17 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/10111/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
05.09.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом, у якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ в Вінницькій області) щодо відмови їй в переведенні на пенсію в зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії за вислугу років ОСОБА_2 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області) перевести її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії покійного чоловіка ОСОБА_2 (її померлого чоловіка), яку він отримував на день смерті, та виплатити її з часу звернення за призначенням такої пенсії, а саме з 18.08.2025.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що ГУ ПФУ в Вінницькій області протиправно відмовило їй у призначенні пенсії по втраті годувальника, виходячи із 50 відсотків пенсії за вислугу років померлого годувальника ОСОБА_2 , яку він отримував за життя.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 08.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у їх задоволенні, оскільки пенсія позивачці призначена та виплачується у відповідності до чинного законодавства України, а позивачка просить суд застосувати норми пенсійного законодавства стосовно своєї пенсійної виплати частково, на її власний розсуд.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).
Чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до норм статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу».
30.07.2025 представником позивачки був направлений до ГУ ПФУ в Чернігівській області адвокатський запит з метою отримання інформації щодо обмежень або заборони для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , на який листом від 05.08.2025 № 2500-0202-8/51938 ГУ ПФУ В Чернігівській області надало відповідь, у якій зазначило, зокрема про те, що положеннями Законів № 1058-ІV та № 1788-ХІІ не передбачено призначенні пенсії дружині за померлого чоловіка, працівника льотного екіпажу, виходячи із розміри пенсії за вислугу років.
18.08.2025 ОСОБА_1 звернулась до територіального орану Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка, якою просила перевести її на пенсію в зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1058-ІV, яка призначається в розмірі 50 % від пенсії за вислугу років померлого чоловіка, ОСОБА_2 , яку він отримував відповідно до Закону № 1788-ХІІ.
ГУ ПФУ у Вінницькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності рішенням від 27.08.2025 №974260183455 відмовило позивачці в переході з пенсії за віком на пенсію за віком по втраті годувальника згідно Закону № 1058-ІV, з мотивів того, що у такому випадку розмір її пенсії при перерахунку зменшується, оскільки при розрахунку пенсії по втраті годувальника страховий стаж годувальника становить 20 років 06 місяці 07 днів при розрахунку пенсії по втраті годувальника (коефіцієнт стажу -0,20500), з урахуванням середнього заробітку за 2014-2016 роки -3764,40 грн середньомісячний заробіток - 20823.87 грн, відповідно основний розмір пенсії в разі втрати годувальника складатиме 4268,89 грн (20823,87 х 0,20500) загальний розмір пенсії *50% (% для обчислення пенсії по втраті годувальника ) = 2134,45 грн. Розмір пенсії по втраті годувальника - 2134,45 грн. Розмір пенсії по віку становить - 7268,21 грн.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови у переведенні її на пенсію в зв'язку із втратою годувальника, звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ключовим у цій справі є питання визначення позивачці розміру пенсії в разі втрати годувальника на підставі Закону №1058-ІV виходячи із розміри пенсії за вислугу років, яку годувальник отримував за життя відповідно до Закону № 1788-ХІІ.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом №1058-IV, відповідно до статті 1 якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника є одним із видів пенсійних виплат.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та закріплено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності6), - незалежно від тривалості страхового стажу.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Розглядуваний спір стосується питання обчислення розміру пенсії по втраті годувальника, яка призначається відповідно до Закону № 1058-IV (при цьому годувальник отримував пенсію за вислугу років, що була призначена згідно зі статтею 54 Закону № 1788-ХІІ як працівникові льотного складу), зокрема, чи виходячи:
з розміру фактично отримуваної годувальником за життя пенсії за вислугу років;
або з розміру пенсії за віком померлого годувальника, розрахованої за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із наявних у пенсійного органу даних про його страховий стаж та заробіток.
Ці питання були предметом розгляду Верховним Судом у подібних справах.
Так, Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 523/13150/16-а та від 06.04.2021 у справі № 617/724/16-а вже вирішував питання правильного застосування норм матеріального права щодо обчислення розміру пенсії по втраті годувальника, який за життя не отримував пенсію за віком, а отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 1788-ХІІ.
У цих постановах викладена правова позиція, яка полягає в тому, що питання, пов'язані з обчисленням розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону № 1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону № 1058-IV, є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.
Стаття 9 Закону № 1058-IV встановлює вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Оскільки у розглядуваній справі позивач звернулася за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника саме на підставі Закону № 1058-IV, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника, а не за вислугою років померлого годувальника; інших правил цим Законом не передбачено.
Враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду стосовно застосування статті 37 Закону № 1058-IV, суд приходить до висновку про те, що оспорювані дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмови позивачці в переведенні на пенсію в зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії за вислугу років ОСОБА_2 , ґрунтується на вимогах закону, у зв'язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню. Так само як і позовні вимоги до ГУ ПФУ в Чернігівській області, який є неналежним відповідачам у цій справі, оскільки не приймав рішення про відмову в переведенні позивачки на пенсію в зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії за вислугу років ОСОБА_2 .
При цьому, суд вважає, що доводи позивача про те, що при вирішенні питання про призначення спірної пенсії, відповідач повинен був враховувати розмір призначеної померлому годувальнику пенсії за вислугу років, ґрунтуються на помилковому розумінні приписів статі 37 Закону № 1058-IV, якою передбачено обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи саме з розміру пенсії за віком.
Водночас, позивачка помилково посилається на положення частини першої статті 74 Закону № 1788-ХІІ відповідно до якої сім'ям пенсіонерів пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж заробітку, з якого обчислювалась пенсія годувальника, оскільки з набранням чинності Закону № 1058-IV умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та її розмір визначаються Законом № 1058-IV, який не містить положень про те, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із пенсії годувальника, тобто, в залежності від того доходу (пенсії), який мав годувальник на час настання смерті.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи учасників справи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в заявах по суті обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підставі для їх задоволення.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марія ДУБІНА