17 жовтня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2161/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 25.03.2025 №241670060278 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку з 17.03.2025 року відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на протиправність відмови в призначені пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ без врахування періоду проживання в зоні добровільного відселення. Позивач вказав, що має достатній страховий стаж та досягнув 55 років, у зв'язку із чим у нього виникло право на призначення пенсії зі зменшеннями пенсійного віку, у зв'язку із чим просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач заперечував проти задоволення позову та вказали, що позивачу було правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, оскільки період проживання позивача в зоні добровільного відселення з 01.09.1983 по 28.02.1987 р. (період навчання), з 14.07.1987 р. по 27.04.1989 р. (період військової строкової служби), з 01.04.1987 р. по 09.04.1987 р. та з 27.07.1989 р. по 04.08.2003 р. (період роботи в м. Кіцмань) не підтверджують належними періоду проживання в зоні добровільного відселення. З вказаних підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Рух справи у суді
Судом відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до витягу з Реєстру Кіцманської територіальної громади позивач зареєстрований у м. Кіцмань, Чернівецька обл., Чернівецький р-н. (а.с. 12).
Судом встановлено, що позивач має право на пільги і компенсації встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 (Категорія 3). (а.с. 14).
Матеріали справи містять копію трудової книжки позивача НОМЕР_2 . (а.с. 15-18).
До матеріалів справи додано довідку Веренчанської сільської ради від 10.03.2025 р. №184 про те, що позивач з народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 по ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 25.08.1986 р. по 1304.1987 р. та з 28.04.1989 р. по червень 1996 р. постійно проживав в с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області, яке відноситься до 3-ї категорії зони гарантованого добровільного відселення. (а.с. 22).
Матеріали справи також містять акт від 29.12.2022 р. про підтвердження проживання позивача в с. Киселів з народження 08.12.1967 р. Навчався в Киселівській середній школі з 1975 р. по 1983 р. З вересня 1983 р. по лютий 1987 р. навчався в Чернівецькому будівельному технікумі і продовжував постійно проживати у господарстві батьків за вищевказаною адресою. Під час навчання проходив практику у складі загону у Тюменскій області з 08.07.1986 р. по 22.08.1986 р. У подальшому 25.08.1986 р. повернувся в с. Киселів, продовжував навчатись у технікумі, пізніше працював диспетчером в Кіцманському райагробуді і продовжував постійно проживати у господарстві батьків за вищевказаною адресою по 13.04.1987 року. З 14.04.1987 р. по 27.04.1989 р. - служба в армії. Після служби в армії повернувся в с. Киселів і продовжував постійно проживати у господарстві батьків по червень 1996 року. У липні 1996 р. разом із сім'ю виїхав на постійне місце проживання в м. Кіцмань. (а.с. 20).
Матеріали справи містять копію архівної довідки відокремленого структурного підрозділу Чернівецького фахового коледжу Львівського національного університету природокористування від 19.12.2022 р., в якій повідомляється про підтвердження періоду навчання позивача в Чернівецькому будівельному технікумі на денній формі навчання з 01.09.1983 р. по 28.02.1987. (а.с. 21).
17.03.2025 р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 25.03.2025 р. №241670060278, зазначено, що не зараховано до періоду проживання та роботи позивача в зоні добровільного відселення періоди: з 01.09.1983 по 28.02.1987 р. (період навчання), з 14.07.1987 р. по 27.04.1989 р. (період військової строкової служби), з 01.04.1987 р. по 09.04.1987 р. та з 27.07.1989 р. по 04.08.2003 р. (період роботи в м. Кіцмань), оскільки у вказаних періодах позивач перебував в населених пунктах, які не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення. (а.с. 25).
Згідно розрахунку стажу позивача страховий стаж станом на 31.12.2024 р. складає 32 років 7 місяців 6 днів. (а.с. 24).
Мотивувальна частина
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 Закону №1058-ІV.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Згідно із ст. 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
З наведених положень Закону вбачається, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі п. 4 ч. 2 ст. 55 Закону № 796-ХІІ є факт проживання чи постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону №796-XII (ч. 2 та 3 ст. 55 Закону №796-XII).
Суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем і відповідачем у даній справі виник саме щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та, відповідно, його права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Суд зазначає, що статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), серед яких ті, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).
Натомість, відповідно до статті 15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
У постановах від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 Верховний Суд сформував правовий висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23, від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22 та від 02.10.2024 у справі № 500/551/23.
В контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що на виконання положень Закону № 1058-ІV постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).
Отже, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.
У постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. Водночас зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
На підставі викладеного суд, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Відтак, вагомим у цьому випадку є встановлення факту фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Судом встановлено, що згідно акту від 29.12.2022 р. та довідки акту від 29.12.2022 р. позивач з народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 по ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 25.08.1986 р. по 13.04.1987 р. та з 28.04.1989 р. по червень 1996 р. постійно проживав в с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області, яке відноситься до 3-ї категорії зони гарантованого добровільного відселення. Крім того, у вказаних документах вказано про проживання позивача в с. Киселів з народження 08.12.1967 р., навчання в Киселівській середній школі з 1975 р. по 1983 р., з вересня 1983 р. по лютий 1987 р. навчання в Чернівецькому будівельному технікумі і продовження постійного проживання у господарстві батьків за вищевказаною адресою. Вказано, що під час навчання проходив практику у складі загону у Тюменскій області з 08.07.1986 р. по 22.08.1986 р., у подальшому 25.08.1986 р. повернувся в с. Киселів, продовжував навчатись у технікумі, пізніше працював диспетчером в Кіцманському райагробуді і продовжував постійно проживати у господарстві батьків за вищевказаною адресою по 13.04.1987 року. Зазначено, що з 14.04.1987 р. по 27.04.1989 р. служив в армії. Після служби в армії повернувся в с. Киселів і продовжував постійно проживати у господарстві батьків по червень 1996 року. У липні 1996 р. разом із сім'ю виїхав на постійне місце проживання в м. Кіцмань.
Поряд із цим, суд критично оцінює вказані докази та зазначену в них інформацію, оскільки акт від 29.12.2022 р. складений відносно подій, які відбулись у 80-90 роках, що викликає сумнів у здатності членів комісії достовірно зафіксувати такі факти. На переконання суду, вказаний акт може підтвердити лише факти, які існують на теперішній момент, свідками чого й можуть бути члени цієї комісії. Однак, достовірність підтвердження періодів проживання, навчання, роботи, служби в армії згідно вказаного акту є сумнівною, а тому суд не бере його до уваги. Також, суд критично оцінює довідку старости села Киселів від 10.03.2025 р. №184, оскільки у підставах для підтвердження періоду проживання зазначено погосподарські книги за 1967-1985 роки та 1991-2000 роки, в той час як інформація з погосподарських книг за 1986-1990 роки відсутня. Суд звертає увагу, що період за 1991 та 1992 роки може підтвердити лише наявність 2 років проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, чого недостатньо для встановлення проживання та роботи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом трьох років. Таким чином, відсутність належних доказів спростовує інформацію, викладену у довідці від 10.03.2025 р. №184 щодо періоду з 1986-1990 роки.
Судом досліджено трудову книжку та копію архівної довідки відокремленого структурного підрозділу Чернівецького фахового коледжу Львівського національного університету природокористування від 19.12.2022 р., згідно яких місцем навчання позивача вказано м. Чернівці, а місцем роботи - м. Кіцмань, що на переконання суду, унеможливлює постійне проживання позивача на території с. Киселів Чернівецького району Чернівецької області.
З огляду на зазначене, суд вважає правомірним висновок відповідача про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки станом на 01.01.1993 р. наданими документами не підтверджено постійне проживання та роботу у зоні посиленого радіологічного контролю протягом трьох років.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не довів правомірність рішення щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення.
Відповідачем доведено правомірність відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням вимог ст. 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в той час як доводи позивача про набуття права на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, суд вважає помилковими та безпідставними.
З вказаних підстав суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.
Судові витрати
Відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки відповідач не поніс вказаних витрат, суд не вирішує питання про їх стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач: Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33028, ЄДРПОУ 21084076);
Суддя Т.М. Брезіна