Номер провадження: 22-ц/813/834/25
Справа № 522/248/20
Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.
Доповідач Назарова М. В.
07.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Лозко Ю.П., Коновалової В.А.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , відповідач - Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси», особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_9 в особі свого представника Дударенка Сергія Віталійовича
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Донцова Д.Ю. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, ОСОБА_7 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів, ОСОБА_8 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів,
03 січня 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси звернулися з окремими позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Комунального підприємства «Теплопостачання м. Одеси», в яких просили: скасувати Наказ № 125 від 31 липня 2019 року КП «Теплопостачання міста Одеси» про затвердження структури та штатного розпису КП «Теплопостачання міста Одеси» з 01 серпня 2019 року; скасувати Наказ № 711-К від 30.08.2019 року КП «Теплопостачання міста Одеси» Про скорочення штату працівників підприємства; поновити позивачів на попередніх посадах, зокрема: ОСОБА_1 - заступника начальника служби теплозбуту з питань контролю за тепловим господарством в КП «Теплопостачання міста Одеси», ОСОБА_2 - старшого інспектора служби внутрішньої безпеки відповідача, ОСОБА_3 - заступника начальника служби внутрішньої безпеки, ОСОБА_4 - заступника директора з загальних питань, ОСОБА_5 - заступника директора з комерційних питань, ОСОБА_6 - заступника директора з загальних питань, ОСОБА_7 - заступника навальника відділу матеріально-технічного забезпечення, ОСОБА_8 - начальника служби внутрішньої безпеки; стягнути з КП «Теплопостачання міста Одеси» на корить позивачів заробітну плату за час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивачів на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, але не більше чим за один рік.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі працювали в КП «Теплопостачання міста Одеси». Відповідно до Наказу № 711-К від 30 серпня 2019 року позивачів було попереджено про можливе звільнення з 02 грудня 2019 року у зв'язку зі скороченням штату працівників підприємства. 02 вересня 2019 року стало відомо, що 31 липня 2019 року підприємством було видано Наказ № 125 про затвердження структури та штатного розпису КП «Теплопостачання міста Одеси» з 01 серпня 2019 року. 02 грудня 2019 року Наказом № 1025-К позивачів було звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Позивачі вважають своє звільнення незаконним, оскільки штатний розпис введено в дію підприємством з 01 серпня 2019 року, на підставі наказу № 125 від 31 липня 2019 року «Про затвердження структури та штатного розпису», що не відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому, дата введення в дію штатного розпису в новій редакції з 01 серпня 2019 року, а дата вивільнення працівників, посади яких виведено зі штатного розпису - 02 грудня 2019 року. На думку позивачів, дата введення штатного розпису в новій редакції в частині ліквідації структурних підрозділів та виведення зі штатного розпису певних посад має бути такою, щоб підприємством відповідно до вимог ст. 32-49-2 КзПП попередило працівників про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням чисельності та зміну істотних умов праці не пізніше, ніж за два місяці. Протягом строку попередження працівників повинен продовжувати діяти штатний розпис, де є структурні підрозділи та посади, які в подальшому планується скоротити. Таким чином, починаючи з 01 серпня 2019 року до дня звільнення 02 грудня 2019 року, позивачі працювали та отримували заробітну плату на посадах, яких вже не було в «діючому» штатному розписі підприємства.
На думку позивачів, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Тож, одночасно з попередженням про звільнення за скороченням штату роботодавець повинен запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві. Так, 02 вересня 2019 року позивачам було надано список вакансій КП «Теплопостачання міста Одеси» на 02 вересня 2019 року, однак, даний список вакансій був неповним та не відповідав Штатному розпису, який введено в дію з 01 серпня 2019 року, оскільки в новому штатному розписі передбачено ряд посад, на які позивачі могли претендувати, і які станом на 02 вересня 2019 року були вакантними, однак дані посади, позивачам не пропонувалися.
Таким чином, на думку позивачів, порушення КП «Теплопостачання міста Одеси» трудового законодавства (ч. 2 ст. 40 КЗпП України) полягає в тому що, при звільнені відповідач не запропонував їм іншу роботу на тому ж підприємстві, відповідно до вакансій та посад, на які у період часу з 02.09.2019 року по 02.12.2019 року були прийняті нові працівники, чим порушено переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
У зв'язку з тим, що позивачі на день пред'явлення позову до суду перебувають у вимушеному прогулі, за цей час відповідач зобов'язаний виплатити на користь кожного з позивачів середній заробіток за час вимушеного прогулу по день розгляду справи в суді.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 січня 2020 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 відкрито в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
24 січня 2020 року до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Макаренко Н.А. про об'єднання справи № 522/248/20 за позовом ОСОБА_10 , справи № 522/252/20 за позовом ОСОБА_2 , справи № 522/261/20 за позовом ОСОБА_3 , справи № 522/259/20 за позовом ОСОБА_6 , справи № 522/249/20 за позовом ОСОБА_7 , справи № 522/251/20 за позовом ОСОБА_4 , справи № 522/255/20 за позовом ОСОБА_8 , справи № 522/257/20 за позовом ОСОБА_5 в одне провадження в справі № 522/248/20. Адвокат Макаренко Н.А. представляє інтереси кожного з вказаних позивачів в справах про поновлення на роботі, скасування наказів та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу до КП «Теплопостачання міста Одеси». Представник позивача зазначив, що у вказаних позовних заявах, позовні вимоги пов'язані між собою підставою виникнення та поданими до кожного з позову доказами, а саме єдиним наказом від 31.08.2019 року № 711-К було попереджено всіх Позивачів, працівників КП «Теплопостачання міста Одеси» на той час, про можливе звільнення, єдиним наказом від 02.12.2019 року № 1025-К вказаних Позивачів було звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. А також по кожному з вказаних позовів визначено два однакових предмета позовів - скасування наказу № 125 від 31.07.2019 року; скасування наказу № 711-К від 30.08.2019 року «Про скорочення штату працівників підприємства». Відмінним є предмети позову тільки по поновленню на роботі та стягненню заробітної плати за час вимушеного прогулу, але їх підстави є однаковими.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.01.2020 року по справі № 522/248/20 клопотання представника позивача про об'єднання справ у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів - задоволено частково. Об'єднано в одне провадження справу № 522/248/20 за позовом ОСОБА_10 , справу № 522/252/20 за позовом ОСОБА_2 , справу № 522/261/20 за позовом ОСОБА_3 , справу № 522/259/20 за позовом ОСОБА_6 , справи № 522/251/20 за позовом ОСОБА_4 , справу № 522/255/20 за позовом ОСОБА_8 , справу № 522/257/20 за позовом ОСОБА_5 . В задоволенні клопотання в частині справи № 522/249/20 за позовом ОСОБА_7 відмовлено у зв'язку з тим, що позовна заява залишена без руху ухвалою суду від 09.01.2020 року.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2020 року об'єднано в одне провадження справу № 522/249/20 за позовом ОСОБА_7 з цивільною справою № 522/248/20 з присвоєнням справі номеру № 522/248/20.
Представником КП «Теплопостачання міста Одеси» 17.02.2020 року до суду надано відзив на позовну заяву, відповідно якого зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (т. 2 а.с. 69-112).
В заперечення задоволення позовних вимог зазначено, що 31.07.2019 р. наказом № 125, затверджено з 01 серпня 2019 року єдиний штатний розпис КП «Теплопостачання міста Одеси» з урахуванням періодів роботи підприємства (опалювального та ремонтного без ГВЗ), з урахуванням посадових окладів (місячних тарифних ставок), виходячи із розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб по Україні на 01.01.2019 - 1921 грн на місяць, коефіцієнтів співвідношень мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду (місячної тарифної ставки) до встановленої Галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду та коефіцієнтів співвідношень розмірівмінімальних місячних посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців до мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду основного виробництва згідно до Галузевої угоди: - керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців - 532,5 од. з місячним фондом оплати праці 5815647 грн, - робітників та технічних службовців: постійних - 1597 од. з місячним фондом оплати праці 12660760 грн, на опалювальний період - 926 од. з місячним фондом оплати праці 5198214 грн, на ремонтний період без ГВЗ - 416 од. з місячним фондом оплати праці 1702968 грн. Так, в порівнянні із попереднім штатним розписом скорочення штату сталося на 27 од.
Вважає, що за змістом ст. 64, 65 ГК України не передбачена можливість оскарження працівником наказу про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, тощо, оскільки таке є правом роботодавця.
Щодо начебто порушення порядку та строків введення в дію штатного розпису, то представник відповідача зазначає, що 30.08.2019 на підставі наказу № 125 від 31.07.2019 «Про затвердження структури та штатного розпису КП «Теплопостачання міста Одеси» з 01.08.2019 виданий наказ № 711-К про скорочення штату працівників підприємства. На виконання вимог наказу від 30.08.2019 р. № 711-К, 02.09.2019 та 03.09.2019 позивачі ознайомлені з вищезазначеним наказом, про що свідчать особисті підписи позивачів.
Наказом від 02.12.2019 № 1025-К, позивачів звільнено за скороченням штату працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. Позивачу ОСОБА_2 , крім вищезазначених виплат, виплачена вихідна допомога у розмірі триразового середньомісячного заробітку, як особі, як належить до 1-ї категорії, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. З наказом від 02.12.2019 № 1025-к також ознайомлені 02.12.2019, про що свідчать особисті підписи.
Представник відповідача також звернув увагу суду, що позивачі не були членами первинної профспілкової організації КП «Теплопостачання міста Одеси», тому профспілковий комітет не надавав згоди на їх звільнення за скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Таким чином, на думку представника відповідача КП «Теплопостачання міста Одеси» виконала процедуру скорочення штату працівників відповідно до вимог трудового законодавства.
Також представник відповідача зазначив, що доводи позивачів щодо введення підприємством в дію штатного розпису з 01.08.2019 року на підставі наказу № 125 від 31.07.2019 року «Про затвердження структури та штатного розпису», не відповідає вимогам чинного законодавства є безпідставними. Зазначеними вимогами позовної заяви щодо скасування наказу № 125 від 31.07.2019 року КП «ТМО» позивачі фактично здійснюють втручання в господарську та іншу діяльність підприємства, що не допускається діючим законодавством. Так, КЗпП визначає можливість працівника оскарження лише наказу про його звільнення, а як вбачається зі змісту позовних вимог позивачі оскаржують також наказ від 31.07.2019 р. № 125, яким затверджена структура та штатний розпис КП «Теплопостачання Одеси». Разом з тим, чинним законодавством не передбачено оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою частиною права на управління діяльності підприємства чи установою.
Щодо доводів позивача на неправомірність посилання в Наказі від 31.07.2019 № 125 на недіючий документ, а саме Галузеву угоду між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Об'єднання організації роботодавців «Всеукраїнська конференція роботодавців житлово-комунальної галузі України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2017-2018 роки, представник відповідача зазначає, що термін дії Галузевої угоди продовжений до 2021 року (зміна та доповнення внесені 23.11.2018 та зареєстровані в Міністерстві соціальної політики України 04.12.2018 за № 26).
Також, доводи щодо не попередження позивачів про вивільнення за два місяці до дня введення штатного розпису в новій редакції в порядку встановленому законодавством спростовуються документами, на яких наявні підписи позивачів. Стосовно твердження, що адміністрація КП «ТМО» надавала позивачам списки вакансій, в яких відсутні ряд посад, на які вони могли би претендувати, представник відповідача заперечував, з тих підстав, що позивачами не зазначено, які саме посади не було зазначено у списку вакансій позивачами не зазначено.
19.03.2020 року стороною позивачів надано відповідь на відзив, який вважає необґрунтованим з наступних підстав. Дата введення в дію штатного розпису в новій редакції з 01 серпня 2019 року, а дата вивільнення працівників, посади яких виведено зі штатного розпису, - 02 грудня 2019 року. Отже, починаючи з 01 серпня 2019 року до дня звільнення 02 грудня 2019 року, позивачі працювали та отримували заробітну плату на посадах, яких вже не було в «діючому» штатному розписі підприємства. З приводу звільнення зазначено, що керівництво КП «ТМО» навмисно надано було неповний список вакансій для того, щоб позивачі відмовилися від запропонованих посад, що є грубим порушенням трудового законодавства. Зазначені доводи, щодо прийнятих осіб на аналогічні посадам позивачів посади у період часу з 01.08.2019 по 02.09.2019 не спростовується відповідачем (т. 3 а.с. 207-209).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2020 закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_7 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» щодо поновлення ОСОБА_7 на посаді заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення в Комунальному підприємстві «Теплопостачання міста Одеси».
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2020 закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» щодо поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника директора з загальних питань в Комунальному підприємстві «Теплопостачання міста Одеси».
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.10.2020 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора служби внутрішньої безпеки на Комунальному підприємстві «Теплопостачання міста Одеси».
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.10.2020 закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника служби внутрішньої безпеки на Комунальному підприємстві «Теплопостачання міста Одеси».
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.10.2020 закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника служби теплозбуту з питань контролю за тепловим господарством в Комунальному підприємстві «Теплопостачання міста Одеси».
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.10.2020 закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» щодо поновлення ОСОБА_5 на посаді заступника директора з комерційних питань в Комунальному підприємстві «Теплопостачання міста Одеси».
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів - задоволено частково.
Позовну заяву ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів - задоволено частково.
Позовну заяву ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів - задоволено частково.
Позовну заяву ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів - задоволено частково.
Позовну заяву ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів - задоволено частково.
Позовну заяву ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів - задоволено частково.
Позовну заяву ОСОБА_7 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів - задоволено частково.
Позовну заяву ОСОБА_8 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» - задоволено частково.
Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника служби теплозбуту з питань контролю за тепловим господарством в Комунальному підприємстві «Теплопостачання міста Одеси» незаконним.
Стягнуто з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.12.2019 року до 24.09.2020 року у розмірі 182086,94 гривень.
Визнано звільнення ОСОБА_2 з посади старшого інспектора служби внутрішньої безпеки на Комунальному підприємстві «Теплопостачання міста Одеси» незаконним.
Стягнуто з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.12.2019 року до 17.01.2020 року у розмірі 14714,15 гривень.
Визнано звільнення ОСОБА_3 з посади заступника начальника служби внутрішньої безпеки в Комунальному підприємстві «Теплопостачання міста Одеси» незаконним.
Стягнуто з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.12.2019 року до 06.03.2020 року у розмірі 42593,10 гривні.
Визнано звільнення ОСОБА_4 з посади заступника директора з загальних питань в Комунальному підприємстві «Теплопостачання міста Одеси» незаконним.
Стягнуто з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.12.2019 року до 08.05.2020 року у розмірі 125581 гривня 32 копійки.
Визнано звільнення ОСОБА_5 з посади заступника директора з комерційних питань в Комунальному підприємстві «Теплопостачання міста Одеси» незаконним.
Стягнуто з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на користь ОСОБА_5 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.12.2019 року до 14.04.2020 року у розмірі 108509 гривень 40 копійок.
Визнано звільнення ОСОБА_7 з посади заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення в Комунальному підприємстві «Теплопостачання міста Одеси» незаконним.
Стягнуто з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на користь ОСОБА_7 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.12.2019 року до 07.05.2020 року у розмірі 64476 гривень 06 копійок.
Визнано звільнення ОСОБА_8 з посади заступника начальника служби внутрішньої безпеки в Комунальному підприємстві «Теплопостачання міста Одеси» незаконним.
Стягнуто з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на користь ОСОБА_8 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.12.2019 року до 02.12.2020 року у розмірі 181026 гривень 22 копійки.
Визнано звільнення ОСОБА_6 з посади заступника директора з загальних питань в Комунальному підприємстві «Теплопостачання міста Одеси» незаконним.
Стягнуто з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на користь ОСОБА_6 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.12.2019 року до 02.12.2020 року у розмірі 315519 гривень 55 копійок.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9 як особа, яка не брала участі у справі, в особі свого представника ОСОБА_11 , вважає оскаржуване рішення незаконним, невмотивованим, просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року скасувати та постановити нове рішення , яким відмовити в позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів.
Доводами апеляційної скарги є те, що 02.08.2019 Підприємство перебувало вкрай важкому становищі: величезна кредиторська та дебіторська заборгованість, заборгованість по заробітної платі, арешт усіх рахунків, величезна кількість судових рішень та виконавчих проваджень, величезна кількість пошкоджень теплових мереж, відсутність необхідної кількості матеріалів (труб, засувок та інше.), що не дозволяло підготувати Підприємство до опалювального сезону, що ставило під загрозу подачу опалення у м. Одеса. Одним із антикризових заходів була оптимізація та скорочення штату працівників, що торкнулося тільки керівників вищої та середній ланок, з метою підвищення ефективності керування підприємством та оптимізації витрат. Процедура скорочення штату працівників пройшла з дотриманням діючого законодавства України, працівників завчасно, більше ніж за 2 передбачені законодавством місяці, було попереджено про вивільнення у зв'язку зі скороченням штату, новий штатний розпис було погоджено з Уповноваженим органом Засновника Підприємства.
При цьому, скаржник зазначає, що всі 27 працівників, посади яких скорочуються, ознайомились під підпис із наказом від 30 серпня 2019 року за № 711-к. Ознайомлені були всі 27 працівників у період з 02 вересня 2019 року по 07 вересня 2019 року, що підтверджує лист-ознайомлення працівників підприємства з наказом. Більшість працівників, посади яких скорочувались, лишились працювати на підприємстві, обравши наявні на підприємстві вакантні посади. Працівників, які не погодились та відмовились від переведення на інші вакантні посади, ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , було звільнено 02 грудня 2019 року на підставі наказу за № 1025-К та на останній робочий день 02 грудня 2019 року додатково ознайомлено вказаних в наказі працівників з переліком вакантних посад, на які вони мають право претендувати. Тобто, було виконані всі дії, які передбачені законодавством України щодо дотримання порядку звільнення.
На підставі наказу КП «ТМО» від 17 грудня 2019 року № 1089-к «Про виконання посадових обов'язків головного інженера» у зв'язку з призначенням виконуючого обов'язки директора підприємства Г.І. Позднякової , ОСОБА_9 з 17 грудня 2019 року повернувся до виконання посадових обов'язків головного інженера підприємства. В подальшому з 27 січня 2020 року його переведено на посаду нижче - начальник служби енергетичного нагляду та енергоефективності та у подальшому взагалі звільнено ОСОБА_9 за згодою сторін з підприємства (11 травня 2020 року).
Скаржник повідомляє, що про позовні вимоги позивачів до підприємства ОСОБА_9 обізнаний не був, про існування цих позовів та цивільної справи не знав; не був залучений до справи за № 522/248/20 ані як відповідач, ані як третя особа, ані як заінтересована особа, ані як свідок. Тобто, у цій справі він взагалі участь не брав та, ознайомившись зі змістом рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 березня 2021 року по справі за № 522/248/20, копію якого надано Підприємством як додаток до позову про відшкодування шкоди, завданої комунальному підприємству внаслідок незаконного звільнення працівників, у якій він є відповідачем як посадова особа, що винесла вищезазначені накази про звільнення працівників.
Зазначає, що всі позивачі звернулись до суду 08 січня 2020 року, з явним порушенням передбаченого строку для звернення до суду, що є підставою для відмови у позові. Підприємство, у рамках судової справи за № 522/248/20, повністю підтверджувало законність дій ОСОБА_9 , законність дій Підприємства взагалі, підтверджувало правильність дій керівника підприємства при звільненні, однак з апеляційною скаргою до суду не звернулося. При цьому, на разі, КП «Теплопостачання Одеси» звернулися до суду із позовом до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівників (цивільна справа № 947/34890/23) (т. 5, а.с. 1-8).
Судом не встановлено, яке саме порушення допустив ОСОБА_9 , який є фахівцем інженерно-технічного напрямку, а щодо наказу від 30.08.2019контроль за виконанням покладено на начальника персоналу ОСОБА_13 , яка є фіхівцем в області трудового законодавства і яка провела опікувалася процедурою скорочення та звільнення, тому у ОСОБА_9 не було підстав для сумнівів щодо оскаржуваного Наказу від 02 грудня 2019 року.
Оскільки підставою для звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої комунальному підприємству внаслідок незаконного звільнення працівників підприємство посилається на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.03.2021 по справі № 522/248/20, яке є явно незаконним, вважає, що таким порушуються права та інтереси ОСОБА_9 .
Від позивача ОСОБА_1 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач зазначив, що ОСОБА_9 не навів будь-якого обґрунтування того, яке ж його право, інтерес або обов'язок порушує оскаржуване рішення суду першої інстанції, тому просив закрити апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги особи, що не брала участі у справі, ОСОБА_9 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року.
У судовому засіданні скаржник ОСОБА_9 та його представник - ОСОБА_11 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Представник відповідача КП «Теплопостачання Одеси» - Голятов В.К. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Як ОСОБА_9 , так і представник відповідача КП «Теплопостачання Одеси» визнали в судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів обставину того, що оспорюваний Наказ № 1025-К від 02.12.2019 всі позивачі, останнім днем роботи яких був саме 02.12.2019, отримали того ж дня.
Інші учасники справи, які належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, що в силу вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи. Зокрема, судові повістки, що направлялися на адресу позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 5, а.с. 156-161, 163-168), що у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням учасника справи про дату, час та місце розгляду справи. Позивач ОСОБА_4 у відповідності до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України про дату, час та місце розгляду справи повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (т. 5, а.с. 155).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися до судового засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що позивачі працювали в Комунальному підприємстві «Теплопостачання міста Одеси», а саме: ОСОБА_1 на посаді заступника начальника служби теплозбуту з питань контролю за тепловим господарством; ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора служби внутрішньої безпеки; ОСОБА_3 на посаді заступника начальника служби внутрішньої безпеки; ОСОБА_4 працював на посаді заступника директора з загальних питань; ОСОБА_7 працював на посаді заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення; ОСОБА_6 працював на посаді заступника директора з загальних питань; ОСОБА_8 працював на посаді начальника служби внутрішньої безпеки; ОСОБА_5 працював на посаді заступника директора з комерційних питань.
Відповідно Наказу № 711-К від 30 серпня 2019 року КП «ТМО» позивачів було попереджено про можливе вивільнення 02 грудня 2019 року у зв'язку із скороченням штату працівників підприємства. Також відповідно пункту «б» визначено ознайомлення працівників з даним наказом. Пунктами «в» та «г» визначено запропонування працівникам наявних на підприємстві вакантних посад та у разі відмови працівників, посади яких скорочуються, від переведення на інші вакантні посади, підготувати подання до профспілкового комітету для отримання згоди на їх вивільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників. Даний наказ складений на підставі наказу № 125 від 31 липня 2019 року «Про затвердження структури та штатного розпису КП «Теплопостачання міста Одеси» з 01 серпня 2019 року (т. 1 а.с. 11-14).
Наказом КП «Теплопостачання міста Одеси» від 31 липня 2019 року № 125 «Про затвердження структури та штатного розпису КП «ТМО» з 01 серпня 2019 року, на підставі Статуту підприємства КП «Теплопостачання міста Одеси», Закону України «Про Державний бюджет України», змін і доповнень до Галузевої угоди між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Об'єднанням організацій роботодавців «Всеукраїнська конференція роботодавців житлово-комунальної галузі України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2017-2018 роки та згідно Колективного Договору КП «Теплопостачання міста Одеси», затвердженого структуру підприємства з 01 серпня 2019 року; затверджено з 01 серпня 2019 року єдиний штатний розпис КП «ТМО» з урахування періодів роботи підприємства (опалювального та ремонтного без ГВЗ), з урахуванням посадових окладів (місячних тарифних ставок), виходячи із розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб по Україні на 01 січня 2019 року 1921 грн на місяць, коефіцієнтів співвідношень мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду (місячної тарифної ставки) до встановленої Галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду та коефіцієнтів співвідношень розмірів мінімальних місячних посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців до мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду основного виробництва згідно до Галузевої угоди (т. 1 а.с. 15-16).
Відповідним Штатним розписом керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців КП «ТМО» на 01 серпня 2019 року затверджено штат в кількості 532,5 одиниць з місячним фондом заробітної плати 5815647 грн (т. 1 а.с. 17-27).
Наказом КП ««Теплопостачання міста Одеси» від 02.12.2019 № 1025-К звільнено позивачів за скороченням штату працівників відповідно п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі Наказу № 711-К від 30.08.2019. Наказ складений з восьми параграфів, які стосуються кожного з позивачів за цивільними позовами, а саме: § 1 ОСОБА_5 , § 2 ОСОБА_8 , § 3 ОСОБА_6 , § 4 ОСОБА_1 , § 5 ОСОБА_7 , § 6 ОСОБА_4 , § 7 ОСОБА_3 , § 8 ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 37).
До відзиву відповідача на позовні заяви позивачів додано список вакансій КП «Теплопостачання міста Одеси» станом на 02 вересня 2019 року та лист ознайомлення працівників КП «Теплопостачання міса Одеси» з наявними вакансіями на 02.09.2019, де містяться підписи всіх позивачів з датами 02.09.2019 та 03.09.2019 (т. 2 а.с. 74-83).
Також до відзиву відповідача на позовні заяви позивачів додано список вакансій КП «Теплопостачання міста Одеси» станом на 05.11.2019 та лист ознайомлення працівників КП «Теплопостачання міса Одеси» з наявними вакансіями на 05.11.2019, де містяться підписи всіх позивачів з датами 06.11.2019, 07.11.2019, 08.11.2019, 12.11.2019 (т. 84-87).
Також до відзиву відповідача на позовні заяви позивачів додано список вакансій КП «Теплопостачання міста Одеси» станом на 27.11.2019 та лист ознайомлення працівників КП «Теплопостачання міса Одеси» з наявними вакансіями на 27.11.2019, де містяться підписи всіх позивачів з датами 29.11.2019, 02.12.2019 (т. 88-91).
Окремо наявний список вакансій відповідача станом на 02.12.2019, з яким згідно листа про ознайомлення 02.12.2019 ознайомлені всі позивачі (т. 2 а.с. 92-95).
Згідно довідки Голови профкому КП «Теплопостачання міста Одеси» на ім'я начальника служби персоналу Плохотнюк Т.І. всі позивачі не є членами профспілкової організації підприємства (т. 2 а.с. 96).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що взяв до уваги пояснення позивачів з приводу аналізу витребуваних наказів про прийняття на роботу, а саме позивачі могли би претендувати:
Грендарьов А.В. заступник директора з комерційних питань - на посаду заступника директора з організаційних питань; на посаду радника директора; на посаду заступника начальника інспекції (теплова інспекція); інженера підготовки кадрів;
Гурбанович С.Д. начальник служби внутрішньої служби безпеки - на посаду старшого інспектора служби внутрішньої безпеки та охорони об'єктів, начальника юридичної служби чи транспортного цеху, на посаду радника директора, інженера підготовки кадрів;
Кочубей А.В. перший заступник директора - на посаду радника директора, на посаду заступника директора з організаційних питань, інженера підготовки кадрів;
Негіпа Д.О. заступник начальника служби теплозбуту з питань контролю за тепловим господарством - на посаду інспектора по контролю за виконанням доручень служби теплозбуту; на посаду інженера інспектора 1 категорії (теплова інспекція) служби теплозбуту, на посаду заступника начальника інспекції (теплова інспекція), інженера підготовки кадрів;
Притуляк С.М. заступник начальника відділу матеріально-технічного забезпечення - на посаду заступника директора з організаційних питань, радника директора, заступника начальника транспортного цеху, на посаду заступника начальника інспекції (теплова інспекція), інженера підготовки кадрів;
Стерлєв М.К. заступник директора з загальних питань - на посаду радника директора, на посаду заступника директора з організаційних питань, на посаду заступника начальника інспекції (теплова інспекція), інженера підготовки кадрів;
Чербаджи С.А, заступник начальника служби внутрішньої безпеки - на посаду старшого інспектора служби внутрішньої безпеки та охорони об'єктів, інженера підготовки кадрів;
Чернишев С.В. старший інспектор служби внутрішньої безпеки - а посаду старшого інспектора служби внутрішньої безпеки та охорони об'єктів, інженера підготовки кадрів.
Враховуючи ті обставини, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Тож, одночасно з попередженням про звільнення за скороченням штату роботодавець повинен запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, що не було зроблено з огляду на списки наданих вакансій та наказів при прийняття на роботу інших осіб, тому позовні вимоги щодо визнання звільнень позивачів незаконними з цих підстав підлягають задоволенню.
Проаналізувавши надані розрахунки, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість зазначених сум та, враховуючи ті обставини, що судом визнано звільнення позивачів незаконними, суд задовольнив вимоги щодо стягнення зазначених сум на користь позивачів з обов'язковим утриманням з них податків та інших обов'язкових платежів.
Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема, забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
За змістом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Конструкція статті 352 ЦПК України у системному тлумаченні з частиною першою статті 17 ЦПК України, з врахуванням принципу верховенства права, складовою якого є доступ до суду, дає підстави дійти висновку, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційний перегляд справи виключно у випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства особа, яка не брала участі у справі, може подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про її права, свободи або про її обов'язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки цієї особи.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) зазначено, що питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
У постанові від 27листопада 2019 року у справі № 2-4392/09,постанові від16жовтня 2019року у справі № 638/21181/15-ц, постанові від 11вересня 2019року у справі № 705/2-1281/2010 Верховний Суд дійшов висновку, що особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов'язки цих осіб. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 1715/2798/12 також зазначається, що в залежності від того, чи вирішувалось судовим рішенням питання про права та обов'язки особи, яка його оскаржує, визначається право на оскарження такого рішення. Судове рішення, що оскаржується особою, яка не залучалась до розгляду справи, повинно безпосередньо впливати на обсяг прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/12 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13 (провадження № 61-41547сво18).
Системний аналіз наведеного в розрізі обставин теперішньої справи свідчить про те, що скаржник, а саме ОСОБА_9 , який на момент ухвалення рішення судом першої інстанції не мав статусу учасника справи, проте відповідно до закону лише наділений правом подати апеляційну скаргу, в разі, якщо оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про його права і обов'язки та законні інтереси.
Як вже зазначалося вище, в обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що КП «Теплопостачання Одеси» звернулися до суду із позовом до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівників (цивільна справа № 947/34890/23), на підтвердження чого долучив до апеляційної скарги копію позовної заяви.
Зі змісту поданої КП «Теплопостачання Одеси» до ОСОБА_9 позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої комунальному підприємству шкоди внаслідок незаконного звільнення працівників вбачається, що вимоги про стягнення з ОСОБА_9 шкоди у розмірі 1260098,47 грн пов'язані із тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року у справі № 522/248/20 визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у зв'язку з чим на підставі даного рішення було стягнуто з КП «Теплопостачання Одеси» на користь незаконно звільнених працівників 1034506,74 грн. З огляду на це, КП «Теплопостачання Одеси» вважають, що особа, яка видала наказ про звільнення (а ОСОБА_9 з 02 серпня 2019 року по 16 грудня 2019 року перебував на посаді виконуючого обов'язків директора КП «Теплопостачання Одеси» і мав відповідний обсяг повноважень для прийняття рішення про звільнення працівників), несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою незаконно звільненим працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т. 5, а.с. 15-16).
Працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (пункт 8 частини першої статті 134 КЗпП України).
У статті 237 КЗпП України визначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо роботодавець затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Про те, що відповідач як службова особа, який видав наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, неодноразово зазначалось Верховним Судом у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 401/1387/17-ц (провадження № 61-37363св18), від 20 червня 2019 року у справі № 462/8925/14 (провадження № 61-13847св18), від 06 грудня 2018 року у справі № 474/658/16-ц (провадження № 61-18198св18), від 10 жовтня 2018 року у справі № 371/1165/16-ц (провадження № 61-20542св18), від 23 квітня 2018 року у справі № 335/7848/15-ц (провадження № 61-1209св18).
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 січня 2024 року зупинено провадження у справі № 947/34890/23 за позовом КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди,завданої комунальному підприємству внаслідок незаконного звільнення працівників, до набрання законної сили рішенням у справі № 522/248/20, що перебуває в провадженні Одеського апеляційного суду.
За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що підстави, на які посилався заявник в обґрунтування наявності у нього порушеного або оспорюваного права, знайшли своє підтвердження, а отже рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року безпосередньо стосується прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків ОСОБА_9 , який не був залучений до участі у справі під час її розгляду судом першої інстанції, а отже має право на апеляційне оскарження такого.
Щодо суті спору.
Відповідаючи на довід апеляційної скарги щодо законності звільнення позивачів колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою цієї статті визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи (ст. 49-2 КЗпП України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що за приписами частини першої статті40, частин першої та третьої статті 49-2КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.
Оцінюючи надані сторонами докази у сукупності, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про те, що роботодавець не запропонував працівникам (позивачам) всі вакантні посади (іншу роботу) на тому ж підприємстві, з огляду на списки наданих вакансій та наказів про прийняття на роботу інших осіб, зазначаючи при цьому наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з новим штатним розписом, ОСОБА_5 (заступник директора з комерційних питань) міг претендувати, зокрема, на посаду радника директора (т. 1, а.с. 17); на посаду заступника начальника інспекції (теплова інспекція); інженера підготовки кадрів (т. 1, а.с. 18). Крім того, згідно з копією наказу № 850-К від 16 жовтня 2019 року (тобто у період двох місяців з моменту повідомлення позивачів про можливе звільнення позивачів) ОСОБА_14 з 17 жовтня 2019 року прийнято на посаду радника директора (т. 3, а.с. 242), а згідно з копією наказу № 919-К від 04 листопада 2019 року ОСОБА_15 з 05 листопада 2019 року прийнято на посаду заступника начальника інспекції (теплова інспекція) служби тепло збуту (т. 3, а.с. 244).
ОСОБА_8 (начальник служби внутрішньої служби безпеки) міг претендувати, зокрема, на посаду старшого інспектора служби внутрішньої безпеки та охорони об'єктів, начальника юридичної служби чи транспортного цеху, на посаду радника директора, інженера підготовки кадрів (т. 1, а.с. 18). Однак, згідно з копією наказу № 736-К від 05 вересня 2019 року на посаду старшого інспектора служби внутрішньої безпеки та охорони об'єктів прийнято з 06 вересня 2019 року ОСОБА_16 (т. 4, а.с. 111).
ОСОБА_6 (перший заступник директора) міг претендувати, зокрема, на посаду радника директора (т. 1, а.с. 17) та інженера підготовки кадрів (т. 1, а.с. 18), а також заступника директора з організаційних питань. Проте, згідно з копією наказу № 1012-К від 25 листопада 2019 року на посаду заступника директора з організаційних питань прийнято з 26 листопада 2019 року ОСОБА_17 (т. 3, а.с. 248).
ОСОБА_1 (заступник начальника служби теплозбуту з питань контролю за тепловим господарством) міг претендувати, зокрема, на посаду інспектора по контролю за виконанням доручень служби тепло збуту (т. 1, а.с. 20), на посаду інженера інспектора 1 категорії (теплова інспекція) служби теплозбуту, на посаду заступника начальника інспекції (теплова інспекція) (т. 1, а.с. 22) та інженера підготовки кадрів (т. 1, а.с. 18). При цьому, наказом № 750-К від 11 вересня 2019 року на посаду інспектора по контролю за виконанням доручень служби тепло збуту з 12 вересня 2019 року прийнято ОСОБА_18 (т. 3, а.с. 234).
ОСОБА_7 (заступник начальника відділу матеріально-технічного забезпечення) міг претендувати, зокрема, на посаду заступника начальника транспортного цеху (т. 1, а.с. 22), однак згідно з копією наказу № 785-К від 18 вересня 2019 року на зазначену посаду прийнято з 19 вересня 2019 року ОСОБА_19 (т. 3, а.с. 236).
ОСОБА_4 (заступник директора з загальних питань) міг претендувати, зокрема, на посаду заступника директора з організаційних питань, проте на вказану посаду прийнято згідно з наказом № 1012-К від 25 листопада 2019 року ОСОБА_17 (т. 3, а.с. 248).
ОСОБА_3 (заступник начальника служби внутрішньої безпеки) та ОСОБА_2 (старший інспектор служби внутрішньої безпеки) могли претендувати, зокрема, на посаду старшого інспектора служби внутрішньої безпеки та охорони об'єктів, та згідно з наказом № 736-К від 05 вересня 2019 року на посаду старшого інспектора служби внутрішньої безпеки та охорони об'єктів прийнято з 06 вересня 2019 року ОСОБА_16 (т. 4 ,а.с. 111), а також на посаду інженера підготовки кадрів згідно з новим штатним розписом (т. 1, а.с. 18).
Належних і допустимих доказів того, що вказані вакантні протягом дії попередження позивачів про наступне вивільнення працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України пропонувалися позивачам і що вони відмовилися від таких посад, матеріали справи не містять.
Натомість, колегія суддів зазначає, що зайняті посади іншими особами не пропонувалися позивачам з огляду на наявні в матеріалах справи списки вакантних посад (т. 1, а.с. 28-35, т. 4, а.с. 69-88), а тому у вказаній частині доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а посилання ОСОБА_9 про дотримання порядку вивільнення працівників, посади яких скорочувалися, не підтверджені.
За таких обставин, висновок суду про обґрунтованість позовних вимог позивачів в частині про визнання незаконним наказу про їх звільнення є правильним.
На вказаний висновок не впливають помилкові доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_9 не є фахівцем у галузі права, а процедурою звільнення безпосередньо обіймала інша особа - начальник служби персоналу ОСОБА_13 , фахівець у галузі трудового права, і з якою погоджувався оскаржуваний наказ, що підтверджує законність такого наказу.
Вирішуючи питання про персональну відповідальність керівника за незаконне звільнення працівників, Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2022 року по справі № 686/11075/21 вважав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що той відмовив підприємству у задоволені позову, зіславшись на те, що начальник підписував накази про звільнення після їх підготовки відділом персоналу, та погодження начальником юридичної служби. Тобто начальник підписуючи накази про звільнення працівників, уважав, що їх звільнення законне. ВС, зокрема, виснував, що у спірних правовідносинах не потрібно встановлювати наявність вини начальника , так як накази про звільнення працівників підписувалися ним одноособово, як начальником Миколаївської філії ДП «АМПУ». Суд повинен перевірити: чи прийняті накази про звільнення працівників із порушенням трудового законодавства, хто підписував відповідні накази, встановити розмір збитків, понесених підприємством. Факт незаконного звільнення працівників, який встановлений судами, й свідчить про вину особи, яка уповноважена на звільнення працівників. Таким чином, начальник, як службова особа, яка видала накази про звільнення працівників, які у подальшому визнано незаконними та скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою незаконно звільненим працівникам середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із аргументами скаржника щодо пропуску позивачами строку на звернення до суду із відповідними позовами.
За ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Статтею 241-1 КЗпП України внормовано обчислення строків, передбачених цим Кодексом. Зокрема, строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.
Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день (ч. 5 вказаної норми).
З матеріалів справи вбачається, що наказ про звільнення позивачів виданий 02 грудня 2019 року, тобто, місячний строк рахується з наступного дня - 03 грудня 2024 року, та закінчується 02 січня 2020 року (вівторок).
Постановою Кабміну України № 995-р від 23.10.2019 року було перенесено, зокрема, робочі дні у 2020 році з понеділка, 6 січня, на суботу, 11 січня.
Тобто, робочими днями були 2, 3 січня 2020 року.
Натомість, з позовами позивачі звернулися до суду 03 січня 2020 року, направивши позовні заяви кур'єрською службою доставки, тобто з пропуском (на 1 день) строку на звернення до суду із відповідним позовом.
Згідно ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Матеріали справи не містять доказів, що позивачам вручені копії наказів про звільнення не 02 грудня 2019 року, позивачі на таке не посилалася, разом із позовними заявами подали копії наказів про звільнення, в яких власноруч розписали в копіях наказу про звільнення, висловивши свою незгоду, і день звільнення був їх останнім робочим днем.
Клопотання про поновлення строку звернення до суду із позовом відсутні, про поважність причин пропуску такого строку позивачами не заявлялося.
Будь-яких інших причин поважності пропуску строку для звернення до суду із теперішніми позовом про вирішення трудових спорів позивачі не зазначили.
За таких обставин, підстав для поновлення позивачам пропущеного строку для звернення до суду не вбачається.
Доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження, що є окремою підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку на звернення до суду із відповідними позовами.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Виходячи з вищезазначеного, враховуючи встановлену колегією суддів невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому, скасовуючи рішення суду, колегія суддів не вирішує питання про поворот рішення суду, оскільки згідно ч. 2 ст. 445 ЦПК України у справах, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалене рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_9 в особі свого представника ОСОБА_11 задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказів відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 10 жовтня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: Ю.П. Лозко
В.А. Коновалова