Справа № 308/15184/25
17 жовтня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Чепка В.В., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 боргу за поставлений товар,
встановив:
заявник фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 боргу за поставлений товар.
Розглянувши матеріали заяви, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Таким чином з наведеного випливає, що в порядку цивільного судочинства суди розглядаються справи, які виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, однак окрім тих справ, які підлягають до розгляду в порядку іншого судочинства.
Разом з тим, статтею 20 ГПК України визначено справи, які відносяться до предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів. Так, п. 16 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що до юрисдикції господарських судів належать справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Як вбачається з матеріалів заяви про видачу судового наказу, заявником та боржником є фізичні особи-підприємці, відтак така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Водночас, розгляд заяв про видачу судового наказу, в якій заявником та боржником є фізичні особи-підприємці, належить до юрисдикції господарських судів.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 165 ЦПК України).
Беручи до уваги викладене, приходжу до висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити.
Керуючись ст. 19, 165, 186, 258-261, 353 ЦПК України, суддя
постановив:
відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 боргу за поставлений товар.
Роз'яснити заявнику, що заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості, де заявником та боржником є фізичні особи-підприємці, розглядається в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Повний текст ухвали складено та підписано 10 жовтня 2025 року.
Суддя В. В. Чепка