Справа № 754/17714/24 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3826/2025 Доповідач: ОСОБА_2
24 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі
суддів: ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого (в режимі ВКЗ з ДУ «Київський слідчий ізолятор») - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12024100030002336 від 07.09.2024 року за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року,
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України визнаний таким, що не має судимості, засуджено:
за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;
за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 200 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одна) тисяча гривень;
за ч. 2 ст. 200 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п'ять) тисяч гривень;
за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;
на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років;
строк покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з моменту набрання законної сили вироком суду та фактичного затримання останнього для направлення для відбування покарання у вигляді позбавлення волі;
вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, у невстановлений досудовим розслідуванням час, дату та місці ОСОБА_7 побачив на землі промислово виготовлену ручну осколкову наступальну гранату GHO-1, яка є вибуховим пристроєм (бойовим припасом), після чого у нього виник умисел на придбання та носіння вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу, з метою реалізації якого, ОСОБА_7 підняв із землі ручну осколкову наступальну гранату GHO-1, яка є вибуховим пристроєм (бойовим припасом), тим самим придбав та яку в подальшому поклав до своєї сумки, яку мав при собі, тим самим почав носіння без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_7 утримуючи при собі ручну осколкову наступальну гранату GHO-1, яка є вибуховим пристроєм (бойовим припасом), знаходячись біля будинку № 17-В на вул. Мілютенка у м. Києві, 07.09.2024 року о 14 год. 27 хв. був зупинений працівниками поліції.
В подальшому, 07.09.2024 року в ході проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_7 , працівниками поліції виявлено та вилучено - ручну осколкову наступальну гранату GHO-1, яка є вибуховим пристроєм (бойовим припасом), яку ОСОБА_7 придбав та носив при собі без передбаченого законом дозволу.
Крім того, 05.10.2024 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_7 , перебуваючи біля під'їзду № 1 за адресою: м. Київ, вул. Кубанської України, 29, побачив на землі сумку з речами потерпілого ОСОБА_8 , після чого у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, який введено з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжено Указами Президента України: від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2022 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 754/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024 та від 23.07.2024 № 469/2024 строком на 90 діб.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та його дії є таємними для оточуючих, підняв з землі сумку чорного кольору, вартістю 464 грн. 67 коп., в якій знаходились належне потерпілому ОСОБА_8 майно: мобільний телефон марки «Аррlе Ірhоnе 7 Рlus», золотистого-білого кольору, вартістю 3598 грн. 67 коп., мобільний телефон марки «Аррlе Ірhоnе 7 Рlus», чорного кольору, вартістю 1766 грн. 23 коп., грошові кошти у розмірі 1500 грн. 00 коп., обручка 585 проби, масою 4,18 г, вартістю 15301 грн. 28 коп., обручка 585 проби, загальною масою 1,79 г зі вставками фіаніту (маса золота 1,39 г, маса фіаніту 0,40 г), вартістю 2797 грн. 26 коп. та обручку з невідомого металу, банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , паспорт громадянина України ОСОБА_8 , sim-карту НОМЕР_3 , sim-карту НОМЕР_4 , картку киянина, гаманець чорного кольору, два пристрої Iqos, чохол темно коричневого кольору на мобільний телефон марки «Аррlе Ірhоnе 7 Рlus», зв'язка ключів від квартири, які для потерпілого ОСОБА_8 матеріальної цінності не становлять.
Так, ОСОБА_7 , утримуючи викрадені речі при собі зник з місця вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 06.10.2024 року, приблизно о 05 годині 49 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи біля банкомату АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. Шолом Алейхема, 10-А, використав викрадену ним банківську платіжну карту № НОМЕР_1 , відкриту у АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_8 та зняв з неї грошові кошти у загальній сумі 4200 гривень 00 копійок. Після цього, продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, 06.10.2024 року, приблизно о 10 годині 50 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні магазину «Пчілка», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шолом Алейхема, 10-А, використав викрадену ним банківську платіжну карту № НОМЕР_1 , відкриту у АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_8 та розрахувався нею у вказаному магазині на суму 99 грн. 40 коп.
Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 29727 грн. 51 коп.
Крім того, 05.10.2024 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_7 , перебуваючи біля під'їзду № 1 за адресою: м. Київ, вул. Кубанської України, 29, побачив на землі сумку, в якій знаходилась банківська картка з безконтактною технологією проведення платежів, видана АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка згідно п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та документообіг» та Положення про міжбанківські рахунки, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 08.10.1998 року №414, є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку № НОМЕР_5 , відкритого на ім'я ОСОБА_8 . Після цього у ОСОБА_7 виник протиправний умисел, направлений на привласнення вказаної банківської картки з корисливих мотивів.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, скориставшись тим, що ОСОБА_8 позбавлений можливості спостерігати за вказаною банківською карткою, протиправно привласнив її собі, з метою подальшого обернення на свою користь, зняття грошових коштів та здійснення розрахунків.
Крім того, 06.10.2024 року приблизно о 05 годині 49 хвилин, знаходячись біля банкомату за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 10-А у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на підробку електронного документу на зняття грошових коштів (платіжного доручення), тобто документу в електронному виді, що використовується банками для передачі інформації на зняття грошових коштів, з метою здійснення зняття визначеної в ньому суми коштів з банківського рахунку ОСОБА_8 та від його імені, як законного ініціатора подання відповідного електронного документа на зняття.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на підробку електронного документу на зняття грошових коштів (платіжного доручення), ОСОБА_7 06.10.2024 року приблизно о 05 годині 49 хвилин, знаходячись біля банкомату за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 10-А, використовуючи банківську картку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» як засіб доступу до банківського рахунку № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_8 , без відома останнього, через банкомат здійснив зняття коштів в розмірі 4000 гривень 00 копійок, тобто ініціював зняття коштів шляхом формування відповідного електронного документу на зняття (платіжного доручення) від імені ОСОБА_8 як законного ініціатора зняття та володільця платіжної картки АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а саме зняття в сумі 4000 гривень 00 копійок з банківського рахунку № НОМЕР_5 , тим самим, підробивши електронний документ на переказ.
Крім того, 06.10.2024 року приблизно о 05 годині 51 хвилину, знаходячись біля банкомату за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 10-А у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на повторну підробку електронного документу на зняття грошових коштів (платіжного доручення), тобто документу в електронному виді, що використовується банками для передачі інформації на зняття грошових коштів, з метою здійснення зняття визначеної в ньому суми коштів з банківського рахунку ОСОБА_8 та від його імені, як законного ініціатора подання відповідного електронного документа на зняття.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторну підробку електронного документу на зняття грошових коштів (платіжного доручення), ОСОБА_7 06.10.2024 року приблизно о 05 годині 51 хвилину, знаходячись біля банкомату за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 10А, використовуючи банківську картку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» як засіб доступу до банківського рахунку № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_8 , без відома останнього, через банкомат здійснив зняття коштів в розмірі 200 гривень 00 копійок, тобто ініціював зняття коштів шляхом формування відповідного електронного документу на зняття (платіжного доручення) від імені ОСОБА_8 як законного ініціатора зняття та володільця платіжної картки АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а саме зняття в сумі 200 гривень 00 копійок з банківського рахунку № НОМЕР_5 , тим самим повторно, підробивши електронний документ на переказ.
Крім того, 06.10.2024 року приблизно о 10 годині 50 хвилин, знаходячись у магазині «Пчілка» за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 10-А, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на повторну підробку електронного документу на переказ (платіжного доручення), тобто документу в електронному виді, що використовується банками для передачі інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами переказу грошових коштів, з метою здійснення переказу визначеної в ньому суми коштів на рахунок отримувача з банківського рахунку ОСОБА_8 та від його імені, як законного ініціатора подання відповідного електронного документа на переказ.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторну підробку електронного документу на переказ (платіжного доручення), ОСОБА_7 06.10.2024 року приблизно о 10 годині 50 хвилин, знаходячись у магазині «Пчілка» за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 10-А, використовуючи банківську картку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» як засіб доступу до банківського рахунку № НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_8 , без відома останнього, через POS-термінал здійснив безконтактний розрахунок в розмірі 99 гривень 40 копійок за товари, тобто ініціював переказ коштів шляхом формування відповідного електронного документу на переказ (платіжного доручення) від імені ОСОБА_8 законного ініціатора переказу та володільця платіжної картки АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а саме переказу в сумі 99 гривень 40 копійок з банківського рахунку № НОМЕР_5 на рахунок отримувача, тим самим, повторно підробивши електронний документ на переказ.
Крім того, 14.10.2024 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_7 , перебуваючи біля будинку № 5-А по вул. Василя Іваниса (Миколи Матеюка) у м. Києві, побачив мотоцикл марки «SYM», моделі «JET 14», д.н.з. НОМЕР_6 , коричневого кольору, 2020 року випуску, номер кузова - НОМЕР_7 , який був не пристебнутий. Після чого у нього виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, а саме мотоциклом марки «SYM», моделі «JET 14», д.н.з. НОМЕР_6 , коричневого кольору, 2020 року випуску, номер кузова - НОМЕР_7 , вартістю 60512 грн. 84 коп., який належить на праві приватної власності ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом. ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Василя Іваниса (Миколи Матеюка), біля будинку 5А, не маючи ніякого права та будь-якої згоди від власника транспортного засобу ОСОБА_9 , підійшов до вищевказаного мотоцикла, прибрав стояночну ніжку та почав котити його до проїжджої частини на вулиці Василя Іваниса (Миколи Матеюка) у м. Києві, після чого завів вказаний мотоцикл шляхом з'єднання дротів запалювання та з місця вчиненого злочину зник, тим самим умисно незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, без відома та всупереч волі його власника ОСОБА_9 чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 60512 грн. 84 коп.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказав про те, що під час ухвалення вироку поза увагою суду першої інстанції залишились дані про підвищену суспільну небезпечність вчинених діянь та особи обвинуваченого, який систематично, до викриття і затримання працівниками правоохоронних органів вчиняв серію умисних корисливих, в тому числі тяжких, кримінальних правопорушень, зокрема вже після вчинення крадіжки, обвинувачений з корисливих мотивів протиправно заволодів чужим транспортним засобом. Зазначив, що встановлені обставини кримінального провадження вказують про те, що обвинувачений прагне вести кримінальний, асоціальний спосіб життя, категорично не бажаючи перевиховуватися. Крім того, вказав про те, що судом визнано щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання винного, однак матеріали справи не містять будь-яких даних, що б підтверджували наявність такої обставини. Вважає, що призначене судом першої інстанції покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією найбільш тяжкого кримінального правопорушення, явно не відповідає вимогам та не забезпечить досягнення цілей, визначених ст.ст. 50, 65 КК України, та є таким, що через м'якість не відповідає дійсній тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого. За таких обставин, просив оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 200 КК України у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одна) тисяча гривень; за ч. 2 ст. 200 КК України у виді штрафу у розмірі п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п'ять) тисяч гривень; за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Також просив виключити щире каяття, як обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого. В решті вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення прокурора, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; пояснення обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просив вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 289, ч. 1, 2 ст. 200, ч. 1 ст. 357КК України, а такожвид та розмір призначеного ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 185, ч. 1, 2 ст. 200, ч. 1 ст. 357КК Українита призначене на підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання за сукупністю кримінальних правопорушень учасниками судового провадження не оспорюється.Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 289 КК України та відповідно, остаточного покарання, призначеного на підставі ч. 1 ст. 70 КК України ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, то вони, на думку колегії суддів, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах закону.
Згідно з статтею 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 289 КК України вимог вищезазначених норм кримінального закону повною мірою дотримався.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 289 КК України суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином, наявність обставини, що пом'якшує покарання винного, якою суд першої інстанції визнав щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України визнаний таким, що не має судимості, офіційно не працевлаштований, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Таким чином, призначене ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 289 КК України та остаточне покарання, призначене на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень відповідає тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого та відповідає меті покарання, визначеній ч. 2 ст. 50 КК України. З визначеним судом першої інстанції ОСОБА_7 видом та розміром покарання колегія суддів погоджується.
Посилання прокурора на необґрунтованість врахування судом такої пом'якшуючої покарання обставини, як щире каяття, колегія суддів вважає таким, що не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести відповідальність за вчинене, а також ця обставина повинна знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 повністю визнав свою вину, погодився з кваліфікацією своїх дій та не оспорював встановлених фактичних обставин справи, висловив щирий жаль з приводу вчиненого та запевнив суд, що зробив належні висновки, тобто засудив свою поведінку. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обставини, яка пом'якшує покарання, а саме, щирого каяття.
Доводи апеляційної скарги прокурора про підвищену суспільну небезпечність вчинених діянь та особи обвинуваченого, який систематично, до викриття і затримання працівниками правоохоронних органів вчиняв серію умисних корисливих, в тому числі тяжких, кримінальних правопорушень, колегія суддів не вважає такими, що дають обґрунтовані підстави для призначення більш тяжкого покарання за ч. 1 ст. 289 КК України та відповідно остаточного покарання на підставі ст. 70 КК України, адже вже достатньою мірою враховані судом першої інстанції при призначення ОСОБА_7 покарання у виді реального позбавлення волі. Будь-яких обґрунтованих доводів, які б підлягали врахуванню для призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі прокурором не наведено.
Крім того, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, прокурор просить суд призначити ОСОБА_7 основне покарання за кожне з вчиненихним кримінальних правопорушень як у виді позбавлення волі, так і у виді штрафу, та застосувати принцип часткового складання покарань при призначенні ОСОБА_7 остаточногопокарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.
Разом з цим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга прокурора не містить вимог щодо самостійного виконання покарань, які просить призначити прокурор за ч. 1 ст. 200 КК України, а саме, у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одна) тисяча гривень; за ч. 2 ст. 200 КК України у виді штрафу у розмірі п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п'ять) тисяч гривень; за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Таким чином вимоги апеляційної скарги прокурора суперечать вимогам закону про кримінальну відповідальність та не можуть бути задоволені судом апеляційної інстанції.
Наведене у своїй сукупності указує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора та відсутність підстав для її задоволення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому залишає його без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4