Провадження № 22-ц/803/9246/25 Справа № 932/7664/24 Головуючий у першій інстанції: Потоцька С. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
15 жовтня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра у складі судді Потоцької С.С. від 07 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-
У вересні 2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить визнати квартиру за адресою по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаної квартири, як на частку в спільному майні подружжя.
Рішенням Бабушкінського районного суд м. Дніпропетровська від 20 березня 2025 року позов задоволено. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу спільного майна подружжя на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_3 50% суми сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн, який сплачено 05.09.2024 по квитанції №0.0.3862716738.1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 605,60 грн.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Дніпра від 07 травня 2025 року заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14800,00 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного додаткового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні заяви представника позивачки про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного додаткового рішення, виходячи з наступного.
Встановлено, що 25 березня 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Коган Р.В. звернувся до місцевого суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 41600,00 грн (а.с. 118-122).
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщостосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 статті 270 ЦПК України).
За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У позовній заяві позивачка, зокрема, зазначила, що розрахунок суми понесених нею судових витрат на правничу допомогу буде надано додаткового після ухвалення судового рішення. Також казала, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла і очікує понести, у зв'язку з розглядом справи, складає 1211,20 грн судового збору та 41600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 4).
На підтвердження понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано копію договору від 28.08.2024 №28/08 про надання правової (правничої) допомоги, укладений між адвокатським об'єднанням «Аукторітас» (Виконавець) та ОСОБА_3 (Замовник ) (а.с. 123-126), копію рахунку-фактури від 24.03.2025 №24/03 (а.с.127), копію акту прийому передачі до договору від 28.08.2024 №28/08 (а.с. 128-130).
За умовами п.1.1 Договору № 28/08 адвокатське об'єднання «Аукторітас» (Виконавець) на умовах даного Договору Замовник дає завдання, а Виконавець зобов'язується відповідно до завдання Замовника надавати йому правову (правничу) допомогу з будь-яких питань у рамках господарського, цивільного, кримінального та адміністративного провадження.
Згідно з п. 4.3 Договору № 28/08 замовник замовив послугу щодо подання позовної заяви про розірвання шлюбу та розподіл майна подружжя та супроводження судових справ до винесення рішення судом. Загальна вартість яких становить 41600,00 грн.
За актом прийому-передачі від 24.03.2025 за договором №28/08 виконавцем надані наступні послуги: консультація замовника та узгодження правової позиції - 2 години - 12000 грн; складання та подання позовної заяви у справі № 932/7664/24- 3 години - 12000 грн; участь у судових засіданнях ( 3 засідання) -17600 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 41600 грн.
Представник відповідача Ткаченко Д.В. заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки ОСОБА_1 відразу визнав позовні вимоги ОСОБА_3 та не заперечував щодо розподілу спірної квартири, намагався вирішити спір шляхом укладання мирової угоди. Також представник зазначив, зокрема, що витрати позивачки на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, а також неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (а.с. 136-139).
Виходячи з викладеного, дослідивши наявні докази понесення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, ціни позову - 23545,00 грн, виконаної роботи; приймаючи до уваги задоволення позовних вимог у повному обсязі, - колегія дійшла висновку про обґрунтованість стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесених останньою витрат на професійнуправничу допомогу в розмірі 14800,00 грн.
Розмір вказаних вище витрат на оплату послуг адвоката у даній справі є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.
Також суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Місцевим судом при визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, враховано заперечення представника відповідача, а також процесуальну поведінку сторони відповідача, який, зокрема, визнавав позовні вимоги, пропонував укладення мирової угоди.
Однак, визнання позову та намагання вирішити спір мирним шляхом, за умови задоволення позовних вимог, не є підставою для покладення судових витрат на професійну правничу допомогу на позивачку, тобто на особу, на користь якої ухвалене судове рішення.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів фактичної оплати позивачкою наданих їй послуг з професійної правничої допомоги не приймаються до уваги, адже витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено відповідачем, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а додаткове рішення суду першої інстанції - підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 07 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 17 жовтня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова