17 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/9175/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроКІМ" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АгроКІМ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 09.07.2025 року № 12221/Ж10/25-01-24-06 Форми «Д»;
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 09.07.2025 року № 12217/Ж10/25-01-24-06 Форми «Д»;
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 09.07.2025 року № 12226/Ж10/25-01-24-06 Форми «ПС».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «АГРОКІМ», як податковий агент, на підставі підтверджуючих документів (наказів про службові відрядження, авансових звітів про використання коштів та документів про призначення та планування виїзної підсумкової наради директорату ІМК з 31.03.2021 року по 03.04.2021 року та про призначення та планування виїзної стратегічної сесії директорату ІМК з 06.10.2021 року по 09.10.2021 року, відміток прикордонних служб про перетин кордону) правомірно відшкодовано працівникам підприємства добові витрати на суму 26 161,92 грн, а висновки податкового органу, сформульовані в акті перевірки в частині безпідставності відшкодування добових витрат є необґрунтованими, ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, сформовані всупереч нормам діючого податкового законодавства, а дії перевіряючих працівників свідчать про вибірковість та упередженість при винесенні рішення щодо результатів перевірки.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що перевіркою було встановлено, що підприємством не були оподатковані суми безпідставно відшкодованих добових витрат працівникам підприємства під час відряджень за кордон та донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 5742,86 грн та військового збору у сумі 392,43 грн.
Також вказує, що перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення податкового розрахунку, достовірності та повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено, що податкові розрахунки за формою №1ДФ та 4ДФ за 1,2,3 та 4 кв.2019 року, 1,2 кв. 2020 року, 1,2, 3 кв. 2021 року, 1,2,4 кв. 2022 року, були подані підприємством до податкових органів, з недостовірними відомостями або з помилками. Порушення, пов'язане з оподаткуванням відшкодування виплат працівникам на відрядження, ні яким чином не пов'язане із встановленим порушенням дотримання встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності та повноти відображення в ньому відповідних відомостей.
Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій вказав на необґрунтованість висновків податкової, які сформовані всупереч нормам діючого податкового законодавства та відсутність доказової бази стосовно порушень товариством норм податкового законодавства, при цьому дії перевіряючих працівників лише свідчать про вибірковість та упередженість при винесенні рішення щодо результатів перевірки.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроКІМ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2024, з питань правомірності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 30.09.2024.
Згідно висновків, викладених в акті, під час перевірки було встановлено порушення, зокрема:
- розділу IV «Порядку заповнення додатків до податкового розрахунку що містять інформацію щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу» зі змінами та доповненнями, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4;
- підпункту 164.2.11 пункту 164.2, п.164.5 статті 164, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абз. «а» підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, пункту 176.2 статті 76 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся на суму - 5742,86 грн за 2021 рік;
- підпункту 164.2.11 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абз. «а» підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся на суму - 392,43 грн за 2021 рік.
Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності та повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено, що податкові розрахунки за формою №1ДФ та 4ДФ за 1,2,3 та 4 кв. 2019 року, 1,2 кв. 2020 року, 1,2, 3 кв. 2021 року, 1,2,4 кв. 2022 року, були подані підприємством до податкових органів, з недостовірними відомостями або з помилками, а саме включені суми виплачених доходів за ознакою «106», «146», «126», «140», «169» та «195» (повідомлення щодо допущених помилок у податкових розрахунках за формою 1ДФ № 19002362, № 19002137 від 26.04.2019, № 24557453, № 24557676 від 08.08.2019, № 31406533, № 31405773 від 31.10.2019, № 7615796, №7617605, № 7617837 від 25.01.2020, № 8282509 від 29.01.2020, № 20608649, № 20608648 від 01.05.2020, № 30295939 від 29.07.2020, 4ДФ № 23932006, № 23927203, № 23927394 від 14.05.2021, № 33300889 від 06.08.2021, № 46875298 від 03.11.2021, №16445255, 16442789 від 06.05.2022, № 22234519 від 22.07.2022, №3053475 від 04.02.2023 та ін.).
Також перевіркою встановлено, що підприємством не оподатковані суми безпідставно відшкодованих добових витрат працівникам підприємства під час відряджень за кордон.
Так, підприємством протягом перевіряємого періоду безпідставно відшкодовано добові витрати на суму 26161,92 грн, в тому числі:
- відповідно до Наказу № 55Г від 24.03.2021 «Про службове відрядження» Генеральному директору ОСОБА_1 (авансовий звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 06.04.2021 №АКАК0000074), відшкодовано добові витрати на відрядження до м. Тбілісі (Грузія) терміном на 4 календарні дні (з 31.03.2021 по 03.04.2021) у розмірі 40 доларів США (4 470,24 грн);
- відповідно до Наказу № 54Г від 24.03.2021 «Про службове відрядження» заступнику генерального директора ОСОБА_2 (авансовий звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 06.04.2021 №АКАК0000075), відшкодовано добові витрати на відрядження до м. Тбілісі (Грузія) терміном на 4 календарні дні (з 31.03.2021 по 03.04.2021) у розмірі 40 доларів США (4 470,24 грн);
- відповідно до Наказу № 54Г від 24.03.2021 «Про службове відрядження» заступнику генерального директора ОСОБА_3 (авансовий звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 06.04.2021 №АКАК0000073), відшкодовано добові витрати на відрядження до м. Тбілісі (Грузія) терміном на 4 календарні дні (з 31.03.2021 по 03.04.2021) у розмірі 40 доларів США (4 570,24 грн);
- відповідно до Наказу № 251Г від 04.10.2021 року «Про службове відрядження» Генеральному директору ОСОБА_1 (авансовий звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 06.04.2021 №АКАК0000331), відшкодовано добові витрати на відрядження до м. Барселона (Іспанія) терміном на 4 календарні дні (з 06.10.2021 по 09.10.2021) у розмірі 40 доларів США (4 217,60 грн);
- відповідно до Наказу № 252Г від 04.10.2021 «Про службове відрядження» заступнику генерального директора ОСОБА_2 (авансовий звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 06.04.2021 року №АКАК0000330), відшкодовано добові витрати на відрядження до м. Барселона (Іспанія) терміном на 4 календарні дні (з 06.10.2021 по 09.10.2021) у розмірі 40 доларів США (4 217,60 грн);
- відповідно до Наказу № 252Г від 04.10.2021 «Про службове відрядження» заступнику генерального директора ОСОБА_3 (авансовий звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 06.04.2021 №АКАК0000336), відшкодовано добові витрати на відрядження до м. Барселона (Іспанія) терміном на 4 календарні дні (з 06.10.2021 по 09.10.2021) у розмірі 40 доларів США (4 216,00 грн).
На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення:
- від 09.07.2025 № 12221/Ж10/25-01-24-06 Форми «Д», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 5742,86 грн;
- від 09.07.2025 № 12217/Ж10/25-01-24-06 Форми «Д», яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 392,43 грн;
- від 09.07.2025 № 12226/Ж10/25-01-24-06 Форми «ПС» про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020,00 грн.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: сума надміру витрачених коштів / електронних грошей, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 68.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПК України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.3 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме:
а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з цим підпунктом.
Не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме: на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.
Фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).
Зазначені в абзаці другому цього підпункту витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість таких витрат.
До підтвердних документів належать:
транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у тому числі електронні квитки);
документи, отримані від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхові поліси;
документи (виписки та/або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти;
документи, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів;
інші документи, що засвідчують вартість витрат.
Включаються до оподатковуваного доходу вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плата за видовищні заходи.
До оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день.
Сума добових визначається в разі відрядження:
у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;
до країн, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження за наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).
За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів сума добових включається до оподатковуваного доходу платника податку.
Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.
Якщо згідно із законами країни відрядження або країн, територією яких здійснюється транзитний рух до країни відрядження, обов'язково необхідно здійснити страхування життя або здоров'я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (у разі використання транспортних засобів), витрати на таке страхування не включаються до оподатковуваного доходу платника податку.
Отже, Податковим кодексом України передбачено розмір витрат на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), які не включаються до оподатковуваного доходу.
Натомість, сума перевищення добових понад розміри установлені Податковим кодексом України є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб. При цьому база оподаткування у такому разі визначається у порядку установленому пунктом 164.5 статті 164 Податкового кодексу України.
Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду сформованими у постанові від 29.08.2019 у справі №653/3802/15-а.
Так, судом встановлено, що під час перевірки контролюючим органом в акті перевірки не ставилося під сумнів питання пов'язаності відряджень працівників позивача з господарською діяльністю підприємства та факт перетину ним державного кордону.
Також судом встановлено, що працівниками позивача не було допущено перевищення законодавчо встановленого розміру максимальних добових витрат у зв'язку з відрядженням за кордоном (80 євро).
При цьому, відповідач не зазначає жодних обставин, що були підставою для висновку, що підприємством не оподатковані суми безпідставно відшкодованих добових витрат працівникам підприємства під час відряджень за кордон.
Натомість, з огляду на абзац 12 підпункту «а» підпункту 170.9.1 статті 170 Податкового кодексу України, витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з відрядженням за кордон, що не перевищують 80 євро за кожен календарний день такого відрядження, не включаються до оподатковуваного доходу.
Отже, до оподатковуваного доходу підлягають включенню витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), у частині, яка перевищує законодавчо встановлений максимальний розмір.
Таким чином, під час розгляду справи не знайшло підтвердження порушення позивачем вимог підпункту 164.2.11 пункту 164.2, п.164.5 статті 164, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абз. «а» підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, пункту 176.2 статті 76 Податкового кодексу України, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 09.07.2025 № 12221/Ж10/25-01-24-06 Форми «Д», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 5742,86 грн; від 09.07.2025 № 12217/Ж10/25-01-24-06 Форми «Д», яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 392,43 грн є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 09.07.2025 року № 12226/Ж10/25-01-24-06 Форми «ПС», то суд зазначає наступне.
Як вже було встановлено судом, вказане податкове повідомлення рішення винесено на тій підставі, що перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності та повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено, що податкові розрахунки за формою №1ДФ та 4ДФ за 1,2,3 та 4 кв. 2019 року, 1,2 кв. 2020 року, 1,2, 3 кв. 2021 року, 1,2,4 кв. 2022 року, були подані підприємством до податкових органів, з недостовірними відомостями або з помилками, а саме включені суми виплачених доходів за ознакою «106», «146», «126», «140», «169» та «195» (повідомлення щодо допущених помилок у податкових розрахунках за формою 1ДФ № 19002362, № 19002137 від 26.04.2019, № 24557453, № 24557676 від 08.08.2019, № 31406533, № 31405773 від 31.10.2019, № 7615796, №7617605, № 7617837 від 25.01.2020, № 8282509 від 29.01.2020, № 20608649, № 20608648 від 01.05.2020, № 30295939 від 29.07.2020, 4ДФ № 23932006, № 23927203, № 23927394 від 14.05.2021, № 33300889 від 06.08.2021, № 46875298 від 03.11.2021, №16445255, 16442789 від 06.05.2022, № 22234519 від 22.07.2022, №3053475 від 04.02.2023 та ін.).
Суд зазначає, що зокрема, але не виключно, у постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 140/388/19 зазначено, що «згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків-юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (далі - Порядок від 20.08.2015 № 727), а також Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 01.06.2017 № 396 (далі - Методичні рекомендації від 01.06.2017 № 396).
Згідно з Порядком від 20.08.2015 № 727 та Методичними рекомендаціями від 01.06.2017 № 396 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У акті перевірки зазначається детальна інформація щодо виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства.
Одним із невід'ємних прав платника податків, відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України, є право на подання до контролюючого органу письмового заперечення до акта перевірки у порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводить перевірку.
Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень».
Разом з тим, позивач в позовній заяві жодних пояснень щодо встановленого порушення не наводить, доводів щодо безпідставності встановлення вказаного порушення не зазначає, доказів спростування такого порушення не надає.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 09.07.2025 року № 12226/Ж10/25-01-24-06 Форми «ПС».
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроКІМ" необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроКІМ" підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 2077,08 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроКІМ" (вул. Слобідська, 22, смт. Мала Дівиця, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, 17523, РНОКПП 32370430) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14000, код ЄДРПОУ 44094124) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 09.07.2025 року № 12221/Ж10/25-01-24-06 Форми «Д».
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 09.07.2025 року № 12217/Ж10/25-01-24-06 Форми «Д».
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроКІМ" судові витрати в розмірі 2077,08 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.10.2025.
Суддя Наталія БАРГАМІНА