іменем України
Справа № 126/1133/25
Провадження № 2-а/126/58/2025
"17" жовтня 2025 р.
м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Гуцола В. І.
із секретарем Демуцькою В.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Бершадь адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до Департаменту патрульної поліції, управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення з тих підстав, що як стверджує, інспектором першого взводу шостої роти першого батальйону управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Саламахою Олексієм Радимировичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 4676514 від 07.05.2025 відповідно до якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 121 КУпАП за те, що 07.05.2025 о 19 год. 03 хв. у м. Одесі по вул. Радісній, 64, він керував транспортним засобом BMW 3181, н.з. НОМЕР_1 , у якого була несправна система випускання відпрацьованих газів, що проявлялось підвищеним шумом під час їх виходу, порушивши п. 31.4.6.ПДР, чим скоїв адміністративно правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КУпАП. Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною, не обгрунтованою та безпідставною з наступних підстав.
Так дійсно, його 07.05.2025 близько 19 год. було зупинено працівниками поліції. Причину зупинки повідомлено не було, працівниками поліції після огляду документів було надано постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. До початку розгляду справи по суті йому не було роз'яснено жодних прав, зокрема права на правову допомогу, та й взагалі не повідомлено про початок розгляду справи щодо будь-яких обставин з подальшим наданням вже сформованої постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Таким чином, вважає, що працівниками поліції було порушено процедуру розгляду справи. Будь-яких пояснень у нього не відбиралось і свідки не залучались. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких фактичних доказів вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення, оскільки на місці зупинки працівниками поліції не було проведено будь-яких досліджень чи замірів щодо несправності системи випускання відпрацьованих газів, що проявлялось підвищеним шумом під час їх виходу, також працівниками поліції не залучались і будь-які свідки щодо підтвердження вказаних обставин. Таким чином, працівником поліції особисто зроблено висновок щодо несправності системи випускання відпрацьованих газів в його транспортному засобі, без проведення дослідження із застосуванням вимірювальної техніки (наприклад, приладів для визначення вмісту шкідливих речовин у відпрацьованих газах двигуна або їх димності, що проявлялось підвищеним шумом під час їх виходу). Окрім того, звертає увагу суду, що при заведені позивачем двигуна та подальшому русі у вказаному автомобілі був певний звук зокрема, як і у всіх машинах з двигуном внутрішнього згорання палива, проте працівником поліції не було запропоновано позивачу продемонструвати справність вихлопної системи та ними безпосередньо відразу після отримання документів було вручено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Вважає, що працівник патрульної поліції не вжив жодних заходів з метою підтвердження або спростування факту порушення несправності системи випускання відпрацьованих газів, оскільки несправність даної системи приводить до підвищення рівня шуму під час виходу відпрацьованих газів в атмосферу, що негативно впливає на учасників порожнього руху і насамперед на самого водія транспортного засобу, а також призводить до небажаної детонації і можливого виходу з ладу інших деталей і систем транспортного засобу. Відсутність належних доказів про несправність системи випускання відпрацьованих газів свідчить про недоведеність факту наявності в діях позивача порушення п. 31.4.6 ПДР України.
Крім того, ним наступного для після вказаних подій, а саме - 08.05.2025, було проведено обстеження автомобіля на станції технічного обслуговування, відповідно до акту виконаних робіт жодних неполадок чи зміни вихлопної системи не виявлено, що підтверджується актом виконаних робіт УЬ002 від 08.05.2025.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правових висновках, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.
Щодо змісту самої постанови серія ЕНА № 4676514 від 07 травня 2025 року, звертає увагу суду на наступне.
Як вбачається з оскаржуваної постанови його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП з підстав того, що ним ніби-то було порушено п. 31.4.6. ПДР України.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 31.4.6. ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
- двигун:
а) вміст шкідливих речовин у відпрацьованих газах або їх димність перевищують установлені стандартами норми;
б) негерметична паливна система;
в) несправна система випускання відпрацьованих газів;
Таким чином, працівниками поліції не вказано, який саме пункт 31.4.6. ПДР України ним ніби-то було порушено, що зумовлює незрозумілість, за що саме його було притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому вказана постанова підлягає скасування із закриттям провадження у зв'язку із відсутністю в його діях адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Отже, він не погоджується із зазначеним рішенням старшого лейтенанта поліції Саламахи О.Р., бо вважає себе невинним, постанову серія ЕНА № 4676514 від 07 травня 2025 року необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповними з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи.
Частинами 1, 7 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Просить постанову інспектора УПП в Одеській області старшого лейтенанта Саламахи О.Р. від 07 травня 2025 року серії ЕНА № 4676514 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. - скасувати, провадження в справі закрити та стягнути з відповідачів понесені судові витрати: 1211 грн. 20 коп. судового збору та 2500 грн. витрат на правову допомогу.
Департамент патрульної поліції подав відзив на позовну заяву про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4676514 від 07.05.2025, він категорично не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необгрунтованими, такими, що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства України, спрямованими на намагання позивача уникнути адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, виходячи з наступного.
В ході виконання службових обов'язків під час патрулювання вулиць міста Одеси, інспектором 1-го взводу 6-ої роти 1-го батальйону полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Саламахою Олексієм Радимировичем, 07.05.2025 приблизно о 19 год. 03 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, б. 64, було виявлено транспортний засіб марки «BMW 3181», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 , у якого на вказаному транспортному засобі була несправна система випускання відпрацьованих газів, що проявлялось підвищеним шумом під час їх виходу, в порушення п. 31.4.6 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП. За результатами розгляду адміністративної справи відносно позивача, інспектором поліції Саламахою О.Р. винесено постанову серії ЕНА № 4676514 від 07.05.2025. Доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, є відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського (пристрій № 4713301). Вищезазначений відеозапис засвідчений електронним цифровим підписом, відповідно до вимог ст. 99 КАС України, додається до даного відзиву. На відеозаписі в проміжку часу між 19 год. 10 хв. 36 с. та 19 год. 10 хв. 46 с. добре чутно як працює система випускання відпрацьованих газів на автомобілі позивача - з явним підвищеним шумом під час їх виходу.
Крім того на відеозаписі інспектор поліції зауважує позивачу, що в нього явно несправна система випускання відпрацьованих газів, оскільки на авто взагалі відсутній глушник (на відеозаписі о 19 год. 10 хв. 06 с.1. На що позивач погодився і зовсім не заперечував з даного приводу.
Відтак, відповідно до п. 1 ч. 1 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої наказам МВС № 1026 від 18.12.2018, ця Інструкція регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.
Відповідно до пп. 6 п. 3 Розділу І вищезазначеної Інструкції, портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформацїї, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Згідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, відеозаписи з портативних відеореєстраторів інспекторів є доказом вчинення або не вчинення адміністративного правопорушення та відповідають вимогам ст. 251 КУпАП та ст. ст. 72, 73, 74, 75, 76 КАС України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Також, відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху (за текстом - ПДР), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтім 2001р. № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно п. 1.1 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Окрім того, відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 31.1 ПДР визначено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств - виробників та іншої нормативно - технічної документації.
Пунктом 31.4 ПДР, визначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
- 31,4.6.в) - несправна система випускання відпрацьованих газів.
Спростування аргументів позивача:
Щодо твердження про порушення процедури розгляду справи.
Твердження про те, що: «...Причину зупинки мені повідомлено не було...», не відповідає дійсності, оскільки майже на протязі всього часу інспектор поліції роз'яснює позивачу суть вчиненого ним адміністративного правопорушення.
Твердження про те, що: «...До початку розгляду справи по суті мені не було роз'яснено жодних прав...», спростовується текстом оскаржуваної постанови, оскільки позивач власноруч проставив підпис у графі № 8 «Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз'яснено». На відеозаписі з портативного відео реєстратора поліцейського відсутні буд-які зауважені зі сторони позивача щодо роз'яснення йому прав та обов'язків.
Твердження про те, що: «...Будь-яких пояснень у мене не відбиралось і свідки не залучались...», не відповідає дійсності, оскільки інспектор поліції на портативний відеореєстратор опросив позивача щодо суті вчиненого ним правопорушення. І цього інспектору поліції було достатньо для визначення вини позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП за порушення п. 31.4.6.в ПДР.
Звертають увагу суду, що ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення скористався своїми правами за ст. 268 КУпАП на власний розсуд та не надав поліцейським жодних письмових пояснень або клопотань.
Свідки не залучались, оскільки факт адміністративного правопорушення позивачем фіксувався за допомого безперервного відеозапису.
Як вже зазначалось, на відеозаписі з портативного відеореєстратора патрульного поліцейського, в проміжку часу між 19 год. 10 хв. 36 с. та 19 год. 10 хв. 46 с. добре чутно як працює система випускання відпрацьованих газів на автомобілі позивача - з явним підвищеним шумом під час їх виходу.
Крім того на відеозаписі інспектор поліції зауважує позивачу, що в нього явно несправна система випускання відпрацьованих газів, оскільки на авто взагалі відсутній глушник (на відеозаписі о 19 год. 10 хв. 06 с., на що позивач погодився і зовсім не заперечував з даного приводу.
Твердження про те, що: «...матеріали справи не містять будь-яких фактичних доказів вчинення мною вказаного адміністративного правопорушення...», спростовуються текстом оскаржуваної постанови, оскільки в графі № 7 «До постанови додаються», зазначено портативний відеореєстратор № 471330, на який здійснювалось фіксування факту правопорушення та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Щодо проведення обстеження автомобіля на станції технічного обслуговування, відповідно до акту виконання робіт № 002 від 08.05.2025.
Даний документ, якщо його можна вважати «документом» взагалі, не може бути доказом по даній справі, виходячи з наступного.
На відеозаписі з портативного відеореєстратора патрульного поліцейського в проміжку часу між 19 год. 10 хв. 36 с. та 19 год. 10 хв. 46 с. добре чутно як працює система випускання відпрацьованих газів на автомобілі позивача - з явним підвищеним шумом під час їх виходу.
Крім того на відеозаписі інспектор поліції зауважує позивачу, що в нього явно несправна система випускання відпрацьованих газів, оскільки на авто взагалі відсутній глушник (на відеозаписі о 19 год. 10 хв. 06 с.), на що позивач погодився і зовсім не заперечував з даного приводу.
Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності постановою серії ЕНА № 4676514 о 19 год. 08 хв. А огляд автомобіля на наявність несправностей на СТО «ТОР STAR» проведено на наступний день - 08,05.2025. незрозуміло о котрій годині.
Тобто у позивача було достатньо часу виправити недоліки системи випускання відпрацьованих газів, що проявлялось підвищеним шумом під час їх виходу, і вже після цього звернутися на зазначене СТО для отримання «висновку про технічну справність свого авто».
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст.1 Закону №5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є:
надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвідпродовження відзиву на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).
Звертають увагу суду, що заявлені орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. (дві тисячі п'ятсот) гривень є неспівмірними із врахуванням наступного: складність справи та виконаних адвокатом робіт - дана справа належить до справ не значної складності, нормативно-правова база, з якої необхідно ознайомитися є не великою; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) - з урахуванням змісту позовної заяви, кількості сторінок позовної заяви та додатків до нього, адвокатом було витрачено не велику кількість часу; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт - зазначено вище в пункті ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду в пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Однак, така сума гонорару є необгрунтованою та завищеною з урахуванням складності справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, ціною позову у зв'язку з наступним.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено. що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis V. Greece), п. 55).
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обгрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Так, слід зазначити, що орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 гри, (дві тисячі п'ятсот) гривень, без будь-якого обґрунтування такої суми та надання відповідних підтверджуючих документів не можуть сприйматися як обґрунтована сума гонорару.
Верховним Судом, в постанові від 05.02.2019 (№906/194/18). визначено що витрати на професійну правничу допомогу повинні бути підтвердженні належними фінансовими документами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Разом з цим, на думку відповідача, при наданні адвокатом професійної правничої допомоги позивачу на суму 2500 грн. не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов'язані з розглядом справи.
Вважають, що розмір зазначених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2500 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. продовження відзиву на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 по справі № 520/9115/19.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Тімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Як вказала колегія суддів Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Вищевказані висновки зазначені в постанові Верховного Суду від 08.04.2020 по справі №922/2685/19.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791-2794 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 Розділу III «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказомпродовження відзиву на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України МВС № 1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Крім того, статтею 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, Великою Палатою Верховного Суду у п. 47 постанови від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 зроблено висновок, що визначений вищезгаданою правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже, обов'язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обгрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Однак, в обґрунтування власної позиції позивачем не було надано належних, допустимих, а в їх сукупності достатніх доказів, які б спростовували факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
В той же час, поліцейським під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови за допомогою огляду транспортного засобу та наданих свідчень позивача правильно кваліфікував адміністративне правопорушення та встановив винність особи у його вчиненні.
Звертаємо увагу суду, що обов'язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або не вчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються фото- та відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення, яка на той час проводилась.
Такої позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 по справі № 496/4315/16-а, висновки якого повинні враховуватись судами при виборі та застосуванні норм права (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 19, 63 Конституції України, ст. ст. 3, 18, 23, 32, 35, 40 Закону України «Про Національну поліцію, ст. ст. 14, 52 Закону України «Про дорожній рух», ст. ст. 9, 10, 23, 36, 122, 126, 222, 251, 252, 258, 268, 278, 279, 280, 283, 284, 285, 291, 307, 308 КУпАП, ст. ст. 42, 44, 46, 47, 48, 55, 57, 60,72, 73, 74, 75, 76, 77, 160, 161, 162, 242, 286 КАС України, «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої наказам МВС № 1026 від 18.12.2018, продовження відзиву на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015, просять суд залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4676514 від 07.05.2025 - без задоволення.
При вирішенні даної справи в письмовому провадженні суд керувався наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що, передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Судом встановлено, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача відповідач 2 діяв не на підставі законів України, оскільки згідно матеріалів відеофіксації правопорушення та постанови серія ЕНА № 4676514 від 07.05.2025 відповідно до якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 121 КУпАП вісутні відомості про роз'яснення прав відповідно ст. 268 КУпАП,.
Частина 1 ст. 121 КУпАП є банкетною, відсилочною статтею.
Як видно з постанови серія ЕНА № 4676514 від 07.05.2025, позивач притягнутий до відповідальності за порушення п.31.4.6 без вказівки на підпункт «в» цього пункту, котрий передбачає адміністративну відповідальність саме за несправну систему випускання відпрацьованих газів.
За таких обставин суд вважає, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Позивачем в його позовній заяві вказано, які порушення під час винесення постанови вчинив співробітник відповідача 2 Управління патрульної поліції в Одеській області інспектором першого взводу шостої роти першого батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції Саламахою О.Р.
Які дії чи прийняті відповідачем 1 рішення порушили права позивача, в позовній заяві не вказано.
Тому суд вважає, що позов в частині не конкретизованих вимог до Департаменту патрульної поліції є необгрунтованим та безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.
В іншій частині позов є законним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
За таких обставин постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по ст. 121 ч.1 КУпАП залишатись в силі не може і підлягає скасуванню, а справа провадженням - закриттю.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVTN AND OTHERS v. UKRAINE. № 4909/04, § 58, ССПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищенаведеного, ст.ст. 121 ч.1 КУпАП, 268, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 158,159,160,161, 162, 163 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову інспектора першого взводу шостої роти першого батальйону управління патрульної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції Саламахи Олексія Радимировича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі серія ЕНА № 4676514 від 07.05.2025, про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 121 КУпАП ОСОБА_1 скасувати, а справу провадженням - закрити.
В іншій частині позову вімовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. І. Гуцол