Справа № 308/8973/25
15 жовтня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , з участю представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні відомості про яке 15.03.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024072030000028, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.ч 1,2,3 ст. 255, ч.4 ст. 28- ч.3 ст. 332 КК України
Адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , 07.10.2025 року звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про скасування арешту майна, згідно з яким просить слідчого суддю скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.05.2025 року у кримінальному провадженні №42024072030000028 від 15 березня 2024 року на автомобіль марки «Лексус 500Д» д.н.з. НОМЕР_1 , та на свідоцтво про державну реєстрацію до вказаного транспортного засобу, що належать ОСОБА_3 .
Клопотання мотивує тим, що власниця автомобіля ОСОБА_3 є добросовісним набувачем вказаного автомобіля, не має жодного відношення до обставин, які є предметом дослідження у кримінальному провадженні №42024072030000028, та не є ні підозрюваною, ні свідком у зазначеному кримінальному провадженні. Будь-які відомості про обставини даного кримінального провадження їй не відомі. За таких обставин, на даний час з урахуванням мети досудового розслідування, відсутні правові підстави для арешту майна, що визначені у змісті ст. 173 КПК України, тобто, відсутні достатні докази, що вказують на вчинення особою (власником майна) кримінального правопорушення, розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову. До цього ж розумність та співмірність такого обмеження права власності ОСОБА_3 не узгоджуються із завданням кримінального провадження, що регламентовано у змісті ст. 7 КПК України, згідно якою зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься недоторканність права власності.
У судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив задовольнити клопотання, з наведених у такому підстав. Представник зазначив, що арешт на автомобіль марки «Лексус 500Д» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 та свідоцтво про державну реєстрацію до нього накладений необґрунтовано. Також додав, що у своїй заяві від 15.10.2025 року прокурор зазначає , що є підстави вважати, що транспортний засіб марки «Лексус 500Д» д.н.з. НОМЕР_1 , придбаний ОСОБА_5 внаслідок здійснення незаконної діяльності, що органом досудового розслідування з"ясовується у рамках ч.3 ст.309 КК України, де проводиться ряд економічних досліджень та експертиз, однак прокурором не враховано, що відповідно до змісту оголошених підозр ОСОБА_5 , інкриміновані йому події мали місце з червня 2023 року до березня 2024 року, тобто, право власності на транспортний засіб ОСОБА_5 , який придбав транспортний засіб марки «Лексус 500Д» 22.02.2023 року та продав зазначений автомобіль 26.03.2025 року ОСОБА_3 , набув до обставин вчиненого кримінального правопорушення. Крім того, адвокат зазначив , що відповідно повідомлення про зміну раніше оголошеної підозри від 14.10.2025 року ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ст. 332 КК України.
Прокурор у судове засідання не з"явився повторно, хоча про час та місце розгляду клопотання був повідомлений належним чином. Подав слідчому судді заперечення на клопотання у яких просить розгляд клопотання проводити без його участі, у яких зокрема, зазначив, що проти клопотання заперечує в повному обсязі, та просить відмовити у задоволенні клопотання. Також, в обгрунтування своєї позиції прокурор зазначає, що станом на теперішній час в рамках вищевказаного кримінального провадження здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч. 1,2,3 ст. 255, ч.4 ст.28, ч.3 ст. 332, ч. 3 ст. 209 КК України. Так, в ході досудового розслідування встановлено що організатори злочинної організації ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спільно з учасниками створеної ними злочинної організації: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 організували та сприяли незаконному переправленню громадян України призовного віку через державний кордон України у період з червня 2023 року до березня 2024 року у пункті пропуску «Малий Березний» та «Ужгород» здійснили організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України 30 громадян України призивного віку, за що отримували неправомірну вигоду в сумі від 6000 до 14000 доларів США за одну особу. У свою чергу, також в ході досудового розслідування було встановлено, що активи (рухомі та нерухомі) які перебували у гр. ОСОБА_5 та в подальшому були переоформленні на інших осіб, не відповідають загальним офіційним доходам отриманих ОСОБА_5 , тому як наслідок, станом на теперішній час в рамка ч. 3 ст. 209 КК України «Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом» продовжується досудове розслідування в якому триває ряд економічних досліджень та експертиз, які не можуть бути розголошені на даному етапі досудового слідства. Станом на теперішній час, в органу досудового розслідування є підстави вважати що транспортний засіб Lexus LX 500D придбаний в наслідок здійснення незаконної діяльності гр. ОСОБА_5 .
Заслухавши пояснення представника власника майна з приводу заявленого клопотання, врахувавши позицію прокурора, дослідивши матеріали долучені до клопотання, слідчий суддя доходить наступного висновку.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, носять у собі тимчасовий характер.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Порядок скасування арешту майна встановлюється нормами ст.174 КПК України.
Згідно зі ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
В ході розгляду клопотання встановлено, що СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке 15.03.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024072030000028, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.1,2,3 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.3 ст.332 КК України, у якому згідно повідомлення про зміну раніше оголошеної підозри від 14.10.2025 року ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ст. 332 КК України.
Згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.05.2025 року у справі 308/2376/25, за клопотанням старшого слідчого групи у кримінальному провадженні № 42024072030000028 - старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області, заявленим у рамках вказаного кримінального провадження, накладено арешт, зокрема, на автомобіль марки «Лексус 500Д» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 та свідоцтво про державну реєстрацію до нього.
Як убачається з ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.05.2025 року у справі 308/2376/25, арешт на автомобіль марки «Лексус 500Д» д.н.з. НОМЕР_1 , накладався з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
У відповідності з приписами ч.5 ст. 170 КПК України, у випадку, накладення арешту на майно з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав уважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна
Представник власника майна стверджує, що власниця майна ОСОБА_3 не має жодного відношення до кримінального провадження № 42024072030000028 та не має у вказаному кримінальному провадженні жодного процесуального статусу.
Прокурором у кримінальному провадженні не спростовані вказані твердження представника власника майна.
Варто зазначити, що в кримінальному провадженні існує два види інтересів: суспільні інтереси, на захист яких спрямована система кримінальної юстиції; особисті інтереси підозрюваного, обвинуваченого, інших учасників кримінального провадження, які мають бути гарантовано захищені від неправомірних посягань.
Забезпечення балансу цих інтересів, по суті, є одним з найважливіших завдань кримінального провадження. Так, у ст. 2 КПК зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Досягнути такого балансу можна лише за умови існування і дотримання певних правил, визначених у законі, які в своїй сукупності створюють систему гарантій від порушення прав особи, що опинилась у сфері дії кримінального провадження.
Пункт 4 ст. 41 Конституції України, передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положенням ст. 1 Протоколу від 20.03.1952 р. до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, крім іншого встановлено, що кожна фізична і юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Разом з тим, враховуючи обставини зазначені прокурором у запереченнях на клопотання, а саме, що в ході досудового розслідування було встановлено, що активи (рухомі та нерухомі) які перебували у гр. ОСОБА_5 та в подальшому були переоформленні на інших осіб, не відповідають загальним офіційним доходам отриманих ОСОБА_5 , і тому як наслідок, станом на теперішній час в рамка ч. 3 ст. 209 КК України «Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом» продовжується досудове розслідування в якому триває ряд економічних досліджень та експертиз, які не можуть бути розголошені на даному етапі досудового слідства, а також те, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні на даний час не закінчено та обвинувальний акт до суду не передано, слідчий суддя уважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, вимоги щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, а саме для власниці автомобіля марки «Лексус 500Д» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , слідчий суддя доходить висновку, що скасування арешту на автомобіль марки «Лексус 500Д» д.н.з. НОМЕР_1 та на свідоцтво про державну реєстрацію до нього, в частині заборони користування вказаним автомобілем підлягає до задоволення.
Прокурором, слідчому судді не надано доказів, того, що можливість користування власником майна належним їй транспортним засобом, може завдати шкоди інтересам кримінального провадження.
Відтак, слідчий суддя вважає, що повернення власниці її майна та можливості його використання, дотримає справедливий баланс між правами власника та інтересами кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 170-174, 309 КПК України, слідчий судя
Клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту майна - задовольнити частково.
Скасувати арешт на автомобіль марки «Лексус 500Д» д.н.з. НОМЕР_1 WIN - НОМЕР_2 та свідоцтво про державну реєстрацію до нього серії НОМЕР_3 , що належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.05.2025 року у справі 308/2376/25, в частині позбавлення права користування вказаним автомобілем.
Повернути автомобіль марки «Лексус 500Д» д.н.з. НОМЕР_1 WIN - НОМЕР_2 і свідоцтво про державну реєстрацію до нього серії СТІ N?185776 власнику майна - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язок забезпечити зберігання транспортного засобу марки «Лексус 500Д» д.н.з. НОМЕР_1 WIN - НОМЕР_2 у переданому вигляді до скасування арешту майна у повному обсязі у встановленому КПК України порядку.
Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження майна.
У задоволенні решти вимог клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1