Справа № 503/2482/24
№ 1-кп/505/655/2025
10 жовтня 2025 року м. Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі колегії суддів:
судді-доповідача: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинувачених: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
захисників: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023161180000646 від 02 липня 2023 року стосовно обвинувачених:
ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 146, ч.5 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 186 КК України,
ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.3 ст.146 КК України,
ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.146 КК України,
ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 186 КК України,
ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України,
ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 186 КК України,
В провадженні Подільського міськрайонного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023161180000646 від 02 липня 2023 року.
У даному кримінальному провадженні 24 листопада 2023 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва до ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21 січня 2024 року, без можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави, який неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів.
18 квітня 2024 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 до 23 травня 2024 року, з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 968 200 гривень, який неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів, ухвалами Кодимського районного суду Одеської області та Котовського міськрайонного суду Одеської області, та розмір застави зменшувався.
Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних суддів» номер 4273-ІХ від 26 лютого 2025 року, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування Котовського міськрайонного суду Одеської області на Подільський міськрайонний суд Одеської області.
Ухвалами Подільського міськрайонного суду Одеської області, зокрема від 13 серпня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_9 продовжено обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11 жовтня 2025 року з визначенням застави у розмірі 105 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 317 940 гривень.
01 жовтня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав подане до суду клопотання, просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб з визначенням застави в розмірі 105 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 317 940 грн., посилаючись на те, що термін дії раніше продовженого судом запобіжного заходу із визначенням застави закінчується 21 серпня 2025 року, судовий розгляд у даному кримінальному провадженні не можливо закінчити у цей строк, через складність кримінального провадження (сім обвинувачених, наявність потерпілих та свідків, великий обсяг письмових доказів), у зв'язку з чим, необхідно розглянути питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_9 терміну дії запобіжного заходу.
В обґрунтування вказаного клопотання прокурор зазначив обставини кримінального правопорушення, обвинувачення у вчиненні якого пред'явлено ОСОБА_9 згідно обвинувального акту, вказав що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений з високим рівнем ймовірності може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ризик переховування від суду, передбачений пунктом 1 ст.177 КПК України, обґрунтовує тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 13 років з конфіскацією майна, тому усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, ОСОБА_9 може переховуватись від суду, відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи, джерела доходів;
- ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, передбачений пунктом 3 ст.177 КПК України, обґрунтовує тим, що оскільки йому відомі місця мешкання потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні він може незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою зміни їх показів;
- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачений пунктом 5 ст.177 КПК України, обґрунтовує тим, що ОСОБА_9 обвинувачується у замаху на вчинення злочину корисливого характеру, входив до складу організованої групи, яка вчиняла особливо тяжкі злочини проти власності, не має постійного місця роботи, джерела доходів, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Вказані ризики враховувалися слідчим суддею під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, перевірялися судом апеляційної інстанції, і на даний час не зменшилися, не зникли та продовжують існувати і саме такий запобіжний захід забезпечує виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Прокурор також вказав про наявність в матеріалах справи вагомих доказів вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення; відсутність постійного місця роботи, джерела доходів, міцних соціальних зв'язків; репутацію обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності; намір на вчинення злочину із застосуванням насильства; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується: від 8 до 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Обвинувачений ОСОБА_9 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив його повернути через невідповідність клопотання прокурора вимогам КПК України.
Захисник ОСОБА_9 - ОСОБА_16 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, зазначила, що з вказаного клопотання не вбачаються наявність ризиків, прокурор фактично лише зазначає, що ризики існують, разом з тим, жодних доказів на підтвердження цього ним додано не було.
Представник потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 вважає клопотання прокурора обґрунтованим, просив його задовольнити.
Інші учасники просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Колегія суддів заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, доходить наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Крім того, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Крім того, у кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При вирішенні питання про наявність підстав для продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд у цій справі враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Тримання під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод. Зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
Колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
ОСОБА_9 обвинувачується у замаху на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 186 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, санкція за вчинення якого передбачає покарання понад 10 років позбавлення волі.
З огляду на викладене та зважаючи на обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , на думку колегії суддів дають достатні підстави припускати, що останній може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що існує ризик, визначений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у можливості переховування від суду.
Крім того, обвинувачений, будучи обізнаним про місце знаходження потерпілих та свідків, знаходячись на волі, зможе незаконно впливати як безпосередньо так і опосередковано на потерпілих та свідків, зокрема, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити допитаних під час досудового розслідування свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню.
Відтак, у цій справі існує ризик визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливості незаконного впливу ОСОБА_9 на потерпілих та свідків.
Колегія суддів також вважає, що в даному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, з огляду на фактичні обставини справи.
Згідно ст.178 КПК України, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема вік, стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків та його майновий стан, те, що ОСОБА_9 вчинив незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна в особливо великих розмірах, входив до складу організованої групи, яка вчиняла особливо тяжкі злочини проти власності та те, що перебуваючи на волі, та зважаючи на покарання, яке йому загрожує у випадку доведення винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, може ухилятись від суду, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а тому, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Для забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, суд обґрунтовано вважає, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого, що вказує на необхідність продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Продовжуючи строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд виходить із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Зважаючи на те, що заявлені ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися та вони виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, колегія суддів вважає, що слід продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_9 , адже лише такий найсуворіший запобіжний захід на даний час зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що вказане клопотання містить відомості, передбачені у ст. 184 КПК України, а також зазначено виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, а також щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, що узгоджується зі змістом ч.3 ст.199 КПК України.
Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У відповідності до пункту 3 ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміри застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Зокрема, у своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
При цьому, колегія суддів зазначає, що при визначенні застави, колегія суддів враховує специфіку та суспільну небезпеку інкримінованого злочину, корисливий характер кримінального правопорушення, встановлені ризики, відомості про особу обвинуваченого, та прийшла до висновку про те, що в даному випадку необхідним розміром застави буде 105 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 317 940 грн., саме такий розмір застави буде здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також з одного боку утримувати обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 на 60 діб із застосуванням застави - 105 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 317 940 грн.
У разі внесення застави, зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_9 прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на нього наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожним викликом до прокурора, чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими, а також свідками і потерпілими у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 197, 199, 202, 314, 315, 369, 372, ч. 2 ст. 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023161180000646 від 02 липня 2023 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 186 КК України, продовжити на 60 діб, тобто до 08 грудня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 105 (сто п'ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 317 940 (триста сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим ОСОБА_9 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави: отримувач ТУ ДСА України в Одеській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м.Київ код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435 - застава за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по справі № 503/2482/24 провадження № 1-кп/505/655/2025, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12023161180000646 від 02 липня 2023 року.
Обвинувачений або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу в розмірі, зазначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок повинен бути наданий уповноваженій службовій особі в місці тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 , де останній буде утримуватись під вартою.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, ОСОБА_9 підлягає негайному звільненню з-під варти.
Про внесення застави та звільнення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно повідомити прокурора та суд.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_9 у разі внесення застави наступні обов'язки, а саме:
- прибувати за кожним викликом до прокурора, чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими, а також свідками і потерпілими у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити термін дії обов'язків, покладених на ОСОБА_9 у разі внесення застави, строком на 60 діб з дня внесення застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою з моменту вручення копії ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_9 , його захисникам, а також направити уповноваженій службовій особі в місця тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 .
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3