15 жовтня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/10347/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Ткаченко О.Є.,
за участі секретаря Головачової Є.В.,
представника позивача Шари Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
Територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івашка С.В. від 05.09.2025 (ВП №78710471), якою за невиконання рішення суду у справі №620/15395/24 на територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області накладений штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дії головного державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу є незаконними, а постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню, оскільки позивачем вчинялись дії з метою виконання рішення суду, зокрема: з метою виконання рішення суду у справі №620/15395/24 територіальним управлінням Служби судової охорони в Чернігівській області був здійснений розрахунок потреби в коштах та 04.07.2025 надісланий лист до центрального органу управління Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду по КЕКВ 2800. Відповідна інформація з додатками була надіслана і відповідачу. Разом з тим, на теперішній час кошторисні призначення для нарахування та виплати ОСОБА_1 коштів на виконання рішення суду від центрального органу управління, позивачу не надходили. Таким чином, виконання судового рішення потребує певного часу та виконання дій, які не залежать безпосередньо від територіального управління Служби судової охорони в Чернігівській області.
Суд ухвалою від 02.10.2025 відкрив провадження у справі та призначив її розгляд за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ у відкритому судовому засіданні. Залучив до участі в справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 .
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на наявність підстав для застосування до боржника санкцій у вигляді прийняття постанови про накладення штрафу, оскільки рішення суду боржником не виконано. Зазначив, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Жодних порушень норм чинного законодавства державним виконавцем не допущено, а тому підстави для скасування постанови відсутні. Просив розглядати справу без участі представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, заяви та клопотання не надходили.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №620/15395/24, яке набуло чинності 26.06.2025, зобов'язано територіальне управління Служби судової охорони нарахувати та виплатити начальнику територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області полковнику Служби судової охорони ОСОБА_1 з 16 жовтня 2024 року і до закінчення тимчасової непрацездатності наступні складові грошового забезпечення: надбавка за особливості проходження служби в розмірі 100%, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15%, премія в розмірі 74%.
22.07.2025 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №620/15395/24 (а.с. 51).
28.07.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №78710471 з примусового виконання виконавчого листа №620/15395/24, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 22.07.2025, про зобов'язання територіального управління Служби судової охорони нарахувати та виплатити начальнику територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області полковнику Служби судової охорони ОСОБА_1 з 16 жовтня 2024 року і до закінчення тимчасової непрацездатності наступні складові грошового забезпечення: надбавка за особливості проходження служби в розмірі 100%, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15%, премія в розмірі 74%. У постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про необхідність боржнику виконати рішення протягом 10 робочих днів (а.с. 52).
Листом від 28.07.2025 копії постанови про відкриття виконавчого провадження направлені сторонам виконавчого провадження, як це передбачено статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 55).
Листом від 01.08.2025 територіальне управління Служби Судової охорони у Чернігівській області повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про здійснення розрахунку потреби в коштах для донарахування невиплачених складових грошового забезпечення ОСОБА_1 та направлення листа до центрального органу управління Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду. Також повідомлено, що з огляду на те, що в кошторисі територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області на 2025 рік відповідних бюджетних асигнувань недостатньо, на теперішній час виконати в межах компетенції вказане рішення суду немає можливості. В межах компетенції територіальним управлінням Служби судової охорони у Чернігівській області вжито вичерпних заходів для вирішення питання щодо виконання рішення суду (а.с.56-57).
05.09.2025 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 78710471 на територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області накладено штраф в розмірі 5 100,00 грн (а.с. 65).
Вважаючи дану постанову протиправною територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області звернулось до суду з відповідним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17.07.1997. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.
Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404).
Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону№1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктами 1, 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Частиною 4 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 у справі №812/1813/18 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Тому, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII.
Виходячи з викладеного, ураховуючи процес поновлення порушених прав позивача (стягувача) шляхом видачі відповідного виконавчого документу, законодавством у сфері примусового виконання рішень встановлений найвищий пріоритет прав стягувача у виконавчому провадженні у порівнянні з колом прав боржника. Принцип «res judicata» (принцип обов'язковості судового рішення) покладає на боржника обов'язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця.
В силу зазначеного правового принципу саме боржник повинен проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов'язаних із невиконанням судового рішення.
Як встановлено судом, листом від 01.08.2025 відповідача повідомлено про вжиті територіальним управлінням Служби судової охорони у Чернігівській області заходи з метою виконання рішення суду у справі №620/15395/24, а саме про направлення листа від 04.07.2025 до Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень по програмі КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» по КЕКВ 2800, в тому числі з метою виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №620/15395/24 (а.с. 56-57, 58, 60).
Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому, визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, зазначеною у постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18, від 19.08.2020 у справі №140/784/19, від 31.05.2022 у справі №360/940/20.
Відповідно до частини 2 статті 4 Бюджетного кодексу України виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
Згідно із частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я; середньострокових зобов'язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації (частина 1 статті 48 Бюджетного кодексу України).
Статтею 116 Бюджетного кодексу України визначено, що взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
У спірному випадку причиною невиконання судового рішення від 13.03.2025 у справі №620/15395/24 стали обставини відсутності відповідного фінансового забезпечення щодо проведення відповідних виплат за рішенням суду. Своєю чергою позивач, як боржник у виконавчому провадженні, вжив всі дії та конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення суду, що підтверджується матеріалами справи.
Зважаючи те, що бюджетних асигнувань на виплату сум за рішенням суду не вистачає, а додаткові кошти позивачу не виділяються, суд вважає, що у позивача були поважні причини невиконання судового рішення. А отже, підстави для накладення на позивача штрафу об'єктивно відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладенене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов належить задовольнити повністю.
Оскільки спір вирішено на користь територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області, яке в даних правовідносинах не виступає суб'єктом владних повноважень, враховуючи положення статті139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачену суму судового збору належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Івашка С.В. від 05.09.2025 у виконавчому провадженні №78710471 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області судові витрати у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Територіальне управління Служби судової охорони у Чернігівській області (вул.Княжа, буд.16, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14000, код ЄДРПОУ 43559575).
Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (просп.Миру, 43, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14000, код ЄДРПОУ 43316700).
Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення суду складено 17 жовтня 2025 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО