24.03.2025
Справа № 331/324/25
Провадження № 2/331/1046/2025
заочне
24 березня 2025 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Яцун О.О.,
за участю секретаря судового засідання Красан І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 травня 2015 року у розмірі 33 166 грн. 07 коп., витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп., а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн. 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 травня 2015 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту - для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 75000 грн. Процентна ставка 24 % річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Відповідач, підписавши договір, погодилася на приєднання до публічної пропозиції, підтвердила акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодилася з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.
Акціонерне товариство «Альфа-Банк» свої зобов'язання виконало своєчасно та в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконувала у зв'язку із чим станом на 20.12.2021 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 33 166 грн. 07 коп. 20 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу № 4, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 26 травня 2015 року. Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 166 грн. 07коп., а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн. 00 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 20 січня 2025 року вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.39).
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений судом своєчасно та належним чином. Проте, представник позивача Євтодьєв А.О., який діє на підставі довіреності від 21.03.2024 року (а.с.44), 21.02.2025 року подав до суду через підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує (а.с.43).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується поштовими конвертами, які повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.45, 50). Проте, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки відповідачем суду не надано, відзив на позов суду не направлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За правилами ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що відповідач повідомлена судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явилася та не повідомила суд про причини неявки, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило, представник позивача при цьому не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 26 травня 2015 року між Акціонерним товариством «Альфа- Банк» і ОСОБА_1 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту - для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 75000 грн. Процентна ставка 24 % річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. (а.с.5).
Акціонерне товариство «Альфа-Банк» свої зобов'язання виконало своєчасно та в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконувала у зв'язку із чим заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 20.12.2021 року становить 33 166 грн. 07 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.29)
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто, належним виконанням зобов'язань з боку Позичальника є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строк, у розмірі, як це було визначено кредитним договором.
Згідно із ст. 530 ЦК України, зобов'язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк, а якщо строк визначений моментом вимоги, то протягом семи днів з моменту отримання вимоги кредитора.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
20 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 4, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача (а.с.8-12). Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 26 травня 2015 року.
Відповідно до п. 2.2 договору факторингу, право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.
На підтвердження факту переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості позивачем надано копію Акта приймання-передачі Реєстру Боржників від 20.12.2021 року до Договору Факторингу № 4 від 20.12.2021 року (а.с.14).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частиною 1 статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 549 ЦK України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стороною відповідача не надано суду будь-яких доказів, в розумінні положень статей 76-81 ЦПК України, на спростування даних обставин, як на підтвердження своїх заперечень проти позову.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, доведеними та вказують на наявність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 травня 2015 року у розмірі 33 166 грн. 07 коп.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн. 00 коп. позивач надав суду: договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024 року, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною, згідно якого адвокат надає клієнту послуги захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду судом будь-якої інстанції справ у якій клієнт є учасником (а.с.30-31); акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 року, згідно якого адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 01.07.2024 року про надання юридичних послуг від 03.07.2024 року; та згідно якого сторони погодили, що сума витрат, за надання адвокатом послуг по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 9200 грн. 00 коп. (з.б.а.с.31). Зазначений акт містить детальний опис робіт та час, витрачений на надання юридичних послуг. Згідно платіжної інструкції ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» № 4920 від 01.10.2024 року було здійснено оплату наданих адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною юридичних послуг на суму 9200 грн. 00 коп. (а.с.33).
Однак, з огляду на складність справи та виконані роботи, ціну позову та розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9200 грн. 00 коп. не відповідає переліку/вартості виконаних робіт та критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 4000 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп. та понесені витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 4000 грн. 00 коп. Підстав для стягнення з відповідача ще додатково 5200 грн. 00 коп. суд не вбачає.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума кредитної заборгованості у розмірі 33 166 грн. 07 коп., а також судові витрати, з яких: 3028 грн. 00 коп. - сплачений позивачем судовий збір (а.с.4), та 4000 грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 514, 516, 549, 610, 611, 1054, 1055, 1082 ЦК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 26 травня 2015 року у розмірі 33 166(тридцять три тисячі сто шістдесят шість) грн. 07 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Жовтневим районним судом міста Запоріжжя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Інформація про учасників справи, відповідно до п. 4) ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», юридична адреса: 03035, місто Київ, площа Солом'янська, будинок № 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40340222;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя О.О. Яцун