Провадження № 33/803/2682/25 Справа № 175/12759/24 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.
15 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Сербіній І.В., за участю захисника Книш Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Книш Т.Ю. на постанову судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -
Згідно постанови, 06.07.2024 року о 09 год. 14 хв., по вул. Слобожанська біля будинку 17 міста Краматорськ, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «VOLKSWAGEN GOLF» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки проводився за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», результат тесту склав 0,86 %, чим порушив п.2.9а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Книш Т.Ю. просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Вважає, що прийняття судом рішення без належного повідомлення ОСОБА_1 , а також ігнорування клопотання останнього про відкладення розгляду справи для залучення захисника потягло за собою порушення права на отримання належної правничої допомоги, а як наслідок права на захист. Вказує на порушення судом положень, передбачених ч. 8 ст. 38 КУпАП та прийняття рішення поза строками накладення адміністративного стягнення.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, відповідно до п. 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка була затверджена спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 року, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
За змістом п.2.9 «а» ПДР України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Факт скоєння адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 981906 від 06.07.2024 року, відеозаписом до протоколу, роздруківкою тестування на алкоголь за допомогою «Alcotest 6820 Drager», тест № 1168 від 06.07.2024 року результат 0,86 ‰, актом огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, рапортом працівника поліції.
Обставини, викладені у протоколі серії ААД № 981906 від 06.07.2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП стороною захисту не оспорюються.
Стосовно доводів апеляційної скарги про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає наступне.
Під час складання протоколу ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд справи 08.08.2024 року у приміщенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області. Розгляд справи неодноразово відкладався і лише 24.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкладення слухання справи.
Апеляційний суд звертає увагу, що провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП.
При цьому, з'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
Наведена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 30 січня 2020 року (справа №482/9/17).
Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, Європейській суд з прав людини в своєму рішенні по справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не відносяться до переліку, визначених ст. 268 КУпАП справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
З врахуванням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП, суддя першої інстанції правильно дійшов висновку провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів, оскільки безпідставне умисне затягування справи порушує завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 1 КУпАП).
Колегія суддів наголошує, що відповідно до ст.6 ЄКПЛ кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Крім цього, слід зазначити, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення є не реабілітуючою підставою і закриття провадження з цих підстав не відповідатиме інтересам самого ОСОБА_1 .
Крім того, апеляційним судом було у повній мірі забезпечено право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та право на захист шляхом надання можливості взяти участь у судовому засіданні і надати пояснення.
Доводи апеляційної скарги про прийняття рішення поза строками накладення адміністративного стягнення на увагу не заслуговують з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений 06.07.2024 року, судове рішення винесено 27.06.2025 року, тобто в межах строку, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.130 КУпАП, та необхідності закриття провадження у справі апеляційний суд не вбачає.
Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Книш Т.Ю. залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2025 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя