17 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/9765/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
27.08.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 27.08.2025), у якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн від 20.08.2025 №099203.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на безпідставність застосування до неї адміністративно-господарського штрафу за перевезення вантажу без наявності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІІІ), відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього ж Закону, оскільки вона послуг з перевезення вантажу не надавала та не уповноважувала на надання таких послуг від її імені ОСОБА_2 , який в свою чергу здійснював перевезення як фізична особа співвласник транспортних засобів за власний рахунок належного йому майна для власних потреб, а відповідно вона не є автомобільними перевізником в розумінні Закону №2344-ІІІ та суб'єктом відповідальності за статтею 60 цього Закону.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М від 01.09.2025 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, з посиланням на положення нормативно-правових актів, які регулюють спірні відносини, вказує на правомірність прийнятої ним постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 30.04.2010.
22.07.2025, відповідно до направлення на рейдову перевірку від 18.07.2025 №002910, Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
В ході рейдової перевірки було зупинено транспортний засіб марки Камаз 53215, реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , з причепом Нефаз 8332, реєстраційний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 . За результатами перевірки складено Акт №ОАР077398 від 22.07.2025, відповідно до якого виявлено порушення при здійсненні перевезення вантажів, зокрема у водія на момент перевірки відсутні документи передбачені статтею 48 Закон №2344-ІІІ, а саме: товарно-транспортна накладна, тахокарти за поточний день та попередні 28 днів з повіреного тахографа, чим порушено пункт 3.3 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385.
Водій з актом ознайомлений під підпис, також зазначив «не згоден з порушеням».
25.07.2025 позивачу було направлено повідомлення про розгляд справ про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням часу 20.08.2025 з 10 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. і місця розгляду справи, яке отримано позивачем.
19.08.2025 до територіального органу Укртрансбезпеки надійшли письмові пояснення від представника позивача щодо зазначених в Акті порушень, в яких зазначав, що позивач та водій транспортного засобу перебувають в зареєстрованому шлюбі, тому жодних документів для перевезення вантажу не потрібно мати. Кожен з них має право на власний розсуд використовувати транспортний засіб як спільну сумісну власність.
Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №099203 від 20.08.2025 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , якою застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн за порушення статті 48 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону.
Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернулась з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом №2344-ІІІ, що регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. А згідно з частиною чотирнадцятою статті 6 цього Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
За приписами пункту 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
За змістом пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).
Відповідно до пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно частини першої статті 33 Закону №2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. підставах.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Вимоги до товарно-транспортної накладної також установлені цією статтею.
Основні права та обов'язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні визначені статтею 49 Закону №2344-ІІІ. Так, за приписами частини другої указаної норми водій транспортного засобу зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників (далі - Правила перевезень вантажів).
За визначенням, наведеним у розділі 1 Правил перевезень вантажів передбачено, що перевізник - це фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (підпункт 11.2 розділу 11 Правил перевезення вантажів).
Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).
Згідно з пунктом 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Суд наголошує, що пунктом 1.4. Положення №340 передбачено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.
У відповідності до пункту 1.5 Положення №340 у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами; тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Відповідно до пункту 6.1 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Згідно з пунктом 7.1 Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
24.06.2010 Міністерство транспорту та зв'язку України наказом №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».
Вказана Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (пункти 1.2, 1.3 Інструкції №385).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні: тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена, зокрема абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, що за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У межах даної справи спірним є те, чи має позивач статус «автомобільного перевізника».
Як встановлено судом, транспортний засіб марки Камаз 53215, номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом, номерний знак НОМЕР_4 , належить ОСОБА_1 . Однак, позивач заперечує, що вона є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах (вантаж перевозився для власних потреб її чоловіком).
Питання відповідності учасника руху, який перевозить вантаж, критеріям автомобільного перевізника, визначеним Законом №2344-ІІІ в аспекті правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, через відсутність у водія документів, вже неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у справах №№640/27759/21, 240/22448/20, 280/3520/22, 620/18215/21, 600/1407/22-а та 280/2150/23.
Так, у постанові від 19 жовтня 2023 року (справа №640/27759/21) Верховний Суд указав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі №240/22448/20 зауважив на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Верховний Суд у постанові від 20.03.2025 у справі №380/13118/23 вирішуючи питання правильності застосування частини першої статті 33 Закону №2344-ІІІ щодо належного встановлення ознак статусу «автомобільного перевізника», зазначив, що приписи частини другої статті 33 Закону №2344-ІІІ містять дві умови, за яких особа, яка здійснює перевезення, відповідає вимогам, що кваліфікують її, як автомобільного перевізника, який несе відповідальність, відповідно до приписів абзацу 3 частини першої статті 60 цього Закону, а саме:
особа повинна бути суб'єктом господарювання, який надає послугу з перевезення;
перевезення вантажів транспортним засобом здійснюється на договірних умовах;
використання транспортного засобу на законних підставах.
Крім того, у постанові від 20.03.2025 у справі №380/13118/23 Верховний Суд зауважив, що саме на органи Укртрансбезпеки покладено обов'язок ретельно перевірити надану водієм інформацію стосовно особи, яка відповідає за перевезення вантажу на предмет її відповідності вимогам автомобільного перевізника та вжити відповідних заходів, у випадку, якщо наданої водієм інформації недостатньо для визначення особи автомобільного перевізника.
Положення №340 не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв (пункт 1.4). Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення та розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, однак крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб.
Суд враховує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 30.04.2010.
При цьому, результати перевірки свідчать, що водій керував автомобілем на законних підставах та здійснював перевезення вантажу. Водночас, приналежність вантажу ознакам комерційної складової посадовими особами Укртрансбезпеки встановлена не була, як і не була встановлена приналежність водія ОСОБА_2 до ознак найманого працівника.
Тобто, перевірку було проведено без належного з'ясування усіх складових виявленого порушення, що свідчить про необґрунтованість оскарженого рішення.
Крім цього, як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, 19.08.2025 ОСОБА_1 були надані пояснення щодо здійснення перевезення вантажу власним транспортом для власних цілей.
Суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, відтак відсутній факт вчинення позивачем правопорушення - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ (ТТН на вантаж та протокол перевірки та адаптації тахографа), що виключає застосування відповідальності за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ у виді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на встановлені обставини, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що постанова від 20.08.2025 №099203 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції від 27.08.2025 №763 позивачкою під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Фактичне понесення інших судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000, 00 грн, як зазначено в позовній заяві, судом не встановлено, оскільки з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), проте у цій справі зазначені витрати документально не підтверджені та не доведені.
У зв'язку із чим слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивачки судові витрати у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 20.08.2025 №099203 Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн, сплаченого згідно із платіжною інструкцією від 27.08.2025 №763.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ).
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (03150, Україна, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок, 51, унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39816845).
Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (14000, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 39, унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39816845).
Суддя Марія ДУБІНА