справа № 754/774/25
головуючий у суді І інстанції Панченко О.М.
провадження № 33/824/3689/2025
головуючий суддя Мостова Г.І.
Іменем України
17 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Лазоренко Л.Ю., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Халупко Вячеслава Михайловича на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що 31 грудня 2024 року о 00:45 год. у м. Києві по вул. Закревського Миколи, 4, керував автомобілем марки «Хонда Аккорд», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення координації рухів. Водій від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки автомобіля на приладі «Драгер» та у лікаря нарколога в КНП КМНКЛ «Соціотерапія» відмовився на камеру № 470250, чим порушив пункт 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисника ОСОБА_1 - адвокат Халупко В.М. подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постанова базується виключно на припущеннях, що ОСОБА_1 саме керував автомобілем, однак:
відеозапис з боді-камери №?470250 відсутній, відповідно до офіційної відповіді поліції від 01 квітня 2025 року (через знищення відео після 21 дня);
жоден із поліцейських не був допитаний у суді як свідок, не досліджено пояснень, які давалися без присутності захисника;
у протоколі не зазначено, де саме працівники поліції зафіксували факт керування - не вказано відстань руху, місце зупинки, жодного зовнішнього або незалежного підтвердження цього факту не надано;
факт керування не доведений належними та допустимими доказами.
Вказує, що ОСОБА_1 , не був забезпечений правом на ефективний захист на стадії складення протоколу, письмових пояснень він не давав; відмову від огляду не підтверджено актом з підписами двох свідків, як це вимагається п. 12 Інструкції МОЗ N? 145/95 від 09 березня 2010 року.
Не було зафіксовано процедури направлення особи на огляд у медзаклад - не надано доказів, що особі пояснили порядок проходження огляду, його наслідки та права під час процедури.
У матеріалах справи немає записів радіоефірів або журналів чергування, які б підтвердили оперативне реагування чи відображення обставин порушення.
ОСОБА_1 не мав на меті ухилятись від огляду, він пояснив, що поспішав до сім'ї, що суд визнав, але не оцінив у контексті умислу.
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Халупко В.М. у судове засідання не з'явилися, причину своєї неявки не повідомили.
Згідно з частиною 6 статті 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Зважаючи на належне повідомлення ОСОБА_1 та його захисника, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, до протоколу додано:
направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
роздруківка з АРМОР щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія;
відеоматеріал з нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано спілкування працівників поліції підійшли з ОСОБА_1 , який знаходився на місці водія за кермом автомобіля марки «Хонда Аккорд», д.н.з. НОМЕР_1 , двигун якого працював, а фари були увімкнені, який знаходився на узбіччі дороги. ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що він їхав додому. Під час перевірки документів ОСОБА_1 працівниками поліції виявлено у нього ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я; ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, а також у закладі охорони здоров'я, посилаючись на те, що його чекає дружина та дитина (07:27 хв. відеозапису); працівниками поліції роз'яснено ОСОБА_1 наслідки його відмови від проходження такого огляду (07:55 хв. відеозапису).
Також з указаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції.
У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 поставив свій підпис на підтвердження отримання тимчасового дозволу на керування транспортним засобом, та не зазначив будь-яких заперечень відносно обставин, які викладені у вказаному протоколі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що пропозиція поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння була неодноразовою і зрозумілою, а відмова ОСОБА_1 від проходження огляду була очевидною, тобто такою, яка не викликала сумніву щодо її дійсності.
Крім того, з протоколу судового засіданні від 24 березня 2025 року вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 суду пояснив, що він не заперечує факт керування транспортним засобом, а від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився у зв'язку із тим, що йому треба було їхати до сім'ї (а.с. 24 зі звороту).
Враховуючи викладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 .
Також в апеляційній скарзі захисник Мельника М.В. посилається на те, що у протоколі не зазначено, де саме працівники поліції зафіксували факт керування.
Однак у протоколі чітко вказано місце вчинення адміністративного правопорушення - поблизу будинку № 4 по вул. Закревського у м. Київ.
Законом не передбачено вимог до складення матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, щодо зазначення точної відстані до орієнтирів або складання схеми, як це встановлено у справах про ДТП.
Щодо доводів про те, що ОСОБА_1 не був забезпечений правом на ефективний захист на стадії складення протоколу, то апеляційний суд враховує, що з відеозапису вбачається, що під час складення протоколу ОСОБА_1 не заявляв, що потребує правової допомоги, а також він здійснював телефонні дзвінки та радився щодо своїх дій.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відмову ОСОБА_1 від огляду не підтверджено актом з підписами двох свідків, апеляційний суд враховує таке.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX внесено зміни до частини 2 статті 266 КУпАП та викладено в наступній редакції: «Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення».
Указаний закон набув чинності 17 березня 2021 року.
Таким чином, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 участь свідків була необов'язковою, оскільки працівники поліції використовували технічні засоби відеозапису, які долучені до матеріалів справи.
В апеляційній скарзі захисник посилається також на те, що жоден із поліцейських не був допитаний у суді як свідок, однак апеляційний суд враховує, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції клопотання про допит працівників поліції заявлене не було, а суд не наділений повноваженнями відшукування доказів з власної ініціативи.
Крім того, апелянтом не обґрунтовано обставини, які можуть підтвердити працівники патрульної поліції.
Крім того, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 працівниками поліції застосовувалися технічні засоби відеозапису, який наявний у матеріалах справи та на якому зафіксовані усі обставини, які викладені у протоколі.
Таким чином, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - це правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, оскаржувана постанова відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Халупко Вячеслава Михайловича залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.І. Мостова