Справа № 756/9507/24 Головуючий в суді І інстанції - Діденко Є.В.
Провадження № 33/824/1881/2025 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.
08 серпня 2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 06 грудня 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який є військовослужбовцем, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Як встановлено судом першої інстанції, 10 липня 2024 року о 11 год. 45 хв. в м. Києві, по просп. Оболонський, 12, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки BMW 528, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі КНП КМНКЛ «СОЦІОТЕРАПІЯ» у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. Відповідна відмова фіксувалась на відеозапис. Відтак, водій ОСОБА_1 порушив тим самим вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки захисником ОСОБА_1 16 грудня 2024 року шляхом направлення на електронну пошту Оболонського районного суду м. Києва було подано апеляційну скаргу. Проте, 26 грудня 2024 року суддею Київського апеляційного суду, апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала у зв'язку із поданням апеляційної скарги без накладення електронного підпису.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова винесена із порушенням норм процесуального права, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що в діях співробітників патрульної поліції вбачаються грубі порушення процедури проведення огляду ОСОБА_1 на ймовірний стан сп'яніння.
Так, на відеозаписі вбачається, що ОСОБА_1 був згодний пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та не мав змоги проїхати до лікаря-нарколога. Аналогічні пояснення ОСОБА_1 залишив у протоколі про адміністративне правопорушення. Однак співробітниками патрульної поліції не було забезпечено право ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, що є порушенням процедури огляду.
Разом з тим, ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, несе службу на користь Держави Україна у військовий час. Однак, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для зупинення розгляду справи та повинен був зупинити провадження до звільнення ОСОБА_1 з ЗСУ або до закінчення особливого періоду.
Крім того, в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не зазначив будь-яких контактних даних, зокрема номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, адресу місця проживання тощо. Київським апеляційним судом неодноразово надсилались судові повістки рекомендованими повідомленням на адресу ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи.
Так, в судове засідання призначене на 23.05.2025 ОСОБА_1 та його захисник не з'явились. Захисник повідомлявся про час, дату і місце судового розгляду та зобов'язався повідомити ОСОБА_1 . В наступне судове засідання призначено на 27.06.2025, ОСОБА_1 та його захисник не з'явились. Захисник повідомлявся про час, дату і місце судового розгляду та зобов'язався повідомити ОСОБА_1 . В судове засідання призначене на 08.08.2025 ОСОБА_1 та його захисник не з'явились. Будь-яких клопотань до суду не надходило.
У справі яка розглядається, суд у встановлений законом спосіб повідомив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника про місце, дату і час розгляду справи. Тим самим, забезпечив останньому розумну можливість представити свою позицію у справі та надати пояснення.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Німеччини» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Так, у кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України», встановлено, що, відповідно до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Враховуючи те, що розгляд справи неодноразово відкладався та з метою забезпечення розгляду апеляційної скарги в розумні строки апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до наступного.
Так, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Враховуючи ту обставину, що захисник ОСОБА_1 вперше подав апеляційну скаргу 16.12.2024, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, однак без накладення електронного підпису, у зв'язку з чим була повернута апелянту, а також те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, задля забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважаю за необхідне клопотання задовольнити та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи щодо ОСОБА_1 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ж з пунктами 1, 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вислухав пояснення захисника порушника, дослідив письмові докази у справі, та, за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів або виклику і допиту в суді свідків, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів.
На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується перш за все письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 968609 від 10 липня 2024 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП (а.с. 1);
- розпискою ОСОБА_1 про залишення автомобіля на місці зупинки (а.с.4);
- у відеозаписі з нагрудної камери поліцейських, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом без заднього номерного знаку. В ході спілкування у поліцейських виникла підозра про те, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем в стані наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився (а.с. 8).
Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.5 ПДР України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений працівниками поліції з порушенням вимог діючого законодавства, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.
Щодо доводів апелянта про те, що суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, то такі на думку суду є безпідставними, так як згідно постанови суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції врахував докази, яка містяться в матеріалах справи та інші обставини, які мали місце в даній справі.
Наведеними письмовими доказами, достовірність яких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів, в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі яких суддею відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП всебічно і повно з'ясовано всі обставини справи.
Доводи апелянта про незаконність, необґрунтованість постанови судді, неналежність та недопустимість доказів у справі апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере.
Суддя районного суду всебічно, повно та об'єктивно дослідив та з'ясував усі обставини справи, та зробив обґрунтований висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Окрім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних відомостей щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, та оскарження таких дій і їх результатів.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду в закладі охорони здоров'я є безпідставними та спростовуються наявним в матеріалах відеозаписом з бодікамери поліцейського.
Доводи про те, що поліцейськими було порушено порядок огляду на стан наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол недопустимим доказом його вини - є хибними, оскільки ОСОБА_1 ставиться у вину відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова судді першої інстанції є законною й обґрунтованою, прийнятою у відповідності до вимог процесуального закону, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 06 грудня 2024 року - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 06 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 06 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Рудніченко