Справа № 504/5128/24
Номер провадження 2-а/504/44/25
10.07.2025смт.Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді -Барвенко В.К.,
секретаря - Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови №АВ00001824 від 21.10.2024 року по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, постанови №АВ00002536 від 08.11.2024 року по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, -
Короткий зміст позовних вимог:
У грудні 2024 року пані ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила:
скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії №АВ00001824 від 21.10.2024 року, винесену відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн - та закрити справу про адміністративне правопорушення за цією постановою;
скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії №АВ00002536 від 08.11.2024 року, винесену відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000,00 грн - та закрити справу про адміністративне правопорушення за цією постановою; скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України;
стягнути на свою користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати зі сплати судового збору.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка стверджує, що ОСОБА_1 на праві власності належать транспортні засоби: спеціалізований вантажний сідловий тягач «MAN TGX 28.440 д.н.з НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого Центром 5147, дата реєстрації свідоцтва- 20.01.2022;
спеціалізований напівпричіп Н/ПР-контейнеровоз «CARNEHL CCS/MHS» д.н.з НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого Центром 5147, дата реєстрації свідоцтва- 20.01.2022.
Проте, вантажний сідловий тягач «MAN TGX 28.440 д.н.з НОМЕР_2 , та напівпричіпконтейнеровоз «CARNEHL CCS/MHS», д.н.з НОМЕР_4 , передані у фактичне користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) у відповідності до укладеного між ФО-П ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_2 до договору позички від 25.03.2022р. Станом на тепер ці транспортні засоби перебувають у користуванні фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
Окрім того, у відношенні ОСОБА_2 оформлені тимчасові свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу для участі у міжнародному русі, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу -спеціалізований вантажний сідловий тягач «MAN TGX 28.440», д.н.з НОМЕР_2 , серія НОМЕР_7 , виданого ТСЦ 5152, дата реєстрації свідоцтва - 28.03.2022, дійсне до 28.03.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - спеціалізований напівпричіп Н/ПРконтейнеровоз «CARNEHL CCS/MHS» д.н.з НОМЕР_4 , серія НОМЕР_8 , виданого ТСЦ 5152, дата реєстрації свідоцтва - 28.03.2022, дійсне до 28.03.2025.
Водночас, оригінали виданих на ім'я власника зазначених транспортних ОСОБА_1 свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів були вилучені Територіальним сервісним центром МВС 5152 при оформлені на ім'я ОСОБА_2 тимчасових свідоцтва про реєстрацію згаданих транспортних засобів для участі у міжнародному русі, та зберігаються в цьому сервісному центрі.
Відсутність у власника свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та факт видачі на ім'я фактичного користувача свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів з тимчасовим строком дії для участі у міжнародному русі, позбавляє можливості власника безпосередньо користуватися транспортними засобами.
Згідно з ч.1 ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, несе відповідальна особа (особа за якою зареєстровано транспортний засіб) або належний користувач транспортного засобу, який внесений до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.
Змістом права власності в розумінні ст.317 ЦК України є право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Так, у дні вчинення адміністративних правопорушень вантажний сідловий тягач «MAN TGX 28.440», д.н.з НОМЕР_2 , та напівпричіп-контейнеровоз «CARNEHL CCS/MHS» д.н.з НОМЕР_4 , у її володінні та користуванні не перебували, оскільки перебували у володінні та користуванні фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 .
Отже, належним користувачем сідлового тягача «MAN TGX 28.440», д.н.з НОМЕР_2 , та напівпричіпа-контейнеровоза «CARNEHL CCS/MHS» д.н.з НОМЕР_4 , на момент фіксації вчинення адміністративних правопорушення є уповноважена особа ФОП ОСОБА_2 .
Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 року №1197 (в редакції на 25.03.2022р.,тобто на момент передачі автомобіля у користування ФО-П ОСОБА_2 ) регламентовано Процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - Порядок №1197).
У розумінні п.п.3 п.2 зазначеного Порядку №1197 належний користувач -це фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним.
Відповідно до п.п.2 п.3 вищезазначеного Порядку, підставою внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, є: визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем.
Згідно з п.24 Порядку №1197 внесення до Реєстру відомостей про належного користувача - працівника, визначеного керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою уповноваженого в установленому законодавством порядку представника юридичної особи або належного користувача.
Таким чином, ФОП ОСОБА_2 з моменту отримання транспортних засобів у своє користування за договором позички та з дня оформлення тимчасових свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів для участі у міжнародному русі зобов'язаний був забезпечити внесення відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо належного користувача.
З огляду на зазначені обставини та відсутність складу правопорушення, керуючись презумпцією невинуватості особи, закріпленої в частині першій статті 62 Основного Закону України - відсутні підстави притягнення позивачки, як власниці транспортного засобу, до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Щодо неповного та необ'єктивного розгляду правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП .
Як вбачається зі змісту оскаржуваних постанов, у них зазначені відомості лише щодо вантажного сідлового тягача. Однак, з фотофіксації вбачається, що вантажний сідловий тягач рухався у комплекті зі спеціалізованим напівпричепом, н/пр контейнеровозом.
Однак, згідно фото-і відеозаписів стосовно зафіксованих подій адміністративних правопорушень від 21.10.2024 та 08.11.2024, що розміщені на веб-сервісі перевірки адміністративних правопорушень: https://wim.dsbt.gov.ua/ , вбачається, що транспортний засіб «MAN TGX 28.440», д.н.з НОМЕР_2 , у зазначених в оскаржуваних постановах час та місці рухався з напівпричепом. Реєстраційний номерний знак напівпричепа також зафіксовано. Тобто, встановивши той факт, що належний позивачу транспортний засіб «MAN TGX 28.440», д.н.з НОМЕР_2 , в той час, коли він був зафіксований автоматичним пунктом контролю, рухався з напівпричепом, відповідачем, при винесенні оскаржуваних постанов, не було з'ясовано всі обставини справи, необхідні для прийняття об'єктивного та обґрунтованого рішення по справі.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних постанов у них зазначені відомості лише щодо маси перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування.
Тобто, відповідачем взагалі не досліджено питання, який саме причіп, напівпричіп або інший причіпний пристрій використовувався в цьому випадку.
З інформаційних файлів фіксації подій також вбачається, що і сідловий тягач MAN TGX 28.440, д.н.з НОМЕР_2 , і напівпричеп-контейнеровоз є трьохвісними, тобто чітко вбачається наявність 6 (шести) осей тягача з напівпричепом.
Та з фотоматеріалів вбачається, що сідловий тягач має спарені колеса на другій та третій осях.
Проте в оскаржуваних постановах зазначено щодо 5 ( п'яти) фактично зафіксованих осей транспортного засобу, а сідловий тягач MAN TGX 28.440, д.н.з НОМЕР_2 має спарені колеса лише на другій осі.
Разом з цим, за даними інформаційних файлів фіксації подій вбачається, що на момент габаритно-вагового контролю зафіксовано рух транспортного засобу з усіма опущеними осями (всього 6 осей), тобто факту піднятої осі не зафіксовано.
Таким чином, при розрахунках не враховано наявність усіх шести осей сідлового тягача з напівпричепом, та не враховано наявність спарених коліс сідлового тягача на третій осі.
У відповідності до пп в) п. 22.5 ПДР, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують навантаження на вісь (для доріг державного значення):
-На одинарну вісь -11,5т.;
- На здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр -11,5 т, від 1 до 1,3 метра-16т, від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах -18т, від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тони - 19т, від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тони- 23т., від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів -20т;
-На строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше- 21т, понад 1,3 до 1,4 метра -24т.
Отже, на думку позивачки, при накладенні на неї штрафів за перевищення нормативно допустимих габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, відповідач не керувався вимогами пп.в) п. 22.5 ПДР щодо таких габаритно-вагових параметрів в частині приписів щодо навантаження на здвоєні та строєні осі при спарених колесах транспортного засобу в тому числі встановлених для контейнеровозів.
На думку позивачки, перелічені вище недоліки розгляду справ про адміністративні правопорушення ставлять під сумнів висновки державних інспекторів про врахування вказаних критеріїв при встановленні фактів перевищення встановлених законодавством вагових норм.
Позивачка стверджує, що за таких обставин, оскаржувані постанови не містять повного розкриття об'єктивної сторони правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, що унеможливлює її віднесення до порушень з перевищення встановлених законодавством габаритновагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами.
Позивачка наголошує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення порушення.
Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, про що вказав Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.
Тому просила адміністративний позов задовольнити та скасувати оскаржувані постанови відповідача. Короткий зміст доводів заперечень відповідача:
Відповідач у своєму відзиві від 03.03.2025 року позовні вимоги не визнав, вважав їх безпідставними і послався на наступне:
Відповідно до статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до статті 279-5 КУпАП, у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.
За запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису), відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов'язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».
Зокрема, для встановлення осіб, зазначених у статті 14-3 КУпАП, уповноваженою посадовою особою формується запит у письмовій формі (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису) з обов'язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних» та у встановленому порядку надсилається до відповідних центральних органів виконавчої влади, визначених законодавством.
Порядкок електронної інформаційної взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства інфраструктури України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України відповідно через Міністра внутрішніх справ України, Міністра інфраструктури України, затверджений спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства інфраструктури України від 13 серпня 2021 року № 607/422, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 вересня 2021 року за № 1145/36767, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт».
Так, інформаційна взаємодія здійснюється з використанням інформаційних систем суб'єктів інформаційних відносин засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів або за допомогою прикладних програмних інтерфейсів шляхом автоматизованого обміну електронними повідомленнями між інформаційними системами із застосуванням засобів технічного та криптографічного захисту інформації з дотриманням вимог Закону України «Про захист інформації в інформаційно телекомунікаційних системах».
Відповідно до Протоколу № 1 Порядку електронної інформаційної взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства інфраструктури України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України відповідно через Міністра внутрішніх справ України, Міністра інфраструктури України від 30.09.2021 (зі змінами від 26.12.2022) Автоматизований обмін інформацією між ЄДРТЗ, РАП та Системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - СФАП) здійснюється в такому порядку: засобами СФАП формується запит на отримання інформації про транспортний засіб та передається засобами ЦП ЄІС МВС до ЄДРТЗ.
Запит виконується за протоколом HTTPS методом POST. Структура запиту на отримання інформації про транспортний засіб за державним номерним знаком наведена в додатку 1 до цього Протоколу.
ЄДРТЗ за результатами обробки отриманих запитів, в залежності від результату, формує та передає засобами ЦП ЄІС МВС до СФАП відповіді на запити.
Варто зазначити, що під час розгляду події посадовою особою Укртрансбезпеки отримано інформацію стосовно відповідальної особи ВОЛОЩУК КАРІНА МИКОЛАЇВНА, 04.10.1993 р.н. 3424502605, вул. Незалежності, 6, смт Доброслав, ЛИМАНСЬКИЙ Р-Н, ОДЕСЬКА ОБЛ.
На думку відповідача, вказане, зокрема, підтверджується відомостями АРМ аудиту за кожною подією, копії яких надано до відзиву на позовну заяву.
Відповідач зазначає, що вказана інформація надається на основі відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, ведення якого здійснюється уповноваженими посадовими особами Головного сервісного центру МВС.
Відповідач наголошує, що до позову надано свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів містять відмітку про те, що вони видані для участі у міжнародному русі, що, як вказує відповідач, не заперечується позивачем.
Тимчасове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видається лише для можливості перетину державного кордону наймачами транспортних засобів, як це передбачено пунктом 51 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388.
Відповідач наголошує, що надані позивачкою свідоцтва не підтверджують жодним чином факту реєстрації належного користувача.
Також на думку відповідача, відомості про належного користувача не були внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, про що також свідчать надані до позову свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.
Згідно пункту 3 Розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 № 779 (надалі - Порядок ведення ЄДРТЗ), до ЄДРТЗ уноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби.
У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядку ведення ЄДРТЗ, внесення до ЄДРТЗ інформації про об'єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу; внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачею тимчасового реєстраційного талона.
При цьому, пунктом 1 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197 (надалі - Порядок внесення відомостей про належного користувача) визначає, що цей Порядок визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
При цьому невнесення відомостей до Реєстру щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований.
На думку відповідача, позивачка не надала доказів того, що вона як власник транспортного
засобу вносила особисто до Реєстру відомості про належного користувача належного йому на праві власності транспортного засобу.
Відповідно до ст. 279-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили:
така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння;
внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Відповідач вказує, що матеріали справи не містять доказів дотримання умов звільнення позивача від адміністративної відповідальності, як власника вказаних транспортних засобів, які прямо передбачені вищенаведеними положеннями статті 279-7 КУпАП.
Відповідач вважає, що з системного аналізу наведених вищезазначених норм слідує, що за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, при цьому, така особа може бути звільнена від адміністративної відповідальності лише в двох випадках зазначених вище.
Внесення відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо належного користувача транспортного засобу є виключно правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви в порядку, передбаченому Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Позиція щодо належного користувача, зокрема, викладена у постановах судів апеляційної інстанції по справах 521/13510/22, 484/3584/22, 522/23221/21, 466/9762/22, 516/386/23, 711/103/23, 524/1635/23 тощо.
Щодо відповідності постанови вимогам законодавства відповідач послався на таке.
Стаття 283 КУпАП встановлює, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Окрім того, відповідно до пункту 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Також, зазначимо, що Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (далі - Інструкція, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови.
Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові в постанові в залежності від обставин вчинення правопорушення.
Крім того, як на думку відповідача, стосовно вимог до змісту постанов необхідно керуватися виключно вимогами статті 283 КУпАП.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002 №17-рп (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 8 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84. 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 30.01.2009 № Н-35267-18, вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.
Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Відтак, у випадку, якщо Інструкцією передбачений порядок дій чи додаткові вимоги до рішення суб'єкта владних повноважень, не визначені законом та які ним безпосередньо не вимагаються, поведінка суб'єкта, який діє на виконання норм Конституції та законів України, не може бути поставлена під сумнів, а його рішення, зокрема, постанова, у випадку відповідності її Конституції України та законам України, не може бути скасована лише з міркувань, коли норми підзаконного акту передбачають інший порядок її оформлення.
Відповідач звертає увагу суду, що на момент виникнення спірних правовідносин форма постанови оновлена та викладена відповідно до наказу Міністерства інфраструктури № 324 від 14.05.2022.
Крім того, в постанові викладена суть правопорушення та чітко зазначено про рух транспортного засобу, із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався
правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Правовими положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
В оскаржуваних постановах зазначено державний номерний знак тягача з огляду на те, що відповідальною особою за вчинене правопорушення є саме фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано тягач, який приводить в рух транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.
Крім того Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов'язку виконувати або дотримуватися законодавства.
Як вважає відповідач, оскаржувані постанови в повній мірі відповідає встановленим вимогам та містить усі необхідні відомості, зокрема, виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу (кількість вісей, відстань між вісями, навантаження на вісь, загальну масу, формулу розрахунку, відсоток перенавантажження, тонаж перенавантаження та норматив, який застосовується до транспортного засобу).
Щодо доводів позивача про кількість вісей відповідач послався на таке.
У вантажних автомобілях існує такий механізм, як підйомна вісь.
Підйомна вісь - це повноцінна вісь автомобіля зі своєю гальмівною системою та пневматичними ресорами.
На момент проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу було зафіксовано, що транспортний засіб рухається з піднятою віссю, відтак на момент виявленого порушення зафіксовано рух сідлового тягача на двох одиничних осях та рух напівпричепу зі строєною віссю.
Вказане підтверджується і визначеними відстанями між осями.
Так, відповідно до постанови АВ 00001824 відстань між вісями 1-2: 3600 мм, 2-3: 6630 мм.
Відповідно до постанови АВ 00002536 відстань між вісями 1-2: 3540 мм, 2-3: 6610 мм.
Суть вказаного механізму полягає у можливості підняття осі, у зв'язку із чим за наявності 2-х осей, переміщення буде здійснюватися на 1-й осі, що і має місце у даному випадку.
Відповідач звертає увагу суду, що необхідно брати до уваги саме ті характеристики транспортного засобу, які мали місце при фактичному здійсненні перевезень.
Аналогічний висновок викладено у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 по справі № 522/3295/22, 522/15759/24.
Отже, як на думку відповідача, твердження позивача про невідповідність кількості осей є хибним та таким, що не відповідає дійсності.
При цьому, відповідач звертає увагу суду, що головна позитивна властивість підйомної осі -можливість збільшення допустимої вантажопідйомності автомобіля чи причепа.
На підтвердження факту фіксації руху транспортного засобу Позивача через автоматичний пункт з перевищенням встановлених законодавством габаритновагових норм, що стало підставою для притягнення його до відповідальності, а також справності технічного засобу та достовірності встановлених ним відомостей відповідач повідомляє, що:
- прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 8, WAGA-WIM35, зав. № 2, автомобільна дорога Н-31, км 122+000, Полтавська обл., яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується свідоцтвами про повірку №№ 1468, 04/4381 щодо технічного засобу: «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі», копії яких надано до суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву.
- прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 51, Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM, зав. № WIM51, автомобільна дорога Н-25, км 207 + 225, Рівненська область, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується свідоцтвами про повірку №№ 1672, 04/4339 щодо технічного засобу: «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі», копії яких надано до суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву.
Додатково щодо сумнівів Позивача стосовно справності вагового обладнання, відповідач повідомляє, що стосовно WIM-комплексів застосовується презумпція відповідності засобів вимірювальної техніки вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94 (п.52 Додатку 1 до Технічного регламенту).
Така презумпція є вимогою застосування європейських гармонізованих стандартів або вітчизняних ДСТУ.
Крім того, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу.
В той час, прилади автоматичні для зважування транспортних засобів у русі, як було зазначено вище, застосовують похибку для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ, для параметру навантаження на одиночну вісь ТЗ - 16% від фактичного навантаження на вісь, для параметру навантаження на здвоєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі, для параметру навантаження на строєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі.
Таким чином на думку відповідача підстав для задоволення позову не має.
Позиція суду та релевантні джерела права:
Сторони сповіщені про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті, подали заяви про розгляд справи у свою відсутність, доводи позову та доводи заперечень відповідно кожна сторона підтримала.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п.4 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №103, основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно пп.15, 27, 29 п.5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Відповідно до п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Положеннями п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30, встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції за формою, наведеною в додатку до цих Правил, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306.
Згідно п.22.1 ПДР маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Відповідно до п.22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів на автомобільних дорогах державного значення допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема, навантаження на одинарну вісь 11,5 тон.
Таким чином, ПДР встановлено заборону перевезення вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують хоча б один нормативно-ваговий параметр фактичної маси та/або навантаження на вісь. А відтак, перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Частиною 2 статті 132-1 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Судом встановлено, що посадовими особами відповідача 21.10.2024 року ухвалено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії №АВ00001824, відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Підставою стало те, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 19,061% (2.192тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11.5 тон.
Судом також встановлено, що посадовими особами відповідача 08.11.2024 року ухвалено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії №АВ00002536, відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000,00 грн.
Підставою стало те, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 25,270% (2.906 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11.5 тон.
В матеріалах справи містяться інформаційні картки габаритно-вагового контролю за оскаржуваними постановами, якими підтверджено навантаження на осі належного позивачу транспортного засобу на момент фіксації порушень, яка склала більше за максимально дозволену 11,5 тон.
Позивачкою не доведено, що вона не є суб'єктом адміністративного правопорушення та не має нести відповідальність за рух транспортного засобу з перевищенням встановлених законом параметрів, оскільки позивачка належним чином не зареєструвала право користування транспортним засобом за іншим суб'єктом господарювання.
Згідно пункту 3 Розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 № 779 (надалі - Порядок ведення ЄДРТЗ), до ЄДРТЗ уноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби.
У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядку ведення ЄДРТЗ, внесення до ЄДРТЗ інформації про об'єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу; внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачею тимчасового реєстраційного талона.
При цьому, пунктом 1 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197 (надалі - Порядок внесення відомостей про належного користувача) визначає, що цей Порядок визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
При цьому невнесення відомостей до Реєстру щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований.
Відповідно до ст. 279-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили:
така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння;
внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Суд першої інстанції констатує, що матеріали справи не містять доказів дотримання умов звільнення позивача від адміністративної відповідальності, як власника вказаних транспортних засобів, які прямо передбачені вищенаведеними положеннями статті 279-7 КУпАП.
Відповідач вважає, що з системного аналізу наведених вищезазначених норм слідує, що за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, при цьому, така особа може бути звільнена від адміністративної відповідальності лише в двох випадках зазначених вище.
Внесення відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо належного користувача транспортного засобу є виключно правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви в порядку, передбаченому Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Позиція щодо належного користувача, зокрема, викладена у постановах судів апеляційної інстанції по справах 521/13510/22, 484/3584/22, 522/23221/21, 466/9762/22, 516/386/23, 711/103/23, 524/1635/23 тощо.
Суд першої інстанції констатує, що до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про зміну користувача вказаних у постановах спеціалізованого вантажного сідлового тягача та спеціалізованого напівпричіпу не вносились, адміністративну відповідальність повинна нести саме позивачка, за якою зареєстровано вказані транспортні засоби, що передбачено ст. 14-3 КУпАП.
Отже ці доводи позову безпідставні та не обгрунтовані.
Положеннями пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила №363), визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, причіп - це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом.
До цього виду транспортного засобу належать напівпричепи і причепи-розпуски.
Таким чином, напівпричіп - це транспортний засіб без джерела енергії та самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, отже рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів, власник якого є суб'єктом адміністративної відповідальності за порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, в тому числі за ст. 132-1 КУпАП.
Окрім того, суд першої інстанції приймає до уваги, що метадані до спірних постанов містять відомості про те, що перевезення здійснювалося тягачем з напівпричіпом, враховано їх характеристики з тим, аби визначити максимально дозволене навантаження на одинарну вісь транспортного засобу.
Таким чином доводи позову в частині не врахування відповідачем руху тягача із причепом не заслуговують на увагу.
Твердження позивача про невідповідність кількості осей суд першої інстанції не приймає до уваги, оскільки з фотознімків, наданих відповідачем, чітко прослідковується, можливість тягача MAN TGX 28.440 підіймати одну вісь, і дана обставина не спростовується сторонами.
Підйомна вісь - це повноцінна вісь автомобіля зі своєю гальмівною системою та пневматичними ресорами.
На момент фіксації порушень одна із осей була піднята та не використовувалась.
В даному випадку перевезення здійснювалися на 5-ох осях, що чітко зафіксовано автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті.
Крім того, вказане підтверджується і визначеними відстанями між осями.
Суд також не приймає до уваги доводи позивачки про те, що при розрахунку перевищення нормативно допустимих габаритно-вагових параметрів транспортного засобу відповідачем не враховано, що сідловий тягач і напівпричіп-контейнеровоз є трьохвісним транспортним засобом та має всього 6 осей, а не 5, як про це зазначено у спірних постановах по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком №1174, затвердженим постановою КМУ від 27.12.2019 року.
Відповідно до п.7 Порядку №1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Пунктами 11-17 Порядку №1174 визначено, що автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.
Метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.
Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Процедуру оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, визначено Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021р. №512.
Пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції №512 передбачено, що уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою та третьою статті 132-1 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.
Згідно п.2 Розділу ІІ Інструкції №512 уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об'єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.
Пунктом 3 Розділу ІІ Інструкції №512 передбачено, що під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Формування проєкту постанови здійснюється автоматизовано. При цьому уповноважена посадова особа може створювати ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
Таким чином, враховуючи, що сформована системою в автоматичному режимі постанова виноситься без складання протоколу про адміністративне правопорушення, що передбачено пунктом 3 Розділу ІІ Інструкції №512, а також враховуючи, що ні Порядком №1174, а ні Інструкцією №512 не передбачено перед винесенням постанови складення будь-яких інших матеріалів (актів, довідок зважування тощо), можливість перевірити правомірність притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП виникає у уповноваженої на те особи, в тому числі суду, на підставі дослідження інформації від автоматичних пунктів, яка передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.
Дослідивши наявні в матеріалах справи інформаційні картки габаритно-вагового контролю стосовно зафіксованих подій адміністративного правопорушення, а також безпосередньо зміст спірних постанов суд першої інстанції приходить висновку, що з них являється за можливе встановити метадані, перелік яких визначено пунктом 15 Порядку №1174.
Процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, доступ до чого є абсолютно обмеженим, та вносити/ коригувати або змінювати зміст такої постанови - є неможливим.
В спірних постановах по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанови, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, повну масу транспортного засобу, навантаження на осі.
Суд першої інстанції констатує, що зміст оскаржуваних постанов відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення.
Між тим, Інструкція №512, не містить імперативної вимоги щодо необхідності зазначення в постанові всього обсягу інформації.
Порушення, за які позивачку постановами притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою комплексних технічних засобів, які пройшли повірку у встановленому законодавством порядку.
Зокрема правопорушення зафіксовані приладами:
- прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 8, WAGA-WIM35, зав. № 2, автомобільна дорога Н-31, км 122+000, Полтавська обл., яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується свідоцтвами про повірку №№ 1468, 04/4381 щодо технічного засобу: «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі», копії яких надано до суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву.
- прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 51, Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM, зав. № WIM51, автомобільна дорога Н-25, км 207 + 225, Рівненська область, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується свідоцтвами про повірку №№ 1672, 04/4339 щодо технічного засобу: «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі», копії яких надано до суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву.
Суд зауважує, що стосовно WIM-комплексів застосовується презумпція відповідності засобів вимірювальної техніки вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94 (п.52 Додатку 1 до Технічного регламенту).
Така презумпція є вимогою застосування європейських гармонізованих стандартів або вітчизняних ДСТУ.
Крім того, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу.
В той час, прилади автоматичні для зважування транспортних засобів у русі, як було зазначено вище, застосовують похибку для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ, для параметру навантаження на одиночну вісь ТЗ - 16% від фактичного навантаження на вісь, для параметру навантаження на здвоєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі, для параметру навантаження на строєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі.
Суд відхиляє доводи позивачки щодо точності вимірювання, то що вони є лише припущеннями та не можуть слугувати доказом у справі.
В матеріалах справи наявні сертифікати відповідності вимірювальної техніки, видані уповноваженими органами у сфері метрології, та є належними доказами на підтвердження даних про застосування при проведенні процедури вимірювання та зважування транспортних засобів коректних та достовірних засобів вимірювання.
Таким чином ці доводи безпідставні.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Згідно із пунктом 1.1. Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно із пунктом 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення -3,75м), за висотою від поверхні дороги 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах-4,35м), за довжиною 22м (для маршрутних транспортних засобів 25м),фактичну масу понад 40т (для контейнеровозів - понад 44т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46т), навантаження на одиночну вісь 11т (для автобусів, тролейбусів -11,5т), здвоєні осі 16т, строєні 22т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11т, здвоєні осі 18т, строєні 24т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі-понад 16т, строєні осі - понад 22т або фактичною масою понад 40т (для контейнеровозів -навантаження на одиночну вісь-понад 11т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах-понад 46т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Статтею 7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).
Так, статтею 132-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Згідно із частиною другою статті 132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Таким чином, дія частини другої вказаної статті поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів.
Відповідно до статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Згідно із п. 16 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.
При цьому, відповідно до п. 2 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі інформаційний файл - упорядкована сукупність відомостей про транспортний засіб, відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП, наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Отже, під час розгляду справи посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Пунктом 3 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 №1197, підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: 1) визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; 2) визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; 3) оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; 4) користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); 5) користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; 6) оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.
Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 (далі- Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з абз. 1 п. 4 Правил №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Відповідно до абз. 4 п. 4 Правил №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно з п.п. «б» п. 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси:
- вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 тон; трьохвісний автомобіль - 25 тон (для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни - 26 тон); чотирьохвісний автомобіль - 32 тони; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами - 38 тон; - комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом - 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тони; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тони. - автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом - 40 тон.
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Частиною 2 статті 132-1 КУпАП встановлена відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами у вигляді штрафу в розмірі:
- п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно;
- однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%;
- двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%;
- трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-1 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174.
За визначенням в п. 2 Порядку №1174 автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером;
- метадані - структуровані дані, які містять відомості про подію, зафіксовану за допомогою автоматичного пункту, характеристики зафіксованого транспортного засобу, необхідні для його ідентифікації, параметри функціонування технічних засобів автоматичного пункту, а також інші дані, необхідні для обліку, пошуку, оцінки та управління такими відомостями;
- інформаційний файл - упорядкована сукупність відомостей про транспортний засіб, відповідальну особу, визначену статтею 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Відповідно до п. 7, 12 Порядку №1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
За приписами п. 13 Порядку №1174 під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (п. 14 Порядку №1174).
Посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.
Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання (п. 16 Порядку №1174).
Отже, наведені положення Порядку №1174 передбачають технічні можливості автоматичної системи фіксації вагових параметрів, алгоритм здійснення вимірювань та порядок дій посадових особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі. Зокрема, посадові особи Укртрансбезпеки використовують інформацію з інформаційних баз щодо відомостей про транспортний засіб.
Виходячи з аналізу наведених норм, процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті здійснюється в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, та має як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, а, відтак, і габаритно-вагові розрахунки щодо транспортного засобу здійснюються в автоматичному режимі та в подальшому застосовуються відповідною посадовою особою при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Встановлені у справі фактичні обставини свідчать, що відповідачем в установленому порядку доведено перевищення позивачем нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР України, з огляду на технічні характеристики транспортного засобу MAN TGX 28.440 який належить позивачці, оскільки саме така інформація стосовно транспортного засобу міститься в інформаційних файлах, які використовуються уповноваженою особою.
Основним доказом вчинення зазначеного вище правопорушення є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, працюючими в автоматичному режимі, внесені до автоматично сформованої постанови.
Посилання позивача та його представника на невідповідність змісту спірних постанов вимогам Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспортіматеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України №512 від 27.09.2021, суд вважає безпідставними, оскільки вимоги до постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності визначено саме положеннями КУпАП.
Вказана Інструкція, як підзаконний нормативно-правовий акт, визначає форму постанови та перелік відомостей, які можуть, а не повинні міститися у постанові в залежності від обставин вчинення порушення.
В решті суд приходить до висновку, що дії посадових осіб Державної служби України з безпеки на транспорті вчинені згідно з вимогами чинного законодавства, а оскаржувані постанови про накладення адміністративних стягнень є правомірними.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі не пливають на вищезазначений висновок суду щодо законності оспорюваних постанов.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Судовий збір відноситься на рахунок позивача.
Керуючись ст. 2, 5, 11, 47, 162, 163, 286 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови №АВ00001824 від 21.10.2024 року по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, постанови №АВ00002536 від 08.11.2024 року по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, - відмовити повністю.
Судовий збір віднести на рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Барвенко В. К.