ст. 372 ЦПК.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала відповідає не в повній мірі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Частиною першою статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову повністю, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття примусових заходів істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, тобто є необхідність у винесенні ухвали щодо забезпечення позову щодо майбутніх поки ще, нездійснених інцидентів, а забезпечення позову у зазначений спосіб, не буде вирішувати спір по суті.
Натомість, слушними є доводи апеляційної скарги про те, що вказана ухвала не ґрунтується на позовних вимогах, якими є спір щодо захисту прав позивача як споживача послуг через нарахування позивачу заборгованості за поставлений йому природній газ.
В межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що заборона АТ «Одесагаз» вживати заходи щодо відключення будинку позивача від послуг центрального газопостачання узгоджується зі змістом спірних правовідносин, оскільки у зв'язку з існування заборгованості за послуги з газопостачання, у такому випадку вжиття такого виду забезпечення позову як заборона відключення газу не створить негативних наслідків та не перешкоджатиме господарській діяльності відповідача АТ «Одесагаз», який не позбавлений права нараховувати вартість спожитого газу протягом судового розгляду і в подальшому пред'явити вимоги до позивача по сплаті цієї вартості.
Встановлений судом спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та буде достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечить баланс прав та обов'язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог.
Проте, таке має стосуватися лише певної умови - у разі існування заборгованості за послуги газопостачання.
Натомість, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд не звернув уваги на відсутність конкретизації підстав застосування заборони вживати дії щодо відключення будинку ОСОБА_1 від газопостачання, що може призвести до порушення прав третіх осіб та само по собі суперечить Правилам безпеки системи газопостачання та газотранспортних систем, оскільки перелік підстав, відповідно до яких Оператор ГРМ має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (п. 1 глави 7 розділу У1) значно ширший, ніж наявність заборгованості (наприклад, виток газу, тощо).
Також не враховано можливість в межах договірних зобов'язань надходження заяви від постачальника ОСОБА_1 - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про припинення постачання до його будинку, тобто не враховано, що відповідач є об'єктом критичної інфраструктури і перешкоди йому у здійсненні ним господарської діяльності під час воєнного стану в Україні можуть призвести до вкрай негативних наслідків.
Отже, вказана ухвала потребує конкретизації щодо обмеження можливості відключення будинку позивача від центрального газопостачання лише у зв'язку із наявною заборгованістю, що буде відповідати співмірності застосованих судом заходів та здійснено в межах позовних вимог.
Будь-які інші підстави для можливого відключення будинку від газопостачання наразі судом не вирішуються та не можуть бути охоплені поза межами позовних вимог, якими є лише спір сторін щодо наявної заборгованості позивача.
Відповідно до п. 1-3 ч.1, абз. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - зміні, доповнивши резолютивну частину ухвали після слів «газопостачання,» словами «через існування заборгованості за послуги з газопостачання» та змінивши мотивувальну частину ухвали в наведеній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одесагаз» в особі свого представника Слауцької Інни Ігорівни задовольнити частково.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 липня 2024 року змінити, доповнивши резолютивну частину ухвали після слів «газопостачання,» словами «через існування заборгованості за послуги з газопостачання» та змінивши мотивувальну частину ухвали в наведеній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 14 жовтня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький